Жанри красномовства2.1 Промови з певної нагоди Промови на пам'ятні дати: родини, хрестини, присвяти, привітання з успіхами і відзнаками, вступні і випускні промови, ювілейні. Всі вони мають вітальний і величальний характер, але кожний з видів таких промов відзначається своєрідністю мовного етикету, аргументації і композиції. Наприклад, на думку Феофана Прокоповича, вітальна промова до дня народження може містити такі компоненти: -- щастя батьків з такої події; -- сім'я і держава чекають добра і щастя від народженого; -- у гарних батьків народжуються гарні продовжувачі роду; -- високоморальні, мудрі, благородні, справедливі, доброчинні батьки; -- діти відтворять і побільшать чесноти батьків; -- успадкують красу і фізичну та моральну силу; -- пора року, місце, час, супутні події додають позитивних аргументів народженому; -- висловлення своїх побажань і думок з цього приводу; -- на завершення піднестися думкою до Бога, щоб він нагородив народженого своєю ласкою й оберегами. Говорити треба енергійно, стрімко (не відхилятися від основної І ідеї), приємно, з радістю, з внутрішнім піднесенням, пафосом. Наприклад: «Щасливим і для всіх радісним повинен бути день, який дав світові на благо держави славного, статечного, розумного | мужа... Отже, радію, неначе б це був мій власний день народження, і бажаю, щоб він повторювався протягом якнайдовшого часу і щоб наступав завжди щасливий...»'. Промова до дня народження (іменин) може мати прославлення | святих покровителів народженого (іменинника), його ідейних та моральних ідеалів і наставників. Мова таких промов насичена урочистою образною лексикою, фразеологією, вдалими афоризмами, яскравими тропами (епітетами, метафорами, порівняннями), стилістичними фігурами. Промову при складанні подяки називають євхаристичною. Цей і термін походить з гомілетики (церковного красномовства), де промову-подяку Всевишньому називають євхаристією. Подячні промови виголошуються при одержанні дипломів, нагород, відзнак, подарунків, звань, посад, допомоги тощо. У такій промові, за Феофаном Прокоповичем, бажано: -- сказати про свою вдячність; -- скромно зазначити, що не бачиш великих заслуг за собою, вартих такої високої відзнаки;-- висловити сумнів, чи зумієш висловити свою вдячність; -- ти сам хотів вислужитися перед добродієм, але тебе випередила його ласка; -- ласка виявляється у наданні почестей, посад, звань; любов -- у доброчинності і промовах; щедрість -- у матеріальній допомозі; -- кому і за що, за яких обставин і умов відбулася ця доброчинність і яка за неї дяка; - на завершення годиться виразити почуття вдячності словами (тобто подякувати) або пообіцяти зберігати почуття вдячності (тобто бути вдячним) і пообіцяти віддячити, тобто заявити про свій обов'язок відплатити добром за добро, честю за честь; -- просити добродія, щоб і надалі не обходив своєю ласкою, і пообіцяти свою відданість у майбутньому, щоб добродій не пошкодував за свою ласку. 2.2 Вітальна гостьова промова Така промова має виявити нашу радість і душевну прихильність до гостей. Феофан Прокопович радить так будувати ці промови: -- прибув той, кого чекали з великим бажанням; -- чутка не обманула, а принесла правду, втішила приємною звісткою; -- велике емоційне хвилювання перешкоджає нам гарно висловити свою радість, достойно привітати гостей; -- ми самі себе поздоровляємо з такою радістю, тому що душею завжди супроводжуємо цих людей, а душа більшає там, де любить, а тому ми ніби повернулися самі до себе. Все слід оздобити епітетами, порівняннями, метафорами, стилістичними фігурами. 2.3 Прощальна промова Залежить від ситуації: з якої причини прощання і як надовго. Рекомендується: -- висловити біль з приводу неминучої розлуки; -- сумнів, чи треба розлучатися, припущення, що можна відкласти розлуку; -- чи принесе від'їзд користь; -- розлука -- це втрата половини себе; -- розлука -- це втрата почуттів, коштів, узагалі всього милого і доброго; -- прохання не забувати; -- завіряння, що не забудеш і сам; розлучаємося тілом, а душею залишаємося разом; -- висловити надію, що буде повернення всьому, що знову буде зустріч. Усі риторичні рекомендації -- це словесні аргументи на користь спілкування, які сприяють гармонійним стосункам між мовцями і слухачами. 2.4 Похоронна промова Цей вид промови випадає з низки названих вище похвальних промов, вона однобічна (адресат ніколи не зреагує і не відгукнеться). Ця промова позбавлена як лестощів, так і страху відповіді. Все вже в минулому, хай хоч і найкраще. Недоліків уже немає, бо їх не можна ні змінити, ні виправити. Не вони суть життя. А чесноти, достоїнства, гідність зможуть наслідувати інші. Тому «про померлих або добре, або нічого». Феофан Прокопович радить у такій промові ширшим робити вступ: невимовний жаль, несказанний біль, якого зазнали всі: держава, церква, громада, друзі, родина.Стиль вступу має виказувати величезний біль втрати: переривання, умовчання, паузи. В основній частині розкриваються заслуги померлого, який заслужив, щоб його пам'ятали. Назвати конкретні чесноти і добрі діяння в один або в різні періоди життя. Треба прославити подвиги і героїчну смерть, якщо вона славна: у війні, в стихії, при захисті інших тощо. На завершення треба знову висловити свій жаль, поспівчувати близьким і втішити рідних. Небіжчик жив гідно, залишив їм честь і добру славу. «Бог покликав його для нагород». 2.5 Епітафії Так називають надмогильні надписи. Феофан Прокопович вважав їх «десертом красномовства», оскільки вони є мистецьки виконаними творами на пам'ятниках, обелісках, могильних плитах, статуях, склепах, арках.
|
