ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ИМ.І.І.МЕЧНИКОВА

ІНСТІТУТ МАТЕМАТИКИ ЕКОНОМІКИ ТА МЕХАНІКИ

Кафедра світового господарства і міжнародних економічних відносин

Реферат на тему:

«Правова система Білорусії»

Виконала: Ейдельнант В. С.

Спеціальність: Міжнародні економічні відносини, 4 курс

Викладач: Карамазіна К. Ю.

Одеса – 2013

План:

Вступ……………………………………………………………………...………….3

1. Джерела конституційного права…………………………………….………5

2. Поняття основних (конституційних) прав, свобод і обов'язків громадян………………………………………………………………………7

3. Президент, як глова держави……………………………………………….13

4. Парламент - Національні збори Республіки Білорусь як представницький і законодавчий орган Республіки Білорусь…………………………………19

5. Уряд - вищий орган виконавчої влади…………………………………….23

6. Конституційні засади організації судової влади в Республіці Білорусь……………………………………………………………………..27

7. Принципи місцевого управління та самоврядування……………………33

8. Основні ЗМІ, політичні партії і профспілки республіки Білорусь….....39

Висновки…………………………………………………………………………..44

Список використаних джерел……………………………………………………47

 

 

Вступ

Практично у всіх сучасних державах (незалежно від форми державного устрою і пануючої політичної ідеології) існують конституції. Але наявність в державі конституції ще не дозволяє ототожнювати його з «конституційною державою» в сучасному розумінні.

Конституційність держави аж ніяк не вичерпується тим, що в ньому існує якийсь основний закон, можливо, що закріплює певний компроміс соціально - політичних сил, що встановлює те чи інше державне пристрій і компетенцію органів влади. Конституційність не вичерпується і тим, що цей основний закон має реальним практичним дією, верховенством по відношенню до основних законів і може бути змінений лише шляхом особливої ​​законотворчої процедури. Це необхідні, але не достатні ознаки конституційної державності. У сучасному розумінні конституційність держави - ​​це насамперед його зв'язаність правом, а конституція - в ​​першу чергу декларація прав людини і громадянина, гарантованих владою і обмежують її здійснення. Конституція (від лат. Constitutio - встановлення, пристрій) - в матеріальному сенсі являє собою писаний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, які перш за все проголошують і гарантують права і свободи людини і громадянина, а також визначають основи суспільного ладу, форму правління і територіального пристрою, основи організації центральних і місцевих органів влади, їх компетенцію і взаємовідносини; у формальному сенсі являє собою закон або групу законів, які мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів. К - найвища правова форма, в якій офіційно закріплюються цінності, інститути і норми конституційного ладу, основи державно -правового регулювання якісних громадських зв'язків і відносин держ. влади.
Однак для визначення конституції чисто формальної констатації її основоположного значення як акту вищої юридичної сили недостатньо. Адже саме по собі надання їй такого (формального значення) повинно бути зумовлене її матеріальним змістом, тобто значимістю тих суспільних відносин, які потрапляють в орбіту конституційного регулювання. Всі сучасні конституції щонайменше закріплюють два важливих аспекти, які становлять предмет конституційного регулювання:

1) проголошення і гарантування прав і свобод людини і громадянина;
2) організацію державної влади, а часто і визначають основи конституційного ладу, форму держави (форму правління, державного устрою та ін.)
Визначення сутності конституції має важливе значення для розуміння цього документа, виявлення тих цілей, до досягнення яких має прагнути суспільство і держава.

На думку німецького політичного діяча Фердинанда Лассаля сутність конституції являє собою " фактичні відносини, сили, що існують в даному суспільстві". У сучасний період також прийнято вважати, що конституція має соціально - політичну сутність. Однак трактування тут існують різні. Один підхід притаманний західним концепціям, інший - суто марксистський, що характеризує будь-яке явище в суспільстві з класових позицій; конституція в цьому випадку також визначалася як документ, що виражає класові інтереси (волю панівного класу), тобто суть конституції - це закріплення в ній існуючого конфлікту між класами.

