СЭНДИ МИТЧЕЛЛ. ЭХО ГРОБНИЦЫ

Стратегія підприємства має кілька рівнів декомпонування, кожному з яких відповідає стратегія певного рангу, тобто, стратегія підприємства має ієрархічну будову.

Ієрархія стратегій означає ранжування, взаємозв'я­зок і підпорядкованість різних стратегій, які становлять стратегію підприємства.

У мультибізнесовому підприємстві (багатопрофільному, диверсифікованому, що виробляє різнотипну продукцію) застосовують чотирирівневу стратегію, до якої входять:

Корпоративна (загальна) стратегія, що одночасно є портфельною.

Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії.

Функціональні стратегії.

Операційні стратегії.

У однобізнесовому підприємстві (вузькопрофільному, що виробляє однотипну продукцію) застосовують трьохрівневу стратегію, до якої входять:

Корпоративна стратегія, що одночасно є конкурентною (діловою, бізнесовою).

Функціональні стратегії.

Операційні стратегії.

Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія займає в ієрархії найвищий рівень. Вона визначає загальний напрямок діяльності підприємства, один із наступних: або стратегію зростання, або стабілізації, або скорочення.

Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії підпорядковуються корпоративній, вказують шляхи досягнення вибраного нею напрямку в кожній СОБ (стратегічній одиниці бізнесу) і являють собою план завоювання сильних довгострокових конкурентних позицій (переваг). Дані стратегії називають ще стратегіями бізнесу, або стратегіями конкурентоспроможності.

Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального напрямку діяльності: стратегія виробництва, маркетингу, фінансова стратегія, стратегія науково-дослідних робіт, стратегія управління персоналом тощо. Функціональні стратегії конкретизують, доводять корпоративну і конкурентні стратегії до функціональних служб господарства. Одночасно функціональні підрозділи помітно впливають на формування корпоративної і конкурентних стратегій.

Операційні стратегії - це вузькі стратегії для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий рівень стратегії підприємства, з яким пов'язані стратегії, що займають вищий рівень за ієрархією: корпоративна, конкурентні, функціональні.

Кожен з названих вищих рівнів утворює стратегічне середовище для нижчого рівня і обмежує його в чомусь.

Ієрархію стратегій підприємства зображено на рис. 1.1.

Етапи формування стратегії підприємства

Формування стратегії підприємства є процесом, який проходить певні етапи. Найпростіша схема етапів формування стратегії підприємства зображена на рис. 1.2.

На першому етапі розробки стратегії підприємства здійснюють аналіз середовища, прогнозують його майбутній розвиток, виявляють можливості і загрози, сильні і слабкі сторони, оцінюють конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.

На другому етапі або паралельно (на новоствореному підприємстві - на першому) визначають місію, мету і цілі підприємства.

На третьому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в порівнянні мети і цілей з результатами аналізу середовища, виявленні і усуненні розривів між ними і, головне, у виробленні альтернативних стратегій - варіантів стратегічного розвитку.

На четвертому етапі моделюються варіативні сценарії
розвитку подій (оптимістичний, песимістичний та найбільш
вірогідний) і досліджується вплив кожного на сформульовані
альтернативні стратегії.

Визначається конкурентоспроможність підприємства у разі реалізації тієї чи іншої стратегії за певним сценарієм.

На п 'ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних.

На шостому - готується кінцевий варіант стратегічного плану підприємства.

На сьомому етапі на базі стратегічного плану розробляються тактичні середньострокові плани.

Нарешті, на восьмому етапі розробляються оперативні плани та проекти, і на цьому процес стратегічного планування завершується. Розпочинається процес реалізації стратегічного плану, тобто процес стратегічного управління. Він передбачає не лише організацію реалізації стратегії (9-й етап) але і її практичну оцінку, контроль за виконанням (10-й етап) і зворотний

Рис. 1.1. Ієрархія стратегії підприємства

зв'язок, якщо виявляються помилки, недоробки у формуванні стратегічного плану на будь-якому із етапів. Інколи такий зворотний зв'язок передбачає часткові зміни місії і цілей, якщо вони виявилися до певної міри нереальними. До речі, зворотний зв'язок можливий на будь-якому з етапів формування стратегії. Все це свідчить про те, що і формування, і реалізація стратегії становлять єдиний процес.

Причому він є безперервним, оскільки середовище, а, значить, і умови діяльності підприємства постійно змінюються, стратегічний план регулярно коригується.

