Лабораторні етапи виготовлення знімного пластинкового протеза.

Перший лабораторний етап — виготовлення воскових шаблонів із закушеними валиками для визначення центрального співвідношення щелеп.

Другий лабораторний етап — загіпсовка моделей в оклюдатор (артикулятор) і постановка штучних зубів. Після визначення центрального співвідношення щелеп, моделі гіпсуються в прилад, що відтворює рухи нижньої щелепи. Такі прилади поділяються на оклюдатори й артикулятори, оклюдатори дозволяють відтворювати вертикальні рухи нижньої щелепи, відповідно відкриванню і закриванню рота.

Артикулятори дають можливість відтворювати як вертикальні так і горизонтальні рухи.

Для гіпсовки в оклюдатор моделі складають по відбитках на воскових валиках і скріплюють один з одним воском. Потім на стіл поміщають невеликий шар гіпсу, установлюють на нього нижню раму оклюдатора, додають гіпс і встановлюють закріплені моделі. Стуляють верхню раму оклюдатора до зіткнення з верхньою моделлю і також заливають гіпсом.

Виготовлення воскового базису для постановки зубів

Для постановки на моделі штучних зубів і кламерів, виготовляють воскові пластинки — базиси, подібні тим, що були потрібні для виготовлення прикусних валиків, з тією різницею, що базис для постановки зубів повинний бути тонше. Границі його повинні трохи виходити за межі відзначених на моделі границь протеза. Це необхідно для того, щоб можна було зміцнити базис на моделі, без ризику порушити цілість її робочої частини. Коли базис готовий, до нього прикріплюють розплавленим воском невисокий восковий валик (товщиною 3—5 мм) так, щоб зовнішній край валика був розташований на лінії, що проходить посередині альвеолярного гребеня.

Розташування кламерів у протезі і техніка їхнього згинання.

Розміщення кламерів у протезі має важливе значення. Їх розміщають по так названим кламерним лініям - лінія, що проходить через опорні зуби. Вона є віссю, навколо якої можливе обертання протеза. Кламерна лінія може проходити у поперечному, косому, сагітальному напрямках. Кращі умови для фіксації протеза створюються, якщо кламери розташовані на обох сторонах щелепи по діагоналі або по площині. На нижній щелепі краще поперечне розташування кламерів. Кламерна система буде ефективною, якщо вона здатна здійснювати фіксацію протеза однаково на всіх опорних зубах, крім перекидання протеза або його обертання.

Кламери згинають із круглого дроту товщиною 0,8-1,2 мм в залежності від розташування зуба в зубному ряді.

Для згинання кламера з дроту шматок дроту довжиною 2-3 мм утримують пальцем лівої руки і крампонними щипцями, поступово переміщаючи щічки, вигинають плече кламера за формою вестибулярної поверхні під його екватором. Створивши плече, згинають апроксимальну частину кламера. Якірну частину (відросток) відводять убік штучних зубів безпосередньо за апроксимальною частиною кламера. Відросток розплющують для кращого зміцнення кламера в базисі протеза.

Постановка штучних зубів.

Спочатку по гіпсових моделях підбирають штучні зуби за формою і розміром. При цьому орієнтуються на форму і розмір збережених симетричних зубів. При відсутності симетричних зубів орієнтирами є розмір дефекту зубного ряду, кількість відсутніх зубів.

Після підбору зубів, устанавлюють на опорні зуби виготовлені кламери і приступають до розміщення штучних зубів.

Важливе значення має додання штучним зубам такої форми, що відповідала би формі обличчя хворого. Прийнято розрізняти три типи обличчя: квадратне, конічне й овальне.

Обличчя називають квадратним, якщо лінії щік рівнобіжні чи злегка сходяться донизу. При довгастому обличчі лінії щік сходяться донизу, при овальному, навпаки, розходяться, між цими типами обличчя є перехідні, так називані м'які форми, спостерігаються частіше в жінок.

З квадратним обличчям гармоніюють зуби, контактні поверхні яких, починаючи від краю, що ріже, йдуть паралельно до половини зуба. Довгастому обличчю підходять зуби, контактні поверхні яких у напрямку до шийки зуба конвергують. Овальне обличчя гармоніює з зубами, контактні поверхні яких опуклі. Усі поверхні і кути цього типу зубів закруглені і витончені.

Крім того зуби встановлюють на приточці або на штучні ясна. При вираженому альвеолярному відростку фронтальні зуби встановлюють на приточуванні, пришліфовують їх так, щоб кожен зуб щільно прилягав шийною частиною до ясеневого краю альвеолярного відростка. При значній атрофії альвеолярного відростка фронтальні зуби встановлюють на штучних яснах, що значно простіше.

Штучні ясна являють собою пластинку, що знаходиться між зубами й альвеолярним відростком. Така воскова пластинка відновлює форму деформованої частини щелепи.

При нерівномірній атрофії альвеолярного відростка частина зубів може бути пришліфована до нього, а частина встановлена на штучних яснах. Жувальні зуби, як правило, установлюють на штучних яснах.

Успіх протезування багато в чому залежить від правильної постановки зубів. Постановка зубів на приточуванні вимагає великої чіткості в роботі. Якщо зуб пришліфований неправильно і нещільно прилягає до ясен, харчові частки попадають між краєм зуба і краєм ясна. При надмірно щільному приляганню зуба до ясен він занурюється в слизову оболонку, травмуючи її.

Жувальні зуби повинні розташовуватися по центру альвеолярного гребеня, щоб жувальний тиск рівномірно передавався на відросток.

Важливу роль грає і щільність змикання штучних зубів із зубами антагоністами.

Якщо на верхній чи нижній щелепі маються кісткові виступи (торус на верхній щелепі, екзостози на нижній), то перед виготовленням на моделі воскового шаблону для постановки зубів такі виступи повинні бути ізольовані олов'яною фольгою. Для цього олов'яну фольгу товщиною 0,3 мм вирізують за формою і розмірами кісткового виступу і приклеюють до моделі рідким цементом. Після полімеризації протеза фольгу видаляють.

Остаточне моделювання протезного базису.

Після перевірки воскової конструкції протеза в порожнині рота, приступають до підготовки воскового базису для загіпсовки його в кювету. Для цього края штучних ясен на всьому протязі доливають воском до моделі. Воскову пластинку, що покриває піднебіння згладжують, оплавляють над полум'ям пальника, додаючи рівну поверхню. З боку штучних зубів шийки зубів повинні бути покриті воском на 1 мм. Це забезпечує надійне кріплення їх у базисі. Проміжки між штучними зубами ретельно очищають від воску, щоб полегшити наступну обробку і щоб зуби під час гіпсовки не змістилися.

Нижній протез роблять трохи тонше, ніж верхній, тому що протезне поле тут обмежене, вузька і тонка пластинка не зможе робити опору жувальному тиску і буде ламатися.

Заготовлена воскова пластинка повинна відповідати майбутньому базису, щоб полегшити обробку готового протеза. Крім того, на воску набагато легше створити красиві контури і потрібну, рівну товщину базису, ніж на пластмасі. Ця товщина повинна бути такою, щоб протез не був ламким і в той же час зберігав еластичність, і по можливості менше обтяжував хворого, тобто 1,5-1,8 мм для верхньої щелепи і трохи більше для нижньої.