Особливості виховання дітей у сім’ях східних слов’ян

Східні слов’яни відокремились від слов’янської мовної сім’ї у V–VI ст. В VI–IX ст. вони створили оригінальну систему виховання, яка спиралася на древню первісну традицію. Виховання здійснювалось, передусім, у процесі включення дітей у конкретні види трудової діяльності дорослих.

Метою виховання у східних слов’ян були передача підростаючому поколінню трудових умінь, встановлених способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів, а також підготовка мужнього воїна – захисника своєї землі.

У східних слов’ян існував обряд ініціації, що був властивий ще їх предкам – праслав’янам. Проте ініціації тут мали набагато гуманніший характер, ніж у інших народів. З появою сім’ї роль цієї форми виховання поступово втрачається, вона стає привілеєм представників еліти. Виховання дітей у східних слов’ян чітко регламентувалося соціальними механізмами передачі досвіду, у якості яких виступали народні традиції, звичаї, обряди, ритуали та виробничі, моральні й правові форми діяльності, куди діти включалися з раннього віку. Вони передавали дітям зразки конкретної поведінки, вказували, що варто робити, а що не варто, формували у них соціально значимі якості (дисциплінованість, чесність тощо).

Виховання охоплювало різні засоби впливу на дітей, де знаходила свій вияв народна педагогіка східних слов’ян: колискові пісні, загадки, прислів’я, приказки, ігри, хороводи. У них знаходили місце різні настанови, поради, правила поведінки.

Основою моральних стосунків була общинна власність на засоби виробництва. Крім морального велика увага приділялась фізичному вихованню та засвоєнню гігієнічних правил.

 

28. Запровадження освіти в грецьких містах-колоніях на території України (Ольвія, Херсонес та ін.)

У VІ ст.. до н.е. вже було засновано ряд міст: на березі Бузького лиману - Ольвія, у східному Криму - Феодосія, Пантікапей (на місті сучасної Керчі). Пізніше (в останній чверті І ст.. до н.е.) виникають Херсонес (поблизу Севастополя), Тіра (м. Бєлгород-Дністровський) та багато інших.

Пам’ятки писемності поділяють на декілька груп: лапідарні — написи на камені, графіті — написи продряпані на керамічних виробах або їх уламках, штукатурці, металевих предметах, свинцевих пластинках тощо. Третю групу становлять клейма на керамічних виробах, переважно, на амфорах і на черепиці. Крім того, цінним писемним джерелом є написи на монетах, написи фарбою на керамічній продукції, в основному, на амфорах архаїчного та римського часу. Писемних пам’яток на пергаменті, папірусі або інших матеріалах органічного походження в Північному Причорномор’ї не виявлено.

Лапідарні пам’ятки становлять державні декрети, посвяти від держави або товариств, окремих осіб та надмогильні написи. Зміст державних декретів різноманітний, серед них: закони, що стосуються державного устрою (херсонеська присяга), економіки (ольвійський декрет IV ст. до н.е. про внутрішньодержавний грошовий обіг), постанови про нагородження, визначні заслуги, надання громадянських прав або привілеїв іноземцям, договори з іншими державами. В демократичних полісах декрети видавались від імені законодавчих органів і починались словами „Рада і народ (народні збори) постановили”. Називалось ім’я громадянина, що вносив пропозицію, і дата. На Боспорі державні акти видавались від імені архонтів або царів.

Присвятні написи ставились з приводу важливих подій громадського або особистого характеру, наприклад, вступ на посаду нових магістратів, військові або спортивні перемоги. Починались такі написи з подяки богам або державним діячам.

Надмогильні написи — лаконічні і містять, переважно, відомості про заслуги покійного, посади, які він займав. Інколи зустрічаються епітафії, які дають уявлення про місцеву літературу цього жанру.

Найдавніші графіті походять з Березанського поселення і датуються кінцем VII ст. до н.е. На відміну від лапідарних пам’яток графіті мають, переважно, особистий характер і містять багатий матеріал для пізнання побуту давніх греків, їх взаємин, вірувань, побутової мови. В них відображено життя у всій конкретності, простоті і безпосередності. Тут можна зустріти звернення до богів, жарт, іноді грубий і непристойний, заклик до любові, запрошення випити, побажання і навіть останнє слово самовбивці. З Березані і Ольвії походять декілька листів на свинцевих платівках. Це ділове листування грецького купця зі своїм контрагентом.

Окрему групу становлять чисельні серії стандартних клейм. Це, як правило, імпортна продукція — родоські, фасоські, гераклейські, синопські амфори. Клейма на них нанесені, зазвичай, на верхній частині ручок або на горловині. Такі клейма допомагають у вивченні економічних зв’язків античних полісів Північного Причорномор’я.

Можна говорити і про розвиток гуманітарних наук у Північному Причорномор’ї. У ІІІ ст. до н.е. в Херсонесі мешкав історик Сіріск. Він зібрав і опрацював розповіді про чудеса богині Діви і одночасно висвітлив політичну історію міста. Сіріск був увінчаний золотим вінком і удостоєний почесного декрету. На Боспорі був відомий філософ Смікр, а у І ст. н.е. — філософ і письменник Стратонік. Деякі лапідарні написи свідчать про існування в грецьких містах традиції фіксувати визначні історичні події. Відомий, наприклад, список переможців на змаганнях із Горгіпії, який містить 226 імен і охоплює період близько 50 років.

Про діяльність вчених, які походили з Північного Причорномор’я, відомо у метрополії. З Ольвії походив філософ ІІІ ст. до н.е. Біон. Боспоритом або ольвіополітом за походженням був Сфер — філософ стоїчної школи і автор політичних творів „Про лаконську політику” і „Три книги про Лікурга і Сократа”. Ольвіополітом в Греції називали софіста і історика Посідонія, що говорить, звичайно, про його походження. А в політичному житті Епідавра відігравав велику роль боспорит Ісіл.

Велика кількість написів на посуді, в тому числі й на ліпному, предметах туалету, черепиці, свинцевих пластинах свідчить, що основна маса грецького суспільства у Північному Причорномор’ї була знайома з грамотою. А це означає, що в колоніях існувала, принаймні, початкова освіта, доступна населенню. Зі слів Діогена Лаертського відомо, що Біон Борисфеніт, який був рабом ритора, згодом став вільновідпущеником і дістав пристойну освіту.

Досить частими знахідками в античних шарах є кістяні стила для письма. На посуді зустрічаються набори літер, розташовані в безсистемному або алфавітному порядку — можливо, тренування у письмі. На Боспорі юнаки старшого віку — ефеби — проходили спеціальний курс навчання в однорічних або дворічних школах. Керівники таких шкіл називались косметами. Почесна посада космета зафіксована у Фанагорії.

Про розвиток літературної творчості в північно-причорноморських державах свідчать лише лапідарні написи, переважно надмогильні епітафії. Їх автори були знайомі з ліричною і епічною поезією. Діон Хрисостом — автор І ст. н.е. відзначає, що ольвіополіти шанували Гомера і майже всі знали „Іліаду”. Він же згадує і місцевих поетів, які читали свої вірши перед битвами. На чорнолаковій солонці з Пантікапея є напис про те, що вона є нагородою Гігенту і Патайку за перемогу у виконанні епічних поем, а з Херсонесу походить список, який містить імена переможців у змаганнях виконавців епіграм і поховальних пісень. Тут же згадуються комічні актори або комедіографи.