Біографія. Батьківщина Геродота, малоазійський Галикарнас, був заснований дорийцами, поруч із містечком представників місцевого племені карийцевБатьківщина Геродота, малоазійський Галикарнас, був заснований дорийцами, поруч із містечком представників місцевого племені карийцев. У молодості Геродот належав до партії, боровшейся проти тирана Лигдамида, зазнав вигнанню, жил на Самосе, а потім відправився в тривалі подорожі. Він об'їздив Вавилон, Ассирию, Египет, Малую Азию, Геллеспонт, Северное Причерноморье, Балканский полуостров від Пелопоннеса до Македонии і Фракии. Близько 446 года до н. э. він поселився в Афинах, де зблизився з колом Перикла; до цього часу значна частина «Історії» уже була написана, оскільки відомо, що Геродот читав уривки з неї афинянам. В 444 году до н. э. Геродот взяв участь у підставі загальноеллінської колонії Фурии у Великой Греции на місці зруйнованого кротонцами Сибариса. Помер в 425 році до н.е. «Історія» Основна стаття: История (Геродот)
Мир з погляду Геродота. Твір Геродота — не історичне дослідження в сучасному змісті слова, це — майстерне, нехитре оповідання людини багато обдарованого, незвичайно допитливого, товариськ, що багато читав, бачив, що й ще більше чув; до цих властивостей приєднувалася скромність віруючого в богів елліна, хоча торкнутого скептицизмом, але недостатньо розбірливого в отриманих відомостях. З іншого боку, Геродот не тільки історик; деякі частини його твору — теперішня енциклопедія того часу: отут і географічні відомості, і етнографічні, і природничо-історичні, і літературні. Проте Геродот по всій справедливості йменується батьком історії. З дев'яти книг, на які в цей час ділиться його твір, уся друга половина являє собою послідовне історичне оповідання про греко-перські війни, що закінчується на звістці про занятии эллинами Сеста в 479 году до н. э. Перша половина містить у собі оповідання про піднесення Персидского царства, про Вавилонии, Ассирии, Египте, Скифии, Ливии і інших країнах. Єдність викладу досягається певною мірою й тим, що з перших слів і до кінця історик має на увазі простежити боротьбу між варварами й еллінами. Але думка, що не залишає історика, про головне завдання не заважає йому вводити в широкі рамки оповідання все, що видалося йому цікавим або повчальним. Геродоту властива значною мірою історична критика, у багатьох випадках чисто суб'єктивна, нерідко наївно-раціоналістична, але проте, що рішуче вводить в історіографію новий початок.
|