Рис. 1.2. Етапи стратегічного планування і управління

Складнішу схему формування стратегічного плану підприємства запропонував І. Ансофф (рис. 1.3).

1.4. Організація розробки стратегії підприємства

Організація розробки стратегії на підприємстві

передбачає відбір кадрів розробників, організацію їх роботи і контроль, зміну організаційної структури управління відповідно до потреб стратегічного менеджменту, розвитку в кадрів стратегічних здібностей та інформаційно-аналітичного забезпечення процесу розробки стратегії.

Рис. 1. 3. Схема формування стратегічного плану підприємства за І Ансоффом

Добір людей і перевірка виконання

Добір людей і перевірка виконання становить основу керування будь-яким процесом, а надто - процесом стратегічного планування. Оскільки стратегічне планування і стратегічні зміни на підприємстві приводять до певних, часто кардинальних, змін усталеної поведінки персоналу, нерідко помітно впливають на людські долі (закриваються окремі підрозділи, скорочується виробництво, змінюється географія розміщення підрозділів тощо), остільки надзвичайно важливо, щоб у розробці стратегії було, в першу чергу, по-справжньому заіцікавлене вище керівництво підприємства. Причому, від рівня його стратегічного мислення, від рівня підготовки в цілому суттєво залежатиме якість і дієвість стратегічного плану. В усіх інших випадках стратегічний план буде формальним.

Для проведення поточної роботи з формування і реалізації стратегічного плану на крупних підприємствах доцільно створювати відділи стратегічного розвитку на чолі із заступником першого керівника. На середніх і малих підприємствах дані функції має здійснювати планово-економічна служба господарства, а куратором проблеми стратегічного розвитку знову ж таки має заступник керівника підприємства або й сам керівник.

До розробки стратегічного плану залучаються всі функціональні служби, спеціалісти і керівники всіх рівнів (звідси і необхідність в кураторстві заступника директора чи й самого директора), а також експерти і науковці з інших інститутів. Для формування стратегічного плану (або окремих проектів) можуть створюватись спеціальні тимчасові робочі групи із залученням кадрів з усіх відділів господарства.

Функції (завдання) вищого керівництва, кураторів стратегічного розвитку в організації розробки стратегії підприємства наступні:

- окреслити мету, завдання і основні цілі стратегічного планування на підприємстві;

- сформувати команду, здатну стратегічно мислити;

- залучити до розробки стратегії максимально можливу кількість працівників підприємства;

- сформувати таку організаційну структуру підприємства, яка найбільше відповідала б потребам стратегічного планування і реалізації стратегії;

- передбачити відповідний рівень і створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення процесу розробки

та реалізації стратегії;

- забезпечити доступність і розуміння необхідної інформації зі стратегічного планування всіма працівниками,

організувати відповідну роз'яснювальну роботу;

- розвивати у керівників і спеціалістів стратегічне мислення, формувати у них підприємливість.

І. Ансофф, аналізуючи тривалу практику впровадження стратегічного планування, особливо наголошував на таких завданнях вищого керівництва:

Щоб укласти якісний стратегічний план і здолати опір тих, котрі не хочуть його виконувати, потрібно,
насамперед, щоб у розробці та реалізації плану обов'язково брало участь вище керівництво, причому постійно, не послаблюючи уваги.

Стратегічне планування повинно здійснюватись комплексно і поєднуватись із розвитком умінь і навичок персоналу підприємства стратегічного планування та управління.

Необхідно забезпечити мирне співіснування конкурентної й підприємницької діяльності та їх прихильників,
надаючи пріоритет підприємницькій поведінці, оскільки ці обидва типи поведінки суттєво відрізняються, часто навіть несумісні, кожен потребує відповідних управлінських структур.

При доборі людей для розробки стратегічного плану і при його формуванні слід враховувати різні типи поведінки працівників підприємства.

Конкурентна поведінка - це операційна поступова поведінка, з метою отримання прибутку в умовах, коли існуючі ринки дозволяють забезпечувати цільовий рівень виробництва й прибутку.

Операційна поведінка означає такий зв'язок із зовнішнім середовищем, коли підприємство намагається отримати вигоду з обміну з ним товарами та послугами (зниження собівартості, зростання ціни реалізації тощо), тобто це діяльність, метою якої є поточна прибутковість.

