Історія Польщі. В архітектуріпроявилися як розбіжності будівництва в різних польських дільницях, так і спільні риси

В архітектурі проявилися як розбіжності будівництва в різних польських дільницях, так і спільні риси, зумовлені європейськими впливами. Загальною тенденцією публічного будівництва став перехід від класичного стилю до неоренесансу. У цей період були побудовані імпозантні будинки в Кракові, Львові і Варшаві, зокрема намісництва, крайового сейму, політехніки (Львів), палац Кроненберга (Варшава). У будівництві житла домінувала електика стилів - від готичного до неоренесансу, яка викликала критику багатьох митців. Вони дискутували над питаннями створення "національного стилю", але замовниками часто виступали особи, далекі від патріотизму. Споруди фабрик і житлові будинки зводилися без плану і дотримання естетичних вимог. Будівельний бум, викликаний бурхливим зростанням населення міст, негативно відбився на загальному їх вигляді. Поширилося будівництво багатомешкальних споруд з подвір'ями—колодязями". Хаотично й швидко поставали будинки робітників і міського плебсу, будівлі фабрик і майстерень, які порушували гармонію міського середовища, створювали картину соціальних контрастів.

У музичному мистецтві період позитивізму не приніс нових видатних композиторських талантів. Натомість набула поширення музична творчість польських романтиків, яка охопила ширші верстви суспільства. Модним стало створення аматорських оркестрів і хорів, які прилучали до музичної культури ширше коло осіб. 1870 р. у Варшаві було засноване Варшавське музичне товариство, яке гуртувало фахівців і любителів; незабаром подібні товариства виникли в Кракові та Львові. Активна культурна діяльність, яку ініціювали численні громадсько-освітні організації, формувала культурні смаки населення на національно-патріотичних традиціях. До числа відомих композиторів того часу увійшли Зшмунт Московський (1846-1805), який здобув популярність як автор симфонічної поеми Степ, і Владислав Желєнський (1837-1921), автор кількох опер і кантат. Його опера Конрад Валлєнрод, вперше виконана у Львові 1885 p., збудила патріотичні почуття поляків різних дільниць.

Наприкінці століття з'явилася плеяда талановитих польських музичних виконавців-віртуозів, які виступали переважно за межами Польщі і прославляли її національну культуру. До них належали скрипалі Генрик Вєнявський (1835-1880), Аполінарій Коптський (1825-1879), піаністи /ґнацій Падеревський (1860-1941), Александр Міхаловський (1851-1938) та ін. Польські виконавці популяризували за кордоном твори польських романтиків, передусім Ф. Шопена, С. Монюшка, які з ентузіазмом приймалися зарубіжною публікою.

У другій половині століття спостерігався бурхливий розвиток театрального мистецтва. Найбільш активне театральне життя пульсувало у Варшаві, де царська адміністрація утримувала п'ять сцен, на яких поєднувалися три жанри - драма, опера, балет. Поряд з творами західних авторів на сценах Варшави ставилися твори А. Фредра, С. Монюшка, Ю. Словацького та інших польських авторів, хоча інколи їхні прізвища приховувалися від цензури. Так сталося, зокрема, з драмами Ю. Словацького Мазепа і Марія Стюарт, які з'явилися на сцені варшавських державних театрів і користувалися великою популярністю. У цей час на варшавській сцені розкрились акторські обдарування Гелєни Моджевської, Яна Круліковського, Болеслава Лєщинського, коміка Алойзи Жулковського.

У Варшаві з ініціативи Л. Русановського народилися т.зв. "огрудкові" театри (літні сцени під відкритим небом), які були доступні для різноманітної публіки, виховували її культурні смаки на класичних творах В. Шекспіра, Ж. Мольєра, Л. Шіллера, а також драмах і комедіях польських авторів. Поряд з творами А. Фредри успіхом користувалися вистави Ніч святоянська А. Стащика, Подорожі по Варшаві Ф. Шобера, комедія Віцек і Вацек"Ъ. Пшибильського.

У період модернізації

Театральний бум захопив також Галичину. У Кракові не було обмежень для постановки патріотичних вистав. Тут ставилися твори Я. Кохановського, А. Міцкевича, Ю. Словацького, а також популярні твори краківського поета і письменника Владислава Анчица. Не зникала зі сцен у Кракові і Львові світова класика, ставилися також твори MB. Гоголя, зокрема заборонена в Росії комедія "Ревізор". У Познані польська сцена почала функціонувати лише у 1870 р., а постійний будинок театру був побудований 1875 р. Натомість набув розвитку рух пересувних театральних труп, які роз'їжджали по містах Познанщини, Помор'я та Сілезії.

