Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види красномовства та жанри його застосування




У певних випадках „по-написаному” говорити просто необхідно, й не завжди тому, що промовець не може від себе сказати кілька живих і яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання. Офіційна політична промова є першим прикладом читаної за рукописом промови.

2. Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять

Виступи тривалістю 1−2 години напам’ять не вивчити. Запам’ятавши певний обсяг матеріалу викладачі (оратори) викладають його перед аудиторією „з пам’яті”, часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та значної ерудиції оратора.

Допоможуть у такому разі тези, короткий, стислий план виступу, можливо з певним фактичним матеріалом (цифрами та цитатами). Читати тези не слід, а заглядати в них − можна. Розгорнуті тези і план називаються конспектом.

3. Промови, які готують заздалегідь і вчать напам’ять

Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати промову недоцільно, але потрібно зберегти її зміст, нічим не знехтувавши. Наприклад, при вшануванні ювіляра. Спочатку рекомендують написати свій виступ (розміром приблизно на одну сторінку), а потім вивчити його напам’ять.

4. Імпровізовані промови (експромти)

Такі промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обставин. Але найкращий експромт − той, що заздалегідь підготовлено.

Імпровізувати перед аудиторією може, як правило, дозволити собі або дуже досвідчений оратор, або ж людина, яка має від природи досить рідкісний дар.

Зовнішня культура оратора

Зовнішність є не останнім чинником того, хто виступає. Тут важливо володіти собою, вміти „створити імідж”, півний образ.

Вираз обличчя, хода, якою ви проходите до місця виступу, постава − випростана чи згорблена, ваша жестикуляція − все це складає певне враження ще до того, як ви сказали перше слово. Симпатія чи антипатія до оратора формується саме в ці найперші хвилини.

До місця промови треба йти спокійно, не бігти, не поправляти на ходу одяг, не слід на ходу зачісуватися тощо.

Негарно спрямовувати погляд у вікно, у стелю або заплющувати очі під час виступу. Не слід дивитися й „крізь” людей байдужим, відчуженим поглядом. Досвідчений оратор уміє дивитися так, що кожен слухач відчуває його погляд „саме на собі”. Треба вчитися поступово переводити погляд з одного ряду облич на наступний, повертатися поглядом до тих, на яких виражено зацікавлення. Існує й такий прийом: час від часу повільно „малюйте” очима цифру 8, що наче лежить горизонтально на рівні очей залу.

Жестикуляція ораторові необхідна. Заклякла постава сприймається погано. Але й „мавп’яча” жестикуляція недоречна.

Жести поділяються на механічні, ілюстративні та емоційні.

Механічні жести − це жести, що супроводжують промову без зв’язку з її змістом, тобто робляться автоматично.

Ілюстративні жести− це жести, які зображують те, про що йдеться. Ані механічних, ані ілюстративних жестів допускати не слід. Вони тільки відволікають від промови, а іноді навіть створюють комічне враження.

Емоційні жести − це жести, що підсилюють виразність промови, прикрашають її, допомагають у виділенні основних думок.

Трохи повертайте голову й корпус, робіть жести руками лише в найважливіших місцях промови. Не тупцюйте на місці, а непомітно переносьте центр ваги тіла з однієї ноги на другу. Ноги треба тримати трохи розставленими, одну ногу виставити дещо вперед. Коліна мають почуватися гнучкими. Груди й руки треба тримати без напруження.

Правильні артикуляція й вимова, добра дикція − запорука успіху. Слід чітко й правильно вимовляти кожен звук, боротися з шепелявістю, гаркавістю, недбалою вимовою.

Кожне слово треба чути, не можна зливати кілька слів в якусь невиразну звукову масу. Чіткість вимови часто залежить і від аудиторії, в якій виступає оратор. Потрібно пам’ятати, що чим більша аудиторія, тим повільніше поширюються звукові хвилі.

Усе базується на диханні, яке має бути досить глибоким і водночас інтенсивним.

Дотримуйте паузи. Пауза − це теж засіб впливу на слухача. Паузи можна поділити на дихальні, логічні та психологічні. Дихальні паузи використовуються, щоб набрати дихання. У цей момент ви відпочиваєте самі і даєте відпочити аудиторії. Логічні паузи відбивають структуру тексту і в першу чергу розділові знаки.