 

 

1. Джерела конституційного права

 

Під джерелами права розуміють ті форми, в яких знаходять своє вираження правові норми.

Основними видами джерел конституційного права є нормативно-правові акти, судові прецеденти, правові звичаї, а також міжнародні договори.
Джерелами конституційного права Республіки Біларусь є:

- Конституція;

- Конституційні закони;

- Програмні закони;

- Кодекси;

- Закони;

- Декрети, укази Президента Республіки Білорусь;

- Акти Уряду (постанови Ради Міністрів);

- Рішення місцевих Рад депутатів, виконавчих і розпорядчих органів;

- Загальновизнані норми і принципи міжнародного права. [1]

Встановлення конституційного ладу починається з визначення принципів організації держави в його співвідношенні з особистістю та громадянським суспільством. Ці принципи і складають розділу 1 Конституції Республіки Білорусь (ст. 1-20). [2]

Стаття 1 Конституції Республіки Білорусь свідчить: «Республіка Білорусь - унітарна демократична соціальна правова держава».
Ця стаття визначає назву держави, її сутність, зміст, форму правління, форму державного устрою і політичний (державний) режим.
Демократичність держави виражається в тому, що його організація відкриває громадянам та їх об'єднанням можливості впливати на зміст управлінських державних рішень, домагатися реалізації в цих рішеннях закономірних соціальних інтересів.

У функції демократичної держави входить забезпечення спільних інтересів народу, але при безумовному дотриманні та захисті прав і свобод людини і громадянина.

Демократичний характер білоруської держави характеризується встановленням демократичного політичного режиму. Демократичний політичний режим означає гарантованість проголошених прав і свобод, міцні законність і правопорядок, існування різних форм власності і плюралізм думок. Такий режим неможливий без багатопартійності, без досить високого соціально-економічного рівня життя широких мас населення. Громадянам надані і гарантуються Конституцією політичні права і свободи, допускається діяльність опозиції.

 

 

2. Поняття основних (конституційних) прав, свобод і обов'язків громадян

 

Основні обов'язки громадян закріплені в статтях 52-57 Конституції Республіки Білорусь. Необхідність їх закріплення пов'язана з участю громадян у забезпеченні інтересів суспільства, держави, особистості.
Згідно зі ст. 10 Конституції громадянину Республіки Білорусь гарантується захист і заступництво держави як на території Білорусі, так і за її межами. Ніхто не може бути позбавлений громадянства Республіки Білорусь або права змінити громадянство. Громадянин Республіки Білорусь не може бути виданий іноземній державі, якщо інше не передбачено міжнародними договорами Республіки Білорусь. Придбання і втрата громадянства здійснюються відповідно до закону. [2]

У відповідність до статті 1 Закону Республіки Білорусь від 1 серпня 2002 р. " Про громадянство Республіки Білорусь " громадянство Республіки Білорусь - це стійкий правовий зв'язок людини з Республікою Білорусь, що виражається в сукупності їх взаємних прав, обов'язків і відповідальності, заснована на визнанні та повазі гідності, основних прав і свобод людини. [3]
Згідно зі ст. 3 Закону про громадянство принципами громадянства Республіки Білорусь є:

1. Кожен має право на громадянство.

2. Громадянство Республіки Білорусь є рівним для всіх громадян держави незалежно від підстави його придбання.

3. Громадянство Республіки Білорусь не може бути надано проти волі особи.

4. Ніхто не може бути позбавлений громадянства Республіки Білорусь або права змінити громадняство.

5. Республіка Білорусь прагне до уникненя випадків без громадянства.

6. Принцип захисту і заступництва громадян Республіки Білорусь (частина 1 ст. 10 Конституції Республіки Білорусь).

7. Громадян Республіки Білорусь не может бути виданий іноземній державі, якщо інше не предбачено міжнародними договорами.

