Обслуговуючі підрозділи

Рис. 5.4. Організаційна структура обласної державної адміністрації.

Районні державні адміністрації організовуються з урахуванням того, що функції голів цих органів за своїм змістом не мають ознак політичної діяльності. Відповідно голови райдержадміністрацій повинні мати статус державних службовців.

Важливим питанням реформування місцевих органів міністерств та інших органів виконавчої влади є забезпечення чітких субординаційних зв'язків між цими органами та органами виконавчої влади вищого рівня.

Необхідно зазначити, що особливістю правового статусу місцевих державних адміністрацій є те, що в ньому певним чином поєднуються повноваження загальної та спеціальної компетенції. З огляду на це серед них розрізняють органи двох типів:

-перший - органи, підпорядковані міністерствам та іншим ЦОВВ. мають при цьому певні зв'язки з місцевими держадміністраціями;

-другий - органи, підпорядковані голові відповідної держадміністрації і водночас мають ураховувати вимоги реалізації завдань відповідного міністерства чи іншого ЦОВВ.

Крім цього, для проведення реформи місцевих органів виконавчої влади передбачається:

- здійснити розподіл управлінських функцій між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та забезпечити збалансованість повноважень;

здійснити муніципальну реформу, забезпечити передачу територіальним громадам та утвореним ними органам необхідних повноважень та матеріально-фінансових ресурсів;

- забезпечити становлення фінансово-економічних основ місцевого самоврядування, реформування бюджетної системи України в напрямку розширення фінансової автономії територіальних громад і органів місцевого самоврядування;

- сприяти становленню та кадровому забезпеченню комунальної (муніципальної) служби, створенню системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування;

- розробити систему пропагандистських заходів щодо формування комунальної (муніципальної) свідомості населення в контексті адміністративної реформи.

У напрямку реформування державної служби.

Поступове перенесення основної ваги в управлінні соціально-економічними процесами з центральних органів виконавчої влади на регіональний рівень управління зумовлює не тільки уточнення та зміну функцій центральних і місцевих органів виконавчої влади і перегляд їх статусу, а й оптимізацію чисельності працюючих. Особливої уваги також потребують такі питання функціонування інституту державної служби: відкритий і конкурсний відбір, процедури оцінювання і просування на підставі заслуг, класифікація посад, ефективність роботи з корупцією. З метою становлення державної служби як професійної, позапартійної та політичне нейтральної потрібно чітко розмежувати політичну сферу та державну службу. Для цього необхідно обгрунтувати доцільність і механізм чіткого розмежування статусу і функцій державно-політичних діячів і державних службовців та здійснити класифікацію посад у державних органах за змістом і характером діяльності, способами

обіймання посади і надання повноважень, а-також розробити реєстри і типові професійно-кваліфікаційні характеристики посад.

На основі класифікації державних органів слід виділити і законодавче визначити такі типи державних посад:

- політичні;

.

- патронатні;

- адміністративні.

Адміністративні і частково патронатні посади в державних органах буде віднесено до державної служби. У перспективі до специфічних видів державної служби доцільно включити військову, дипломатичну, митну та інші види служби у відповідних державних органах оборони, внутрішніх справ, безпеки, прокуратури, судах тощо.

Зросте роль керівного органу управління державною службою, який повинен бути центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом. Його роль має бути провідною в організації кадрового забезпечення державних органів.

Також необхідно переглянути нормативно-правову базу щодо вдосконалення державної служби, прийняти нову редакцію закону "Про державну службу"', а також Кодекс основних правил поведінки державного службовця. На наступних етапах адміністративної реформи мають бути реалізовані заходи, які разом узяті мають привести до завершення реформування єдиної системи державної служби в Україні. З цією метою передбачається:

- забезпечити системний підхід до розробки комплексу заходів із кадрового забезпечення державної служби (критеріїв відбору; оцінки праці; обліку просування та результатів роботи; моніторингу діяльності органів державного управління та окремих осіб тощо);

- у процесі розвитку і вдосконалення державної служби зосередити увагу на підготовці та підвищенні кваліфікації управлінських кадрів, вивченні та адаптації світового досвіду у сферах державного управління, місцевого самоврядування та підготовки кадрів державної служби;

- впровадження сучасних, передусім інформаційних технологій у державну службу, організаційних і фінансових механізмів забезпечення моніторингу та соціально-економічного аналізу діяльності державних службовців і органів державного управління;

- залучення на державну службу здібних перспективних людей та створення умов для їх утримання, професійного зростання та просування,

- розробити заходи щодо упередження корупційних дій та організаційно-правовий регламент їх профілактики у сфері державної служби.

