Структура та функції соціології

Структура соціології як науки.

Сучасна соціологія являє собою складну систему знання. Існує багато підходів до визначення критеріїв структуроутворення і кількості рівнів соціології – від найпростішого (поділ соціології на фундаментальну і прикладну) до найскладнішого. Але більшість учених дотримується думки про трирівневу структуру соціології, яка запропонована американським соціологом Робертом Мертоном (1910-2003) і передбачає такі рівні соціологічного знання: 1) теоретичний рівень (теоретична соціологія, загальна соціологічна теорія), 2) середній рівень (теорії середнього рівня, спеціальні та галузеві соціологічні теорії) та 3) емпіричний рівень (соціологічні дослідження). При цьому між усіма цими рівнями існує тісний зв’язок, зокрема П. Бурдьє вказував: «Теорія без практики порожня, а практика без теорії – сліпа».

Теоретична соціологія в основному носить академічний характер, являючи собою розвиток власне соціологічного знання, в якійсь мірі «науку для науки», де виробляються основні принципи і категорії, що описують соціальну дійсність, і відпрацьовується методологічна основа соціологічного пізнання. Її завдання полягає в тому, щоб виявити специфіку кожного з елементів соціальної системи і встановити закони або механізми, за якими вони створюють впорядковану цілісність.

Ідея впровадження теорій середнього рівня виникла під час наукової дискусії між двома видатними американськими соціологами Толкоттом Парсонсом і Робертом Мертоном. T. Парсонс вважав за необхідне вироблення суперзагальної теорії, яка б мала всеохоплюючий характер. Натомість Р. Мертон дотримувався думки, що такі грандіозні теоретичні схеми є передчасними, оскільки ще не закладені емпіричні засади для їх здійснення. Тому він ратував за вироблення теорій, які б займалися вивченням конкретних проблем суспільного життя, мали тісний зв'язок з емпірикою, давши їм назву «теорії середнього рівня». Головна їх мета – у забезпеченні гнучкого зв'язку між теоретичним та емпіричним рівнями соціологічного дослідження.

Теорії середнього рівня представлені спеціальними та галузевими теоріями. До спеціальних соціологічних теорій відносять ті, що створюють загальну теорію окремого класу соціальних об’єктів. Прикладами можуть бути гендерна соціологія, соціологія організацій, соціологія сім’ї тощо. Галузеві соціології вивчають соціальні аспекти тих класів суспільних об’єктів, загальну теорію яких дають інші науки. Прикладами можуть бути соціологія економіки, соціологія політики тощо. Отож, ці теорії вивчають соціальні інститути (сім’я, освіта, політика, економіка, релігія, культура, наука, право), соціальні групи (городяни, селяни, нації, молодь, соціальні класи) та окремі явища суспільного життя (управління, девіантну поведінку, конфлікти, громадську думку, масові комунікації, глобалізацію, соціальні зміни, міграцію).

Соціологічні дослідження представляють нижчий (але не менш значущий, ніж вищий та середній) рівень соціологічного знання. Вони мають на меті спостереження, опис, упорядкування, класифікацію і пояснення соціальних фактів певної соціальної ситуації. Ці дослідження безпосередньо пов'язані з вивченням конкретних соціальних об'єктів, з накопиченням емпіричних даних і фактів, які є основою для вироблення практичних рекомендацій і для широких теоретичних узагальнень академічного характеру. В якості своєї методологічної основи вона використовує теоретичні побудови.

Часом виникнення емпіричної соціології вважають 1920-і рр., а першим центром – Чиказький університет (США). Його представники вивчали імміграцію в США (В. Томас і Ф. Знанецький – „Польський селянин в Європі та Америці”), расову сегрегацію, бродяжництво, злочинність, проституцію, наркоманію та інші проблеми міського життя тогочасного американського суспільства. Що стосується Європи, то тут емпірична соціологія сформувалася в 30-40-х рр. ХХ ст., а в колишньому Радянському Союзі – лише в кінці 50-х - 60-і рр. ХХ ст. Той факт, що емпірична соціологія спершу почала розвиватися в США, став розглядатися як свідчення приналежності емпіризму до американської культурної традиції. Їй протиставляють традицію європейську як більш теоретично зорієнтовану. Втім, ці дві „чисті лінії” в соціології стерлися в середині ХХ ст.

Функції соціології як науки.

Значення соціології визначається її функціями. Кількість цих функцій і порядок їх розгляду різними вченими вказується по-різному. Для соціологів ця проблема має своє методологічне значення і досить активно обговорюється. Втім у рамках цього курсу можна вказати лише ті функції, які більшістю дослідників визнаються як безперечні і загальноприйняті. Такими функціями соціології є:

• Пізнавальна (гносеологічна) – пов'язана з вивченням соціальної реальності, з накопиченням логічно і теоретично обґрунтованого знання про суспільство, факти і закони його будови, функціонування і зміни. Соціологічна інформація – найперспективніший вид соціальної інформації. Соціологія накопичує та систематизує інформацію, одержану у результаті досліджень, та здійснює інформування населення про реальні факти соціального життя. П. Штомпка вказував, що соціологія дає краще розуміння того, що нас оточує.