Згідно зі ст. 8 Закону про громадянство громадянами Республіки Білорусь є: особи, які перебувають у громадянстві Республіки Білорусь на день набрання чинності цим Законом (Закон набув чинності з 18 серпня 2002 р.); особи, які набули громадянство відповідно до цього Закону. Доказом належності до громадянства Республіки Білорусь є паспорт громадянина Республіки Білорусь або інший документ, що містить вказівку на громадянство Республіки Білорусь.

Стаття 12 Закону про громадянство встановлює такі підстави його придбання:

1) за народженням;

2) в результаті прийому в громадянство Республіки Білорусь;

3) у порядку реєстрації;

4) з інших підстав, передбачених цим законом.

Основним способом придбання громадянства Республіки Білорусь є народження дитини. При цьому Закон виходить з двох принципів: права " крові " - враховується громадянство батьків і права " грунту " - враховується місце народження дитини та їх поєднання. Ст. 12 Закону надає громадянство Республіки Білорусь автоматично за народженням, якщо на день народження дитини:

1) батьки (єдиний батько) дитини перебувають у громадянстві Республіки Білорусь, незалежно від місця народження дитини;

2) один з батьків дитини полягає у громадянство Республіки Білорусь, а другий є особою без громадянства, або визнаний безвісно відсутнім, або місце його перебування невідомо, незалежно від місця народження дитини;

3) один з батьків дитини полягає у громадянство Республіки Білорусь, а інший є іноземним громадянином, - за спільною заявою батьків незалежно від місця народження дитини. За відсутності такої заяви дитина набуває громадянство Республіки Білорусь, якщо інакше він став би особою без громадянства;

4) батьки (єдиний батько) дитини, які постійно проживають на території Республіки Білорусь, є особами без громадянства, за умови, що дитина народилася на території Республіки Білорусь;

5) батьки (єдиний батько) дитини, які постійно проживають на території Республіки Білорусь, є іноземними громадянами, за умови, що дитина народилася на території Республіки Білорусь, а держави, громадянами яких є його батьки, не надають йому свого громадянства

Отримати громадянство Республіки Білорусь мають можливість і особи, визнані у встановленому порядку біженцями, після семи років проживання їх на території Білорусії.

Частина осіб може отримати громадянство Республіки Білорусь в порядку реєстрації. [4]

До інших підстав набуття громадянства відносяться: усиновлення, угода батьків про білоруський громадянство дитини, опікунство.
Законом про громадянство Республіки Білорусь передбачені підстави, за наявності яких, заяви про придбання білоруського громадянства відхиляються.
Це відноситься до наступних категорій осіб: засуджених за вчинення злочину проти миру і безпеки людства, військового злочину, злочину проти держави; мають судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину на території Республіки Білорусь або за її межами, визнаного таким законодавством Республіки Білорусь; є підозрюваними або обвинуваченими і щодо яких здійснюється кримінальне переслідування у Республіці Білорусь, а також в іноземній державі за злочини, переслідувані за законом Республіки Білорусь, - до винесення вироку чи іншого підсумкового рішення у справі; засудженим і відбувають покарання у виді позбавлення волі, - до закінчення строку покарання; депортували з Республіки Білорусь, - до закінчення терміну, що дозволяє повторно звертатися з проханням про в'їзд до Республіки Білорусь; представили неправдиві відомості або підроблені документи; перебувають на військовій службі, службі в поліції, органах безпеки, юстиції чи інших державних органах іноземної держави.

Громадянство держави може бути припинено з наступних підстав: вихід з громадянства; втрата громадянства. Закон про громадянство передбачив підстави (ст. 20) для відмови у припиненні громадянства, якщо громадянин Республіки Білорусь: є обвинувачуваним або стосовно його є вступив в законну силу і підлягає виконанню обвинувальний вирок суду; має заборгованість з податків або інші непогашені борги і зобов'язання перед Республікою Білорусь, її юридичними та фізичними особами; не має іншого громадянства або гарантій його придбання.

