Правове регулювання фінансової діяльності держави

Сфера регулювання	Нормативні документи
Державний бюджет	Бюджетний кодекс України (01.01.2002 р.), в якому визначаються відносини, що регулюються цим кодексом, головні терміни, принципи побудови бюджетної системи, бюджетну класифікацію, склад доходів та видатків, розкриває стадії бюджетного процесу, ін.
Державні цільові фонди	Закон України «Про пенсійне забезпечення» (1992 р. зі змінами та доповненнями), «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (2003 р.), «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття (2000), «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного пенсійного страхування» (2001 р.), «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» (2001 р.), «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування» (2010 р.)

 

Продовження табл. 4.1

Зовнішній внутрішній борг	Граничне регулювання обсягу державного боргу здійснюється за допомогою окремих статей Конституції України, норм Бюджетного кодексу, Законів України «Про Державний бюджет», «Про Національний банк України» та ін.
Державний внутрішній борг	Закон України «Про державний внутрішній борг України» (1992 р.), в якому визначається сутність внутрішнього державного боргу, гарантії, права емісії цінних паперів, сфера розміщення боргових зобов’язань. Умови, порядок випуску державних цінних паперів регулюються Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок»
Фінанси суб’єктів господарювання різних форм власності	Регулюються Конституцією України, Господарським кодексом (2003 р.), нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів, нормативно-правовими актами інших органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Закони України та правові акти, які регулюють сплату податків і зборів: Декрети КБУ «Про акцизний збір» (1992 р.), «Про місцеві податки та збори» (1993 р.), Закон України «Про податок на додану вартість» (1997 р.), Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» (1999 р.) та ін.
Фінансова діяльність домогосподарств (населення)	Конституція України, Закони України «Про оплату праці» (1995), «Про податок з доходів фізичних осіб» (2003 р.) та ін.
Фінансові відносини у сфері міжнародних фінансів	Регулюються Конституцією України (ст. 9, 18, 116 п.1), Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.), договорами між Україною та фінансовими міжнародними організаціями й інституціями
Фінансовий ринок	Конституція України (ст. 99 (гривня – грошова одиниця), ст.100 (завдання НБУ щодо розробки грошово-кредитної політики)), Закони України «Про банки і банківську діяльність» (1999 р.), «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (1993 р.), «Про цінні папери і фондовий ринок» (2006 р.), «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (2001 р.)
Функціонування органів управління фінансами	Конституція України, Закони України «Про державну податкову службу в Україні» (1998 р.), «Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні» (1993 р.), «Про аудиторську діяльність» (1993 р.) та ін.

 

Постановка мети

Засоби досягнення мети

забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тієї або іншої державної програми економічного і соціального розвитку

ГОЛОВНА ЗАДАЧА

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА

це сукупність державних заходів, направлених на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державних функцій

Вироблення науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів, які формуються на основі вивчення вимог економічних законів, всебічного аналізу стану розвитку господарства, перспектив розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, потреб населення

Визначення основних напрямів використання фінансів на перспективу і поточний період, при цьому виходять з шляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуються міжнародні чинники, можливості зростання фінансових ресурсів

Здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей

Фінансова стратегія розрахована на перспективу, яка передбачає рішення масштабних задач, визначених економічною і соціальною стратегією, довготривалий курс фінансової політики

Фінансова тактика спрямована на вирішення задач конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових зв'язків, перегрупування фінансових ресурсів

Рис. 4.3. Визначення та особливості фінансової політики

 

 

Задачі фінансової політики держави

Раціональний розподіл та використання фінансових ресурсів

Розробка та введення механізму фінансової політики

Створення умов для формування фінансових ресурсів

Стимулювання економіки через фінанси

Реалізація державних програм

Створення системи управління фінансами

 

Рис. 4.4. Задачі фінансової політики держави

 

Етапи розробки фінансової політики

Розробка наукової концепції розвитку фінансів

Виявлення головних напрямків використання фінансів у певний період (стратегія на довгостроковий період, тактика на короткостроковий період)

