Картина «катерина » т шевченка.

Катерина — картина Тараса Григоровича Шевченка виконана ним на темуоднойменної поеми влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі.

Про створення цієї картини Т. Г. Шевченко повідомляє в листі від 25 січня 1843року до Г. С. Тарновського:

“КАТЕРИНА” (полотно, олія; 93 х 72,3) – картина, що її намалював Шевченко влітку 1842 в Петербурзі. Праворуч унизу чорною фарбою авторський підпис і дата: “1842. Т.Шевченко”. Нижче – такий же підпис і дата червоною фарбою. Картину виконано на тему однойменної поеми (див. “Катерина”), яка на той час була вже широко відомою. В живописному полотні художник не прагнув ілюструвати свій власний поетичний твір, а дав темі нове ідейно-образне трактування. Про створення картини і її сюжет він повідомляв у листі до Г.Тарновського 25.І 1843. В цьому ж листі на третій сторінці є начерк композиції картини, зроблений пером та олівцем (25,2 х 20).

Використавши сюжет поеми, Шевченко намалював видатний твір побутового жанру, вперше в українському образотворчому мистецтві наповнивши його соціально-викривальним змістом. Спираючись на досягнення в живопису

брюлловської школи, зокрема перебуваючи ще під впливом романтичних захоплень свого вчителя, він і темою соціальної несправедливості, і утвердженням моральної краси й чистоти простої української дівчини-селянки.

Мікрообрази. Он на кілку мотузка для прив’язування врубеля (щоб снопи по дорозі не падали) та вила і граблі, сперті на курінь, щоб були напохваті. Адже жнива: іде возовиця – звезення урожаю з поля. Он і свіжі, ще не запилені пшеничні колоски на дорозі, а поруч них – така ж гілка, яку зачепив і обламав високий віз зі снопами. А он сокира коло селянина в широкому брилі та білій буденній одежі, який в одній руці тримає гачкуватий різець, а в другій – недостругану ложку..

Отже, дія відбувається в будень, а одяг на Катерині святковий. І це вмотивовано двома причинами. По-перше, якби вона була в буденному, то взагалі важко було б зрозуміти, що відбувається (може, вона просто повертається з поля, а по дорозі розминулася з москалем?). По-друге, якраз цей святковий одяг і посилює драматизм твору, навіює гіркі роздуми над її долею, не дає підстав сподіватися на чудо.

Драматизм картини посилюється ще й тим, що Катерина – далеко не красуня. Її обличчя, стан – усе свідчить, що це звичайна дівчина, уся привабливість якої – у її юності, свіжості, “добрій славі”. І все це принесено в жертву розпусному москалеві. Красуню теж було б шкода, але автор відкидає навіть думку про те, що зовнішність Катерини-покритки

може звабити когось і таким чином врятувати її від трагічної розв’язки. Чуда, отже, не буде.

Є тут ще один мікрообраз, немов устромлений у цей ідилічний пейзаж: смугастий верстовий стовп – неприродний і чужий у цьому українському світі, як і той москаль на коні. Їх казенна однотипність і схожість

підкреслюється ще й спільністю кольорів – у малюнку стовпа та в одязі Цим закінчується тематична схожість картини “Катерина” з однойменною поемою Т.Шевченка. Але – тільки схожість: спільна тема, деякі образи, мотив розлуки. Але все це ще не дає підстав ні вважати це полотно ілюстрацією якось епізоду поетичного твору, ні, тим більше, обмежувати ідейний зміст картини тільки до викривального пафосу поеми. Тут Шевченко-художник, як бачимо, творить за добре відомим у мистецтві принципом увиразнення “у подібному – різне”.

Картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка (інв. № ж — 100). Попередні місця збереження: збірка Г. С. Тарновського, Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (№ 427), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, (Харків), Центральний музей Т. Г. Шевченка, (Київ).

1939 року картина експонувалася на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві; 1951 року — на виставці образотворчого мистецтва Української РСР у Москві