Законом передбачається скасування рішення про придбання або припинення громадянства Республіки Білорусь, якщо воно було прийнято на підставі поданих завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, але таке можливо тільки протягом семи років з дня прийняття рішення.
Крім громадян Республіки Білорусь на її території тимчасово або постійно проживають іноземні громадяни та особи без громадянства. Норми конституційного права регулюють порядок взаємини держави з цими громадянами. У своїй основі правовий статус таких осіб прирівняний до статусу громадян Республіки Білорусь. Відповідно до ст. 11 Конституції іноземні громадяни та особи без громадянства на території Білорусі користуються правами і свободами і виконують обов'язки нарівні з громадянами Республіки Білорусь, якщо інше не визначено Конституцією, законами та міжнародними договорами.

Основи взаємовідносин іноземців з Республікою Білорусь встановлено, крім Конституції, Законом від 3 червня 1993 р. " Про правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства в Республіці Білорусь ". У ньому закріплені їхні основні права, свободи і обов'язки, порядок в'їзду і виїзду, відповідальність.
Іноземними громадянами в Республіці Білорусь визнаються особи, які не є громадянами Республіки Білорусь і мають докази своєї належності до громадянства іншої держави.

Особами без громадянства в Республіці Білорусь визнаються особи, які не є громадянами Республіки Білорусь і не мають доказів своєї належності до громадянства іншої держави.

Іноземці в Республіці Білорусь рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять та інших обставин.

Іноземці, що знаходяться в Республіці Білорусь, зобов'язані виконувати Конституцію і законодавство Республіки Білорусь, з повагою ставитися до звичаїв і традицій народу Республіки Білорусь.

Закон розрізняє дві категорії іноземців - постійно проживають і тимчасово проживають в Республіці Білорусь. У їх правовий статус є деякі відмінності.

Іноземці вважаються постійно проживають в Республіці Білорусь, якщо вони мають виданий органами внутрішніх справ дозвіл на постійне проживання в Республіці Білорусь. Такий дозвіл видається, якщо іноземці: 1) знаходяться в близькій спорідненості з громадянами Республіки Білорусь, 2) уклали шлюб з громадянином Республіки Білорусь і в деяких інших, передбачених законодавством Республіки Білорусь випадках. Білорусь та членами їх сімей.
Іноземці, що знаходяться в Республіці Білорусь з інших підстав, вважаються тимчасово проживають в Республіці Білорусь. Вони повинні вибути з Республіки Білорусь після закінчення визначеного їм терміну перебування.
Згідно зі ст. 9 Закону " Про правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства в Республіці Білорусь " іноземцям, які перебувають в Республіці Білорусь, відповідно до Конституції та законів Республіки Білорусь гарантуються недоторканність особи і житла, інші особисті права і свободи.
Затримані чи заарештовані іноземці повинні бути невідкладно поінформовані зрозумілою їм мовою про причини затримання або арешту, правах, які вони мають відповідно до законодавства держави.

Іноземці, які постійно або тимчасово проживають на території Республіки Білорусь, можуть переміщатися і вибирати місце проживання в Республіці Білорусь відповідно до Правил перебування іноземних громадян та осіб без громадянства в Республіці Білорусь, затвердженими постановою Ради Міністрів Республіки Білорусі 25 жовтня 1999 р. № 1654.
Іноземці, які постійно проживають в Республіці Білорусь, можуть займатися трудовою, господарської чи іншою діяльністю, якщо ця діяльність не заборонена законодавством Республіки Білорусь або для заняття такою діяльністю не передбачається обов'язкова умова, пов'язане з приналежністю до громадянства Республіки Білорусь.

Іноземці, які тимчасово проживають на території Республіки Білорусь, мають право займатися трудовою, господарської чи іншою діяльністю тільки при отриманні спеціального дозволу, виданого державними органами, уповноваженими на те Радою Міністрів Республіки Білорусь.
Іноземці, які постійно проживають в Республіці Білорусь та займаються на законних підставах трудової, господарської чи іншою діяльністю, мають всі соціально - економічні права, якими користуються громадяни Республіки Білорусь включаючи право на соціальне забезпечення.

