Організація робочого місця з дотриманням вимог охорони праці

Робоче місце - місце постійного або тимчасового перебування працівників в процесі трудової діяльності.

Постійне робоче місце - місце, на якому працівник, знаходиться більшу частину (понад 50 % або більше 2 годин безперервно) свого робочого часу. Якщо при цьому робота виконується в різних пунктах робочої зони, постійним місцем вважається уся робоча зона.

На своєму робочому місці адміністратор салону краси виконує наступні завдання:

1) Координує роботу співробітників;

2) Приймає дзвінки і веде запис клієнтів;

3) Консультує клієнтів по послугах салону:

- за вартістю;

- по показанням і протипоказанням до проведення процедур;

- за пропонованою салоном продукції;

4) Продає косметику і засоби для домашнього догляду;

5) Контролює наявність необхідних коштів, справність апаратури;

6) Проводить розрахунки з клієнтами, працює з касою.

Також в посадові обов'язки адміністратор салону краси іноді входить:

1) Проведення презентацій послуг салону;

2) Рішення конфліктних ситуацій;

3) Розрахунок заробітної плати співробітників.

Обов'язкова вимога - приємна, доглянута зовнішність.

Крім цього необхідно:

1) Розуміти специфіку роботи фахівців - перукарів, косметологів, візажистів і т.д.;

2) Знати особливості надаваних послуг, в тому числі послуг конкурентів;

3) Розбиратися в косметичних препаратах, процедурах;

4) Вміти організувати колектив;

5) Добре знати ПК;

6) Бути комунікабельним, доброзичливим і стресостійким;

7) Мати досвід роботи (потрібно рідко, але його наявність буде перевагою).

Іноді адміністратору салону краси можуть знадобитися додаткові навички:

1) Мерчандайзинг, мистецтво оформлення вітрин;

2) Проведення маркетингових акцій.

При визначенні розмірів робочого місця враховуються вимоги ГОСТу при виконанні робіт сидячи або стоячи.

При проектуванні робочого місця враховують антропометричні показники жінок і чоловіків. При цьому звертають увагу на висоту робочої поверхні сидіння і простір для ніг. Якщо висота робочої поверхні регулюються, то висоту сидіння і простір для ніг залежно від видів робіт вибирають по спеціальній номограмі, а якщо не регулюється, то її встановлюють для працівника ростом 1800 мм.

Оптимальна робоча поза для працівників, ріст яких менше 1800 мм, досягається збільшенням висоти сидіння і підставки для ніг, на відповідну висоту.

Підставку для ніг регулюють по висоті. Вона мас бути шириною не менше 300 мм, довжиною — не менше 400 мм. На її поверхні мають бути невеликі рифи і на передньому краю — бортик висотою 10 мм.

Висока культура організації робочого місця досягається шляхом бездоганної чистоти приміщення, обладнання й інструментів; раціонального використання робочого часу; зручного розміщення предметів і засобів праці; раціональною влаштування органів керування, засобів сигналізації; максимального застосування засобів механізації операцій, включаючи технічне обслуговування обладнання робочого місця; обладнання спеціалізованих сидінь; раціонального пофарбування інтер’єрів, технічного устаткування; застосування спеціальних видів освітлення; створення нормального мікроклімату на робочому місці; додержання вимог технічної естетики і т. ін.

Виробниче середовище в умовах сучасних методів господарювання характеризуються посиленим негативним впливом шкідливих та небезпечних чинників на гігієнічні показники й санітарний стан умов праці, а відтак і на організм людини. Подолання цього явища веде до зниження рівня професійних захворювань, до зміцнення здоров’я працюючих, що забезпечується системою соціально-економічних заходів. У здійсненні цього завдання велику роль відіграє гігієна як профілактична наука та санітарія як і її практичне втілення.

Допустимі значення шкідливих виробничих чинників, встановлені шляхом гігієнічного нормування зведені у спеціальні документи і відповідним чином затверджені, являють собою санітарні норми.

Шкідливі виробничі фактори — фактори середовища і трудового процесу, які можуть викликати професійну патологію, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я потомства.

Шкідливими виробничими факторами можуть бути:

фізичні фактори — температура, вологість і рухливість повітря, неіонізуючі електромагнітні випромінювання (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне, лазерне тощо), статичні, електричні і магнітні поля, іонізуючі випромінювання, виробничий шум, вібрація, ультразвук тощо;

хімічні фактори, у тому числі деякі речовини біологічної природи (антибіотики, вітаміни, гормони, ферменти);

біологічні чинники (патогенні мікроорганізми, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, білкові препарати);

фактори трудового процесу, що характеризують напруженість праці (інтелектуальні, сенсорні та емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим роботи);

фактори трудового процесу, що характеризують тяжкість фізичної праці (фізична динамічне навантаження, маса що піднімається і переміщуваного вантажу, стереотипні робочі рухи, статичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу, переміщення в просторі).

Санітарно-гігієнічні особливості виробничих процесів можуть впливати на організм людини одномоментно, бути мало потужними або чинити негативну дію — аж до смертельних наслідків.