Консультування батьків з питань педагогічної занедбаності підлітків

Що стосується консультативної роботи психолога з батьками треба сказати, що вона будується на особливої моделей поведінки батьків та його стосунків з фахівцями.

Основний особливістю такої роботи і те, що у вона найчастіше психолог зіштовхується непросто з несформованим запитом допоможе, і з вкрай негативним ставленням і процедури стосунків з фахівцем, й почасти до нього самого. Це одна із наймогутніших чинників бажання приховати від оточуючих події з дитиною (що визначає конфіденційну спрямованість консультування).

Іншим є абсолютну байдужість батьків проблемам дитину і ігнорування та тіла проблем, й рекомендацій фахівців. Почасти таку поведінку пояснюється соціоекономічними і культурними особливостями сімей, дітей із яких навчаються у системі спеціальної освіти. Багато людей із цих сімей – це з маргінальних верств населення, погано матеріально забезпечені. У сучасному ситуації цього робити безробітні або працюючі на мало оплачуваній, непостійних робочих місць – займаються мало кваліфікованою працею. Великий відсоток алкоголь залежних членів сімей. Ці та багато інших чинників визначають, зазвичай, низький соціокультурний рівень, що, природно, віддзеркалюється в взаємовідносинах сім'ї з освітнім установою, зі спеціалістами, визначає специфіку процесу психологічного консультування.

Робота психолога такій ситуації вимагає від нього спеціальних технологій взаємодії із родиною та володіння адекватними методами впливу,психотерапевтичного прийому.

Психологічний консультування – робота безпосередньо з людьми, спрямовану рішення різноманітних психологічних проблем, що з труднощами в міжособистісні стосунки, де основним засобом впливу є належним чином організована розмова (Ю.Е. Альошина).

Основна мета психологічного консультування: Створення умов, у яких можливо досягнення клієнтом переосмислення власної життєвої ситуації, створення нової екзистенціальної позиції, здібності усвідомити неконструктивні способи поведінки й виробити нові психосоціальні вміння, слід розглядати консультативну діяльність як особистий процес, орієнтований виключно на окремого індивіда (сім'ю).

Завдання психологічного консультування:

1. Своєчасне первинне виділення дітей із різними відхиленнями і порушеннями психічного розвитку, спрямування їх до фахівців.

2. Попередження вторинних психологічних ускладнень в дітей із ослабленим соматичним чи нервово-психічним здоров'ям, консультації з психогенні і психопрофілактичні.

3. Упорядкування рекомендацій по психолого-педагогічної корекції труднощів навчання, виховання і спілкування в вчителів та батьків.

4. Упорядкування рекомендацій виховання дітей у сім'ї.

5.Коррекционная робота у спеціальних групах з дітьми, батьками, педагогами. Психологічний просвітництво.

Суть психологічного консультування у тому, що психолог, користуючись професійними науковими знаннями, створює умови іншому людини, у яких той переживає нові можливості у розв'язанні власних психологічних завдань (Г.С. Абрамова).

3 Етапи роботи з батьками

На кожному з етапів консультаційного процесу (підготовки до консультації, першого сеансу, діагностики розвитку, заключній розмови з батьками – видачі інформації, етапі прийняття сім'єю рішень) психолог повинен керуватися специфічною для цього етапу структурою психологічної корекції, властивими цього етапу методами і прийомами психологічної роботи з родиною.

Розглянемо етапи й особливо роботи психолога-консультанта, які він може використовувати у роботі з батьками з причин педагогічної занедбаності підлітків.

 

 

Перший етап

(Підготовка до консультації. Перший контакти з сім'єю)

Незалежно від цього, викликані були батьки до спеціаліста чи прийшли самі, характер першого контакту має особливе значення. Запис приймання здійснюється або за телефону, або за особистій зустрічі постраждалого учасника сім'ї з психологом. Батькам повідомляють, яка інформація чи документи необхідні, і навіть узгодять із ним дату та палестинці час консультації. Бажано, щоб у народних обранців батьки могли поставити свої запитання й одержати коментарі щодо гаданої консультації. Це дозволяє внести деяку ясність у тому очікування. Довіреність відносинам можуть також сприяти деякі довідкові інформацію про фахівцях, прізвище і регалії консультанта, до якого записані, тощо.

Психолог, зі свого боку, зможе з першого контакті дізнатися про соціально-побутової ситуації у сім'ї, її складі - й структурі, іменах іотчествах її. Така інформація значною мірою мимоволі викликає повагу батьків, підвищує ефективність консультування починаючи вже із перших його етапів.

 

Другий етап

(Сеанс консультації.)

Сеанс консультації є моментом, у якому відбувається безперервний зустрічний потік інформації від батьків консультанта.

Ефективність проведення цього сеансу великою мірою залежить від можливостей та навичок фахівців, провідних прийом. У це ті здібності, які створюють довіру і полегшують спілкування зконсультируемими,емпатическое співчуття, розуміння, повагу, позитивне ставлення, щирість і конкретність. У першому ряду з названими вище стоять виявлення й розуміння переживань батьків, і навіть, що в разі важливо, здатність донести її до членів сім'ї розуміння їх переживань. Позитивне ставлення – це здатність консультанта висловити повагу та визнання права на наявність які висловлюються почуттів, право самим приймати рішення.

Особливістю консультаційної роботи психолога освіти у цій ситуації і те, що з консультуванням батьків він має оцінювати характер труднощів і рівень актуального розвитку. Адже батьки прийшли на консультацію насамперед, щоб отримати, що зі своїми дитиною. І відстрочити ні консультацію, ні, тим паче, діагностику і аналіз стану дитини неможливо. Обидва ці процесу накладаються між собою й іноді роботи з батьками, бачачи їхній стан, доводиться задовго перед тим, як проведена поглиблена діагностика, і можна щось певне сказати про стан дитини.

Однією з важливих компонентів психотерапевтичної на цьому етапі є спроможність до конфронтації. Консультант повинен вказувати батькам на непослідовність у тому сприйнятті, системі і т.п. Тоді як спроможність доемпатійного співчуття пов'язані з початковими кроками консультування, конфронтація йде далі – вона показує клієнтам те, що консультант відзначив існування й усвідомив суперечливість. Тут слід запровадити такий важливий для консультування поняття, як фази комунікації.

Консультант повинен взаємодіяти із сім'єю певної послідовності, не пропускаючи і применшуючи значення кожної фази (етапу), причому кожному етапі спілкування батьки мають самі визначати свої страхи і справдилися побоювання, усвідомлювати свій погляд цю ситуацію.

а) Спочатку необхідно виявити рівень розуміння батьками характеру труднощів дитину і рівень адаптації сім'ї, крім цьому. Це має бути виявлено доти, як почнуть ставити консультанту питання. У разі, якщо що неспроможні висловлюватися чітко, консультанту необхідно самому запитувати, демонструючи впевненість, що вона розуміє і поділяє ярмо побоювання.

б) Внесення ясності в факти. Аналізуючи цей етап (фазі) батьки висвітлюють факти сімейному житті та розвитку дитини (нехай навіть у вигляді сімейного «міфотворчості»). Ці факти аналізуються консультантом і як накопичуються, щоб потім переконати батьків. Важливим моментом цього етапу є й роз'яснення батькам необхідності такої роботи (такого оповідання), що їх старанно обмірковувати те, що говорять про дитині.

в) Інформування сім'ї консультантом. Аналізуючи цей етап відбувається передача інформації сім'ї, а й перевірка те, що як і усвідомили батьки на попередніх фазах (зустрічний потік інформації). Не можна подавати інформацію, не заручившись тому, що батьки зрозуміли позицію консультанта, його погляд на проблеми сім'ї.

Зворотний зв'язок від консультанта сім'ї включає спостереження вербальними і невербальними реакціями, контроль емоцій, копірування небажаних реакцій.

Слід зазначити, що все структура процесу консультування – етапи і з ними фази комунікації – перебувають у тісного зв'язку з динамікою емоційного стану батьків, соціально-психологічної адаптації сім'ї у цілому.

Залежно від виразності і тривалості тій чи іншій фази емоційного стану батьків повинна змінюватися і тривалість етапів і фаз комунікації. Так, фаза інформування сім'ї, зазвичай, проходить перед етапом прийняття рішень, але міцно пов'язана зі станом батьків. Усе це, зазвичай, посідає четверту фазу стану, коли батьків на стані най адекватніше сприймати цю інформацію, хоч у випадках передача повної інформації можлива вже в третьої фазіопсиходинамики сім'ї, по крайнього заходу, в се кінці. Це є дієвою стимуляцією для виходу матері з депресивного стану. У такій ситуації залежить від кваліфікації фахівця, її спроможність оцінити й правильно побудувати процес консультування.

 

Третій етап.

(Етап прийняття рішень)

Це основний етап всього консультування. Наскільки адекватно ухвалено рішення, наскільки вона осмислене сім'єю і, як батьки слідувати то подальшому, визначає ефективність консультування загалом. Необхідно, аби батьки надмірно зрозуміли, що це рішення стимулюватиме їхнє життя, що доведеться жити, спираючись своє власне рішення. Їх думка (поки що лише декларована) мусить бути інтегрована до концепції почуття відповідальності.

 

Консультант часто виявляється у числі небагатьох людей, якому батьки можуть відкритися, і єдиним, хто може вплинути на той час з їхньої нереалістичні фантазії. Звичайна практика поведінки фахівця, яка полягає у цьому, що батькам просто повідомляється, що вона нічого не зробили такого, що має викликати відчуття провини, відсутність коментарю про пережитих ними почуттях, або розмова у тому, що, аналогічні, часто відчувають провину за наявності проблемного дитини, часто виявляється неконструктивної.

Отже, початкова стратегія консультанта, яка веде до зменшення відчуття провини чи сорому, – це допомогу батькам у вільному вираженні свою думку стосовно тієї проблеми, що спричинилася їх у консультацію.

Втручання консультанта у цей етап визнання чи взагалі перепустку в роботі призводить до зниження ефективності наступних втручань. Часто так може бути, що консультант, використовуючи жодну з наявних у його арсенал тактильності у різних закладів освіти показала, що такі методи лікування й прийоми корекційної роботи з батьками застосовні до різним ситуацій консультування батьків із дітьми з різними видами відхилення розвитку. У цьому повнота використання даних підходів визначається лише особливостями суб'єктивного сприйняття батьками своїх дітей.

Психолог-консультант, проводить консультування сім'ї з проблемним дитиною, повинен зрозуміло і чітко усвідомити цілі й завдання консультування, реально оцінювати величезну тяжкість такої роботи й свою діяльність. Консультант повинен усвідомлювати, психологічно правильно побудоване обговорення тривог і побоювань сім'ї може значно послабити що з неприємних реакцій, збільшити ефективність самого консультування, а психотерапевтичний орієнтований процес консультування – запобігти дуже багато непотрібних страждань людей. Консультант зобов'язаний розуміти, що його власна позиція, які він використовував тактики консультування нічого не винні порушення прав батьків (і право дитини) визначення долі дитини, а в кінцевому результаті – і доля сім'ї.