Таким чином, Республіка Білорусь, у своїй конституції, закріплює права людини, згідно з міжнародних конвенцій з прав людини

 

 

3. Президент як глава держави

 

Посада Президента Республіки Білорусь як глави держави і виконавчої влади було запроваджено Конституцією Республіки Білорусь від 15 березня 1994. Стаття 79 Конституції визначає, що Президент є главою держави.
Президент Республіки Білорусь не входить ні в одну з гілок влади. Він як - би підноситься над ними. На Президента покладається обов'язок забезпечувати спадкоємність і взаємодію органів державної влади, здійснювати посередництво між органами державної влади у разі спору з приводу їх повноважень. Він відповідає за нормальне і безперебійне функціонування всіх державних органів. Для виконання цих обов'язків Президент наділений відповідними конституційними повноваженнями. Президент самостійно або через Адміністрацію Президента Республіки Білорусь взаємодіє з усіма гілками влади. Ст. 79 Конституції покладає на Президента роль гаранта Конституції Республіки Білорусь, прав і свобод людини і громадянина. У разі потреби Президент має право приймати всі залежні від нього заходів щодо забезпечення верховенства і стабільності Конституції, захист прав і свобод людини і громадянина. Над Президентом є єдиний найвищий арбітр - народ. Саме він є джерелом влади та носієм суверенітету. [5]

Президент уособлює собою єдність народу, гарантує реалізацію основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики представляє Республіку Білорусь у відносинах з іншими державами та міжнародними організаціями. По суті справи, Президент є вищою посадовою особою держави, його представником.
Важливою характеристикою правового статусу Президента є його недоторканність. Це означає, що до усунення Президента з посади його не можна притягти до кримінальної відповідальності. Його честь і гідність охороняються законом.

Згідно зі ст. 86 Конституції Республіки Білорусь Президент не може обіймати інші посади, отримувати крім заробітної плати грошові винагороди, за винятком гонорарів за твори науки, літератури та мистецтва. Президент призупиняє членство в політичних партіях та інших громадських об'єднаннях, які мають політичну мету, на весь термін повноважень.

Порядок виборів регулюється Конституцією і Вибочим кодексом Республіки Білорусь.

Відповідно до Конституції Президент обирається на п'ять років безпосередньо народом Республіки Білорусь на основі загального, вільного, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Конституція Республіки Білорусь визначила і вимоги, яким повинен відповідати кандидат на посаду Президента (ст. 80). Так, перш за все він повинен бути громадянином Республіки Білорусь за народженням, мінімальний вік кандидата в Президенти - не молодше 35 років, володіння виборчим правом, постійне проживання в Республіці Білорусь не менше десяти років безпосередньо перед виборами.

Президент вступає на посаду після складення присяги. Конституція (ст. 83) встановлює наступний текст присяги: "Вступаючи на посаду Президента Республіки Білорусь, урочисто присягаюся вірно служити народу Республіки Білорусь, поважати й охороняти права і свободи людини і громадянина, дотримуватися і захищати Конституцію Республіки Білорусь, свято і сумлінно виконувати покладені на мене високі обов’язки".

Присяга приноситься в урочистій обстановці у присутності депутатів Палати представників і членів Ради Республіки, суддів Конституційного, Верховного та Вищого Господарського судів не пізніше двох місяців з дня обрання Президента. З моменту складення присяги новообраним Президентом повноваження попереднього Президента припиняються.

Головним символом президентської влади в Республіці Білорусь є штандарт (прапор) Президента Республіки Білорусь, встановлений Указом Президента від 27 березня 1997 Місцезнаходженням оригіналу штандарта (прапора) є службовий кабінет у резиденції Президента у м. Мінську. Дублікат штандарта (прапора) піднімається над резиденцією Президента у м. Мінську, над іншими резиденціями під час перебування в них Президента, встановлюється і піднімається на транспортних засобах Президента.

Президент відповідно до Конституції володіє широким колом компетенції. За специфікою предметів компетенції та взаємовідносин з іншими органами державної влади повноваження Президента можна класифікувати на кілька груп.
Президент і Парламент. Президенту відповідно до Конституції (пункт 1 ст. 84) належить право призначати чергові та позачергові вибори до Палати представників і Рада Республіки.