Поступова поведінка необхідна тоді, коли товари і ринки розвиваються разом із поступовим, поетапним внесенням в них змін, покращень розвитку підприємства.

Підприємницька поведінка - це стратегічна, переривчаста поведінка, з метою отримання прибутку в умовах, коли передбачається, що існуючі ринки перестають забезпечувати цільовий рівень виробництва й прибутку.
Стратегічна поведінка - це зв'язок із зовнішнім середовищем, коли підприємство намагається замінити застарілі товари (послуги) на нові, що забезпечать високий прибуток у майбутньому (пошук сфер підвищеного попиту, розробка нових товарів, розвиток нових здібностей персоналу), тобто це діяльність з орієнтуванням на майбутню прибутковість.

Переривчаста стратегічна поведінка означає зміну логіки еволюційного процесу розвитку підприємства за допомогою зміни технології, структури, диверсифікації та інтернаціоналізації виробництва.

При переході від переважно конкурентної до переважно підпри ємницької поведінки, тобто до стратегічного планування і управління, вище керівництво підприємства повинно (за І. Ансоффом):

- розробити новий вектор розвитку здібностей персоналу, тобто формувати нові навички, системи й структури. Стратегічне планування - це лише один із складових цього вектора, і його результативність залежатиме від комплексного розвитку всіх складових;

- створити відповідну підприємницьку культуру, яка б стимулювала переміни, нововведення і ризик, без цього добре вкорінена конкурентна культура гальмуватиме переміни, серед них і стратегічне планування;

- подбати про гармонійне, взаємодоповнююче співіснування конкурентних та підприємницьких здібностей і культур.

Щоб розвинути нові підприємницькі здібності і культуру, а, значить, сприяти стратегічному менеджментові, потрібно навчитись визначати рівень ділових здібностей та рівень організаційної куль­тури. Це можна зробити, оцінивши їх характеристики, і визначити до якого типу культури і здібностей вони відносяться (таблиці № 1.1., 1.2).

Щоб здібності керівництва приносили ефект, треба, щоб їх характеристики і характеристики культури були одного типу. Якщо одна чи декілька характеристик культури не збігаються з характеристикою здібностей, ефективність організації знижується. Середовище також буває різних типів: стабільне, реагуюче та ін. І треба, щоб характеристики його типів збігалися з типами здібностей персоналу з врахуванням майбутньої турбулентності середовища.

Оцінивши розвиток здібностей і культури, можна побудувати графік змін здібностей у стратегічному періоді.

 

Розробка стратегії і організаційна структура управління

Організаційна структура управління (ОСУ)

визначає підпорядкованість посад, завдань, повноважень і відповідальності персоналу підприємства.

Розрізняють такі основні стадії розвитку ОСУ:

1. Класичні ОСУ (лінійні, функціональні, лінійно-функціональні). Вони є стабільними, ієрархічними, централізованими.

Ознаки класичних ОСУ: а) розподіл праці - чіткий; б) спеціалізація - чітка; в) обов'язки доводяться у стандартних організаційних документах (приміром, посадова інструкція); г) механізм контролю централізований.

2. Удосконалені лінійно-функціональні ОСУ.

3. Стратегічні ОСУ - нестабільні, децентралізовані, гнучкі, з універсальними ланками, нерідко тимчасовими,
створеними з певною метою, під певний проект. Принцип (мета) формування тимчасових універсальних ланок -
орієнтація на виявлення та розв'язання проблем. Для цього використовують як адміністративні методи, так і соціально-
психологічні методи контролю. Наприклад, група реалізації проекту № 1 «Розробка і впровадження на ринки нового
товару «А». Або: відділ стратегічного планування тощо. Стратегічні ОСУ можуть включати елементи класичних. Інформаційно-аналітичне забезпечення процесу розробки стратегії Розробка стратегії немислима без регулярного потоку інфо­рмації про стан зовнішнього і внутрішнього середовища, про хід реалізації стратегії.

Збір та аналіз стратегічної інформації і представлення її стратегічним менеджерам організовують відділи стратегічно­го планування (якщо вони створені) або спеціально призначені працівники підприємства. Їх завдання: а) моніторинг середовища, ходу виконання плану; б) обробка отриманої інформації; в) представлення аналітично-інформаційного матеріалу стратегічним менеджерам; г) створення системи регулярного перегляду стратегічного плану і забезпечення цього процесу; д) створення бази даних.

