Элементы токарного резца. Технологія влаштування тонкошарової декоративної штукатурки «Короїд»
Технологія влаштування тонкошарової декоративної штукатурки «Короїд»
Мета: ознайомитись з технологією опорядження поверхонь штукатурним покриттям
Конструкція:
Рис. 18. Конструкція опорядження фасаду тонкошаровою декоративною штукатуркою.
Штукатурні роботи — це процес нанесення покриття на поверхні будівельних елементів. Таке покриття може бути виконане нанесенням на поверхню шарів штукатурного розчину (так звана мокра штукатурка) або обшиванням опоряджуваної поверхні штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка). Шар розчину (штукатурка) після затвердіння і наступного оброблення поліпшує захисні властивості конструкції (теплотехнічні, звукоізоляційні тощо), створює необхідні санітарно-гігієнічні та естетичні умови. Штукатурка захищає поверхні будівельних елементів від шкідливих атмосферних і техногенних впливів, високих температур і подовжує термін експлуатації будинків і споруд. Для виконання лабораторної роботи нам були необхідні такі матеріали: ґрунтуюча фарба Ceresit СТ 16, вода, полімерцементна розчинова суміш для створення тонкошарових фактурних покриттів усередині та зовні будівель Ceresit СТ 35 (або розчинова суміш для виконання декоративного тонкошарового оздоблення всередині та зовні будівель Ceresit СТ 36) Спочатку ми прогрунтували основу.
Ґрунтування можна виконувати після остаточного висихання вирівнювальної звичайної штукатурки. Ґрунтувальну фарбу Ceresit СТ 16 потрібно наносити щіткою, рівномірно за один прохід (рис. 19). Тривалість висихання фарби становить близько 4 годин. Потім приготували розчинову суміш. Штукатурну розчинову суміш потрібно готувати безпосередньо перед її використанням. Для цього у полімерну місткість із відміряною кількістю води, що має температуру (20±5)°С, насипали суху полімерцементну суміш, дотримуючись наступного співвідношення сухої суміші й води (за масою): Ceresit СТ 35 - 1: 0,20...0,22, Ceresit СТ 36 - 1,00: 0,20...0,23. Складові ретельно перемішали дрилем з рамковою насадкою до отримання однорідної маси, потім розчинову суміш витримали у спокої впродовж 5 хв, потім знову перемішали упродовж 2 хв (рис. 20). Готову суміш слід використати впродовж 1 год.
Рис. 20. Приготування розчинової суміші штукатурки Згодом ми нанесли тонкошарову штукатурку. Розчинову суміш наносили на опоряджувальну поверхню шпателем або теркою з неіржавіючої сталі (рис. 21). Коли розчинова суміш загусла і нанесення її на поверхню конструкції ускладнилось, ми її додатково перемішали дрилем з рамковою насадкою.
Рис. 21. Нанесення тонкошарової штукатурки
Не можна наносити штукатурку на поверхні, які інтенсивно освітлюються сонячними променями, а готове покриття слід захищати від швидкого висихання. До повного висихання потрібно також захищати штукатурку від дощу. На одній площині можна виконувати матеріал з одним і тим самим номером виробничої партії, зазначеним на упаковці. Додавання води в готову розчинову суміш не допускається. Товщина шару на поверхні фасаду визначається розміром зерен заповнювача й може становити від 1,5 мм до 3,5 мм. Після нанесення розчинову суміш вирівнюють теркою, збираючи надлишки. Після того, як розчинова суміш, нанесена на основу, перестане прилипати до інструмента, поверхні опоряджувального шару надають потрібної фактури. Цю операцію виконують за допомогою пластмасової терки, утримуючи горизонтально (рис. 22). Залежно від напрямку руху терки можна отримати горизонтальні, вертикальні й колові борозни, утворені зерном, що є в матеріалі. Роботи на одній поверхні слід виконувати без перерви, дотримуючись правила: мокре на мокре.
Решту матеріалу змивають водою. Затверділий розчин видаляють механічно. Якщо у процесі роботи трапляється перерва, потрібно приклеїти самоклеючу стрічку вздовж лінії на поверхні, де планується закінчення роботи, нанести на неї штукатурку і надати їй бажаної фактури. Після поновлення роботи стрічку видаляють разом із рештками свіжої штукатурки і продовжують працювати із цього місця. Усі полімерні штукатурки потрібно захищати від дощових опадів, а також надмірного висихання і мінусових температур.
Элементы токарного резца Элементы токарного прямого проходного резца Ниже приведены элементы резца на примере токарного прямого проходного резца. Токарный проходной резец состоит из следующих основных элементов: Рабочая часть (головка); Стержень (державка) — служит для закрепления резца на станке. Рабочую часть резца образуют: Передняя поверхность — поверхность, по которой сходит стружка в процессе резания. Главная задняя поверхность — поверхность, обращенная к поверхности резания заготовки. Вспомогательная задняя поверхность — поверхность, обращенная к обработанной поверхности заготовки. Главная режущая кромка — линия пересечения передней и главной задней поверхностей. Вспомогательная режущая кромка — линия пересечения передней и вспомогательной задней поверхностей. Вершина резца — точка пересечения главной и вспомогательной режущих кромок.
|
