Народна обрядовість, фольклор

1. Багатий (свят) вечір – поминальний різдвяний вечір, коли готували 12 традиційних страв, серед яких основною була багата кутя.

2. Байда – легендарний герой українських історичних пісень і дум. Пов’язують з іменем князя Дмитра Вишневецького (ХVІ ст.). Безтурботна людина, яка любить весело проводити час, часто із уживанням алкогольних напоїв, гульвіса, гуляка, гультяй, гольтіпака, звідси – байдикувати, байди бити.

3. Барабашка – новий мовний персонаж, який можна назвати добрим духом міських квартир, любить стукати, рухати предмети; оселяється у тільки квартирах добрих людей.

4. Богатир – герой слов’янського фольклору, людина великої сили.

5. Витязь – хоробрий воїн, лицар, козак, богатир, герой.

6. Гаївки – українські обрядові пісні-веснянки, що співаються весною під час багатьох свят (Благовіщення, Великдень та ін.).

7. Денниця – образ полудневої зорі у слов^’ян, що є сестрою сонця і улюбленицею місяця.

8. Дерево життя, один з найпоширеніших мотивів народного мистецтва особливо на вишитих рушниках.

9. Дивень – обрядовий хліб, що виготовляли з плетінок втроє або вчетверо, краї з’єднували аналогічно калачеві; прикрашали гілочками плодових дерев, обплетеними тістом, зверху чіпляли квітку. через цей хліб молода дивилась на молодого, звідки походить і його назва; характерний для Півдня, Слобожанщини.

10. Діди зимові – давній обряд вшанування пращурів, що відзначали 20 лютого, готували обрядову страву і залишали її на ніч для пращурів, щоб «діди повечеряли».

11. Діди осінні, поминальний обряд, що припадає на останню п’ятницю та суботу перед пилипівськими запусками, у ці дні не брали шлюбів і не проводили розваг.

12. Дідух – сніп, який за старим звичаєм ставили в кутку хати перед Різдвом, ним пошановували дух поля, житній дух, дух Дажбога, який вважався богом життя.

13. Загадка – стислий фольклорний твір, в основі якого є алегоричні (часом – метафоричні) запитання.

14. Заклички – вид дитячого фольклору, пісенні звертання до природи з проханням сприяти чи допомогти.

15. Заспів – початок фольклорного або взагалі літературного твору.

16. Зачин – заспів, початок в епічних творах фольклору.

17. Змієборець – герой казок, який перемагає чудовисько в образі змія.

18. Знахар (ведун) – людина, добре обізнана з народними методами і засобами лікування.

19. Казка – фольклорний розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір фантастично-романтичного чи реалістично-новелістичного характеру з усталеною композиційною будовою про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил, одна з найдавніших форм народної творчості.

20. Календар народний – система відліку історичних дат і подій, народних свят, які відзначаються в певній послідовності, своєрідний орієнтир ритуальної поведінки людей у межах річного, сезонного, тижневого, добового циклів життя.

21. Календарно-обрядова поезія – найдавніший вид усної поетичної творчості. Виникла у дохристиянську добу. Цикли цієї уснопоетичної словесності пов’язані з певними періодами року (календарем) – колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, петрівчані пісні тощо – або ж з відповідною трудовою діяльністю людини – косарські пісні, обжинкові пісні.

22. Калитянське свято (калитинське свято, свято калити) – стародавнє свято української молоді, що відбувалось на Андрія. Дівчата випікали калиту, яку потім підвішували до сволока, спритні хлопці мали «їхати» на коцюбі і схопити калиту зубами, при цьому не засміятися. Молодь намагалась розсмішити сміливця і коли це вдавалось, його вимазували сажею.

23. Канун – загальна назва давнього звичаю, пов’язаного з колективним виготовленням та споживанням святкового обрядового напою – канунного меду; місце в центрі села, де стояли бочки з медовухою на храмове свято; обрядова поминальна страва з пшениці чи рису, яку готували на поминки, в деяких місцевостях має назву коливо.

24. Канунний мед – обрядовий напій, обов’язкова складова колективних трапез під час братчин та святкування Різдва, Великодня, храмового свята.

25. Колядка – старовинна обрядова різдвяна величальна пісня-побажання, що виконувалася виконувалися тільки парубочими гуртами, вшановуючи господарів.

26. Коровай – священний хліб українців, має ритуальну роль у весільному обряді, символ єднання, плодючості, продовження роду, з яким пов^’язано багато народних вірувань і звичаїв.

27. Кум (кумець) – хрещений батько щодо батьків хрещеника і щодо хрещеної матері, батько дитини щодо хрещених батьків.

28. Кума (кумася, кумця, кумонька) – хрещена мати щодо батьків хрещеника і хрещеного батька, мати дитини щодо хрещеного батька і хрещеної матері.

29. Кумівство – поширений різновид духовної спорідненості, дружби, близьких стосунків, спрямованих на турботу про дітей, опікування їхньою долею.

30. Легенда – народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою.

31. Легенди героїчні – усні оповідання, в яких відображена історія українського народу, його світогляд і характер.

32. Легенди етимологічні – художні поетичні усні твори про походження певних місцевостей, річок, озер, могил.