База даних - це комплексна інформаційна характеристика господарства. Вона формується внаслідок цільового збору з багатьох (усіх) можливих джерел, це процес перетворення сукупності даних у стратегічну інформацію на основі їх спеціальної обробки з орієнтацією на розробку і реалізацію стратегічного плану. База даних створюється, як правило, в комп'ютері.

Інформація є ще одним надзвичайно цінним ресурсом підприємства. Її оцінюють за багатьма параметрами, основними з яких є: обсяг, достовірність, насиченість, повнота, актуальність, цінність.

Класифікують інформацію за такими ознаками:

За характером реагування (на неї):

а) вимагає негайного реагування;

б) нетермінова.

За часом появи:

а) поточна;

б) місячна;

в) квартальна;
г) річна і т. д.

За сферою поширення:

а) внутрішня;

б) зовнішня.

За функціональною належністю:

а) технологічна;

б) технічна;

в) фінансова;

г) кадрова;

д) маркетингова
тощо.

За ієрархією:

а) первинна;

б) вторинна;

в) результативна.

За рівнем:

а) оперативна;

б) стратегічна.

Основні методи отримання інформації:

а) спостереження (збір цифр і фактів);

б) опитування;

в) експеримент.

 

тема № 1

Основні поняття

Планування. Фази еволюційного розвитку планування: поточне планування, екстраполяційне планування, стратегічне планування, стратегічне управління. Стратегія. Стратегія підприємства. Страте­гічні зміни. Стратегічний контекст діяльності підприємства. Пред­мет дисципліни „Стратегія підприємства». Ієрархія стратегій. Муль-тибізнесові і однобізнесові підприємства. Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія. Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії. Функціональні стратегії. Операційні стратегії. Добір людей для стратегічного управління. Конкурентна поведінка. Підприємницька поведінка. Типи організаційної культури і здібностей керівництва: стабільний, реагуючий, очікуючий, ініціативний. Організаційні структури управління (ОСУ). Стратегічні ОСУ. Стратегічна інфор­мація.

 

 

СЭНДИ МИТЧЕЛЛ. ЭХО ГРОБНИЦЫ

 

Если и существует основной принцип, который я изучил за более чем столетие скитаний по галактике, сражаясь с врагами Императора (всякий раз, когда я не мог избежать этого), то это "выживать лучше одному". Три простых слова, которые были мне очень полезны на протяжении многих лет; применяемые с умом, они сделали мои комиссарские обязанности намного легче, чем они могли бы быть. К сожалению, эта фраза недоступна для понимания Адептус Механикус, что почти стоило мне жизни.

Думаю, мне лучше объяснить. К концу 928 моя незаслуженная репутация героя оказалась настолько нелепо раздута, что я наконец привлек внимание высшего руководства комиссариата, которое решило, что человек моих очевидных талантов будет зря пропадать на службе в какой-то непонятной артиллерийской части, куда я так тщательно устраивался в надежде просидеть всю жизнь, служа Императору как можно дальше от любого настоящего сражения. Как оказалось, благодаря абсолютному невезению мне удавалось попадать в передряги так много раз, с каждым удобным случаем сгущая тучи незаслуженной славы, что для всего сектора я стал воплощением удалого героя, которыми комиссары в принципе не должны были бы быть. (Большинство полков расценивает нас как нечто родственное смотрителям механизмов в транспортном соединении - иногда необходимые, иногда полезные, но в основном избегаемые).

Соответственно я оказался за бумажной работой в штабе бригады, что вначале казалось для меня подарком лично от Императора. У меня был хороший удобный кабинет с приемной, в которой скрывался мой помощник Юрген, сдерживавший всех, кроме самых настойчивых посетителей, своей целеустремленной преданностью в следовании приказам настолько буквально, насколько это возможно, а также ужасающим запахом тела. Некоторое время мне казалось, что дни моего панического бегства от генокрадов, культистов Хаоса и разъяренных от крови орков были окончены. Но конечно, всё это было слишком хорошо, чтобы быть правдой. Штабные офицеры были рады обнаружить, что среди них находился добросовестный герой (по крайней мере, они в это верили), а это означало, что каждый раз, когда они нуждались в независимом комиссаре для сопровождения при выполнении некой особенно опасной или безрассудной миссии, они посылали за мной.

