Історія Польщі. ція, розроблена під керівництвом полковника А

ція, розроблена під керівництвом полковника А. Коца, проголошувала понадсоціальне значення держави і підкреслювала роль війська в її захисті. Державницька ідеологія була зміцнена значним обсягом націоналістичних положень, запозичених в ендеків, що визначали пріоритет нації, пов'язували польську націю з католицькою церквою, не залишаючи місця для свободи вибору особи. Проголошувалось право влади втручатись у справи особи і колективу, організовувати і керувати суспільством незалежно від його соціальних та політичних орієнтацій. Декларація поширювала культ Ю. Пілсудського, містила антикомуністичні гасла, ставила політику щодо національних меншин у залежність від їхнього ставлення до держави. Не випадково ендеки звинуватили пілсудчиків в "ідеологічному плагіаті". Зближення ендеків і пілсудчиків прослідко-вувалося також у створенні структури ОЗН. На відміну від ББВР, Озон (так називали організацію в публіцистиці) створювався як монопольна ієрархічна партія, при вступі до якої попередні організації розпускалися. Влада ОЗН не обиралась, а призначалась. На чолі партії став А. Коц. Творці ОЗН приступили до створення молодіжної прибудови партії - Союзу молодої Польщі (Звьонзку млодей Польскі, ЗМП), яке здійснювали молоді ендеки з ОНР.

Виникнення Озону зустріло негативну реакцію з боку демократичних політичних партій, представників національних меншин. Комуністи вважали Озон фашистською організацією. Проти її ідеології та політики виступила також частина прихильників табору пілсудчиків, які вважали нові кроки зрадою ідей Ю. Пілсудського. Відмовилися приєднатись до Озону Союз професійних спілок, організації інтелігенції та вчителів. Частина сенаторів від ББВР восени 1937 р. заснували у Варшаві Демократичний клуб, який виступив проти націоналізму й тоталітаризму. Група Замку, що увійшла до ОЗН, намагалася протидіяти прихильникам тоталітаризму.

У таборі ендеків тривали дискусії між "старими" і "молодими". У зв'язку з хворобою Р. Дмовський усунувся від справ СН і незабаром помер (січень 1939 p.). Після нього боротьба в партії розгорнулася з новою силою. Назовні діяльність партії проявлялась у голосних антисемітських авантюрах.

Єдності бракувало і в інших політичних партіях. У СЛ набула поширення ідеологія аграризму, яка надавала селянству самостійного економічного та політичного значення в суспільстві. Конгрес СЛ у січні 1937 р. визначив людовий рух як такий, що не залежить ні від лівих, ні від правих, поставив завдання повернення в країні демократичного устрою, завершення земельної реформи. У документах конгресу прозвучала теза про домінуючу роль селянства та його впливу у майбутній демократичній Польщі. Людовці відхилили пропозиції соціалістів і Фронту Морж про об'єднання опозиційних сил у Демократичному фронті, самостійно організували антисанаційні кампанії. На серпень 1937 р. СЛ запланувало всепольський селянський страйк, який повинен був змусити правлячий табір піти на поступки. 15 серпня, під час селянського свята, розпочався страйк, який проявився в припиненні будь-яких торговельних операцій продуктами харчування. Найбільшого розмаху селянський протест набув у Малопольщі, де в ньому взяли участь майже 100% селян (українські селяни в Східній Галичині підтримали страйк). Влада застосувала для придушення страйку поліцію, яка діяла за методами "пацифікації" східногалицького села 1930 р. Це призвело до сутичок і загибелі кількох селян, масових арештів. Страйк засвідчив зростання згуртованості й політичної свідомості селян.

Становище в робітничому русі теж не сприяло консолідації антисанаційних сил. У 1937 р. внаслідок заходів уряду і поліпшення господарської кон'юнктури становище робітників дещо поліпшилося, скоротилося безробіття, зросла заробітна плата. Разом з тим, страйковий рух посилився. ППС виступила за соціальні перетворення, які повинні