Пункт 3 ст. 84 Конституції встановлює, що Президент Республіки Білорусь розпускає палати у випадках і порядку, передбачених Конституцією. Таким шляхом Президент може запобігти політичну кризу, зберегти стабільність у державі.
На підставі пункту 14 ст. 84 Конституції Президент звертається із щорічними посланнями до Парламенту, які заслуховуються без обговорення на засіданнях Палати представників і Ради Республіки.

Президент має право законодавчої ініціативи.

Президент також володіє правом внесення до Палати представників проектів законів про внесення змін і доповнень до Конституції, про тлумачення Конституції (пункт 1 ст. 97 Конституції Республіки Білорусь).
На підставі пункту 24 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь Президент підписує закони, має право в порядку, передбаченому Конституцією, повернути закон або окремі його положення зі своїми запереченнями до Палати представників.
Президент володіє правом призначення Прем'єр -міністра за згодою Палати представників (пункт 6 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь).
Відповідно до пункту 7 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь Президент визначає структуру Уряду Республіки Білорусь, призначає на посаду та звільняє з посади заступників Прем'єр -міністра, міністрів і інших членів Уряду, приймає рішення про відставку Уряду або його членів.
Не входячи до складу Уряду, Президент відповідно до пункту 15 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь має право головувати на його засіданнях.
Найважливішою прерогативою Президента в його відносинах з Урядом є його право скасовувати акти Уряду (пункт 25 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь).
До важливих повноважень Президента в області виконавчої влади відноситься його право утворити, скасувати і реорганізувати Адміністрацію Президента Республіки Білорусь, яка є органом державного управління, створити інші органи державного управління, а також консультативно - дорадчі та інші органи при Президентові (пункт 5 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь).
Президент вправі безпосередньо або через створювані їм органи здійснювати контроль за дотримання законодавства місцевими органами управління і самоврядування. Він має право припиняти рішення місцевих Рад депутатів і скасовувати рішення місцевих виконавчих і розпорядчих органів у разі невідповідності їх законодавству.

Повноваження Президента в області кадрів. В області кадрових питань Президент Республіки Білорусь на підставі пункту 4 ст. 84 Конституції призначає шість членів Центральної комісії Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів.

Згідно з пунктом 8 ст. 84 Конституції Президент за згодою Ради Республіки призначає на посаду Голови Конституційного Суду, Голови Верховного Суду, Голови Вищого Господарського Суду з числа суддів цих судів.
Відповідно до пункту 9 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь він же за згодою Ради Республіки призначає на посаду суддів Верховного Суду, суддів Вищого Господарського Суду, Голови Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, Голови та членів Правління Національного банку.

На підставі пункту 10 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь Президент призначає шість суддів Конституційного Суду, інших суддів.
Президент Республіки Білорусь не тільки призначає, а й звільняє з посади Голови та суддів Конституційного Суду, Голови та суддів Верховного Суду, Голови та суддів Вищого Господарського Суду, Голови та членів Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, Голови та членів Правління Національного банку з підстав, передбачених законом, з повідомленням Ради Республіки (пункт 11 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь).

Президенту належить право призначити на посаду і звільнити з посади Голови Комітету державного контролю (пункт 12 ст. 84 Конституції).
Він же відповідно до пункту 16 ст.84 Конституції Республіки Білорусь призначає керівників республіканських органів державного управління та визначає їх статус. Президент також призначає представників Президента в Парламенті та інших посадових осіб, посади яких визначені відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено Конституцією.

Президент відповідно до пункту 27 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь формує і очолює Раду Безпеки Республіки Білорусь, призначає на посаду та звільняє з посади Державного секретаря Ради Безпеки.

Президенту належить право у формуванні керівних кадрів Збройних Сил. Згідно з пунктом 28 ст. 84 Конституції Президент Республіки Білорусь призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил Республіки Білорусь.

