Дом Учителя Уральского федерального округа. "Одного разу підняли скриню, думали, що скарб, а виявилося - металевий непотріб"

"Одного разу підняли скриню, думали, що скарб, а виявилося - металевий непотріб";

Анатолій Колос займається пошуками скарбів і більшість зі знайденого передає у музеї Вінниці та України

Анатолій Колос родом із міста Бар. Уже більше п'яти років молодий чоловік займається археологією - це його хобі. Він шукає скарби, і робить це у відповідних дозволених місцях Вінниччини. Знайдені речі передає у музеї, хоч дещо залишає і для власної колекції. Нещодавно археолог знайшов цілий глечик із дорогоцінними каменями.

А розпочалося все з того, що одного разу у себе під ногами Анатолій випадково знайшов стару монету. Каже: ця перша знахідка назавжди залишиться у його приватній колекції, адже саме з неї все розпочалося.

- Анатолію, як вибираєте місце для майбутніх розкопок? Із чого починається археологічна експедиція?

- Місце для розкопок може бути вибране взагалі випадково, з надією, що трапиться на шляху якась цікава знахідка, або ж, вивчивши історію конкретної місцевості, її історичну культуру. Спочатку потрібно знайти якусь цікаву інформацію про те чи інше місце. Наприклад, де відбувалися якісь визначні історичні події. Можливо, це були бої, битви, війни. Чи, наприклад, де колись було велике скупчення народу. Завдяки старим мапам можна з легкістю дізнатись, де розташовувались старі чи зниклі поселення, таверни, кузні тощо. А завдяки новим GPS-технологіям комп'ютер сам допоможе знайти потрібні місця, а також вкаже, як дістатись до них найкоротшим шляхом.

- Щось незвичне на території Бару вдалося відкопати?

- Так, рідний край приховує в собі дуже багато історичних цінностей. У цьому я переконався на своєму досвіді. Доводилось навіть підіймати вікові скарби, тому нашу рідну Вінниччину можна без заперечень назвати "скарбницею України". Знахідки справді трапляються цікаві, іноді навіть неймовірні як для нашої місцевості. Найцікавіші - це, звісно ж, скарби. В основному це завжди були приховані монети в горщиках, глечиках. Я вважаю, що такі знахідки - унікальні, вони ніколи не повторюються. Я знаходив та підіймав із землі скарби з монетами різних часів та епох. Це були монети Царської Імперії, Східних країн світу, Монголо-Татарського правління, Речі Посполитої, навіть Стародавнього Риму і Греції.

- Як археологи визначають вік тієї чи іншої знахідки?

- Завдяки новим технологіям визначити вік знахідки і її цінність можна, навіть не виходячи з дому. В Інтернеті є багато матеріалів, каталогів. В основному, більшість знахідок містить абревіатуру, надписи. Саме завдяки цьому з легкістю можна дізнатись майже всю вікову історію тієї чи іншої знахідки. А також можна звернутись до експертів, науковців, які також допоможуть їх розпізнати. Це можуть бути історики, археологи, нумізмати, просто досвідченні колекціонери антикваріату.

- Що останнім часом вдалося відкопати?

- Останнім часом, знайти щось цікаве стає все важче, але знахідки все ж таки трапляються. Головне не потрібно втрачати надію. Як кажуть: "Хто шукає - той знаходить". Останнім часом знайшов глечик в формі дракона, зі східною символікою і з дорогоцінними каменями в середині - там були рубіни й ізумруди.

- Куди відправляються ваші знахідки?

- Частину передаю до музеїв і навіть у церкву, це якщо будуть знайдені якісь церковні реліквії. А також деяку частину залишаю собі, для своєї домашньої колекції і для більш детального вивчення цих артефактів. Моя домашня колекція, нараховує не так багато артефактів, в основному, це монети - тому що захоплююсь нумізматикою. А також, зробив цікаві експозиції з старовинними прикрасами, знаряддями праці і керамікою.

- Чи конкурують на Вінниччині чорні археологи із звичайними?

- Так, на сьогоднішній день конкуренція в археології дуже велика. Справжні археологи добиваються, щоб всі знахідки потрапили до музеїв - для їх збереження і вивчення. А чорні, щоб підзаробити на них, продавши артефакти колекціонерам чи на чорному ринку.

- Чи може людина, яка знайшла якусь цінну старовинну річ, розраховувати на винагороду від держави?

- Чесно кажучи, ні. Держава обіцяє 25% від знайдених речей, але це надзвичайно малий відсоток. І до того ж, ще незалежна експертиза оцінить знахідки за найнижчим рівнем, що відразу обезцінить їх. Саме через це пошуківці і не хочуть здавати артефакти, залишаючи їх собі або продавши приватним колекціонерам.

- А ваші металошукачі завжди шукають лише скарби, чи трапляється й таке, що техніка підводить вас?

- Одного разу ми з другом підняли із землі скриню. Думали, що знайшли величезний скарб, але... Дуже важко було її підняти на поверхню, однак адреналін уже зашкалював, розпирала цікавість: що ж там всередині. Відкривши скриню, ми виявили там різний металевий непотріб, якусь проволоку... Були просто в розпачі, все-таки в ті хвилини сподівались і вже навіть уявляли свій скарб, наче там тисячі монет, які зараз посипляться нам під ноги, коли ми відкриємо цю скриню. "Скарб" потім відвезли на сміттєзвалище, щоб більше ніхто так даремно не мріяв як ми.

А якось знайомий попросив знайти каблучку його дружини, яку вона загубила десь у будинку. У спальні металошукач відчув під підлогою щось схоже на те, що шукали. Щоб дістати каблучку, звісно, потрібно було зривати дошки, але що не зробиш заради весільної обручки. Майже половину підлоги зняли - знайшли обручку і майже на тому самому місці виявили банку з-під кави, в якій були прикраси зі справжнього янтарю і сердоліку. Для власників будинку це був шок.

 

- Куди плануєте наступну археологічну експедицію?

- Місця для пошуків ще є, їх надзвичайно багато. Це лише новачки вважають, що вже все знайдено, що нічого не вдасться знайти. Це не так, потрібно продовжувати займатись розкопками і вірити в свою удачу.

 

 

Дом Учителя Уральского федерального округа