Форми національно-державного устрою

Під формами державного устрою розумі­ється територіально-політична організація держави, що включає політико-правовий статус його складових частин і принципи взаємовідносин центральних і регіональних державних органів. Uc-новні форми державного устрою: унітарна і федеративна.

Більшість країн світу - унітарні держави.

Унітарна держава - це єдина, цілісна держава, що поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають будь-якою політичної самостійності. Основні ознаки унітарної держави: єдина держава, єдина конституція, єдина правова система, єдина система вищих органів влади і управління, єдина судова система та ін. За­лежно від політичного режиму можуть існувати різні види унітар­них держав. При демократичних режимах в деяких державах місцеві органи влади обираються населенням, а контроль з боку централь­них органів влади зберігається тільки побічний (Великобританія та ін.). Може існувати навіть автономія для окремих територій (Італія та Іспанія). При тоталітарних режимах виборні місцеві органи звичай­но відсутні, а функції управління на місцях здійснюються призначе­ними представниками центру.

Федеративна держава - це союзна держава, що складається з декількох державних утворень, кожне з яких володіє власною ком­петенцією та має свою систему законодавчих, виконавчих і судових органів. З майже 220 існуючих в світі держав у третині діє федера­тивний принцип (Австралія, Австрія, Канада, Індія, США, Німеччи­на, Югославія та ін.). Федерацію складають державні утворення, що є її суб'єктами і мають відповідно власне коло повноважень: штати в США, провінції в Канаді, землі в Німеччині та ін. Поряд з загально-федеральною конституцією і законами діють конституція і закони суб'єктів федерації, але забезпечується верховенство федеральної конституції і законів. Між законодавчою, виконавчою і судовою вла­дами федерації та суб'єктів федерації чітко розмежовуються повнова­ження. В деяких федераціях існує подвійне громадянство, а за суб'єк­тами федерації не визнається право виходу з неї. Більшість федерацій створюється не за національно-територіальною, а за адміністра­тивно-територіальною ознакою. Виняток складали колишній Ра­дянський Союз, Чехословаччина, Югославія і деякі інші.

Певне розповсюдження має і така форма устрою як конфедера­ція. В конфедерації, кожний її член, зберігає державну самостійність, об'єднується з іншими державами в союз, до компетенції якого пе­редаються деякі важливі питання. В історії існували конфедерації в США (1776 - 1787 pp.), Німеччині (1815 - 1867 pp.) та ін. В сучасних умовах чистих конфедерацій немає, хоча термін вживається відносно деяких країн, зокрема, Швейцарії, що в дійсності представ­ляє федеративну форму. Елементи конфедеративного влаштування і в Співдружності незалежних держав.