• Методологічна – пов’язана з виробленням загальної методології розвитку всіх суспільствознавчих наук. Тільки соціологія запропонувати загальне теоретичне бачення при вивченні суспільства, яке стає надбанням решти наук про суспільство.

• Прогностична – пов'язана з виробленням науково обґрунтованих прогнозів про зміни в рамках різних соціальних структур, про тенденції їх розвитку. Соціологія здатна виробляти науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку суспільних процесів і спільнот. У цьому аспекті вона може визначати діапазон можливостей і ймовірностей; подавати декілька сценаріїв можливих процесів, пов’язаних із кожним з обраних сценаріїв, розраховувати ймовірні втрати кожного з обраних варіантів, визначати побічні ефекти, а також довготермінові наслідки.

• Організаційно-управлінська – пов'язана з виробленням рекомендацій, соціальних проектів та соціальних технологій, які можуть бути використані в управлінській діяльності для вирішення практичних завдань у рамках функціонування різних соціальних об'єктів (групи, виробництва, міста, регіону, країни в цілому). Соціологія надає результати своїх досліджень, зокрема органам влади та засобам масової комунікації, для планування розвитку різноманітних сфер людського життя. На основі соціологічної інформації робляться практичні висновки, ухвалюються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється контроль над соціальними процесами. Отож соціологія претендує на те, щоб давати науково обґрунтовані поради, що робити, щоб змінити суспільство в правильному напрямку. Зокрема І. Попова висловлювала думку що функція соціології полягає у бажанні розібратися в тому, що відбувається, та прагненні допомогти розв’язати нагальні соціальні проблеми.

• Ідеологічна (публічна) – пов'язана з явною чи неявною пропагандою різного роду ідей соціально-політичного, морального, релігійного характеру, оскільки соціологія, як і будь-яка інша суспільна наука, просто не може відхреститися від оцінок тих подій і явищ, які вона вивчає і ідеальну типізацію яких передбачає. Соціологія сприяє формуванню світогляду людини. У сучасних умовах, коли різні політичні діячі все частіше звертаються до соціології, посилаючись на соціологічну інформацію, виникає небезпека перетворення її на інструмент політики та ідеології, що ускладнює діяльність соціолога. Ідеологія ж, як відомо, означає систему більш-менш несуперечливо поєднаних між собою ціннісних суджень. Соціологія також забезпечує передачу новому поколінню соціального досвіду попередніх поколінь. Ч. Міллз стверджував: „Завдання соціолога полягає в тому, щоб навчитися перекладати наукову мову, мовою, зрозумілою для широкої аудиторії”.

При цьому Р. Міллз вказував, що результатом пізнання соціології, поряд з іншими наслідками, має стати вміння читати газети. «Для того, щоб зрозуміти, про що йде мова в газеті, – а це буває непросто, – треба навчити пов’язувати один з одним факти, які мають відносне значення, розуміти їх у співставленні з ширними соціальними концепціями, теоріями суспільства, в якому ці факти існують; з історичними тенденціями, у формуванні яких вони беруть участь”. Це слова можна застосувати не лише щодо газет, а й до будь-якої інформації. Соціологія дозволяє нам проникнути в суть явищ далі і глибше, порівняно з тим, як певна інформація нам подається.

Отже, соціологія допомагає і дозволяє людям раціональним способом знайти смисл життя, визначити власну ідентичність, зайняти своє місце в суспільстві, виявити можливі шанси й наслідки своїх дій. Вона озброює нас картою того світу, в якому ми живемо, допомагає нам краще орієнтуватися в подіях, які відбуваються; сприяє більш раціональній (адекватній) інтерпретації нами всього того, що відбувається навколо нас.

Характеристику функцій соціології слід пов’язувати з визначенням ролі соціології у розвитку суспільства перехідного періоду, яким нині є українське суспільство, а також її значенням для майбутніх спеціалістів, оскільки суспільство, у якому нинішні студенти будуть старими, буде суттєво вiдрiзнятися вiд того, в якому вони зараз розпочинають свою кар’єру.

Здобуваючи та поширюючи такі дані, соціологія може сприяти тому, щоб соціальні оцiнки у суспiльствi були бiльш адекватними. Соцiологiя також може допомогти людям зрозуміти, чому деякі їхні уявлення та установки про соціальне життя були неточними або помилковими. Втім, це не означає, що здоровий глузд не може давати вірних пояснень та передбачень. Вiн може це робити i часто робить. Проблема в тому, що без використання методів науки немає можливості визначити, чи дав здоровий глузд правильні висновки.

З. Бауман бачить смисл соціологічної науки в інформативному і систематичному коментарі до пізнання повсякденного життя. Тому головна мета викладання соціології – навчити студентів мислити про суспільство і процеси, які в ньому відбуваються, використовуючи досягнення соціологічної науки, зокрема, понятійний апарат.