Повноваження Президента у сфері внутрішньої і зовнішньої політики. Як глава держави Президент Республіки Білорусь має широкі повноваження у зовнішньополітичній діяльності. Відповідно до пункту 13 ст. 84 Конституції Президент Республіки Білорусь звертається з посланнями до народу Республіки Білорусь про становище в державі та про основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики. Він веде переговори і підписує міжнародні договори, призначає і відкликає дипломатичних представників Республіки Білорусь в іноземних державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав (пункти 20 і 21 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь).
Повноваження Президента у сфері забезпечення оборони країни та її безпеки. За Конституцією (пункт 28 ст. 84) Президент Республіки Білорусь є Головнокомандувачем Збройними Силами Республіки Білорусь. У разі військової загрози або нападу на Республіку Білорусь Президент запроваджує на території Республіки Білорусь військовий стан, оголошує повну або часткову мобілізацію з внесенням у триденний термін прийнятого рішення на затвердження Ради Республіки (пункт 29 ст. 84 Конституції).
На підставі та в порядку, передбаченому пунктом 22 ст. 84 Конституції, Президент має право вводити на території Республіки Білорусь або в окремих її місцевостях надзвичайний стан з внесенням у триденний термін прийнятого рішення на затвердження Ради Республіки. Таке рішення Президент може прийняти тільки в разі стихійного лиха, катастрофи, а також безпорядків, що супроводжуються насильством або погрозою насильства з боку групи осіб і організацій, в результаті яких виникає небезпека життю та здоров'ю людей, територіальної цілісності і існуванню держави.

Президент також має право у випадках, передбачених законодавством, відкласти проведення страйку або припинити її, але не більше ніж на трехмесяний термін (пункт 23 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь).
Президент Республіки Білорусь має конституційними повноваженнями з питань прийому до громадянства Республіки Білорусь, його припинення та надання притулку, встановленню державних свят і святкових днів, нагородження державними нагородами, присвоєння класних чинів і звань, здійснення помилування засуджених (пункти 17, 18, 19 ст.84 Конституції Республіки Білорусь).
Конституція (пункт 1 ст. 84) віднесла до компетенції Президента призначення республіканських референдумів.

Президент Республіки Білорусь здійснює і інші повноваження, покладені на нього Конституцією і законами.

Резумуючи усе вище сказане, можно зробити висновок, що інститут Президента у Республіки Білорусія відповідає усім нормам демократичної держави.

 

4. Парламент – Національні збори Республіки Білорусь як представницький і законодавчий орган Республіки Білорусь

 

Згідно зі ст. 90 Конституції Республіки Білорусь Парламент - Національні збори Республіки Білорусь, який є представницьким і законодавчим органом Республіки Білорусь. Парламент Республіки Білорусь виступає в системі поділу влади як законодавчий орган влади, основною функцією якого є прийняття законів.
У своїй діяльності Парламент висловлює суверенітет і повновладдя білоруського народу, виступає від імені білоруського народу. Конституція характеризує його як представницький державний орган. Це орган безпосереднього народного представництва. Представницькому характеру білоруського Парламенту притаманні такі ознаки: виборність, представництво від округів і територій; підзвітність білоруському народу; демократичний і гласний порядок роботи.

Конституція Республіки Білорусь (ст. 90) характеризує Парламент як законодавчий орган. Парламент допомогою прийняття законів регулює різного роду суспільні відносини, що складаються між соціальними, національними та іншими спільнотами на основі принципу рівності всіх перед законом. Визнання Парламенту законодавчим органом означає, що жоден закон Республіки Білорусь не може бути прийнятий, якщо він не обговорено і не схвалений їм, за винятком законів, прийнятих на республіканському референдумі.
Крім законодавчої функції, Парламент володіє деякими контрольними функціями за діяльністю виконавчої влади. Так, наприклад, стверджує республіканський бюджет і звіт про його виконання, має право відмовляти в довіру Уряду.

Парламент Білорусії складається з двох палат: Палата представників і Рада Республіки.