Благодаря моему острому инстинкту самосохранения, мне каждый раз удавалось вернуться, что, в свою очередь, только заставляло их полагать, будто я был величайшим человеком со времен Махария, и как только они придумывали нечто достаточно смертельное, то тут же давали мне еще более опасное назначение.

Я решил, что с меня хватит, и услыхав, что кто-то нуждался в связном с ротой Астартес, вместе с гвардией проводившими операцию по очищению аграрного мира в далеком районе на краю нашего сектора от еретиков, решил вызваться добровольцем. После моей последней небольшой прогулки, во время которой я спасал заложников с пиратской базы Эльдар, мне подумалось, что немного тихой дипломатии будет именно тем, в чем я нуждался.

- Вы не находите, что это будет немного… банально? - подняв косматую белую бровь, спросил генерал Локрис - приветливый старый хрыч, который мог бы мне даже нравиться, если бы не прикладывал таких усилий, чтобы угробить меня.

Мы вместе обедали в его личных покоях, умение повара служило мне компенсацией обществу генерала, и у меня было стойкое подозрение, что это демонстративное высказывание имело целью изменить мое решение. Я взял еще одну порцию идеально приготовленной салмы, чтобы дать себе время придумать приемлемый ответ.

- Ну, это будет интереснее, чем перекладывать файлы данных, - сказал я, печально улыбаясь. Это довольно хорошо соответствовало образу Каина - "Человека Действия", и он благосклонно кивнул.

- Кроме того, - продолжил я, не видя никакого вреда в грубой лжи, - когда мне еще выпадет шанс пойти в бой вместе с Астартес? - Никогда, если у меня все получится, но Локрису не нужно было об этом знать. Он с энтузиазмом закивал такому видению будущего, придя в восторг от моих слов, и сделал необыкновенно большой глоток из стакана, чтобы восстановить самообладание.

- Совершенно верно, мой мальчик. Какой опыт можно получить! - Он вновь потянулся к напитку, становясь спокойным и задумчивым. - Во имя Императора, если бы я был на сто лет моложе, то и сам бы пошел добровольцем.

- У меня не осталось здесь никаких срочных дел, - продолжил я. - Юрген сможет позаботиться о рутинных делах, в то время как я буду отсутствовать. - Я бы, конечно, предпочел взять его с собой, но остерегался того впечатления, которое он мог произвести на генетически модифицированных сверхлюдей Астартес, и поэтому не хотел подрывать доверие к себе еще до того, как начнется мое задание. Кроме того, пока он был здесь, у него была возможность прикрыть мне спину, удостоверяясь, что меня не назначили на еще какие-то самоубийственные миссии. Я знал, что-то затевалось, и именно поэтому столь нетерпеливо ухватился за это дипломатическое назначение. В этот раз, что бы ни придумали Локрис и компания, я не буду принимать в этом участия.

- Вы должны достичь системы Виридия приблизительно через месяц, - сказал генерал. - Я не думаю, что еретикам удастся продержаться дольше этого срока, но даже если у них и получится, вы должны будете возвратиться сюда не более чем через двести дней.

- На все воля Императора, - сказал я, мысленно напоминая себе оставаться на задании как можно дольше. Возможно, у него не было определенной причины для того, чтобы я прибыл к тому времени, но никогда нельзя быть уверенным.

***

Первым, что меня удивило, было транспортное судно, на которое я был направлен. Вместо военного корабля или грузового судна, с которыми я довольно близко познакомился за годы метаний из одной зоны военных действий в другую, я обнаружил шаттл, состыковывающийся с легким грузовым судном, имеющим безошибочно узнаваемый символ Адептус Механикус. Казалось, они ожидали меня. Там находилась почетная стража их аугметически модифицированных войск, выстроенных у стен стыковочного отсека, и широкоулыбающийся техножрец с несколькими мехадендритами, лениво колышущимися на плечах, ожидавший у люка шаттла. Как только я спустился, он протянул мне руку для пожатия, и, приняв ее, я был удивлен тем, что это была все еще неаугметированная плоть.

- Комиссар Каин, - сказал он. - Добро пожаловать на борт. Я магос Килиан, глава экспедиции, и это действительно огромная честь. Конечно, мы слышали о вас, и должен сказать, мы очень польщены тем, что вы будете путешествовать с нами.

- Экспедиция? - Сказал я, пытаясь не обращать внимания на внезапную дрожь в глубинах живота. - Я считал, что мне поручили быть связным между гвардейцами и тактической группой Цивилизаторов в системе Виридия.