Ще одним важливим напрямком адміністративної реформи є

реформування адміністративно-територіального устрою країни ^и Метою реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування є досягнення оптимального поєднання централізації та децентралізації управління, делегування і передачі максимально можливого обсягу функцій управління на якомога нижчий рівень. Для цього передбачається процес перетворень здійснити у три етапи.

Протягом першого напрацьовується законодавча база, розробляються проекти і програми державно-правових експериментів, які впроваджуються на різних територіальних рівнях управління. Крім того, розробляється ресурсне (фінансово-економічне) і експериментальне забезпечення трансформації існуючої організації територіального устрою та системи місцевого самоврядування, становлення інституту служби в органах місцевого самоврядування. Перший етап може тривати протягом наступного строку повноважень Верховної ради та Президента, тобто орієнтовно до 2004 року.

Другий етап передбачає трансформацію низової ланки адміністративно-територіального устрою України (село, селище та місто) шляхом добровільного об'єднання на засадах положень Конституції адміністративно-територіальних одиниць для забезпечення формування реального суб'єкта місцевого самоврядування, тобто такої територіальної громади, яка б мала необхідні фінансові та матеріальні можливості для надання населенню повноцінних державних і громадських послуг. Другий етап охоплює черговий строк повноважень парламенту та Президента України і передбачає внесення певних змін до Конституції щодо конкретизації та уточнення окремих положень про територіальний устрій та місцеве самоврядування.

Третій етап повинен передбачити зміни територіального устрою України з метою оптимізації структури управління на регіональному рівні, наближення прийняття управлінських рішень до населення, запровадження нових фінансово-бюджетних механізмів, раціоналізації функцій місцевих державних адміністрацій. Під час цього етапу трансформації зазнають адміністративно-територіальні одиниці середньої (район) та вищої (область) ланки адміністративно-територіального устрою.

У напрямку дерегуляціїі поліпшення державних послуг.

Сьогодні для органів державного управління актуальним питанням є радикальна зміна орієнтації у напрямку усвідомлення себе не лише суто управлінською інстанцією, а й як постачальника послуг населенню, який прагне досягти найбільшої ефективності у цій сфері. Найважливіший

²⁶ Див. Малиновськии В Трансформація адміністративно-територіального устрою України проблеми І перспективи // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В І Лугового В М Князева. - К: Вид-во УАДУ 1999 - Вип 2. - В 2 ч - Ч 2 -С 211-218

акцент в адміністративній реформі повинен- бути у впливові уряду на економічне зростання. Необхідні радикальні зміни у напрямку поліпшення економічного клімату в державі: зменшення і стабільність податків, спрощення процедур реєстрації та ліцензування, постійність та спрощення митних формальностей, зведення до мінімуму правил, ліцензій та дозволів тощо. Без таких рішучих дій Україна й надалі буде мати непривабливий інвестиційний імідж у світі. Адже сьогодні іноземні інвестиції становлять лише 17 доларів США на одного жителя України, будучи одними з найнижчих у світі. Все це створює сприятливе підґрунтя для поширення корупції та інших зловживань чиновників.

Суттєвою частиною адміністративної реформи є нагальна необхідність переорієнтації діяльності посадових осіб від прагнення тотального контролю над усією економічною діяльністю до намагання підтримки зростаючих і конкурентних ринків - засобів економічного зростання та зайнятості населення.

Особливо низькою залишається ефективність надання послуг громадянам на місцях, саме там, де населення вступає у безпосередній контакт з державною бюрократією. Бюрократична тяганина та грубість, великі черги вже стали звичним явищем у деяких установах та організаціях. Як наслідок, падає довіра до державних службовців з боку громадськості, що в свою чергу, підриває державну владу в цілому. Уряд повинен взяти зобов'язання щодо дотримання державних стандартів із надання послуг населенню та захисту прав споживачів.

Для цього передбачається:

- визначити необхідну нормативно-правову базу для здійснення програми дерегуляції, утворити відповідний загальнодержавний орган та його місцеві осередки;

- розробити пропозиції щодо спрощення процедур, які регулюють економічну діяльність на загальнодержавному та місцевих рівнях;

- розробити стандарти на державні послуги населенню;

удосконалити зв'язки державних структур із громадськістю, розширити форми участі громадськості в публічній оцінці та контролі за впровадженням державних послуг населенню;

створити аналітично-інформаційну структуру (центр, постійну робочу групу) для проведення широкомасштабних наукових досліджень у цій галузі, вивчення світового досвіду, опрацювання на практиці вироблених методик та рекомендацій, аналізу результатів їх впровадження. Функціональний аспект реформи передбачає перехід до нового розуміння функцій публічної влади, які за своїм змістом спрямовуються на надання державних і громадських послуг, перерозподіл функцій і повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на основі: встановлення переліку державних та громадських послуг, їх класифікації; визначення переліку послуг, що

надаються за рахунок бюджетних коштів і на платній основі; розмежування сфери відповідальності щодо надання державних та громадських послуг місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівні.

