ПростірВажливим у журналістиці є таке поняття, як «фізика ведучого [35]» - це не тільки те, як журналіст ставить запитання, але й те, як він стоїть, як повернутий до співрозмовника, куди спрямований погляд, як журналіст мовчить. Постава ведучого відображає рівень його справжньої зацікавленості в розмові: якщо журналіст нахилений до співрозмовника й уважно дивиться в очі, йому цікаво. Щойно він утомлюється слухати, відразу відхиляється назад або відводить погляд. Вивчаючи у 1950-х роках особистісний простір людини, антрополог Едвард Холл створив термін «проксеміка» для опису території і своїх спостережень щодо територіальних зон і того, як ми їх використовуємо. Едвард Холл вважає, що те, як людина використовує простір, має велике значення для людських стосунків, найперше для вияснення ступені близькості між людьми. Професор дійшов до висновку, що у кожної людини є свої територіальні потреби. Людина має власну повітряну оболонку, що оточує її тіло, і розміри такої оболонки залежать від щільності населення у місці проживання людини. Отже, розміри особистої просторової зони соціально і національно обумовлені. Якщо представники однієї нації, наприклад, японці, звичні до перенаселеності, інші надають перевагу широким відкритим просторам і люблять зберігати дистанцію. Соціальний стан людини може також мати значення при описі відстані, на якій людина тримається стосовно інших. Е. Холл класифікував ці потреби і назвав їх зонами. Їх можна розділити на 4 чіткі просторові зони [37, 36]: 1. Інтимна; 2. Особиста; 3. Соціальна; 4. Суспільна. Відстань між людьми від однієї до іншої зони збільшується на стільки, на скільки збільшується степінь близькості між ними. Як навколо актора є простір сцени, де відбувається його перформенс, так навколо публічної особи є простір, який потрібно розумно використовувати, аби почуватися комфортно та не завдавати проблем іншому. Відстань інтимної зони може варіюватися він максимального зближення 15 сантиметрів до мінімального – 45 сантиметрів. Любовні стосунки, тісна дружба, прихильність дітей до своїх батьків чи один до одного - передбачають максимальну близькість. За правилами європейської культури інтимна відстань між двома жінками у товаристві абсолютно прийнятна. В арабському ж світі така відстань допускається між двома чоловіками. В арабських та інших країнах Середземного моря чоловіки часто ходять вулицями під руки, що видається цілком аномальним в Європі чи США. Всередині кожної країни є такий територіальний розподіл, як області, штати чи графства. Ці території поділяються на ще менші, так звані міста, усередині яких є райони, що складаються з вулиць, які є замкнутою територією для мешканців. Жителі кожної території об'єднані невидимим почуттям прихильності до своїх терен. Історії відомо чимало прикладів, коли починаються криваві війни і вбивства заради захисту своєї території. Під територією розуміється також простір, який людина вважає своїм, начебто цей простір є продовженням його фізичного тіла. Кожна людина має свою власну особисту територію, простір, який оточує її власність, наприклад, її будинок, оточений забором, машину в дворі, власну спальню, особистий стілець і, як твердить професор Холл, людина має також чітко окреслений повітряний простір навколо свого тіла. Люди почуваються некомфортно від випадкових доторків чи пильних і тривалих поглядів у переповненому громадському транспорті (одне із головних правил безсловесного зв’язку: «Якщо ти незнайомий з людиною, постарайся якнайскоріше відвести від неї погляд»). Особиста зона (від 46 см до 130 см). Це відстань, що звичайно розділяє людей на коктейль - вечірках, офіційних прийомах, офіційних вечорах і дружніх вечірках. На відстані 130 сантиметрів важче доторкнутися до свого співрозмовника, але все ж це не заважає дискутувати на особисті теми. Приблизно на такій відстані один від одного зупиняться знайомі на вулиці, щоб трішки побалакати. Під час вечірки гості часто починають бесіду саме з такої відстані, а потім потрохи зближуються і досягають максимального зближення. Відстань у соціальній зоні може бути ближньою або дальньою. Ближній соціальний контакт – від 130 сантиметрів до 2 метрів. Саме на такій відстані проводяться ділові бесіди. На цій відстані приймають клієнтів, нових працівників. Найдальша відстань при таких контактах – від 2 до 3,5 метрів. Такої довжини може бути стіл когось із керівників, що допомагає йому віддалитися від підлеглих, не гублячи при цьому свого авторитету: люди стоять перед ним в повний ріст. На такій відстані не дозволяється обмежуватись швидким поглядом відводити очі в бік. А нездатність витримати погляд рівняється до уникання розмови. Суспільна зонавід 3,5 до 5 метрів. Така відстань найкраще пасуватиме для неформальних зустрічей, розмови вчителя зі студентами чи керівника з підлеглими. Таку відстань обирають політики для зустрічей з народом. На далекій суспільній дистанції дуже важко розповісти мовою тіла правду і набагато легше обманути співрозмовника. Таку відстань зазвичай використовують актори у своїх виставах. У третьому розділі «Феномен репрезентації» ми зазначили, що важливим аспектом репрезентації, її ядром, є динаміка лицедійства, яка виражається в експресивності міміки, жестів, мови, викликана прагненням привернути до себе увагу, завоювати довіру та справити враження (за потреби позитивне чи негативне) на оточення. Публічна особа, яка прагне витворити свій унікальний і довершений імідж, повинна пам’ятати про міміку свого обличчя, не надуживати усмішкою, пам’ятати, що усмішка – це не маска, а прояв позитивних емоцій, радості. Розмову варто прикрашати жестами, але не розмахувати руками з нагодою і без, а за допомогою жестів рук, робити акцент на найважливіших словах. Міміка і жести повинні бути гармонійними, доповнювати сказане. Що ж до мовлення, потрібно слідкувати за своєю дикцією, інтонацією та тембром. Погляд допомагає налагодити контакт із глядачами, постава відображає справжній рівень зацікавленості в розмові, а відстань між співрозмовниками вказує на рівень їхніх стосунків. Навіть такі найдрібніші деталі як погляд, інтонація, грим – це символи, що «перебувають у динамічному зв’язку з окремим об’єктом і сенсом або пам’яттю особи, для якої служить знаком».
|