Склад Палати представників - 110 депутатів. Обрання депутатів Палати представників здійснюється відповідно до Виборчим кодексом на основі загального, вільного, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні.
Рада Республіки є палатою територіального представництва. Від кожної області і міста Мінська таємним голосуванням обираються на засіданнях депутатів місцевих Рад депутатів базового рівня кожної області і міста Мінська по вісім членів Ради Республіки. Вісім членів Ради Республіки призначаються Президентом Республіки Білорусь.

Вибори нового складу палат Парламенту призначаються Президентом Республіки Білорусь не пізніше чотирьох місяців і проводяться не пізніше 30 днів до закінчення повноважень палат чинного скликання.
Позачергові вибори палат Парламенту проводяться протягом трьох місяців з дня дострокового припинення повноважень палат Парламенту.
На підставі ст. 96 Конституції Палата представників і Рада Республіки формують ряд органів. Передбачено, що Палата представників і Рада Республіки обирають зі свого складу на засіданні кожної з палат відповідно Голови Палати представників і його заступника, Голови Ради Республіки і його заступника.
Голови Палати представників і Ради Республіки, їх заступники ведуть засідання і відають внутрішнім розпорядком палат. Для організації законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання Палати представників, організації роботи постійних комісій та інших органів відповідно до Регламенту створюється Рада Палати представників. До його складу входять Голова Палати представників, його заступник, голови постійних комісій, а також шість депутатів, що обираються Палатою представників. Очолює Раду Палати представників Голова Палати голів.
У Раді Республіки згідно з його Регламентом створюється аналогічний орган - Президія Ради Республіки. До його складу входять Голова Ради Республіки, його заступник, голови постійних комісій. Президія Ради Республіки очолює Голова Ради Республіки.

Відповідно до частини 4 ст. 96 Конституції Республіки Білорусь Палата представників і Рада Республіки зі свого складу обирають постійні комісії та інші органи. Більш докладно порядок їх утворення та діяльності регулюється Регламентами палат.

Постійні комісії створюються для ведення законопроектної діяльності, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання палат. Всі депутати і члени Ради Республіки зобов'язані входити до складу постійних комісій, за винятком Голів палат та їх заступників.
Депутати Палати представників мають право об'єднуватися в депутатські групи для колективного обговорення і висловлювання думок щодо законопроектів та інших питань, що підлягають веденню Палати представників, для реалізації передвиборчих програм.

Організаційне, інформаційно -аналітичне, правове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності палат, їх голів, заступників, постійних комісій, інших органів, депутатів і членів Ради Республіки здійснюється Секретаріатом. Кожна з палат має свій Секретаріат. Секретаріат складається з начальника, заступника начальника, структурних підрозділів.

Відповідно до даної статті Палата представників:
1) розглядає за пропозицією Президента або за ініціативою не менше 150 тисяч громадян Республіки Білорусь, що володіють виборчим правом, проекти законів про внесення змін і доповнень до Конституції, про тлумачення Конституції;
2) розглядає проекти інших законів;

3) призначає вибори Президента;

4) дає згоду Президенту на призначення Прем’єр-міністра;

5) заслуховує доповідь Прем’єр-міністра;

6) може висловлювати вотум недовіри Уряду;

7) приймає відставку Президента

Основні повноваження Ради Республіки закріплені в ст. 98 Конституції. Рада Республіки:
1) схвалює або відхиляє прийняті Палатою представників проекти законів про внесення змін або доповнень до Конституції; про тлумачення Конституції; проекти інших законів;

2) дає згоду на призначення Президентом Голови Конституційного Суду Голови та суддів Верховного Суду, Голови та суддів Вищого Господарського Суду, Голови Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, Голови та членів Правління Національного Банку;

3) обирає шість суддів Конституційного Суду;

4) обирає шість членів Центральної Виборчої комісії;

5) може скасовувати рішення місцевих Рад депутатів;

6) приймає рішення про розпуск місцевої Ради депутатів у разі систематичного або грубого порушення ним вимог законодавства і в інших випадках, передбачених законодавством;

7) розглядає висуну