Релігії

1. Анімізм – містичне уявлення первісних людей, що лежить в основі прадавніх вірувань, згідно з яким кожна річ має свого духу, душу; одухотворення сил і явищ природи.

2. Волхв – у давніх слов’ян ворожбит, чарівник, маг, провісник.

3. Генотеїзм – форма релігії, в якій є багато богів, але на чолі з одним верховним богом.

4. Двовір’я – поєднання християнства з язичництвом.

5. Демонологія – релігійне вчення про демонів. Походить від первісної віри у злих духів. Демонологія невідривна від релігійної моралі, в якій диявол – джерело і носій гріха.

6. Догмат (з грец.) – основне положення віровчення, обов’язкове для всіх віруючих, визнане як незаперечна істина, вічна і незмінна, яка не підлягає критиці.

7. Жрець – особа, що займається відправою релігійних обрядів у язичників. Жрець здійснював жертвопринесення божеству, стежив за вшануванням богів, доглядав за їх статуями і священними тваринами, молився їм. Жерці звільнялися від будь-яких податків.

8. Забобон – віра в існування надприродних сил та пов’язані з цим перестороги, обмеження, табу тощо; пересуд, повір’я, вигадка.

9. Заклинання – давній магічний обряд – усталена словесна формула, що має магічну силу, замовлення.

10. Замовляння – за повір’ями – магічні слова, вислови, що мають чаклунську силу і якими замовляють кого-небудь або що-небудь.

11. Зелені свята (Зелена неділя, Трійця) – давнє народне, пізніше поєднане з православним свято, яке відзначалось через 50 днів після Великодня і супроводжувалось численними обрядодіями, в т.ч. – прикрашанням житла та обійстя гілками зелені.

12. Ідол – у язичників – статуя, що зображає бога, божок, предмет поклоніння. З християнізацією набуло негативного відтінку як об^’єкт безрозсудливого сліпого поклоніння.

13. Індуїзм – європейський термін для означення групи близьких між собою релігій, які певною мірою продовжили ведизм і брамінізм.

14. Іслам (мусульманство, магометанство) – одна з трьох (поряд з буддизмом і християнством) світових релігій. Виник в Аравії на початку VII ст. Засновник – меккський купець Мухаммед, якого мусульмани вважають найвищим пророком. Священна книга ісламу – Коран. Визнання єдиним богом Аллаха. Вчення про цілковиту залежність усього існуючого від волі Бога. У культурі ісламу велике значення мають ходіння на прощу до святих місць, релігійні свята (особливо байрам), дотримання постів (рамазан та ін.).

15. Іудаїзм – одна з національних, монотеїстичних релігій, поширена переважно серед євреїв. Формування іудаїзму починається наприкінці II – на початку І тис. до н.е., коли культ Яхве, Бога племені Іуди (одного з 12 племен ізраїльського народу), відіграв головну роль у становленні давньоєврейської держави, з часом перетворився на загальнодержавний культ, а згодом –– і культ єдиного Бога. Вірування іудаїзму викладено в Старому завіті і Талмуді.

16. Капище – язичницька культова споруда у слов’ян, первісно – двоскатний оздоблений дашок, споруджений над ідолом, пізніше – весь майданчик, де було святилище.

17. Коран (араб., «читання») – священна книга мусульман; збірник релігійно-догматичних, міфологічних і правових матеріалів, складений у VII ст.

18. Кумир – статуя, якій поклонялися язичники; ідол; предмет поклоніння.

19. Магія (від грец. – чаклунство, чародійство) – сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою в надприродну силу, які нібито здатні чудодійно впливати на хід подій у житті людей. Обряди, покликані впливати на людей, духів, явища природи. Магія є складовою частиною всіх релігійних культів.

20. Мольфар – чарівник, чаклун, ворожбит у гуцулів; може мати й негативне значення – відьмак, біс, злий дух.

21. Монотеїзм – те саме, що єдинобожжя, віра в одного бога.

22. Політеізм – многобожжя, віра в існування багатьох індивідуалізованих богів, поклоніння багатьом богам.

23. Релігія – суспільно-культурне явище, погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил – богів, духів, душ, в їхнє панування над світом; складається з вірувань (міфи, догмати), культу (обряди) та організації (церкви).

24. Сакральний – священний, який стосується релігійного культу й ритуалу.

25. Секта – релігійна громада, що відокремилась від панівної церкви, також – група осіб, що замкнулася в своїх інтересах.

26. Скрижаль – дошка, плита з написаним на ній культовим текстом.

27. Теїзм – релігійно-філософське вчення, що визнає існування Бога як окремої істоти з розумом і волею, що створила світ і керує ним.

28. Тотемізм – одна з перших форм релігійних вірувань у надприродний зв’язок між родовою групою людей і тотемом – твариною чи рослиною – охоронцем цього роду чи племені.

29. Фетишизм – одна з ранніх форм релігійних вірувань – обожнювання предметів і речей.

30. Язичницька релігія (язичництво) – загальне позначення дохристиянських політеїстичних релігій на відміну від монотеїстичних (християнства, магометанства і т. ін.); поганство; система релігійних вірувань, обрядів, свят, вироблених давніми народами, у т.ч. слов’янами до прийняття християнства.