Практична дія з реалізації розробленої стратегії – створення адекватного механізму керування фінансовою діяльністю

Рис. 4.5. Етапи розробки фінансової політики

 

Вимоги до розробки фінансової політики

Розробка фінансової політики повинна засновуватися на глибокому науковому підході

Базою для формування ефективної політики повинні служити висновки фінансової та політекономічної науки, а також достовірна інформація про процеси, що протікають в економіці і соціальній сфері

Метою фінансової політики повинно бути підвищення обсягу і ефективності використання фінансових ресурсів

При розробці фінансової політики потрібно виходити з конкретних історичних умов, враховувати специфіку кожного етапу розвитку суспільства, реальні економічні і фінансові можливості держави

При виробленні і проведенні фінансової політики має дотримуватися комплексний підхід, тобто узгодження заходів у всіх ланках фінансової системи, взаємозв'язку фінансової, кредитної політики, ціноутворення, політики у сфері заробітної плати

Фінансова політика повинна створювати сприятливі умови для активізації підприємницької діяльності шляхом раціоналізації форм вилучення доходів підприємств на користь держави, а також частки участі населення у формуванні фінансових ресурсів

 

Рис. 4.6. Вимоги до розробки фінансової політки

 

Типи фінансової політики

Класична

Невтручання держави в економіку, використання ринкових механізмів, збереження вільної конкуренції. Обмеження державних видатків і податкових платежів

Регулююча

Планово - директивна

Втручання і регулювання державою циклічного розвитку економіки. Збільшення кількості податків і державних витрат, посилення ролі державного кредиту

Характерна для країн з адміністративно - командною системою управління. Заснована на державній власності на засоби виробництва. Мета - максимальна концентрація в руках держави фінансових ресурсів для їх подальшого перерозподілу

Рис. 4.7. Типи фінансової політики держави

Рис. 4.8. Складові фінансової політики держави

Бюджетна політика

Фіскальна політика

Податкова політика

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

Митна політика

Валютна політика

Грошово-кредитна політика

діяльність державних органів влади й управління стосовно формування, виконання та регулювання державного бюджету країни

діяльність держави по встановленню, правовому регламентуванню та організації стягнення податків і податкових платежів

комплекс дій і заходів держави у сфері грошового та кредитного ринків, наприклад регулювання інфляції і курсу національної грошової одиниці

економічні, юридичні форми і методи у галузі валютних відносин, що здійснюють держава та міжнародні організації

Боргова політика

Фінансова політика домогосподарств

Інвестиційна політика

система заходів держави у сфері забезпечення захисту своїх інтересів щодо розширення / скорочення експорту / імпорту

система дій та заходів щодо уникнення боргових проблем держави, забезпечення її платоспроможності

діяльність громадянина чи його сім`ї, яка ґрунтується на створенні і використанні фондів фінансових ресурсів з метою задоволення особистих потреб

система заходів щодо створення привабливого інвестиційного середовища для пожвавлення інвестиційної діяльності

система заходів держави щодо створення умов для виробничої та фінансової діяльності суб’єктів господарювання

Політика щодо управління фінансами

система заходів стосовно здійснення фінансового менеджменту з організації органів управління, діяльності й вироблення рекомендацій

Види фінансової політики

Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин

передбачає, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою, їй властивий досить високий рівень бюджетної централізації ВВП. Ця політика проводиться в умовах адміністративної економіки або в умовах обмеженості фінансових ресурсів. Така політика малоефективна, оскільки підриває стимули до продуктивної діяльності, адже фінансовим продуктом діяльності – доходом – більше розпоряджається держава, ніж його власники – юридичні та фізичні особи

Політика економічного зростання

здійснюється у законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин. Вона має врівноважувати інтереси держави та суспільства, інтереси окремих юридичних та фізичних осіб, забезпечувати достатні стимули для продуктивної діяльності і водночас давати змогу державі впливати на соціально-економічний розвиток суспільства

