Музика, пісні, танець

1. Акапела – хорове виконання без інструментального супроводу.

2. Аркан – Гуцульський чоловічий ритуальний танець.

3. Арфа – щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими струнами.

4. Балада – народнопісенний (популярний в українській усній народній поетичній творчості) та літературний жанр ліро-епічної поезії фантастичного або історико-героїчного, соціально-побутового з елементами фантастичного характеру з напруженим гостродраматичним сюжетом. Народнопісенний чи літературний твір цього жанру. Музичний твір для голосу або інструменту, що виконується в повільному або помірному темпі.

5. Бандура – український народний багатострунний щипковий музичний інструмент, що належить до типу лютні, з декою овальної форми. З ХV ст. побутував поруч з кобзою.

6. Барабан – ударний музичний інструмент, що має форму широкого порожнього циліндра, обидва отвори якого затягнені шкірою.

7. Бард – співець-поет у стародавніх кельтів, на українському ґрунті – кобзар. Узагалі автор віршованих творів, що оспівує героїв та їхні подвиги поет, співець. Поет і музикант, аматор-виконавець власних авторських пісень.

8. Баритон – чоловічий голос, за висотою середній між басом і тенором, підбасок. Співак з таким голосом. 3. Мідний духовий музичний інструмент, який звучить на октаву нижче труби.

9. Бас – найнижчий за звучанням чоловічий голос. Співак з таким голосом. Струнний або духовий інструмент з низьким ладом. Найнижча партія в багатоголосому музичному творі. Баси – найнижчі лади музичного інструмента.

10. Басоля – український народний смичковий музичний інструмент, схожий на віолончель.

11. Билина – давньоруська народна епічна пісня героїко-патріотичного характеру.

12. Голосіння – старовинні українські народні пісні (на похованнях). Це імпровізаційні поетичні твори, пов’язані переважно зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

13. Гопак – один з найвідоміших українських танців, походить від бойового мистецтва українців.

14. Дримба – щипковий музичний інструмент, поширений переважно в Західній Україні.

15. Дудка (дуда) – народний духовий музичний інструмент у вигляді порожнистої трубки з отворами.

16. Дует – музичний твір для двох співців чи інструментів, також – ансамбль із двох виконавців.

17. Дума – великий пісенно-розповідний (ліро-епічний) твір переважно героїчного змісту про боротьбу українського народу проти поневолювачів, про суспільно-політичне й побутове життя; ведеться співом-декламацією у супроводі бандури, ліри, кобзи.

18. Інтерлюдія (інтермедія, інтермецо) – невеликий музичний твір, що виконується між частинами великого музичного твору.

19. Камерна музика – музика, призначена для виконання невеликою кількістю музикантів-солістів.

20. Кантата – великий урочистий музичний твір.

21. Капела – хор співаків, а також змішаний ансамбль співаків та музикантів.

22. Кант – урочистий спів, пісня духовного або світського змісту.

23. Кларнет – духовий музичний інструмент у формі циліндричної трубки з клапанами.

24. Кобза – старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент, подібний до лютні, побутував також у багатьох народів Європи й Азії.

25. Кобзар – український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі, дуже шанована людина в Україні.

26. Концерт – прилюдне виконання музичних, естрадних творів за певною програмою.

27. Корифей – у старогрецькій – заспівувач; нині – провідний, видатний діяч мистецтва, науки тощо.

28. Литаври – ударний музичний інструмент козаків у формі півкулі з натягнутою на ній шкурою і дерев’яними паличками для ударів по шкурі. використовувались для скликання на раду, вибори, початок і закінчення козацького заходу тощо.

29. Ліра – старовинний струнно-клавішно-смичковий інструмент. Звук утворювався тертям колеса об струни, а висота звука регулювалася клавішами. Поширений в Україні з XV ст., хоча у Європі існував близько тисячі років.

30. Мажор – музичний лад бадьорого, радісного звучання.

31. Мелодія – художньо усвідомлена послідовність упорядкованих звуків на тональних, інтервальних і ритмічних засадах, які творять формальну цілість.

32. Мінор – музичний лад із забарвленням суму, журби.

33. Музика – мистецтво організації звуків: мелодія, ритм, гармонія тощо, може поєднуватися зі словом, драматичною дією, танцем тощо.

34. Ноктюрн – музичний твір наспівного, ліричного, мрійливого характеру.

35. Нота – умовне графічне позначення музичних звуків певної висоти і тривалості.

36. Октава – звуки однорідні за звучанням, але відмінні за висотою, восьмий тон діатонічної гами, звуковий інтервал з восьми тонів.

37. Опус – музичний термін, яким позначають порядковий номер композиторського твору.

38. Піаніно – великий ударно-клавішний музичний інструмент з вертикально натягнутими струнами та горизонтальною клавіатурою, різновид фортепіано.

39. Пісні епічні – об’єднують: думи, історичні пісні, пісні-хроніки та балади, хоч жанри це різні, але їх ріднить і тема: історія народу, героїчні й трагічні її сторінки, неспинна боротьба за кращу долю тощо, і висока емоційність та глибина почуття любові до рідного краю.

40. Пісні календарно-обрядові – колядки і щедрівки, веснянки, русальські пісні, жниварські пісні. ці пісні поєднує буяння народної фантазії, любов до рідної природи, радість від її пробудження і радість буття, глибока ліричність і піднесеність.

