ТИРЕОТРОПІН

Тиреотропін (тиреотропний гормон, ТТГ) виробляється базофільними клітинами тиротрофами (6% від клітин аденогіпофізу), а в неонатальний етап – у острівцях Лангергансса. Це глікопротеїд, що побудований з 211 амінокислотних залишків (М=28,3 кДа). Складається з двох субодиниць – α і β. α-субодиниця (М=13,6 кДа) має 2 вуглеводи, 5 дисульфідних містків, її ген у 6 хромосомі; α-субодиниця ідентична такий же у гонадотропінів, не видоспецифічна, тобто виступає активатором (викликає необхідну конформацію β-субодиниці) та захищає при транспорті у крові. β-субодиниця (М=14,7 кДа) має 1 вуглевод, 6 дисульфідних містків, її ген у 1 хромосомі; β-субодиниця є видо- та імуноспецифічною, в ній локалізована ділянка зв’язування з рецептором.

Синтез і викид ТТГ регулюються тиреоліберином підзгір’я, коротким пептидом, що складається всього із трьох амінокислотних залишків. Окрім свого гормонального ефекту, тиреоліберин здатний безпосередньо впливати на клітини мозку, активуючи емоціональну поведінку і підтримує бадьорість, учащає дихання, подавляє апетит, пом’якшує перебіг депресій. Іншими словами, тиреоліберин – могутній внутрішній нейро- і психостимулятор, його ефекти доповнюють ефекти регульованого ним тиреотропного гормона і гормонів щитоподібної залози.

Активують синтез і секрецію ТТГ тироліберин, α-адренергічні нейрони, гальмують – соматостатин, дофамін, глюкокортикоїди. Надлишок тиреоїдних гормонів знижує продукцію ТТГ (Т4 перетворюється у Т3, що діє на ядерні рецептори тиретрофів, блокуючи синтез ТТГ), тобто діє регуляція по зворотному звязку. При первинному гіпотиреозі навпаки різко збільшується продукція ТТГ за рахунок підвищення секреції тироліберину та зменшення секреції тиростатину; одночасно йде гіпертрофія гіпофізу, зниження секреції СТГ та АКТГ, збільшення генерації гонадотропінів і пролактину (внаслідок зменшення викіду дофаміну), тобто теж діє регуляція по зворотному зв’язку також на рівні гіпофізу. Після 24 годин ніччю його продукція зменшується, як і при дії стресу (травма, наркоз) або тепла, а ввечері або охолодження збільшується генерація ТТГ. Естрогени підвищують чутливість тиреотрофів гіпофізу до тироліберину. Глюкокортикоїди та соматотропні гальмують реакцію тиреотрофів на тироліберин. Час на півжиття ТТГ – 1 година.

Для нормального функціонування зрілої фолікулярної клітини необхідна постійна стимуляція її ТТГ. ТТГ комплементарно зв’язується з рецептором на клітинах щитоподібної залози; рецептор – G-білок з гангліозидом має 744 амінокислоти (М=170 кДа), має деяку гомологію з IgG та з рецептором до інсуліну, діє по аденілатциклазному (гангліозид) та кальцієвому (білок) механізмам. ТТГ стимулює захоплення глюкози (як субстрату пентозофосфатного шляху, що дає НАДФН для відновлення дисульфід них містків при гідролізі тиреоглобуліну та рибозо-5-фосфат для синтезу нуклеїнових кислот та гангліозидів) та йоду клітинами щитоподібної залози, активує синтез Т4 і Т3, їх викід у кров (за участю гангліозидної ділянки рецептору), сприяє мітозам тиреоцитам (клітини щитоподібної залози) у ембріогенезі (за участю білкової ділянки рецептору). ТТГ активує ліполіз у жировій тканині, синтез білка, РНК, ДНК. ТТГ впливає на мікрофіламенти та мікротрубочки: на апікальній поверхні ворсинки відривають маленькі краплі колоїду від його запасів, від базальної частини йдуть сюди лізосоми, які захоплюють краплини колоїду та як фаголізосоми йдуть до базальної частини клітини. Там йде гідроліз тиреоглобуліну з утворенням Т4. ТТГ активує цикл надходження та обміну йоду в залозі, глюкози, фосфоліпідів, стимулює синтез ДНК, і-РНК, білка. При тривалій дії ТТГ на рецептори клітин щитоподібної залози розвивається гіпертрофія, а потім гіперплазія.

Вторинний гіпотиреоз пов'язаний порушенням секреції тиролиберину, ТТГ, його недостатнього глікозилювання. Гіпертиреоз лише на 5% виникає внаслідок порушення центральної регуляції (пухлини аденоми з продукцією також СТГ та дефектної α-субодиниці, нечутливість тиротрофів гіпофізу до інгібуючої дії Т3). При відсутності ТТГ у ембріогенезі ровивається уроджений атиреоз, а відсутність ТТГ (хвороба Грейвса) у дорослих дає інволюцію щитоподібної залози, епітелій її не оновлюється. Хвороба Грейвса частково пов’язана з утворенням аутоантитіл (IgG) до рецептору ТТГ, причому одні варіанти посилюють ефекти ТТГ, а другі блокують рецептор, є антитіла, що блокують ТТГ. Таким чином, зниження секреції або порушення рецепторів робить ТТГ не ефективним.