Розвиток політичного плюралізму.

Проголошення незалежності України та заборона компартії відкрили новий, посткомуністичний етап розвитку політичної сис­теми держави, прискорили процес формування багатопартійності. У 1993 р. було зареєстровано 18 партій, на 2003 р. — понад 130.

На 2000 р. ліве крило в політичній палітрі України становили: фор­мально новоутворена, а по суті та ж Комуністична партія України (КПУ), Соціалістична партія України (СПУ), Прогресивна соціалістична партія України (ПСПУ), Селянська партія (СелПУ) тощо. Названі партії по­долали 4% бар'єр голосів виборців і були представлені у Верховній Раді 1998 p. окремими фракціями. До певної міри їх об'єднувала про­комуністична та проросійська спрямованість, популістська ритори­ка, духовне «малоросійство».

Праве крило представляли партії національно-демократичної спрямованості, для яких важлива розбудова не абстрактної демокра­тичної і заможної України, а української за змістом. Це - Народний Рух України (НРУ), Конгрес Українських націоналістів (КУН), Ук­раїнська Республіканська Партія (УРП), Партія «Реформи і порядок», Українська Народна Самооборона (УНСО) та ін. НРУ розкололася після трагічної загибелі свого лідера В.Чорновіла в 1999 р. на НРУ і УНР (з 2003 р. Українська народна партія).

До центристських партій (умовно) належать Партія зелених Ук­раїни (ПЗУ), Народна демократична партія (НДП), об'єднання «Бать­ківщина», «Трудова Україна», Соціал-демократична партія (об'єдна­на), Аграрна партія України та ін. їм більше притаманні.лібералізм, ніж національні цінності.

Формування багатопартійності в нашій державі відзначається особливостями. Одна з них - відсутність масових політичних партій. Причиною цьому є недовіра до них виборців внаслідок перенесення, на партії негативу від часів КПРС, відсутність у них досвіду політич­ної діяльності, організаційна слабкість. Більшість партій мали схожі програми і гуртуються їх члени скоріше навколо авторитетних лю­дей, ніж оригінальних ідей. Партійні структури слабко розгалужені в провінції. Зберігається географічна залежність: у західній частині краї­ни домінують партії націонал-демократичні, у південно-східній - лівої орієнтації.

Зміцніла неофіційна «партія влади». До неї належать представ­ники державної адміністрації, директори великих підприємств, влас­ники ЗМІ, банків тощо. Вона має лоббі у Верховній Раді. (Українська державність у XX ст.).

Процес політичного плюралізму позначився також утворен­ням молодіжних партій та громадських організацій. Під комуні­стичним впливом відновлено комсомол (ЛКСМУ), Спілку піо­нерських організацій. У 2000р. утворена Молодіжна партія центристського напряму. Відроджується організація для підлітків скаутського типу «Пласт», молодіжне об'єднання «Січ». Праве крило молодіжного руху представляють Спілка ук-

раїнської молоді (СУМ), молодіжний а, -, ^І"™^кпаїнських сту-впливовішою студентською організацією є ^^^^ дентів (СУС). У молодіжному русі переважає здорове національне