Тема 1: Задачи и основы организации единой государственной системы предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций (ЧС).

Теоретичною основою аудиту як виду практичної діяльності є система таких взаємопов’язаних методичних компонентів як концепції, постулати, стандарти.

Концепції визначають напрямки теорії, оскільки є основою аудиторських стандартів. Іншими словами, аудиторські стандарти містять положення про чесність, професійну кваліфікацію аудиторів та інші концептуальні положення.

Постулати аудиту – це фундаментальні аксіоматичні положення аудиторської теорії, які допомагають зрозуміти зміст аудиторських стандартів та встановити напрями формування думок для складання аудиторського висновку.

Перші 8 постулатів аудиту були сформулювали відомі дослідники Р.К.Маутц, Х.А.Шараф у 1961 р. У 1982 р. Т.А.Лімперг та Д.К.Робертсон доповнили їх.

Сутність постулатів аудиту полягає в наступному:

звітність має бути перевірена;

не слід припусками конфлікт інтересів між аудитором та адміністрацією;

фінансова звітність і документи, що її підтверджують, вільні від неточностей і таємниць;

об’єктивність звітних даних прямо пропорційна до ефективності внутрішнього контролю;

звітність має бути заповнена відповідно до стандартів;

аудит не можу бути останнім;

думка аудитора залежить лише від його компетенції;

професійні обов’язки аудиторів повинні відповідати їх посадовому статусу;

корисність звітних даних прямо пропорційна до ступеня їх перевірки;

висновок аудитора не може дати більше інформації, ніж аудиторське дослідження.

Усі названі постулати заслуговують на детальне вивчення, однак слід враховувати, що вони можуть бути застосовані лише в певному середовищі.

Важливим елементом регулювання практики аудиту є стандарти аудиту.

Стандарти аудиту – це єдині вимоги до порядку здійснення, оформлення, оцінки достовірності інформації, до порядку підготовки чи кваліфікації, а також регламентації надання окремих супутніх послуг і підготовки результатів аудиту.

Стандарти визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб аудиту, види звітів аудиторів, питання методики, а також базові принципи проведення аудиту, єдині вимоги до якості та надійності аудиту, якими повинні керуватися всі представники даної професії незалежно від умов, у яких здійснюється аудит. Застосування аудиторських стандартів забезпечує певний рівень гарантії достовірності результатів аудиту.

Аудиторську діяльність у світовому масштабі регламентують Міжнародні стандарти аудиту (МСА).

МСА можуть застосовуватися у якості національних або використовуватися поряд з національними. Крім цього, МСА використовуються як методична база для створення національних стандартів. У найбільш економічно розвинутих країнах (США, Канада, Великобританія тощо) застосовують самостійно розроблені та затверджені національні стандарти.

Історія впровадження у практику аудиту України технічних стандартів пов’язана з тим, що на перших етапах становлення та розвитку вітчизняного аудиту АПУ було розроблено та запроваджено національні нормативи аудиту. В основу національних нормативів аудиту було покладено МСА Міжнародної Федерації бухгалтерів (МФБ). Ці нормативи застосовувались вітчизняними аудиторами з 1999р. по 2001 р.. коли АПУ отримала дозвіл від МФБ на переклад стандартів аудиту, які отримали назву «Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р.».

У 2003 р. АПУ ухвалила Стандарти аудиту та етики МФБ як Національні стандарти аудиту. Їх використання є обов’язковим для вітчизняних аудиторі під час проведення аудиту та в міру необхідності можуть також застосовуватися аудиторами при наданні ними аудиторських послуг.

Крім МСА аудиторські фірми у практичній діяльності застосовують також внутрішньо фірмові стандарти.

Внутрішньофірмові стандарти – це сукупність принципів, методів, прийомів і способів, що використовуються аудиторською фірмою при наданні аудиторських послуг, підготовці документації, виходячи із встановлених правил та особливостей діяльності аудиторської фірми.

Необхідність розробки внутрішньо фірмових стандартів викликана застосуванням різними фірмами індивідуально розроблених доповнень, пояснень, розшифровок і узагальнень існуючих нормативних документів або вже діючих стандартів.

6. Планування аудиторської перевірки та зміст планових документів

Під плануванням аудиту розуміють підготовку головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту. Планування аудиту складається з попереднього (стратегічного) планування, складання загального плану аудиту, розробки програми аудиту.

Адекватне планування аудиторської перевірки дозволяє забезпечити належну увагу важливим питанням аудиторської перевірки, своєчасне визначення та вирішення потенційних проблем, а також організувати та виконати завдання з аудиту ефективно та якісно.