33. Легенди міфологічні – короткі фантастичні оповідання про чудодійну силу і перетворення людей у звірів, птахів, рослин, оповідання про демонів, домовиків, перелесників та ін.

34. Масниця (масляна, масляниця, сирна неділя) – давньоруське свято проводів зими та весняного пробудження природи (кінець лютого – початок березня), пристосоване християнською церквою до тижня перед Великим постом і звичаю готувати певні страви (млинці, сирники, вареники з сиром).

35. Медицина народна – складний комплекс, в якому поєднались народні знання, досвід, раціональні засоби лікування хвороб та елементи магії, вірувань.

36. Обереги – магічні предмети із зображенням певного божества, яким приписували таємничу надприродну силу, народно-поетичні символи.

37. Обжинки – традиційне свято завершення збирання врожаю, супроводжується обрядовими народними піснями, що славлять урожай, т.зв. обжинковими та жнивними піснями.

38. Обряд – сукупність побутових традиційних дій, котрі в образно-символічній формі виражають усталені зв’язки людей з природою та поміж собою; дійство, церемонія, пов’язані з важливими соціальними подіями соціального, духовного життя етносу (хрестини, вінчання, похорон).

39. Обрядова пісня – один з найдавніших видів народної творчості, поширений у всьому світі, – пісня, що супроводжує обрядову дію, ритуал. розрізняють 2 цикли обрядових пісень: річно-календарні (колядки, щедрівки, веснянки, русальські, купальські, обжинкові тощо) та родинно-побутові (весільні, при народженні дитини, голосіння тощо).

40. Обрядовість родильна – традиційні народні ритуали, пов’язані з народженням дитини.

41. Обрядовість сімейна – система свят, обрядів, ритуалів, якими відзначаються життєві події людини від її народження до смерті.

42. Пареміографія – зразки афористичного фольклору, що в образній формі відбивали найсуттєвіші сторони життя, мали повчальний суспільний характер (приказки, прислів’я, каламбури, вітання, прокльони тощо).

43. Повір’я – перекази, легенди, в основі яких лежать своєрідні народні уявлення про зв’язки між явищами навколишнього світу й долею людини.

44. Приказка – влучний образний народний вислів без повчального значення (на відміну від прислів’я).

45. Прислів’я – афористичний народний вислів з висновками повчального характеру.

46. Скоромовка – жанр народної творчості – вислів із важких ля швидкої вимови слів.

47. Скоморох, скомороство – за часів Київської Русі – блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що розважав господаря та його гостей різними витівками, жартами, удаючи із себе дурника, штукаря.

48. Стожари – народна назва сузір’я Плеяд.

49. Субетноси, певні етнічні групи зі спільними етнографічними особливостями (лемки, бойки, гуцули тощо).

50. Танець фольклорний – народний танець, який побутує у своєму природному середовищі і має певні традиційні ознаки для даної місцевості рухи, ритми, костюми; один із найдавніших видів народної творчості, в якому художній образ створюється рухами тіла під музику.

51. Теогонія – сукупність міфів про походження і родовід богів.

52. Традиція – досвід, звичаї, погляди, норми поведінки, що склалися історично і передаються від покоління до покоління; також: звичайна, прийнята норма.

53. Тризна – у давніх слов’ян – частина поминального обряду: поминальна учта та військові ігри.

54. Фольклор, – це художнє відображення дійсності у словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, нерозривно пов’язаної з життям і побутом. У ній відбито світоглядні, етичні й естетичні погляди народу. Музично-хореографічні форми органічно поєднуються зі словом; першоосновою драматичних форм також є слово, яке найвиразніше матеріалізує художню думку, тому поряд із терміном «фольклор» увійшли в ужиток назви «народна словесність», «народна поетична творчість», «усна народна поетична творчість». У більш широкому понятті, яке і сьогодні застосовується на Заході, під фольклором розуміють весь первісний досвід і культуру народу: усна народна творчість, в т. ч. міфологія і теогонія, традиції, звичаї, в т. ч. звичаєве право, різні види мистецтв, в т.ч. музичне, хореографічне, драматичне, образотворче тощо, народні медицина, метеорологія, математика, астрономія й астрологія і т. ін., рільництво, тваринництво, мисливство й рибальство, народні ремесла, кулінарія тощо.

55. Фольклористика, наука про фольклор, що займається збиранням і вивченням усної народної творчості. Також досліджує проблеми, які належать до загального суспільствознавства; вивчає соціальну природу, ідейно-художню сутність, тематичні обшири народної творчості, її специфіку і спільні риси з іншими типами мистецтва; особливості функціонування на різних етапах розвитку; жанрово-видову систему й поетику і т. ін.

56. Характерник – чаклун, чарівник, характерниками вважалися досвідчені, загартовані в боях козаки, яких не брали ні шабля, ні куля.

57. Чудесник, чаклун – людина, здатна творити щось незвичне, дивовижне.

58. Цілитель – народний лікар.

59. Частівки – коротенькі римовані пісні, зазвичай – жартівливого або сатиричного характеру, один з найпоширеніших видів народно-пісенного мистецтва.

60. Щедрий вечір – вечір напередодні Нового року.

61. Щедрівка – українська старовинна обрядова пісня з щедрими побажаннями на новий рік врожаю, здоров’я, добра. співалася окремо господарю, господині і дітям; слово характерне тільки для української мови.