Практична робота № 81. Поєднайте ці іменники із запропонованими словами: Вклад/внесок: вступний, пайовий, строковий, простий, виграшний, майновий, безстроковий Карєр/ кар’єра: артистичний, піщаний, відкритий, стрімкий, занедбаний, гранітний Зясуйте значення поданих слів, складіть з ними словосполучення: Авторитет – престиж, дефект – недолік, процент – відсоток, форум – збори, абонент – абонемент, тактовний – тактичний, громадський – громадянський, Поясніть семантичні відмінності між словами, наведеними в групах. Утворіть словосполучення, використовуючи подані слова: Ділянка — дільниця; договір — угода; економіка — економія; завдання — задача; інформативний — інформаційний; керівництво — керування; кримінальний — карний; об'єм — обсяг; особистий — особовий — особливий.
Пояснити значення і особливості функціонування наведених іншомовних слів, обґрунтовуючи доречність того чи іншого слова, ввести його у семантично виразний контекст. Проставити наголоси у цих словах. Подати український відповідник, якщо він є. I. Аудитор. Аудієнція. Брифінг. Прес-конференція. Кемпінг. Альтернатива. Сервіс. Отель — мотель — готель. Менеджер. Імідж. Симпозіум. Офіс. Діаспора. Конверсія. Консенсус. Рейтинг. Субординація. II. Оратор, пауза, парі, пасивний, прейскурант, специфіка, фіксувати, фактор, фаворит, дефект, імпульс, аналогія, експромт, сервіс, діапазон, контингент, безапеляційно, кур'єр, комфортабельний, аномалія, акумулювати, премія, аванс, процент, колекція.
Від поданих слів утворити прикметники, скласти з ними словосполучення термінологічного значення: Дивіденд, інвестиція, борг, виробництво, галузь, кредит, готівка, бартер, товар, акціонер, закупівля, валюта, рентабельність, прибуток, криза, фірма, маркетинг.
5.Чи становлять синонімічні ряди подані слова? Обгрунтуйте. Робітник – працівник – співробітник, становище – положення – стан, галузь – сфера – ділянка, дилема – проблема – завдання, об’єм – обсяг, повістка – порядок (денний), заступник - замісник Вправа 1. Перекладіть словосполучення українською мовою. В тих випадках, де це можливо, подайте кілька варіантів перекладу: А. По прибытию на место; переслать по почте; установить деловые контакти по вопросам производства; комитет по экономике и контролю; по исполнению желаний; передать по рации; огромный по своим масштабам; культура, национальная по форме; реализовать по безналичному расчету; работать по программе; получить по подписке; раб-тать по учебнику; сообщить по телефону; старший по возрасту. Б. Оказывать услуги по закупке; подготовить документи по привлечению иностранных инвестиций; работать по принципам рыночной экономики; по его приказу; по собственному желанию; заказы просим высылать по адресу; по просьбам телезрителей; осуществлять мероприятия по регистрации; по свидетельству очевидцев; по профессии; по вашему предложению; по вашим заявкам; комитет по делам разоружения; высылать пакеты документов по малым предприятиям, акционерным обществам, по обществам с ограниченной ответственностью. В. По желанию организации; по рассмотрению вопроса; по получению документов; работать по совместительству; курси по изучению языка; поссориться по недоразумению; заместитель директора по общим вопросам; консультант по научным вопросам; группа по исследованию; обидеть по не-вниманию; совершить по ошибке; по окончанию срока действия; комиссия по составлению резолюции; по возвращению из отпуска.