Планування також дозволяє точно розподілити роботу між працівниками аудиторської фірми, які беруть участь у перевірці, що, у свою чергу, полегшує нагляд, керування та перевірку роботи кожного виконавця та допомагає координувати робо­ту, яку виконують аудитори підрозділів і експерти, якщо такі є. Природа та обсяг планування залежить від видів діяльності та складності організаційної структури підприємства, досвіду попередньої роботи аудитора з підприємством та змін обставин, що трапляються під час виконання завдання з аудиту.

Отже, процес планування аудиту розпочинається ще на етапі укладення договору, коли проводиться попереднє планування аудиту, під час якого проводиться попередня оцінка обсягів і вартості робіт.

Попереднє планування аудиту проводиться на етапі укладення договору. На цьому етапі головна мета всього комплексу процедур полягає в тому, щоб отримати або оновити знання про майбутнього клієнта, з яким укладається договір, і на підставі цих знань визначити очікуваний обсяг та вартість робіт.

На даному етапі планування аудитор використовує наступні методи та прийоми: перевірка документів, спостереження, аналітичні процедури, усне опитування керівництва і персоналу підприємства.

Вибір та обсяг процедур залежать від знання аудитором галузі клієнта, наявності попереднього досвіду роботи з ним, від ефективності внутрішнього контролю.

Як правило, для того щоб отримати достатній обсяг необхідної ін­формації аудитор формує спеціальний запит, в якому зазначається перелік необхідної документації та інформації, які має надати підприємство, з яким укладається договір.

Такий запит може адресуватися керівнику та головному бухгалтеру клієнта, що є своєрідною формою залучення керівництва до співробіт­ництва ще до початку перевірки. Запит підписується особисто: при поданні його клієнту керівни­ком аудиторської фірми або відповідальним за планування працівником аудиторської фірми.

Після отримання інформації від майбутнього клієнта аудитор аналізує її склад та якість. Результати такого аналізу можуть бути зафіксовані у формі аналітичної записки або у спеціальній графі аркуша-запиту. Опрацьований запит на інформацію для попереднього планування аудиту зберігається у поточному файлі клієнта.

На етапі попереднього планування головною метою дослідження отриманої інформації є, насамперед, огляд її відповідності прийнятому порядку ведення складання, а саме: дотримання заданої періодичності та затверджених форм. Також звертається увага на інформацію, яка свідчить про здійснення процедур внутрішнього контролю щодо формування бух­галтерської та іншої документації.

Особливу увагу приділяють вивченню документів, що складають правову та організаційну основу діяльності підприємства. Це насамперед:

- документи, що регламентують діяльність підприємства та його виконавчих органів (статут, свідоцтво про державну реєстра­цію, ліцензії на право здійснення певних видів діяльності, що передбачені статутом);

- внутрішня нормативна документація (положення про організа­ційну структуру та структурні підрозділи, про облікову політи­ку та внутрішній контроль, про документообіг, оперативні нака­зи та розпорядження);

- документація, що регламентує взаємовідносини власників та адміністрації підприємства (положення про загальні збори ак­ціонерів, про раду директорів, про ревізійну комісію, про гене­рального директора, про правління, про структурні підрозділи; посадові інструкції, протоколи засідань ради директорів та на­глядової ради).

У разі, коли аудитор отримує всю інформацію, що він назвав у за­питі, ця інформація буде міститись у якісно оформлених документах, що, у свою чергу, доповнюється добре організованими бухгалтерським обліком та діловодством, то це все в підсумку сприяє формуванню думки про довіру до системи внутрішнього контролю.

Результати попереднього планування необхідно задокументувати за формою, яка встановлюється самостійно кожною аудиторською фірмою.

Після укладення договору на проведення аудиту починається процес безпосереднього планування аудиторської перевірки за укладеним договором. МСА 300 «Планування» визначає, що в основі розробки плану аудиторської перевірки знаходиться документ, який має назву «Загальна стратегія аудиту».

Така загальна стратегія аудиту встановлює обсяг, час та напрямок аудиту та допомагає в розробці більш детального плану аудиту.

Розробка загальної стратегії аудиту включає:

а) визначення характеристик завдання, що встановлюють його обсяг (наприклад, застосована концептуальна основа фінансової звітності, специфічні вимоги галузі до звітності та місцезнаходження підрозділів суб'єкта господарювання;

б) уточнення цілей надання висновку з завдання для планування часу аудиту та характеристики необхідного інформування, наприклад, кінцевих термінів подання проміжної на кінцевої звітності та ключові дати очікуваного інформування управлінського та найвищого управлінського персоналу;

в) розгляд важливих факторів, що визначать головні напрямки зусиль групи з завдання, наприклад, визначення відповідних рівнів суттєвості, попередня ідентифікація зон зі збільшеними ризиками суттєвих викривлень, попередня ідентифікація суттєвих складових та залишків на рахунках, оцінка, чи планує аудитор отримати докази ефективності внутрішнього контролю та ідентифікація останніх подій на суб'єкті господарювання, галузі, фінансовій звітності і т. ін.