Нарешті, вправно користуйтеся інтонаціями.

1. Риторика − це наука про:

а) звуки мови;

б) ораторське мистецтво, красномовство;

в) частини мови.

2. Оратор − це людина, яка вміє:

а) виголошувати промови;

б) танцювати;

в) робити компліменти;

г) підтримувати духовно-емоційний контакт з аудиторією.

3. Мистецтво переконувати не реалізується через поняття:

а) логос;

б) пафос;

в) етос;

г) топос;

ґ) інвенція.

4. До загальновідомих п’яти видів красномовства не відноситься:

а) юридичне (судове);

б) академічне;

в) політичне;

г) церковне;

ґ) промислове;

д) суспільно-побутове.

5. П. Сопер вважав, що існує лише два види красномовства:

а) інформаційне;

б) лекційне;

в) агітаційне.

1. Процес підготовки промови не включає:

а) вибір теми;

б) складання плану;

в) її проспівування;

г) збирання матеріалу;

ґ) запис промови;

д) розмітка тексту знаками партитури;

е) тренування.

2. Те, про що йдеться у промові, називається:

а) ідеєю;

б) темою;

в) проблемою.

3. План промови не може бути:

а) простий;

б) складний;

в) цитатний;

г) художній.

4. До знаків партитури за місцем їх розташування в тексті не належать:

а) рядкові;

б) надрядкові;

в) абзацові;

г) підрядкові.

5. Фразові паузи, ромбічні дужки, дужки квадратні, лапки − це знаки:

а) рядкові;

б) надрядкові;

в) підрядкові.

6. До надрядкових знаків не відносяться:

а) знак наголосу;

б) квадратні дужки;

в) підвищення тону;

г) пониження тону;

ґ) злам інтонації.

7. Хід думки від часткового до загального − це:

а) індукція;

б) дедукція;

в) аксіологія.

8. Висновок, що базується на схожості суттєвих ознак явища − це:

а) інформація;

б) аналогія;

в) композиція.

9. За рамки літературної мови виходять слова:

а) синоніми;

б) жаргонізми;

в) варваризми;

г) тропи.

10. Неочікуване судження, висновок, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту − це:

а) парадокс;

б) каламбур;

в) антитеза.

11. Використання з метою створення образу груп приголосних називається:

а) тавтологією;

б) каламбур;

в) алітерацією.

12. Використання з метоб створення образу груп голосних називається:

а) алітерацією;

б) асонансом;

в) анафорою.

13. Основним матеріалом оратора є:

а) слово;

б) звук;

в) фонема.

14. Повторення однокорінних слів у промові судового оратора − це:

а) канцеляризм;

б) тавтологія;

в) плеоназм.

15. Сполучення уламків стійких словосполучень у новий неправильний зворот (наприклад: справив великий вплив) − це:

а) какологія;

б) неологізм;

в) вульгаризми.

16. Свідоме вживання граматично неправильних форм з метою створення певного образу − це:

а) жаргонізми;

б) архаїзми;

в) солецизми.

17. Зіставлення одного предмета з іншим у промові на основі їх спільної ознаки − це:

а) епітет;

б) порівняння;

в) метафора.

18. Неочікуване судження, висновок, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту − це:

а) парадокс;

б) каламбур;

в) анафора.

19. Риторична фігура, що складається з повторення одного і того ж слова чи звороту − це:

а) епістрофа;

б) діафора;

в) інверсія.

20. До трьох основних типів композиційної побудови тексту промови не належить:

а) лінійний;

б) спіральний;

в) прямокутний;

г) кільцевий.

21. До трьох способів інтеграції тексту промови не належить:

а) композиція;

б) когезія;

в) ретроспекція;

г) проспекція.

22. До типів промов не належить:

а) промови, що читаються за конспектом;

б) промови, які готуються заздалегідь, але не вчать напам’ять;

в) промови, які готуються заздалегідь і вчать напам’ять;

г) офіційні промови;

ґ) імпровізовані промови.

23. Найоптимальнішим для сприйняття є темп:

а) від 100 до 120 слів;

б) від 120 до 150 слів;

в) від 150 до 200 слів на хвилину.

 

Види красномовства та жанри його застосування







Дата добавления: 2015-08-31; просмотров: 731. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия