Культура та цивілізація

За Гуревичем, цивілізація – культурна спільнсть людей, які мають деякий соціальний генотип, соціальний стереотип, і які освоїли великий, досить автономноий світовий простір. Це культурна спільність або суперсистема, що не співпадає ані з нацією, ані з державою, ані з географічними кордонами..О. Шпенглер у своїй праці «Захід Європи» формулює теорію «культурно-історичного круговороту», за якою немає єдиної світової культури, а кожна культура має власну долю, власну форму,ідею, власне життя та смерть.І коли культура у формі цивілізації досягає власного розвитку, вона приходить до природного завершення- смерті(саме так треба розуміти назву праці «Захід Європи»,тобто «Кінець Європи»)коли культура вичерпує свою душу, коли вона спрямована не на те,щоб створювати культурні цінності, а на утилітарні цілі,благоустрій життя, вона перетворюється на цивілізацію, а це означає,що культура вмирає.Шпенглер виділяє 8 зрілих культур:єгипетська,індійська,вавилонська,китайська,антична,магічна,західноєвропейська,південноамериканська,культура майя. А. Тойнбі пропонує теорію «локальних цивілізацій» або «регіональних цивілізацій» і виділяє 23 такі цивілізації.П.Сорокін називає цивілізації культурними суперсистемами і виступає з критикою Тойнбі.Він виділяє 3 моделі погляду людини на світ і на себе: 1.ідеанаціональна,спіритуалістична культура,2.почуттєва,сенсуалістична,3.ідеалістична,інтегральна культура.

7Основні риси первісної культури

Древняя культура была ориентирована преимущественно на внешнюю среду, на природу, с помощью умственных способностей целенаправленно совершенствовал свое поведение. Другой особенностью первобытной культуры является ее синкретичность, которая нашла воплощение в тотемизме. Действительно, фундаментальная черта этой культуры — идентификация общины и ее членов с животным, идущим в пищу, с тотемным животным. Такого рода идентификация является выражением факта неспособности первобытных людей при помощи рациональных средств труда преодолеть иррациональное поведение объекта труда — животных, поэтому они старались это компенсировать иллюзорно-магическими средствами. Необходимо наряду с этим подчеркнуть, что на основе концепции Дж. Фрэзера о родстве магии с наукой можно прийти к выводу, что первоначально магический тотемизм представлял собой единую недифференцированную сферу культуры. Он имплицитно содержал в себе не только науку, но и мораль, искусство слова, а также магию изображения, существующую благодаря эстетическому, затем происходит его превращение в ряд относительно самостоятельных сфер обыденной и специализированной культуры.

Третья особенность первобытной культуры состоит в том, что она представляет собой культуру табу (запретов). Обычай табуирования возник вместе с тотемизмом, он в тех условиях выступает в виде важнейшего механизма контроля и регулирования социальных отношений. Так, половозрастное табу регулировало половые связи в коллективе, пищевое табу определяло характер пищи, предназначенной вождю, воинам, женщинам, детям и др. Ряд других табу был связан с неприкосновенностью жилища или очага, с правами и обязанностями отдельных категорий членов племени. Некоторые вещи, в том числе и пища, принадлежавшие вождю, тоже были табуированы. Исследователи (Дж. Фрэзер, Л. С. Васильев и др.) приводят многочисленные примеры того, что нарушения табу приводили к смерти нарушителя. Например, один из новозеландских вождей высокого ранга и великой святости оставил на обочине дороги остатки обеда, которые подобрал и съел его соплеменник. Когда ему сообщили, что он употребил в пищу остатки трапезы вождя, он скончался в мучительных страданиях

(Історія первісної культури – це історія палеолітичної культури, культури палеоліту. первісна культура сприймається як спогади про майбутнє. міф – це спосіб буття первісної людини, який базується на уособленні, одухотворенні природи, сприйнятті людини як частки цілого, єдиного космосу. У кожного племені (чи “язика”) – власні боги і уявлення про значимі для нього сили, або явища. По-перше, первісна культура гомогенна (однорідна) тобто вона  соціально однорідна, виражає інтереси всіх соціальних груп. По-друге, первісна культура  це культура табу (заборон). По-третє, релігійні уявлення і вірування (анімізм, тотемізм, фетишизм) – це важлива складова частина первісної культури.Четвертою особливістю первісної культури є її ритуальний характер.)

8. Ритуал – це альфа й омега міфологосакрального світогляду. Через його призму розглядається і природа, і соціальне буття, оцінюються ті чи інші об’єкти, а також вчинки і дії людей. Ритуал містить інформацію про закономірності природи, побуту в ході спостережень за біокосмічними ритмами. Завдяки ритуалу людина відчуває себе не тільки часткою космосу, а й часткою цих космічних ритмів, осягає логіку і діалектику космосу, універсуму. У ритуальному акті важливе місце займали маски.