Таким чином, в основі загальної стратегії аудиту знаходиться ме­морандум попереднього планування, який у процесі його подальшого уточнення є своєрідним організаційним каркасом подальшої аудиторської перевірки

 

Важливим є те, що загальна стратегія аудиту та план аудиту повинні розроблятися лише після того, як аудитор дослідить та задокументує систему внутрішнього контролю підприємства і дасть оцінку ризику суттєвих викривлень на рівні фінансових звітів і на рівні тверджень за класами операцій, залишками на рахунках та на рівні розкриття інфо­рмації.

Знання про підприємства, якими володіє аудитор повинні стати основою для розробки плану аудиторської перевірки.

Перед тим як скласти докладний перелік робіт та календарний план їх виконання, аудитор повинен урахувати всі основні фактори, що впливатимуть на реалізацію процедур збору аудиторських доказів.

По-перше, необхідно визначитися з необхідною кількістю та рівнем професійного досвіду працівників аудиторської фірми, які будуть безпо­середньо проводити перевірку. За необхідності треба продумати доцільність залучення експертів або інших фахівців, що володіють спеціальни­ми знаннями.

По -друге, необхідно зробити розподіл працівників аудиторської фірми між окремими підрозділами підприємства з визначенням дати здій­снення конкретних процедур та необхідного часу.

По-третє, необхідно врахувати можливість координації та контролю за проведенням перевірки з боку головних спеціалістів аудиторської фірми.

Визначення всіх вищеперелічених обставин і є процесом формування загальної стратегії аудиту для даного клієнта.

МСА 300 визначає обов'язковість документування загальної стратегії аудиту. Це стосується ключових рішень, необхідних для відповідного планування аудиту.

Основні питання, які вирішуються шляхом розробки загальної стратегії аудиту. МСА 300 визначає, що процес розробки загальної стратегії аудиту допомагає аудиторові встановити характер, час та обсяг ресурсів, необхідних для виконання завдання за умо­ви завершення аудиторських процедур оцінки ризиків:

а) ресурси для конкретних аспектів аудиту, наприклад, використання більш досвідчених членів групи в зонах з високим ризиком або використання експертів для вирішення складних питань;

б) кількість ресурсів для конкретних зон аудиту, наприклад, кількість членів групи, що будуть наглядати за проведенням інвентаризації носновних складах, обсяг перевірки роботи інших аудиторів, якщо аудиторє аудитором групи, або кількість годин в часовому бюджеті аудиту, які необхідно виділити для зон з високим ризиком;

в) час використання цих ресурсів, наприклад, на дату проміжного аудиту чи на ключові дати зміни періодів;

г) управління, використання і нагляд за цими ресурсами, наприклад, коли очікуються інструктаж та обговорення роботи, як партнер завдання та менеджер планують проводити перевірки (на об'єкті аудит чи ні), чи закінчувати перевірки контролем якості виконання завдання.

Після вибору загальної стратегії аудиту аудитор починає розробляти детальний план аудиту, де розглядаються питання, ідентифіковані під час вибору стратегії. При цьому аудитор бере до уваги необхідність досягнення цілей аудиту при ефективному використанні своїх ресурсів. Хоча, як правило, аудитор вибирає загальну стратегію до розробки детального плану аудиту, ці два види планування не є дискретним або послідовним процесом, а тісно пов'язані між собою, оскільки зміни в одному з них ви­кликають відповідні зміни в іншому

План аудиту - це документ, який за своїм змістом є більш деталізованим, ніж загальна стратегія аудиту. Зокрема, він розглядає характер, час та обсяг аудиторських процедур, які повинні виконуватися працівниками аудиторської фірми для отримання достатніх та відповідних ауди­торських доказів з метою зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня.

МСА 300 «Планування» визначає обов'язковість складання спеці­ального документа, який розкриває зміст запланованих робіт, тобто плану аудиту.

План аудиту включає:

• Опис характеру, часу та обсягу запланованих процедур оцінки ризиків, достатніх для оцінки ризиків суттєвих викривлень, як це вказано в МСА З15 "Розуміння суб'єкта господарювання і його середовища та оці­нка ризиків суттєвих викривлень",

• Опис характеру, часу та обсягу запланованих подальших ауди­торських процедур на рівні тверджень для кожного суттєвого класу опе­рацій, залишків на рахунках та розкриттів, як це вказано в МСА 330 "Ау­диторські процедури відповідно до оцінених ризиків". План подальших аудиторських процедур відображає рішення, прийняте аудитором, щодо тестування операційної ефективності контролю, а також характеру, часу та обсягу запланованих процедур по суті,

• Інші аудиторські процедури, які необхідно виконати під час про­ведення перевірки для забезпечення відповідності Міжнародним стандар­там аудиту (наприклад, пряме спілкування з юристами суб'єкта господа­рювання).