Початки промислового розвитку і розбудови міст спричинили зміни в умовах буденного життя і побуту поляків. Відмінності у способі життя між селом і містом залишалися значними. Однак рівень життя села завдяки реформам і поширенню освіти дещо підвищився: селяни почали влаштовувати у житлі "білу хату" (світлицю) для урочистих подій та свят, на відміну від "чорної", де проходило щоденне життя родини. Скупий інтер'єр селянської хати наприкінці століття все частіше прикрашали настінні годинники, здебільшого із зозулею, які швидко і надовго стали неодмінним атрибутом селянського помешкання. Окрім традиційних образів, на стінах хат з'явилися репродукції картин історичних сцен або портрети діячів польського національного руху (найчастіше А. Міцкевича або Ю. Понятовського). На вікнах почали вішати фіранки (часто з паперу, а не тканини), а у вечірній час хату освітлювали вже не лучиною, а гасовою лампою. Новинкою була й поява на селі сірників, хоча й надалі для розпалювання вогню у печі використовували кресало.

Певні зміни відбулися у проведенні вільного часу селянами дозвілля. Вони почали цікавитися громадськими і політичними справами, книжкою й газетою. Особливо помітними були зрушення в Пруссії та Галичині, де громадська активність культурних діячів приносила результати. Селяни, здебільшого неписьменні, брали участь у різних зборах, влаштовували колективне читання т.зв. "народних" брошур. У цілому ж селянське життя точилося за традицією і звичаєм.

Значно вагомішими були зміни способу життя у містечках і містах. Вони визначалися загальним поліпшенням санітарно-гігієнічних умов. У великих містах з'явилися водогони, які подавали воду до мешкань, розширилася мережа громадських колодязів, до яких вода поступала через водогони. Більшість центральних вулиць міст покривалися бруківкою. Цього вимагали потреби розвитку міської комунікації. У 60 - 70-х роках у великих містах (Варшаві, Вроцлаві, Ґданську) поряд з дрожками з'явився кінний трамвай, який тягнула по рейках пара коней. Особливістю трамваю була наявність лавок для менш заможних пасажирів на даху вагона. Швидко розбудовувалася залізниця, у розвиток якої активно вкладали капітали заможні люди. Спекуляції і зловживання акціонерних кампаній навколо численних залізниць змусили уряди Росії, Німеччини й Австро-Угорщини у 70-ті роки розпочати викуп капіталу спілок; таку політику диктувало також воєнно-стратегічне значення залізниці. Крім того, поліпшувалась якість міжміських шляхів. Поширилася практика будівництва т.зв. "битих" шляхів за технологією англійського інженера Д. Мак-Адама, яка полягала в насипанні на вирівняну м'яку поверхню битого каменю (щебеню).

Поліпшення стану шляхів сполучення сприяло різкому збільшенню кінного транспорту - дрожок, фіакрів, омнібусів. У Варшаві 1875 р. можна було найняти 657 легких однокінних дрожок, 21 - парокінних, 14 карет тощо. У 80-х роках у польських землях швидко поширилися різноманітні ровери. Відразу кілька великих підприємств у Лодзі, Варшаві, Сосновці почали випускати різні модифікації велосипедів, які здобули популярність серед різних верств міст і містечок.

 

Історія Польщі

Революційне значення у розвитку систем комунікацій відіграв телеграфний і телефонний зв'язок. Найбільш густою сіткою телеграфних станцій були покриті Познанщина й Сілезія (416 станцій). У 70-х роках у Галичині було створено 131 станцію. До розвитку телефонного зв'язку причинився польський вчений-позитивіст Юліан Охорович, який у 80-х роках сконструював магнітний телефон і вугільний мікрофон. Тоді ж увели в дію перші телефонні мережі у Варшаві, Вроцлаві, Лодзі, Познані та інших містах. У 1885 р. у Львові було 62 абоненти, а вже 1892 р. їх кількість збільшилась до 470.

У містах зберігалися і навіть зростали відмінності у способі життя різних соціальних верств. Умови життя робітників і бідніших верств різко відрізнялися від аристократії й заможного міщанства. Робітники з родиною мешкали переважно в одній кімнаті з кухнею багатоповерхових будинків. На таке помешкання у Варшаві припадало в середньому 4 особи, тож спати членам родини часто доводилося на підлозі. Серед скромних меблів такого помешкання помітне місце займали шафа для одягу, а також ліжко, оздоблення якого свідчила про посаг господині дому. Гігієнічні умови таких помешкань, за відсутності водогону і каналізації, були жахливими, про що свідчила висока дитяча смертність у робітничих районах. Одяг бідніших верств міста наслідував моду заможних верств, але шився з дешевих тканин у ремісників-надомників. Для чоловіків це був стрій (костюм), що складався з піджака, камізельки, брюк, сорочки і черевиків або чобіт. Жінки вбирали здебільшого довгі сорочки з рукавами, довгі широкі спідниці, кафтан або жакет, вовняну хустку, високі черевики з шнурівками. Загальний рівень споживання продуктів у містах якісно поліпшився: зросло споживання м'ясних виробів, цукру. Натомість до кінця століття можна зауважити зменшення споживання алкогольних напоїв (горілки, вина, пива, меду), що пояснювалось як їхнім подорожчанням, так і поширенням освіти серед населення, пропагандою тверезого способу життя з боку громадських організацій. У той час з'явилася мода на споживання безалкогольних напоїв -лимонадів, содової води, квасу тощо.

