Висновок. Вишивка — один з давніх і найбільш розповсюджених видів народного декоративно-прикладного мистецтва
Вишивка — один з давніх і найбільш розповсюджених видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Вона виникла дуже давно і передавалася від покоління до покоління. Археологічні знахідки доби палеоліту, зокрема Мізина на Чернігівщині та його аналогів, засвідчують наявність вишивки на теренах України. У похованнях перших століть нашої ери знайдено залишки вовняного одягу, оздобленого різнокольоровою вишивкою. Про масове побутування вишиваних виробів в Україні свідчать численні історичні, літературні, фольклорні та речові пам'ятки. Основна функція вишивки — оздоблення одягу і тканин для обладнання житла. Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялися своєрідні прийоми художнього вирішення одягових та інтер'єрних тканин. Навіть у межах сусідніх сіл існують місцеві варіанти. Є відмінності у місці розташування орнаменту, його величині, характерних особливостях мотивів, їх укладанні на площині композиції, колориті тощо. Вишивання вбрання — давня східнослов'янська традиція. Наші предки оздоблювали жіночі головні убори — перемітки, очіпки, хустки, стрічки, чоловічі шапки; плечовий одяг — жіночі та чоловічі сорочки; верхній одяг — кожухи, безрукавки, свити, юпки та ін. Серед компонентів одягу найбільше уваги приділялося оздобленню чоловічих і, головним чином, жіночих сорочок. Основна частина декору припадала на рукав. Допоміжну роль відігравали узорні стрічки, що обрамляли горловину, пазуху, манжети тощо. В інших компонентах одягу — безрукавках, гуглях, мантах — вишивку розташовували переважно, у місцях з'єднання двох полотнищ, чим до певної міри акцентували крій та підкреслювали силует. Розвиток сучасного народного мистецтва зумовлюється характером і вимогами науково-технічного прогресу. Промисловість вже давно задовольняє потреби людей в одязі. Домашнє ткацтво та вишивання відіграють допоміжну роль і обмежується художньо-декоративною функцією.Прискорений ритм сьогодення, поява нових видів і форм дозвілля, народження нових культурних традицій впливають і на характер вишивки, навикористання підбіру матеріалу і кольору, техніки а також орнаменту в виконанні вишитих виробів.Кожен регіон України має свою чарівність в мистецтві художньої вишивки, хоча кожна із них чарівно по своєму.Список використаної літератури 1. Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. “Декоративно-прикладне мистецтво” – Львів: Світ, 1999. 2. Василащук Ганна. Альбом. _ Київ, Мистецтво, 1985. 3. Гсаюк Е.О. Художнє вишивання. Альбом. – Київ: Вища школа, 1984. 4. Гурчала Ірина. Народне мистецтва Західних областей України. Київ.: 1966. 5. Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка Західних областей УРСР. Київ.: Наукова думка, 1988. 6. Журнал “Початкова школа” № 10, 1996 р. 7. Кара-Васільєва Т. Українська вишивка. Альбом. – Київ. Мистецтво, 1993. 8. Макарчик С.А. Етнографія України.- Львів.6 Видавництво “Світ”, 1994. 9. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – Київ.: “Український письменник”, 1995. 10. Скуратівський В. Берегиня. – Київ.: Радянський письменник”, 1987. 11. Українська минувшина. Ілюстративний етнографічний довідник. – Київ.: Либідь, 1993.
|