- Разве они вам не сказали? - Смятение, раздражение и веселье поочередно сменились на лице Килиана. - Что ж, предполагаю, это будет для вас введением в курс дел. Мы встретимся с боевой баржей Цивилизаторов в системе Интеритус, поскольку, очевидно, какой-то канцелярский трутень подумал, что если мы вас подбросим и передадим им, то это сэкономит ваше время.

После небольшой заминки он выудил из безупречно белых одежд инфопланшет и какое-то мгновение играл с ним.

- Следующий запланированный рейс в Виридию будет через три недели. Учитывая ожидание прибытия баржи на орбиту Интериус Прайм, вы должны быть там… - он опять сверился с планшетом, делая несколько быстрых вычислений, - приблизительно на тридцать шесть часов раньше них. Конечно, если течения варпа будут благоприятными.

- Конечно, - сказал я. Я не был уверен, чувствовать ли мне облегчение или злость. С одной стороны, я мог бы провести три дополнительные недели на окольном рейсе в одному Императору известное место, но, с другой стороны, во время перелета мне не пришлось бы опасаться того, что Локрис и компания всё-таки найдут новый и изобретательный способ лишить меня жизни. В конце концов, это был приемлемый обмен. Я улыбнулся и кивнул со всем проявлением вежливого интереса, какой только смог в себе найти. - Я надеюсь услышать всё об этой вашей экспедиции.

Сервитор торопливо прошагал позади меня к люку шаттла, чтобы забрать мой вещмешок, который я по привычке оставил лежать там, неосознанно предполагая, что им займется Юрген. Килиан нетерпеливо кивал, пока мы проходили мимо рядов безупречных техногвардейцев, стоявших на вытяжку и с хеллганами в руках. Они выглядели достаточно парадно, думал я, но ни в коем случае не был уверен в том, что их искусство сражения будет сравнимо с мастерством настоящих гвардейцев.

Как оказалось, мне лично придется увидеть, насколько эффективными они могут быть, и если бы я это вовремя понял, а также то, насколько ужасен враг, я бы, конечно, тут же вежливо поблагодарил техножреца за предложение и без раздумий убежал бы в шаттл. Но, конечно же, я этого не сделал и просто продолжал идти возле него, беспечно не осознавая, что все мы были на гиблом рейсе.

***

Несмотря на предчувствия, сама поездка оказалась в высшей степени приятной. Разительным контрастом к стандартным условиям на борту военных кораблей, к которым я привык, "Благословение Омнисии" больше походило на роскошный лайнер. У меня была хорошо оборудованная каюта с парочкой парящих киберчерепов, спокойно жужжащих в углу, которым больше нечем было заняться, кроме как стремительно носиться в поисках того, что я попрошу, и первой в этом списке была кухня. Для меня это было настоящим сюрпризом, ведь, по моему опыту, техножрецы имели склонность не волноваться о таких вещах, считая потребность в регулярном принятии пищи неприятным воспоминанием об их телесном происхождении или еще какой-то ерундой. Когда я первый раз спускался в общественную столовую, я готовился к встрече с тарелкой виридийской солянки или чему-то равному по неаппетитности, - только для того, чтобы обнаружить приятно обставленный зал, конечно, не выглядевший как заведение в модном отеле, но который тут же поразил меня аппетитным ароматом жареных гроксов.

Я все еще наслаждался первой трапезой на борту, когда мимо меня прошел Килиан, неся в одной руке тарелку с гроксами и свежими овощами, огромный кубок шербета в другой и кружку горячего рекафа, свисающей с мехадендрита. Я махнул ему, чтобы он присоединился ко мне, и после краткого обмена любезностями, он начал говорить об их рейсе.

- Нет никаких причин, по которым вам не следует знать, куда мы направляемся, - сказал он бодро, свободный мехадендрит нырнул в полы одежды за инфопланшетом. Он положил его на стол и продолжил управлять им механической конечностью, в то время как его настоящие орудовали ножом и вилкой с завидным энтузиазмом. Появилась звездная карта, система Виридия находилась на самом краю дисплея, а маленькая, мрачная звездная тень расположилась по центру экрана.

- Выглядит заманчиво, - сказал я с тяжелой иронией. К моему удивлению, Килиан хихикнул.