У напрямку вирішення економічних аспектів адміністративної реформи:

- запропонувати засоби забезпечення балансу адміністративних і ринкових регуляторів розвитку галузевого і територіального управління;

- розробити механізм регулювання державного сектора економіки по всій вертикалі управління від центрального уряду до підприємства;

- передбачити організацію державного управління економікою на засадах планування, регулювання, прогнозування, моніторингу, аналізу і контролю;

- здійснити оцінку економічних і соціальних втрат від недосконалого управління на основі аналізу динаміки сукупності макроекономічних і соціальних показників за період незалежності;

- економічно обгрунтувати етапи проведення адміністративної реформи і обсяги фінансування за окремими напрямками реформи;

- розробити концептуальні засади державної політики із становлення і розвитку малого бізнесу, сприяння приватним інвестиціям у соціальне важливі галузі виробництва;

- створення в державних установах підрозділів із маркетингу ринку праці та визначення економічної ефективності їх діяльності;

- вдосконалити правову базу економічної та фінансово-грошової системи, податкової політики з метою створення належних умов для адміністративної реформи;

- запровадити посилення фінансового контролю за видатками та широке застосування аудиту.

Підсумовуючи, можна сказати, що головною суттю адміністративної реформи в Україні є створення сучасної управлінської системи, притаманної цивілізованим демократичним країнам з ринковою економікою, яка забезпечить кращі можливості для нормального розвитку суспільства, а безпосередньо громадянам дасть основу для розвитку їх самоорганізації, самосвідомості, розкриття людських здібностей і задоволення зростаючих потреб.

Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, яка забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дасть можливість їй стати впливовим чинником у Європі, її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам України.

Така система державного управління буде підконтрольною народові, побудованою на наукових принципах і ефективною. Витрати на утримання управлінського персоналу будуть адекватними фінансово-економічному стану держави.²⁷ Слушно зауважує у цьому зв'язку професор Богдан Кравченко: "Широка підтримка для адміністративної реформи буде можливою, якщо її розглядатимуть як засіб поліпшити надання послуг громадянам, а не ще один засіб перерозподілу влади. Якщо вона проходитиме одночасно на центральному та місцевому рівнях уряду і особливо там, де надаються послуги. Якщо адміністративна реформа не є ще однією реорганізацією, а дійсним зміщенням стосовно мети держави".²⁴

У результаті здійснення адміністративної реформи має бути досягнуто поступове формування раціонального механізму державного управління, який дав би змогу значно зміцнити та підвищити ефективність реалізації виконавчої влади, поглибити її взаємодію з місцевим самоврядуванням. Нова сучасна модель державного управління забезпечить сприятливі умови для прогресивного розвитку українського суспільства, позитивно вплине на хід і наслідки проведення інших перетворень у державі, гарантуватиме дотримання прав і свобод громадян.

Запитання і завдання

І.Охарактеризуйте значення принципу розподілу державної влади в демократичних суспільствах?

2.В яких завданнях виражається значення сегментації публічної влади для українського суспільства?

3.Назвіть противаги Президенту України.

4.Назвіть противаги і стримування щодо Верховної Ради України.

5.Назвіть противаги Кабінету Міністрів України.

6.Визначіть місце Конституційного Суду в системі розподілу державної влади.

7.Як співвідносяться між собою цілісність державного управління та розподіл влад.

В.Дайте характеристику поняттю "виконавча влада".

9.Які органи входять до системи виконавчої влади?

10.Як співвідносяться державне управління і виконавча влада?

11.Назвіть принципи побудови та функціонування органів виконавчої влади в Україні?

12.Чим обумовлена необхідність проведення адміністративної реформи в Україні?

13.У яких напрямках має здійснюватися адміністративна реформа?

²⁷ Концепція адміністративної реформи в Україні - С 7

²⁸ Кравченко Б Адміністративна реформа в Україні: стан та перспективи // Вісник УАДУ. - 1997. - № 3-4. -С. 21

14.На який період і у скільки етапів розрахована реалізація адміністративної реформи?

15.Назвіть основні засоби забезпечення адміністративної реформи.