Історія Польщі. ККП). На першому засіданні ККП її головою було обрано активного учасника страйків \970 p., вмілого промовця й полеміста

ККП). На першому засіданні ККП її головою було обрано активного учасника страйків \970 p., вмілого промовця й полеміста, 37-річного електрика гданської сточні ім. Леніна Лсха Валеису, який став уособленням серпневого руху 19&0 р. З ним пов'язували образ представника робітництва й людини, яка гнусила владу тати на поступки. JVo. "Солідарності" приєдналося чимало робітничої та \нтел\гентської молоді, котра шукала нових шляхів для утвердження в суспільстві, подолання бюрократичних та ідеологічних перешкод. На момент утворення спілка нараховувала понад 3 млн. членів і була найбільшою організацією Польщі.

Після утворення НСЗЗ "Солідарність" її лави швидко зростали, досягнувши за рік 10 млн. членів, в тому числі близько мільйона членів ПОРП. Авторитетними діячами спілки були Збіґнєв Буяк, Анджей Целінський, Владислав Фрасинюк, Анджей Гвязда, Маріан Юрчик, Богдан Ліс, Адам Міхнік, Януш Онишкевич та ін. Провідними експертами виступали Богдан Цивінський, Броніслав Ґеремек, Яцек Куронь, Тадеуш Мазовєцький, Владислав Сіла-Новіцький, Анджей Вєльовєйський.

Поряд із "Солідарністю" формувалися інші незалежні від влади структури. У вересні 1980 р. виникли Засновницький комітет Незалежного об'єднання студентів, Узгод-жувальннй комітет творчих і наукових товариств, який об'єднав 24 спілки. Надзвичайний з'їзд Товариства польських журналістів наприкінці жовтня обрав нове правління на чолі з комуністом-лібералом Стефаном Братковським, яке виступило на підтримку "Солідарності". Нове керівництво Спілки польських літераторів, очолюване Я.Ю. Щепанським, також зайняло критичну позицію щодо влади.

Керівництво ПОРП намагалося чинити перешкоди розширенню табору опозиційних сил, вело пропаганду проти нових профспілок та організацій, відмовлялося їх реєструвати. Однак країна перебувала в напруженні, спричиненими постійними економічними страйками в різних регіонах, загрозливим погіршенням господарської ситуації; влада була змушена йти на поступки. 24 жовтня 1980 р. Варшавський суд зареєстрував НСЗЗ "Солідарність", але вніс до її статуту суттєві поправки: скреслив пункт про право на страйк і додав статті про визнання спілкою керівної ролі ПОРП і міжнародних союзів Польщі. ККП виступила з протестом і вимогою скасувати поправки до статуту під загрозою загального страйку. Влада була змушена відступити, й 10 листопада Верховний суд скасував рішення Варшавського суду, зареєструвавши НСЗЗ "Солідарність". Проте перешкоди з боку влади не припинялися. Наприкінці листопада 1980 р. органи міліції провели ревізію в приміщенні НСЗЗ "Солідарність" Регіону Мазовше, де знайшли таємний документ Генерального прокурора ПНР Л. Нубійського, в якому йшлося про заходи по ліквідації опозиційних сил у країні. Було заарештовано двох осіб, які здобули цей документ (Я. Нарожняк і П. Сапелла). Регіон Мазовше поставив вимогу негайного звільнення ув'язнених та оголосив страйкову готовність, підтриману ККП НСЗЗ "Солідарність". Влада знову змушена була відступити й звільнити заарештованих. У керівних колах ПОРП панувала розгубленість. Навіть найбільші партійні догматики, прозвані "бетоном", не наважувалися застосувати силові методи придушення опозиційного руху, погоджувалися з тактикою поступового розкладу "Солідарності" через внесення розколу між робітничими масами й діячами демократичної опозиції.

Позиція СРСР. Розвиток ситуації в Польщі з самого початку непокоїв лідерів СРСР й ОВД. Радянське керівництво змушене було в той час вирішувати кілька складних проблем, пов'язаних з інтервенцією в Афганістані і проведенням чергових Олімпійських ігор у Москзі. Тільки наприкінці серпня 1980 р. політбюро ЦК КПРС утворило спеціальну комісію в справах Польщі, яку очолив догматик М.А. Суслов. її завданням було "допомогти" лідерам ПОРП подолати кризову ситуацію й стабілізувати режим. Підписання серпневих порозумінь і виникнення "Солідарності" компартії країн соціаліс-