Проби, що відображають участь печінки у пігментному обміні

1 Білірубін сироватки крові – обов’язковий тест при обстеженні хворих із захворюваннями печінки. Однак зміна його рівня не завжди адекватно відображає характер патологічного процесу в цьому органі. Відомо, що навіть незначне порушення печінкової функції може викликати гіпербілірубінемію, у той же час вона може бути відсутня при помірному та тяжкому ураженнях печінки. Вираженість гіпербілірубінемії не завжди корелює зі ступенем тяжкості захворювання. Проте визначення фракцій білірубіну допомагає в диференціації різних за генезом жовтяниць (гемолітичної, паренхіматозної). Можливості розмежування паренхіматозної та механічної жовтяниць за допомогою сироваткового білірубіну обмежені. У цих випадках додатково використовуються похідні білірубіну – уробілін сечі та стеркобілін калу. Динаміка змін цих показників різна при печінковій і механічній жовтяницях. Для ургентної діагностики цих жовтяниць у гострому періоді, коли зміни білірубіну та його похідних однозначні, використовуються інші лабораторні показники (осадові проби, ферменти і т.п.).

2 Білірубін та уробілін сечі. Найчастіше ці показники визначають у вигляді якісних проб або разом під загальною назвою «жовчні пігменти», або окремо. Ці показники придатні для виявлення паренхіматозних та обтураційних жовтяниць, але малоінформативні для їх розмежування.

3 Стеркобілін калу. Рівень цього показника різко збільшується при гемолітичній жовтяниці. У гострому періоді паренхіматозної жовтяниці та при повній обтурації жовчовивідних шляхів поза печінкою стеркобілін зникає з калу. Поява ж стеркобіліну та поступове забарвлення калу слугує сприятливою прогностичною ознакою.

4 Жовчні кислоти сироватки крові. Підвищення рівня жовчних кислот у крові може відбуватися при максимально незначних порушеннях видільної функції печінки. Концентрація жовчних кислот закономірно підвищується при холестазі, особливо значно при тривалому холестазі, що супроводжує первинний біліарний цироз, при медикаментозному холестазі, тривалій механічній жовтяниці, алкогольному ураженні печінки, первинній гепатомі, гострому холециститі. Зниження вмісту жовчних кислот у сироватці крові спостерігається при гепатитах, особливо тяжких формах.

5 Порфірини сечі. У клінічній практиці для виявлення порушень обміну порфіринів при захворюваннях печінки визначають уро- та копропорфірини, порфобіліноген і дельта-амінолевулінову кислоту (ДАЛК) у сечі. Якщо при вторинних ураженнях печінки визначення цих показників не має вирішального значення, то при виявленні деяких спадкових захворювань (наприклад, гострої печінкової порфірії) вони відіграють вирішальну роль (значно збільшений вміст порфобіліногену та ДАЛК у сечі).