При інвестиційному кредитуванні

Оцінка кредитних ризиків. Кредитний ризик - це функція параметрів позики та позичальника. Оцінка кредитної пропозиції, представленої потенційним позичальником, є оцінкою різних видів можливого ризику, які виникають при наданні бажаного кредиту для банку, що кредитує. Така оцінка повинна провадитися за п`ятьма критеріями:

Репутація - бажання позичальника забезпечити свої зобов`язання. Процес оцінки має передбачати перевірку кредитних справ позичальника тощо.

Можливості позичальника на одержання коштів за всіма своїми операціям або за конкретним інвестиційним проектом та здатність його управляти своїми коштами.

Капітал - оцінка бази капіталу позичальника та його готовність використовувати власний капітал у проекті, на який заявлений кредит. Позичальник повинен бути готовий розділити ризик проекту з банком, що його кредитує, надаючи для фінансування значну частину свого акціонерного капіталу, тобто позичальник повинен перейняти на себе певні зобов`язаннями.

Умови. Цейкритерій передбачає оцінку поточного стану та прогнозу розвитку місцевої, регіональної та загальнонаціональної економіки, а також галузей господарства, де оперує позичальник. Різні економічні умови та різні економічні прогнози для різних галузей господарства часто потребують і різних позичкових критеріїв на тих чи інших фазах ділового циклу.

Застава. Кредит має надійно забезпечуватися у формі застави або гарантії. Банк не повинен надавати кредитів лише під заставу або лише під гарантію, потрібне подвійне покриття.

Оцінка фінансової інформації. На основі попереднього аналізу працівник банку приймає рішення про продовження розгляду заявки на кредит, для цього він мусить оцінити фінансову інформацію позичальника:

річну, піврічну або квартальну фінансову звітність підприємства;

залежно від виду кредиту, його суми та строків - детальну структуру запасів, розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

у випадку великого довгострокового кредиту - бізнес-план, де буде показано, як надходження від позики відображатимуться на майбутньому фінансовому стані підприємства і особливо на грошових потоках.

Захист від втрат при невиконанні зобов`язань. Для захисту від непередбачених втрат за кредитними операціями банк вимушений вимагати від позичальників забезпечення кредиту. Забезпечення - це матеріальний актив, на який банк має права застави, а також потенційне вторинне джерело погашення кредиту. Якщо кредитування забезпечене, працівник банку зобов`язаний так структурувати кредит, щоб його величина дорівнювала об`єктивній ліквідаційній вартості забезпечення. Зауважимо, що забезпечення заставою не гарантує погашення кредиту, тому банк повинен ретельно оцінити ринкову та ліквідаційну вартість забезпечення, а потім постійно здійснювати його поточну переоцінку. Найчастіше вартість забезпечення вища, ніж сума кредиту, бо вона повинна покривати не лише ризик від того, що ліквідаційна вартість забезпечення може виявитися меншою оцінювальної, а й відшкодовувати процентні платежі, які накопичуватимуться в міру погіршення стану кредиту.

Отже, банку необхідно визичити, які активи є прийнятними для застави і як обчислити сучасну вартість кредиту. Для цього слід проаналізувати такі характеристики закладених активів:

відносну легкість оцінки застави, до прийняття рішення про видачу кредиту і протягом всього строку кредиту (вартість застави потребує періодичної перевірки, з тим щоб забезпечити адекватне покриття кредиту);

можливість розміщення на ринку застави;

ліквідність або можливість швидкого переведення застави в готівку;

підконтрольність - точне визначення кредитором місцезнаходження застави і можливостей реалізації права на володіння нею;

ступінь фізичного та морального старіння (деякі активи втрачають свою початкову вартість швидше, ніж інші, хоч строки їх придатності - на відміну від строку їх старіння - можуть бути значними).

Зважаючи на всі ці моменти, банк, що має надати кредит, повинен:

а) перевірити активи, які пропонуються позичальником у вигляді застави, на наявність цесій, прав відводу та інших позивів;

б) зареєструвати переуступку прав на заставу у судових органах;

в) постійно поновлювати записи та періодично (бажано раптово) перевіряти місцезнаходження та стан застави.

Таким чином, застава як така не впливатиме на ризик, вона лише надає можливість кредиторові збільшити свої шанси на повернення коштів за своїми фінансовими вимогами у випадку невиплати боргу.

Аналіз якості кредиту. Система рейтингу кредиту за критерієм якості є важливим інструментом систематичної оцінки ступеня кредитного ризику, пов`язаного з непогашеними інвестиційними кредитами банку. Використання системи рейтингу допомагає визначити доходність кредиту у зв`язку з ризиком, що виникає при цьому.

Банки найчастіше складають власні рейтинги кредиту за якістю, проте основою для них є класифікація за ступенем ризику, яка наведена в Положенні НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями” від 6 липня 2000 року № 279.

З огляду на це, банки повинні присвоювати кожному кредиту певні числа та/або букви в залежності від його якості.

Наприклад:

а) рейтинг якості кредиту може складатися з номерної системи, яка класифікує кредит в межах від 0 до 6, див. табл. 4.7;

в) рейтинг якості кредиту за системою балів оцінює кредит за призначенням, заставою, фінансовим станом позичальника, строком та схемою погашення, кредитною інформацією, ціною та інше, див. табл. 4.8;

г) рейтинг якості кредиту за аналізом фінансових коефіцієнтів класифікує кредити за певним класом від I до VI, див. табл. 4.9.