- Скорее всего, не так ли? - сказал он, изменяя масштаб изображения так, что система назначения заполнила экран. Горстка темных и безатмосферных миров вращалась вокруг распадающейся звезды, иссушенной до пепла, когда она стала сверхновой миллионы лет назад, забрав вместе с собою в забвение всю существовавшую там жизнь прежде, чем сжаться обратно в угрюмые, охлаждающиеся и тлеющие угли, возле которых все еще дрейфовало несколько скал.

- Это система Интеритус, - сказал он. - Уверен, вы согласитесь с тем, что она хорошо названа. (с латыни Interitus переводится как "гибель", "уничтожение" - прим. перев.)

Я кивнул.

- Ума не приложу, чего вы хотите от этого места, - признался я. - Не говоря уже о том, почему орден Астартес выводит боевую баржу из зоны военных действий, чтобы встретить вас.

Килиан просиял и указал на самый большой кусок скалы в системе.

- Это Интеритус Прайм. Вся система была исследована эксплораторами в двадцать восьмом тысячелетии. Об известно весьма отрывочно, и то, если верить оставшимся отчетам.

- Ваши отчеты тянутся настолько далеко? - не смог сдержать я нотки скептицизма в своем голосе.

Это был с трудом представляемый Золотой Век, когда Император все еще ходил среди людей, а Империум был молод, энергичен и обладал неоспоримым превосходством в Галактике, вместо того, чтобы быть расколотым ересью и окруженным со всех сторон зловещими силами.

Килиан кивнул.

- Конечно, только фрагментами. Но подсказки все еще могут найти те подготовленные, кто будут довольно долго размышлять над этим и доверятся благосклонности Омниссии.

- И вы считаете, что там остались какие-то ценности? - сказал я. Было мало причин, по которым судно, полное механикумов, тащилось бы сюда через весь сектор, также как трудно было догадаться, что именно в том коротком отчете привлекло их сюда. - Возможно, существенное скопление археотеха?

- Возможно, - кивнул Килиан, очевидно, довольный моей проницательностью. - Но мы не будем знать точно, пока не доберемся туда, не так ли?

- Думаю, что так, - уступил я, обратив свое внимание к десертам.

***

Остальная часть рейса прошла довольно приятно, хотя на борту я мало с кем общался, не считая Килиана. Естественно, я стремился быть в компании техногвардейцев, с которыми у меня было немного больше общего. Я обнаружил, что, несмотря на их аугметические усилители и преданность культу машины, кои я находил несколько смущающим (я и в лучшие времена было немного нетерпим к тем, кто нарушает покой Императора, не говоря уже о тех, кто считал его тикающей машинкой), они были такими же дисциплинированными профессионалами, как и любые воины, с которыми я служил. Более того, они слышали обо мне и верили в каждое слово о моей репутации. Думаю, единственным их недостатком было то, что, будучи своего рода вассалами механикус, у них отсутствовали деньги как таковые, поэтому я не находил применения для своей колоды карт. Однако их командир, лейтенант Таркус, был страстным игроком в регицид и достойным оппонентом, поэтому я мог оставаться в форме, пока наш корабль двигался сквозь варп к тому, что могло скрываться в нашем месте назначения.

Именно Таркус наконец обратил мое дремлющее внимание к "боевой барже"; казалось, что несмотря на мое явное беспокойство, ее внушительная огневая мощь не должна была быть развернута на мои "укрепления".

- Во имя Омниссии, нет! - сказал он, небрежно съев одного из моих "копейщиков" внезапным фланговым маневром, который я должен был бы заметить. - Она движется, чтобы уничтожить повстанческие базы на Виридии Секундус.

Я серьезно кивнул, притворяясь, будто читал планшет с брифингом о тактической ситуации в системе Виридия. По всему получалось, что еретики взяли под свой контроль больше, нежели главный мир.

- Они соединятся с нами только для того, чтобы передать отделение космических десантников. И, конечно же, подобрать вас.

Это было уже что-то, хотя к потенциальной угрозе, достаточно мощной, чтобы понадобилось отделение космодесантников, нельзя было относиться несерьезно.

Я утешил себя мыслью о том, что в любом случае это были не мои проблемы, я буду в безопасности на борту одного из сильнейших судов в космосе и очень далеко от Интеритус Прайм до того, как кто-то полезет туда за археотехом. Я рассудительно кивнул, затягивая время, и сделал маневр "солдатом", надеясь вытянуть его "экклезиарха" с позиции.