спрямована на формування максимальної зацікавленості суб’єктів підприємництва і громадян в ефективному господарюванні. У даному разі в основному регламентуються тільки взаємовідносини з державою, які до того ж зводяться до мінімуму

Жорстка регламентація

Залежно від завдань, на розв’язання яких направлена фінансова політика

Помірна регламентація

Політика мінімальних обмежень

Політика стримування ділової активності

Політика стабілізації

 

 

 

 

Рис.4.9. Види фінансової політики

 

Фінансова політика

це сукупність економіко-організаційних і правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, що функціонують у процесі формування, розподілу і використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів для задоволення потреб суспільства

це види, форми і методи організації фінансових відносин, способи їх кількісного визначення

Фінансовий механізм

Засіб реалізації

 

Рис. 4.10. Визначення фінансового механізму

 

Види фінансового механізму

фінансовий механізм підприємств і господарських організацій

страховий механізм

механізм функціонування державних фінансів

У залежності від особливостей окремих підрозділів суспільного господарства

фінансовий механізм місцевих органів влади

фінансовий механізм держави

Відповідно до територіального розподілу

 

 

Рис. 4.11. Види фінансового механізму

ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ

Фінансовий метод

прибуток, доходи, амортизаційні відрахування, економічні фонди цільового призначення, фінансові санкції, орендна плата, відсоткові ставки з кредитів, депозитів, облігацій та ін.

засіб впливу фінансових відносин на господарський процес

єдині юридичні правила та норми щодо організації фінансових зв’язків, захисту економічних інтересів суспільства, здійснення єдиної політики у сфері фінансів, забезпечення фінансової дисципліни

планування, прогнозування, фінансування, інвестування, кредитування, оподаткування, страхування, оренда, лізинг, трастові операції, матеріальне стимулювання, заставні операції, трансфертні операції, фондоутворення та ін.

законодавчі акти, постанови, накази, циркулярні листи й інші правові документи органів управління

Фінансовий важіль

інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та резерви

засіб дії фінансового методу

Правове забезпечення

Нормативне забезпечення

різноманітна статистична, економічна, комерційна, фінансова та інша інформація

Інформаційне забезпечення

повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів та конкурентів, ціни, курси, дивіденди на товарному, валютному ринках

 

 

 

 

Рис. 4.12. Елементи фінансового механізму

E w6L3k5zZlgNhcaZuBaXSQTeZh8SJhmK0za8PqqV1+3d6pzPh8w6iTcXF6QLKju3JHEZCF9x38LV5 yHx64Gq39WvEDz2i8wino5plpQSWnU5knkO1iFSm+vTpyyh74n0C4j1SzEK4SRfXWL3+wicBiEMD EtapKIe6RBvLu7A9C0M4DdBUu4UQmNWGxmmAf7mTAB7DmnErWhcxmK5w2uXPdys4s9IpbUel3Ssc /sj64sekqWCK+lMCZzgl0EYNnks8GfKX+qiTrvSrz2XhYaruPVx3T49d/AcAAP//AwBQSwMEFAAG AAgAAAAhAMulCpvbAAAABQEAAA8AAABkcnMvZG93bnJldi54bWxMj8FOwzAQRO9I/QdrK3Gjdhsp 0DROVSHBsUBB4urGSxwRr13bbQNfj+FSLiuNZjTztl6PdmAnDLF3JGE+E8CQWqd76iS8vT7c3AGL SZFWgyOU8IUR1s3kqlaVdmd6wdMudSyXUKyUBJOSrziPrUGr4sx5pOx9uGBVyjJ0XAd1zuV24Ash Sm5VT3nBKI/3BtvP3dFKCE/P/ntrFo/vviu247w88CKVUl5Px80KWMIxXcLwi5/RoclMe3ckHdkg IT+S/m72lqUogO0l3IpCAG9q/p+++QEAAP//AwBQSwECLQAUAAYACAAAACEAtoM4kv4AAADhAQAA EwAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQA4/SH/ 1gAAAJQBAAALAAAAAAAAAAAAAAAAAC8BAABfcmVscy8ucmVsc1BLAQItABQABgAIAAAAIQDk9YIR wAYAAIU2AAAOAAAAAAAAAAAAAAAAAC4CAABkcnMvZTJvRG9jLnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQDL pQqb2wAAAAUBAAAPAAAAAAAAAAAAAAAAABoJAABkcnMvZG93bnJldi54bWxQSwUGAAAAAAQABADz AAAAIgoAAAAA ">

це діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому, що спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань

Об’єкт

Суб’єкт

Результат

фінансова діяльність держави, суб'єктів господарювання та інших учасників суспільного життя

підприємства, установи, орга­нізації, відомства, фінансові органи, органи державного управління на місцевому рівні

розрахунок фінансових показників, що відображають формування, розподіл і використання фінансових ресурсів та втілюються у спеціальному документі – фінансовому плані

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ

Рис. 4.14. Елементи фінансового планування

 

Фінансове планування

Фінансове прогнозування

Поточне фінансове планування

Оперативне фінансове планування

дослідження та розроблення на довгострокову перспективу ймовірних шляхів розвитку фінансів суб'єктів господарювання і держави (план більше, ніж на 1 рік)

визначення майбутніх доходів танапрямів використання фінансових ресурсів суб'єктів економічної діяльності, що має на меті реалізацію їх фінансових стратегії у короткостроковому періоді (план на 1 рік)

синхронізація у часі грошових надходжень і витрат з метою реалізації поточних фінансових планів і конкретизації їх показників (оперативні фінансові плани складають на строк до одного року: квартал, місяць)

 

Рис. 4.15. Складові фінансового планування

ФІНАСОВИЙ КОНТРОЛЬ

За суб’єктами проведення

загальнодержавний; відомчий; громадський; внутрішньогосподарський; аудит

За часом проведення

попередній; поточний; наступний

За метою та завданнями

моніторинг; внутрішній аудит; інспектування

За методами проведення

документальний; натуральний

 

Рис. 4.16. Класифікація фінансового контролю

 

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ В УКРАЇНІ

Складові елементи управління фінансами

Суб’єкт

організаційні структури, які здійснюють управління (фінансові державні органи, фінансові відділи підприємств та ін.)

Об’єкт

різні форми та методи фінансових відносин

Функціональні складові управління фінансами

Планування

Стратегічне управління

Оперативне управління

Контроль

 

Рис. 4.17. Державне управління фінансами в Україні

Державна митна служба

Державна податкова служба

Міністерство доходів та зборів

Міністерство фінансів

Державна казначейська служба

Державна фінансова інспекція

ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ В УКРАЇНИ

Комітети та комісії з питань фінансів, бюджету, податків та інших питань фінансової політики

Оперативне управління– це управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання й виконання фінансових планів

Органи стратегічного управління фінансами

Стратегічне управління – це загальне управління фінансами, що включає дії, які розраховані на довгострокову перспективу і стосуються вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни

Верховна Рада України

Президент України

Кабінет Міністрів України

Місцеві ради народних депутатів

Фінансові виконавчі органи на місцях

Органи оперативного управління фінансами

Рахункова палата

Державна комісія з цінних паперів і ФР

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України

 

 

 

Рис. 4.18. Державні органи управління фінансами в Україні

Рис. 4.19. Система фінансового контролю в Україні

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Аудиторський

Державна фінансова інспекція

Залежно від суб’єктів, які здійснюють контроль

Верховна Рада України

Внутрішньогосподарський

Державний

Бухгалтерії підприємств

Фінансові відділи підприємств

Кабінет Міністрів України

Рахункова палата

Державна казначейська служба

Міністерство Фінансів України

Міністерство доходів і зборів

Палата аудиторів

Залежно від терміну здійснення

Попередній

Поточний

Окремі аудитори

Аудиторські фірми

Наступний

Залежно від обов’язковості проведення

Обов’язковий

Ініціативний

Місцеві ради народних депутатів