Особливості редагування наукового тексту
Редагування (від лат. redactus– приведений у порядок) – це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту. Редагують наукові тексти за законами логіки. Редагуючи текст, необхідно пам’ятати основні вимоги, які висувають до доказів (аргументів) як особливої форми думки, а саме: • чітке формулювання тези й аргументів; • формулювання тези під час доказів залишається незмінним; • теза і аргументи не повинні суперечити один одному; • як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву; • докази повинні бути повними й достатніми. Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи: 1. Первинне ознайомлення з текстом документа. Перед тим, як розпочати редагування тексту, слід прочитати його повністю. Під час першого прочитання не бажано вносити правки, проте можна зробити помітки на берегах чи фіксувати побіжні зауваження на окремому аркуші паперу. 2. Перевірка фактичного матеріалу. На цьому етапі доцільно перевірити правильність та вірогідність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу для певного тексту. 3. Власне редагування матеріалу. Цей етап вимагає мовної корекції: виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Правки в тексті роблять синім або чорним чорнилом (а не червоним). Слова, цифри в тексті мають бути чіткими та охайними. Виправлений текст треба передрукувати, ще раз вичитати. Прийоми виділення окремих частин тексту Для виділення в тексті окремих слів або частин можна порекомендувати чотири способи: 1. Великими літерами. Цей спосіб слугує для виділення окремих слів. 2. Розрідженням оформлюють окремі слова й короткі фрази. Коли слово подають розріджено, то після кожної літери роблять проміжок в один знак, а між словами й текстом – відступ у 2–3 знаки, щоб слова відділялися. Розділові знаки після таких слів ставлять на відстані одного знака, а наступне слово починають через 2–3 знаки. 3. Підкреслення– найзручніший спосіб виділення окремих слів і фраз. Лінію підкреслення починають під першою, а закінчують під останньою буквою слова, яке виділяють, включаючи лапки й дужки; розділовий знак, що стоїть після слова, не підкреслюють. Ціле речення треба підкреслювати суцільною рискою, починаючи від першої букви й закінчуючи останньою буквою речення. 4. Курсивом виділяють слова, речення, частини тексту. Цим способом переважно послуговуються, коли текст набирають на комп’ютері. Розрізняють такі види правок: • Правка-вичитування – це звіряння виправленого тексту з текстом, що має редакторські правки і який прийнятий за взірець. За такої правки усувають технічні помилки (вписують пропущені літери). • Правка-скорочення –усунення з тексту повторів несуттєвого матеріалу. • Правка-перероблення застосовують тоді, коли автор тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку. • Правка-оброблення –комплексний вид правки, яким передбачено аналіз і відбір фактичного матеріалу; оцінювання та покращення структури наукового тесту; мовну правку тексту; перевірку правильності зовнішнього оформлення тексту.
|