Приклад одного з варіантів плану аудиту наведено у Додатку Е.З Слід зазначити, що процес планування аудиту фінансової звітності підприємства, з яким вперше укладається договір на проведення аудиту, дещо відрізняється від випадків, коли аудиторська фірма продовжує спів­працю з клієнтом. Проте мета та ціль планування аудиту є однаковими незалежно від того, чи є завдання з аудиту першим чи повторюваним.

Під час виконання першого завдання може виявитися необхідним збільшити обсяг планування, оскільки в такому випадку аудитор не має попереднього досвіду співпраці з підприємством, як це є у випадку пла­нування повторюваного завдання. Додаткові питання, які аудитор може розглядати під час розробки загальної стратегії та плану аудиту для пер­ших завдань з аудиту, можуть включати:

• домовленість з попереднім аудитором (якщо це не заборонено законом або нормативними документами), наприклад, щодо ознайомлення з робочими документами попереднього аудитора;

• будь-які значні питання (включно із застосуванням облікових принципів чи стандартів аудиту або звітності), що обговорювалися з управлінським персоналом підприємства у зв'язку з вибором його ауди­тором, повідомлення цих питань найвищому правлінському персоналу, та їх вплив на загальну стратегію і план аудиту.

• заплановані аудиторські процедури для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів щодо вступних балансів (залишків на початок періоду) у відповідності до вимог МСА 510 "Перші завдання: за­лишки на початок періоду»;

• визначення працівників аудиторської фірми, які б мали відповід­ний рівень знань та компетентності для виконання процедур отримання доказів з урахуванням специфіки діяльності підприємства;

• інші процедури у відповідності до вимог системи контролю якос­ті фірми щодо перших завдань з аудиту (система контролю якості фірми може, наприклад, вимагати залучення іншого партнера або старшого ау­дитора для перевірки загальної стратегії аудиту до початку виконання важливих аудиторських процедур або перевірки висновків до їх подання клієнту).

Під час розробки плану аудиту МСА 300 обов'язково вимагає закладати в план аудиту процедури, час їх проведення та обсяг, які пов'язані з керуванням та наглядом за роботою працівників аудиторської фірми.

Якщо оцінений ризик суттєвих викривлень зростає, старший аудитор або керівник аудиторської фірми, як правило, збільшує обсяг та час на керування і нагляд за перевіряючими, а також більш детально перевіряє їх роботу. Аналогічно цьому необхідно планувати характер, час та об­сяг перевірки роботи групи перевіряючих залежно від знань та компетен­тності окремих членів групи, які безпосередньо здійснюють процедури збирання аудиторських доказів.

Складений план аудиту підлягає обов'язковому документуванню. Формат та обсяг документування залежать від таких аспектів, як розмір та складність підприємства, що перевіряється, суттєвість, обсяг іншого до­кументування та обставини конкретного завдання з аудиту.

Програма аудиту - це документ, що містить перелік завдань у визначеній послідовності їх виконання, за допомогою яких отримуються достатні та надійні аудиторські докази у відповідності до мети перевірки щодо відповідного клієнта. Іншими словами, програма аудиту - це докладні інструкції, яких повинні дотримуватися працівники аудиторсь­кої фірми в процесі здійснення аудиту фінансової звітності чи виконанні

інших завдань.

Для розробки програм можна використовувати стандартні аудиторські програми або контрольні листи щодо проведення аудиту, які розробляються аудиторською фірмою.

Тема 1: Задачи и основы организации единой государственной системы предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций (ЧС).

Общая характеристика чрезвычайных ситуаций мирного времени:

• Определение основных понятий и классификация чрезвычайных ситуаций;
• Медико-санитарные последствия чрезвычайных ситуаций: определенме понятия, поражающие факторы чрезвычайных ситуаций, понятие о людских потерях в чрезвычайных ситуациях, элементы медико-тактической характеристики ЧС.

Определение, задачи и основные принципы построения и функционирования Единой государственной системы предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций (РСЧС).

Организация Единой государственной системы предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций:

• Территориальные и функциональные подсистемы и уровни управления РСЧС;
• Перечень федеральных служб предупреждения и ликвидации РСЧС;
• Понятие о постоянно действующих органах повседневного управления, органах обеспечения оперативного управления (пунктах управления), силах и средствах.

Задачи и состав сил и средств РСЧС.

Силы и средства ликвидации чрезвычайных ситуаций МЧС России:

• Войска гражданской обороны;
• Государственный Центральный аэромобильный спасательный отряд (Центроспас);
• Поисково-спасательная служба;
• Центр по проведению спасательных операций особого риска;
• Авиация МЧС России.

Основные мероприятия РСЧС по предупреждению и ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций.

 

Использованная литература:

1. Х.А. Мусалатов Хирургия катастроф Москва, «Медицина» 1998