Дещо кращими були умови побуту середньозаможних верств міщанства. Вони різнились більшими можливостями у влаштуванні житла, харчуванні, одязі, проживали переважно у кількакімнатних квартирах.

Аристократія і заможне міщанство мешкали у власних будинках, мали численну прислугу, карети або дрожки. Фабриканти і фінансисти не жаліли коштів на облаштування багатокімнатних палаців, обставлених модними меблями, картинами, посудом тощо. Особливо "щедрими" у влаштуванні розкішного житла були багаті підприємці, котрі прагнули перевищити у розкошах родовиту аристократію. Рахунки лодзинських фабрик свідчать про те, що вони закуповували античні речі в антикварних магазинах Парижа, Відня, Берліна. Меблі для таких помешкань виготовлялися дорогими майстрами за взірцями готичного, ренесансного, барокового або стилю рококо. Стіни оздоблювали дорогими гобеленами, картинами з античної тематики. Невід'ємним елементом аристократичного палацу і помешкання буржуа були салони для прийому гостей, прикрашені численними картинами, вишуканими меблями, зброєю, люстрами та камінами. Магнатські палаци мали, як правило, великі бібліотеки, а часом і багаті колекції пам'яток матеріальної культури.

Центром моди вбрання вищих сфер польського суспільства залишався Париж. Паризька мода визначала стиль одягу у Варшаві, Познані і Кракові. З 70-х років різко змінилися зразки жіночого одягу, які підкреслювали тильний бік постаті жінки. У вжиток увійшли довгі вузькі спідниці з "турнюрами", що робили фігуру опуклою з тильної сторони. У 80-х роках під впливом емансипаційного руху жінок прийшла мода на більш функціональний одяг, який був зручний під час подорожей - прості спідниці,

У період модернізації

блузки, жакети за взірцем чоловічого вбрання. Незмінними залишилися корсети. Плащі були коротшими від спідниць, а капелюхи набирали форми лицарського шолому з квітками. Неодмінним елементом одягу були рукавички та шалі...-.-■•

Рис. 49. Картинки моди. 1S84 р.

Менших змін зазнала чоловіча мода. Елегантні чоловіки одягались у подовжені жакети або піджаки коричневого чи оливкового кольору і брюки без манжет, світлі сорочки з високим комірцем і краватки з великим вузлом. Плащі оздоблювалися хутром на комірі. Офіційним вбранням залишався фрак.

Певних змін зазнали форми відпочинку і розваг. Насамперед зросло число осіб, які читали книжки і пресу, хоча більша частина населення залишалася неписьменною. Кількість польських книгарень збільшилася з близько 200 у 1870 р. до 500 у 1900 р. (найбільше їх було на терені Королівства Польського). Провідні позиції у виданні та продажу польської книжкової продукції займали фірми Ґебетнера і Вольфа, М. Аркта у Варшаві.

Значно зріс інтерес населення до театральних вистав і музичних концертів, які відбувалися не тільки в спеціальних приміщеннях, айв громадських та під відкритим небом (театри "огродове"). Аматорський театральний рух захопив певні кола міського населення; виникло чимало театральних гуртків, які виступали перед демократичною публікою, обмежуючися мінімальними декораціями й костюмами. Такі вистави відбувалися при великому напливі глядачів.

Завдання поширення здобутків світової та національної культури виконували різноманітні салона і виставки, в яких виставлялися й продавалися мистецькі твори. У Варшаві популярними були Салон Александра Кривульта, який діяв у 1880-1906 pp., Артистичний салон, у Кракові - Салон Аре. Вирішальне значення у пропаганді культурних здобутків мала поява літографії, яка дозволила масовими накладами поширювати репродукції творів мистецтва, краєвиди, образи міст і містечок, сцени з буденного життя.

У другій половині століття зародився туристичний рух, пов'язаний з прагненням краще пізнати свій край. Його розвиткові сприяла мода на ровери, яка дозволила здійснювати порівняно далекі подорожі, насамперед у гірські райони Татр, Карпат. У 70-