- Уверен, вы будете чувствовать себя в большей безопасности в их окружении, - вежливо сказал я. - В конце концов, невозможно быть слишком осторожным.

Как я и надеялся, та часть его лица, которая не была сделана из металла, явно залилась краской. Он решил, что в этих словах содержался намек насчет его бойцов и двинулся несколько поспешно, создав брешь, которую я смогу использовать на протяжении нескольких последующих ходов в игре.

- Я не вижу, имеет ли это какое-либо значение, - сказал он немного спокойнее. - Мои парни могут справиться со всем, что галактика противопоставит нам.

- Не сомневаюсь в этом, - сказал я. - Из того, что я видел, их бы приветствовали в Гвардии.

Таркус кивнул, поскольку я перемещал свою "прибрежную цитадель", делая то, что, как я наделся, даст шанс победить в три следующих хода. Я подождал, пока он обдумает свой ответ, и прибавил:

- Но магос Килиан, очевидно, не разделяет моей уверенности.

Таркус почти повалил своего "экклезиарха". Он подобрал его и переместил, упустив свой единственный шанс блокировать мою атаку. Его челюсти сжались.

- Вопрос не в уверенности, - сказал он. - Есть… давнишние обязательства.

Как вы можете себе представить, от этого я приободрился, хотя и не догадывался, какой договор мог существовать между орденом Астартес и Адептус Механикус.

Не сомневаюсь, что сумел бы выпытать немного больше у Таркуса в отведенное ему время, но я решил больше в тот вечер не давить на него (настроившись, не взирая на превосходный навык противника, на комфортную победу, и желая насладиться ею). Однако к тому времени, как мы смогли бы договориться о следующем поединке, он будет уже мертв.

***

- Вот и она, - Килиан махнул рукой в сторону бронированного окна, доминировавшего над дальним концом корабельного зала. За ним судорожно мерцала умирающая звезда, отбрасывая на нас тусклое синеватое сияние, напомнившее мне об осенних сумерках. Пылающую сферу частично искажала тьма, а перед нами вырастала планета, до которой мы столь долго добирались.

Ее ландшафт был скрыт во тьме, но над горизонтом просачивалось достаточно тусклого света от звезды, чтобы я мог различить разрушенную пустошь, растрескавшуюся от невообразимой температуры и изрытую кратерами. Я думал лишь о том, насколько старым должно быть это место, если оно теперь казалось почти гладким после огненного преобразования, а оспины на ее лице были работой целых эпох. Несмотря на ужасное однообразие пейзажа, я не мог отрицать, что в нем было какое-то пустынное великолепие, и когда я взглянул на него, мою душу затронул слабый холод сродни страху.

- Это определенно… впечатляюще, - согласился я. Тем не менее, меня охватило смутное чувство смятения, и я порадовался тому, что скоро буду переправлен на боевую баржу Цивилизаторов и в течение одного-двух дней навсегда покину эту систему.

- Мы уже начали устанавливать базовый лагерь, - продолжил Килиан. Я напряг взор в указанном им направлении. Некоторое время я не мог ничего различить, а затем заметил слабую вспышку света - во многих километрах под нами один из шаттлов запустил двигатель. - Думаю, вы будете впечатлены.

- Не сомневаюсь, что буду, - согласился я, про себя благодаря Килиана за выказываемую им до сих пор скрытность, что почти наверняка означало, что мне не придется покидать безопасности корабля. - Но, уверен, вы не хотите, чтобы я попал в ваше подчинение.

- Ну…, - заколебался Килиан, явно разрываясь между двумя противоречиями и не уверенный до конца в том, правильно ли он сейчас поступает. - Очевидно то, что мы исполняем задание Омниссии. Обычно мы и мечтать не могли о вовлечении постороннего…

"Ну, началось", подумал я со зловещим чувством внезапной слабости в глубинах живота. Репутация героя вновь собиралась огреть меня прямо по затылку. Техножрец откашлялся.

- Но даже со всем вашим огромным солдатским опытом, вы и правда думаете, что лейтенант Таркус будет прислушиваться к вашим советам?

- Лейтенант Таркус показался мне человеком, не слишком нуждающимся в советах кого бы то ни было, - мягко сказал я, а в душе проклинал себя за то, что прошлым вечером подорвал его уверенность в себе. - А если даже и будет нуждаться, то уверен, что когда сюда прибудет контингент Астартес, они смогут посоветов