Вимоги до актів управління

Вимоги, що висуваються до актів управління, поділяються на вимоги загального характеру, спеціально-юридичні та організаційно-технічні.

До загальних вимог відносять їх об'єктивну необхідність, актуальність та стабільність. Акти управління повинні бути об'єктивно необхідними в цей історичний момент, тобто логічно виправданими. У час становлення ринкових відносин постала нагальна необхідність у створенні принципово нової законодавчої та нормативної бази, яка б забезпечила умови для ефективного розвитку продуктивних сил країни, становлення виробничих відносин нового типу, їх захисту. Тому заміна застарілих норм законодавства - процес цілком природний та логічний. Відставання цього процесу від суспільного розвитку призводить до гальмування всього еволюційного поступу країни. Для прикладу, започаткування ринкових відносин у сфері економіки, запроваджене законами про власність, підприємництво, приватизацію, оренду, поставило на порядок денний скасування величезної кількості правових актів, що гальмують цей процес.

Разом з тим у практиці державного управління слід дотримуватися розумного балансу між поточною управлінською працею, що знаходить свій вираз у нових структурах, нормах, стосунках, статусах, і нормами, тридиціями, звичаями, культурою, трудовими навичками, що вироблені попередньою практичною діяльністю суспільства, ставши часткою об'єктивної навколишньої реальності. Тому зміна суб'єктів державно-управлінських відносин не завжди і не обов'язково означає потребу в зміні актів, що ними видавалися. Ігнорування політичної та юридичної доцільності таких заходів може призвести до дестабілізації законодавства.

З іншого боку, недостатня база юридичних регуляторів та заборон є такою ж небезпечною, як і їх надмірність і може призвести до таких негативних наслідків, як дезорганізація, свавілля, некерованість.

Акти управління повині також відповідати вимозі інформаційної місткості, що означає оперативність, актуальність та повноту інформації, що включається до акту управління.

Спеціальні юридичні вимоги до актів управління витікають із положень Конституції, законів України, указів Президента, актів Кабінету Міністрів, міжнародних актів та угод. Підзаконний характер актів управління детально вже розглядався у цій главі.

Правильність акту управління залежить від порядку його проходження та правильності оформлення. Проект нормативно-правового акта має пройти декілька стадій', підготовка проекту акта; погодження

проекту (візування); прийняття; реєстрація;-доведення до виконавців; оприлюднення.

Для визначення доцільності прийняття документа, його обгрунтованості та відповідності чинному законодавству здійснюється погодження нормативного акта як в установі (посадовими особами, які відповідно до їх компетенції займаються питаннями, порушеними в документі) - внутрішнє, так і за її межами - зовнішнє. Внутрішнє погодження здійснюється на зворотному боці останнього аркуша документа шляхом візування і включає в себе візи: заступника керівника органу виконавчої влади, до компетенції якого відноситься вирішення питання, що регламентується актом, керівника підрозділу, що готує акт, керівників інших зацікавлених підрозділів, юридичної служби та літредактора. Зовнішнє погодження здійснюють зацікавлені органи виконавчої влади з відповідним оформленням розпорядчого документу. У разі потреби органи виконавчої влади можуть видавати спільні нормативно-правові акти.

Суть оргатзаційно-технічних вимог полягає у дотриманні правил оформлення актів управління.

Дотримання форми актів - одна з необхідних умов їх чинності та дієздатності. Правова форма акта управління - це спосіб зовнішнього виразу приписів органів виконавчої влади, а також викладення юридичних норм у цих актах. Правові форми актів управління подаються у Конституції, законах, Примірній інструкції з діловодства..., затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року.

Акти управління можуть мати зовнішній вияв у двох формах: письмовій та усній. Письмова форма є обов'язковою у випадку, коли вона зазначена у Конституції, положеннях, кодексах, статутах, а також для актів управління з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань.

Набуття чинності відомчих нормативно-правових актів тісно пов'язане з їх державною реєстрацією та регулюється Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

Відповідно до ст. З цього Указу нормативно-правові акти, котрі видають міністерства, інші органи виконавчої влади, органи господарського управління та контролю і зачіпають права й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набирають чинності через 10 днів після їхньої реєстрації, якщо цими актами не встановлено пізнішого терміну набрання чинності.

З метою поліпшення організації роботи з питань підготовки нормативно-правових актів, їх державної реєстрації, а також обліку, зберігання та приведення у відповідність із Конституцією та законами /країни, іншими актами законодавства постановою колегії Міністерства юстиції України від 27.03.98. затверджені Рекомендації з питань