Президент України та виконавча владаВідповідно до ст. 402 Конституції України Президент України є главою держави. Як уже зазначалось у попередніх главах, він структурно не входить до жодної гілки влади, навпаки, стоїть над ними, володіючи значними компетенційними преференціями (насамперед кадровими) щодо виконавчої гілки влади. Отже, формально він не є главою виконавчої влади, як це було до 28 червня 1996 року (до прийняття нової Конституції України). Тобто Президент віднесений до виконавчої влади лише функціонально - через певний обсяг своїх повноважень. Але він не віднесений до неї структурно, як окрема структурна ланка в системі органів виконавчої влади. Основний Закон взагалі не містить терміну "глава виконавчої влади", що відповідає світовій конституційній практиці. Навіть у президентських республіках поширеним є визначення президента як глави уряду, але не виконавчої влади. Хоча при цьому глава держави при будь-якій формі правління має безпосереднє відношення до виконавчої влади. Його не можна цілком уособлювати з якоюсь однією гілкою влади, у тому числі і з виконавчою. Після запровадження в Україні на основі Закону від 5 липня 1991 р. "Про Президента Української РСР" поста Президента до чинної на той час Конституції Української РСР були внесені відповідні зміни і доповнення, згідно з якими Президент України був главою держави і водночас главою державної виконавчої влади. Нова Конституція дещо змінила його офіційний статус, залишивши за ним лише пост глави держави (ст. 102). Автори української Конституції вирішили, що Президент юридичне не повинен мати прямого відношення до виконавчої влади. Однак, не будучи формально главою виконавчої влади, він як глава держави наділений значними владними повноваженнями, у тому числі й у сфері організації діяльності виконавчої влади. Так, згідно з відповідними пунктами ст. 106 Конституції, яка визначає повноваження Президента України, він: » призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України: припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; » призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; «призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України голову Антимонопольного комітету України, голову Фонду державного майна України, голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України; » утворює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; » скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Ціла низка конституційних законів свідчить, що Президент має безпосереднє відношення і до діяльності Кабінету Міністрів, оскільки: уряд відповідальний перед главою держави; Президент одноособове відміняє акти Кабінету Міністрів; Президент утворює, реорганізовує та ліквідує (за пропозицією Прем'єра) міністерства. Президент наділений також важливими засобами впливу та контролю щодо кадрової політики не лише в межах Уряду, айв межах виконавчої влади взагалі. Він має право на свій розсуд відправити у відставку Прем'єр-міністра разом з Урядом, навіть якщо глава Уряду та очолюваний ним Кабінет Міністрів мають підтримку у Верховній Раді. Такі ж повноваження глава держави має відносно будь-якого члена Уряду, керівників інших центральних оганів виконавчої влади та голів місцевих державних адміністрацій, яких він може звільнити із займаних посад без узгодження з Прем'єр-міністром і без будь-яких пояснень. Таким чином, окрім повноважень, які безпосередньо випливають із статусу поста глави держави (представлення держави в міжнародних відносинах, очолювання Ради національної безпеки і оборони та Верховного головнокомандування Збройними Силами, здійснення нагородження, помилування та ін.), Президент України наділений широкими повноваженнями у сфері формування і спрямування діяльності органів виконавчої влади. У цьому і полягає особливість його офіційного (правового) статусу згідно з Конституцією України. Правовий статус Президента України визначається Конституцією і Законом "Про Президента України" від 5 липня 1991 р. Поєднання функцій Президента зі сферою виконавчої влади також забезпечується його головуванням у такому координаційному органі, як Рада національної безпеки і оборони України. Конституцйний статус цього органу значно зміцнює статус глави держави, адже згідно зі ст. 107 Конституції Рада координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. До складу Ради за посадою входять: Прем'єр-міністр, Міністр оборони, Голова Служби безпеки, Міністр внутрішніх справ, Міністр закордонних справ. Тобто через цей орган Президент може активно взаємодіяти на організаційному та функціональному рівнях з міністрами "силових" відомств, що, безперечно, посилює його роль у державному механізмі. У цьому зв'язку зазначимо, що рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами глави держави. При Президентові України функціонує його робочий апарат у складі помічників, радників, референтів, наукових консультантів, консультантів, технічного та обслуговуючого персоналу, охорони, які у своїй сукупності утворюють структуру органів при Президентові України (див. рис. 6.1). Керівним і координуючим центром цієї структури є Адміністрація Президента України, яку очолює Глава Адміністрації Президента. До складу Адміністрації входять: Глава Адміністрації, Перший помічник Президента, Перший заступник та заступники Глави Адміністрації, помічники Президента, радники Президента, наукові консультанти, консультанти та референти Президента, Постійний представник Президента у Верховній Раді, Постійний представник Президента в Конституційному Суді, Постійний представник Президента в Кабінеті Міністрів; управління, служби, відділи та інші структурні підрозділи. Діяльність Адміністрації Президента України регулюється відповідним Положенням, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1997 року. Положення про Адміністрацію, гранична чисельність її працівників, структура, штатний розпис видатків затверджуються Президентом України за поданням Глави Адміністрації.
Постійний представник Президента у Верховній Раді Головне управління державної служби України Постійний представник Президента у Конституційному Суді Постійний представник Президента у Кабінеті Міністрів
Рис. 6.1. Структура органів при Президентові України. Головним завданням Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності глави держави щодо: » реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина; «представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керівництва її зовнішньополітичною діяльністю, ведення переговорів та укладанння міжнародних договорів України, визнання іноземних держав, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України; «здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки і оборони; » визначення стратегії економічного розвитку держави; «вирішення питань, пов'язаних з утворенням, реорганізацією і ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії; » розв'язання кадрових питань, які належать до його повноважень; » вирішення питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами, у тому числі відзнаками Президента України, присвоєнням вищих військових та інших вищих спеціальних звань і класних чинів, прийняттям до громадянства та припинення громадянства України, наданням притулку в Україні, здійснення помилування; » здійснення ним й інших повноважень, визначених Основним Законом. Метою діяльності Адміністрації є підготовка відповідних питань і проектів указів та розпоряджень Президента, виходячи з його повноважень, визначених у Конституції та в Законі "Про Президента України". Спеціально щодо цього у ст. 106 Конституції України закріплене положення, згідно з яким Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Певні акти Президента України, видані в межах його повноважень, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.
|