41. Пісні родинно-обрядові – це весільні пісні та голосіння. У весільному обряді були пісні, що викликали сум за минулим та тривогу за майбутнє, але більшість носила піднесений і радісний характер, адже народжувалась нова сім’я. В голосіннях на похороні відображалось уявлення, що померлий існуватиме в іншому, невідомому краю.

42. Пісні родинно-побутові – пісні про кохання, про родинне життя, колискові пісні, жартівливі пісні. у цих піснях – усі перипетії стосунків у сім’ї – кохання, щаслива й нещаслива доля, любов до батьків і ніжність до дітей, радість і смуток та непідробний український гумор.

43. Пісні соціально-побутові – це пісні козацькі, чумацькі, кріпацькі, рекрутські та солдатські, бурлацькі, а також наймитські та заробітчанські. ці пісні неоднорідні за основними жанровими ознаками, але всі вони відбивають настрої людей, є своєрідним резонатором, що чутливо реагує на реалії суспільного життя.

44. Пісні – найпоширеніша форма української народної та професійної вокальної творчості, яка органічно поєднує поетичний текст і мелодію.

45. Попурі – збірна музична п’єса, в якій поєднано популярні мелодії.

46. Прелюдія – вступна частина музичного твору, інколи – невеликий самостійний музичний твір.

47. Приспів – слова пісні, що повторюються після кожного куплета.

48. Рапсодія – створений на основі народних мелодій інструментальний музичний твір.

49. Рева – музичний інструмент з кори ліщини, з якої скручували конусну трубочку, тонкий кінець якої розплющували і трохи надрізали.

50. Речитатив – форма виконання вокального музичного твору: наспівне декламування.

51. Ринда – особливий дзвін, що звучить на півдні на суднах парусного флоту, взагалі – судновий дзвін для подавання певних сигналів.

52. Романс – невеликий словесно-музичний твір, звичайно ліричного змісту для голосу з музичним супроводом.

53. Свиріль – народний духовий музичний інструмент, що складається із скріплених між собою дерев’яних, очеретяних та інших дудочок.

54. Секстет – музичний твір для шістьох інструментів або співаків, у кожного з яких – своя партія, також – ансамбль із шести виконавців.

55. Симфонія – великий музичний твір для оркестру.

56. Скрипаль – музикант, який гра на скрипці – чотириструнному музичному інструменті, найвищому за регістром.

57. Соліст – співак, музикант, танцюрист, який виконує сольну партію – соло.

58. Сопілка – один з найдавніших українських музичних духових інструментів, рід флейти. Її різновидами є гуцульська теленка, денцівка, зубівка, флояра.

59. Спів – мистецтво виконання голосом музичних творів.

60. Співак – людина, яка володіє мистецтвом співу.

61. Струна – гнучка, пружна туго натягнена нитка (металева, жильна) в музичних інструментах, що при коливанні дає звук.

62. Сурма – старовинний духовий музичний інструмент видовженої форми; сучасний духовий сигнальний інструмент, горн і також – мідний духовий музичний інструмент високого регістру з зігнутим у кільце корпусом.

63. Такт – кожна з рівних за тривалістю частин, на які поділяється музичний твір, ритм руху, дії, кожен із повторюваних рухів.

64. Танець – сценічний, поставлений балетмейстером у професійному або самодіяльному колективі.

65. Тембр – якість звуку, за якою розрізняють тони однакової висоти.

66. Тенор – високий чоловічій голос; співак з таким голосом.

67. Тон – звук, що утворюється коливанням повітря, музичний звук; характер звучання голосу людини, манера висловлюватись тощо, також – звук працюючого серця.

68. Трембіта – гуцульський музичний інструмент у формі довгої (до 3 метрів) конічної труби без отворів, діаметр якої постійно збільшується (від 25 до 60 см), утворюючи розтруб (голосницю). Використовувався у багатьох народних ритуалах.

69. Тромбон – мідний духовий музичний інструмент: складна циліндрична двічі зігнута трубка з широкою горловиною, характеризується різким звуком.

70. Фагот – дерев’яний духовий музичний інструмент низького тембру.

71. Фанфара – духовний музичний інструмент – видовжена труба для сигналів та виконання урочистих музичних фраз.

72. Філармонія – установа, що займається організацією концертів, музичною пропагандою взагалі.

73. Флейта – духовий музичний інструмент високого регістру, являє собою дерев’яну трубку з циліндричним або конічним каналом.

74. Форте – сильно гучне звучання голосу або музичного інструмента.

75. Хор – співочий колектив, що виконує вокальні твори; звучання пісні, що виконується хоровим колективом; злагоджене дружне звучання багатьох голосів; багатоголосий вокальний твір.

76. Хорал – церковний багатоголосий хоровий спів; хвалебна духовна пісня.

77. Хореографія – мистецтво композиції танців та балету; записування танцювальних рухів спеціальними знаками.

78. Хоровод – старовинний слов’янський масовий народний танець, учасники якого рухаються по колу з піснями і певними рухами, танок.

79. Цимбали – старовинний музичний струнний інструмент, звук видобувається з допомогою ударів паличками по струнах.

80. Чотириголосся – спів, що звучить на чотири голоси.