ЛАКТОТРОПІН

Лактотропін (пролактин, ПРЛ) синтезується ацидофільними лактотрофами (20% клітин аденогіпофізу, кількість яких збільшується при лактації до 70%). У 1999 році з’явилися повідомлення про те, що виявлений і виділений власний ліберин пролактину, названий пролактоліберином. Аркуатне та паравентрикулярне ядра гіпоталамусу через дофамін (пролактостатин) та Д2-рецептори гальмують секрецію ПРЛ (для матерів, що кормлять груддю – багато дофаміноміметиків у кофі). По аксонах нейронів дофамін транспортується в серединне підвищення і там попадає в кровоносне русло гіпофіза, досягаючи по ньому клітин, в яких синтезується пролактин. Для прогормону (М=40-100 кДа) ПРЛ ген є у 6 хромосомі. Гормон має 198 амінокислот (М=23 кДа), 3 дисульфідних містка, крім гіпофізу утворюється Т-лімфоцитами. Впливає на молочну залозу, гонади, має деякі анаболічні властивості, що зближують його з СТГ та плацентарним лактогеном. З’являється у амфібій, у биків та овець на 95%, у свиней на 98% аналогічна амінокислотна послідовність до людського ПРЛ.

Імпульси секреції 30-90 хвилин, період полужиття 15-20 хвилин, максимум секреції через 6-8 годин після засинання. У плазмі крові ПРЛ міститься від 5-8 нг/мл у чоловіків до 8-10 нг/мл у жінок, у новонароджених – 100-500 нг/мл, це більше ніж у вагітних та годувальниць 200-400 нг/мл. Утворюється лактотропін і в плаценті.

Основним органом-мішенню пролактину є молочні залози, але, крім того, пролактин зв’язується з рецепторами, розміщеними в яєчниках, плаценті, матці, яєчках, сім’яних пухирцях, передміхуровій залозі, імунних клітинах, мозку, печінці. Пролактин виконує кілька фізіологічних функцій: стимулює утворення молока в молочних залозах, підсилюючи синтез білків молока; підтримує існування жовтого тіла й утворення в ньому прогестерону (тому пролактин називають лютеотропним гормоном); підсилює чутливість фолікулів і клітин сім’яних канальців до ФСГ. У фізіологічних умовах посилена секреція пролактину реєструється при стресі, фізичному навантаженні, акті смоктання; у жінок – під час статевого акту і в період вагітності.

Вазоактивний інтестинальний поліпептид (ВІП) з гіпоталамусу та гіпофізу, тироліберин мають властивості пролактоліберину. Стимулюють секрецію пролактину опіати, це знижує стресові пошкодження за рахунок анаболічного ефекту та синтезу андрогенів під впливом ПРЛ, що стимулює відновлення та зменшує розвиток імунодефіциту. Опіатні наркоманки часто мають аменорею по подібним механізмам. Адренергічні, дофамінергічні і ГАМКергічні системи гальмують, а холінергічні, серотонінергічні, гістамінергічні та опіати стимулюють секрецію ПРЛ. При перерізці ножки гіпофізу тільки у ПРЛ секреція збільшуется за відсутності гальмівників. Фізіологічним стимулом секреції ПРЛ є годування груддю.

У жінок пролактин є стимулятором росту та лактації молочних залоз. Нейро-ендокринний зв'язок матері та дитини: голод у дитини – крик – викід окситоцину у матері – виділення молока – смоктання – аферентні сигнали від груді до мозку для подальшої секреції гіпофізом ПРЛ (стимулює секрецію молока) і окситоцину (сприяє безпреревному виділенню молока) – інтегрція цих сигналів у гіпоталамусі, що дає співвідношення ліберинів і статинів – гіпофізарна секреція цих гормонів – насичення дитини та не смоктання – відновлення нормальної швидкості секреції гормонів. Безпреревне виділення ПРЛ необхідне для продовження грудного кормління. Аналоги дофаміну (бромкриптин) та гіпофізектомія блокують секрецію молока. Навпаки, блокування дофаміну може викликати гіперпролактинемію та гінекомастію у чоловіків.

При статевому дозріванні ріст молочних залоз регулюється естрогенами, потім ще й прогестинами. При вагітності гіперестрогенемія стимулює гіперплазію та гіперфункцію лактотрофов гіпофізу, але інгібує дію ПРЛ на молочні залози. Плацентарний лактоген та ПРЛ підготовлюють молочні залози до лактації. Після пологів рівень естрогенів зменшується і ПРЛ стимулює секрецію молока. Смоктання грудей додатково підвищує продукцію ПРЛ через серотонінергічні системи. При вагітності ПРЛ стимулює гормонопродукцію жовтого тіла, дублюють ефекти ПРЛ плацентарний лактоген та ПРЛ плоду. ПРЛ у всіх хребетних індукує материнські інстинкти. ПРЛ захищає від родового стресу.

ПРЛ стимулює поглинання глюкози молочними залозами та синтез ліпідв у них (інсуліноподібний ефект), активує синтез білків молока – казеїну та α-лактальбуміну через і-РНК, а α-лактальбумін з УДФ-галактозилтрансферазою, глюкозою утворює молочний цукор лактозу.

У обох статях ПРЛ діє як імуностимулятор, сприяє (з СТГ) росту внутрішних органів, (з статевими гормонами) розвитку вторинних статевих ознак, а також має ефекти еритропоетину у червоному кістковому мозку, ліпогенезу у жировій тканині, гіперглікемічні, стимулює ріст похідних шкіри (волосся, сальні залози), впливає на нирки.

ПРЛ гальмує секрецію гонадоліберину, тобто знижує продукцію ЛТГ і ФСГ, андрогенів та естрогенів. Це сприяє тимчасовому гіпогонадизму та контрацепції. Постійна гіперпролактонемія викликає у обох стате вторинний гіпогонадизм, аменорею, безплідність.

У чоловіків ПРЛ має рецептори на клітинах Лейдига у сім’яниках, у мозку, сприяє збільшенню рецепторів до андрогенів у клітинах простати та сім’яних пухирців. У малих дозах лактотропін стимулює продукцію тестостерону сім’яниками. Гіперпролактинемія у чоловіків (внаслідок пухлин гіпофізу) при нормі вміста тестостерону дає імпотенцію.

З’ясовано, що, крім рецепторів на клітинах молочної залози, рецептори до пролактину є на макрофагах та лімфоцитах. Тому зрозуміло потрапляння у молоко секреторного IgA з лімфоцитів та зниження імунітету при гіпопролактинемії.

Гіперпролактинемія часто викликається пухлинами та призводить до лактореї-аменореї, гіперандрогенізму, ожирінню, депресіям. При деяких захворюваннях підзгір’я і гіпофіза (менінгіт, пухлини, травми) може спостерігатися посилене виділення молока і порушення менструального циклу, а у чоловіків – зниження лібідо і потенції. Для лікування цієї патології використовують речовини, схожі за ефектами з дофаміном і здатні досягати клітин пухлини, які продукують пролактин. Секреція пролактину при цьому гальмується, і молоко перестає виділятися.