Незважаючи на наявні позитивні тенденції, які набирають силу останнім часом, аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора економіки ще не відбулося. Серед головних причин, які стримують його розвиток, можна назвати такі:
РИНОК [РЫНОК] - 1. Місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торгових угод. 2. Економічна категорія товарного виробництва, що являє собою сферу обміну з певною системою ринкових відносин між продавцями і покупцями 3. Економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, в результаті яких формується попит, пропози-ція, ціна. Структура ринків надзвичайно багатогранна. Розрізняють Р. за видами товарів і послуг (Р. сировини, засобів виробництва, споживчих товарів, капіталу, валюти, цінних паперів, праці, інформаційного та інтелектуального продукту тощо}', за масштабами території (світовий, загальні, регіональні. національні, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні і зовнішні); за рівнем конкуренції (вільні, монополістичні, олі-гополістичні). Роль рынка как регулятора отношений в обществе и экономике хорошо известна. Следует, тем не менее, выделить несколько конкретных функций, которые определяют значение рынка для всей системы коммерческих отношений:
2. Структура та види ринку Пізнання ринку як економічної категорії неможливе без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути багато, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин: * товарний ринок: ринок предметів споживання та послуг, ринок засобів виробництва, ринок науково-технічних розробок; Кожен з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, ринки косметики та ін., що існують всередині ринку предметів споживання; ринки машин, верстатів і т.п. - ринку засобів виробництва. Ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок. Існує і такий критерій розмежування ринку, як ступінь зрілості ринкових відносин: розвинений ринок; ринок, що формується; ринки з різним ступенем обмеження конкуренції: монопольний, олігопольний. Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічно взаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших ринків і системи в цілому. Розглянемо зміст окремих видів ринку. Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім'ї, кожної людини. Послуга - це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення, з діяльністю, а їх неможливо нагромаджувати, транспортувати. Складовими елементами ринку предметів споживання є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки тощо) та поточного споживання. Даний ринок найбільш схильний до коливання попиту та пропозиції грошового обігу, інфляції. Цей ринок безпосередньо впливає на благоустрій нації. Для функціонування ринку товарів і послуг потрібна розвинута гуртова та роздрібна торгівля. У межах споживчих товарів і послуг потрібно виділити ринок продовольчих товарів і ринок промислових або непродовольчих товарів. Кожен з них володіє власною специфікою як різних сфер, які випускають товари та послуги, так і способами і формами їх просування від виробників до споживачів. Для України характерним є дефіцит багатьох товарів, що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище, надаючи можливість встановлювати завищені ціни, протидіяти формуванню ринкових відносин. Не подолавши цієї суперечності, збудувати ринок не вдається. На практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу, що призводитиме як до зрівнялівки, так і до збагачення всіх, хто має доступ до предметів споживання та послуг. Найважливішими напрямами формування ринку предметів споживання в Україні є: ліквідація глибокої диспропорції в народному господарстві між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; розвиток підприємництва у сфері виробництва й збуту продовольчих і непродовольчих товарів; переходу до вільного ціноутворення на більшість товарів; захисту споживчого ринку та ін. Головною умовою розширення ринку послуг в Україні є зростання продуктивності праці у сфері матеріального виробництва, насичення ринку товарами широкого вжитку, що дасть змогу збільшити зайнятість у сфері нематеріального виробництва, значно розширити асортимент платних і безкоштовних послуг для населення. Крім цього, важливими умовами зростання обсягу ринку послуг є підвищення реальної заробітної плати, формування повноцінного ринку робочої сили та інші фактори. Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів, їхня самостійність залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва. У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці і ринок предметів праці. Ринок засобів праці поділяється на ринок нового і вживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, що виготовляється на індивідуальні замовлення. Для створення широкомасштабного і високоефективного ринку засобів виробництва в Україні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва, де б її суб'єктами були різні власники, тобто необхідно забезпечити реальний плюралізм форм власності. Це зумовить формування конкурентного середовища, створить стимули для нововведень, масового оновлення основних виробничих фондів. Крім того, потрібна активна амортизаційна політика держави, слід надавати податкові, кредитні пільги тим підприємствам, які впроваджують нову техніку. Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об'єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін. Фінансовий ринок включає: ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, валютний ринок. До ринку капіталів відносять перш за все товари і послуги виробничого призначення або такі товари і послуги, які безпосередньо не призначаються для задоволення потреб населення, а непрямим чином (через поставку обладнання, машин, технології, сировину, матеріали) спрямовані на вирішення завдань із задоволення потреб суспільства в необхідних благах. Для даного ринку характерна постійність та довгостроковість виробничих зв'язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов'язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень. Оскільки конкуренція стимулює активне впровадження нової техніки та технології, розробку нових моделей товарів, підвищення їхньої якості, підприємства потребують все нових інвестицій. Важливим їх джерелом є кредит, який надається у вигляді позики і являє собою необхідний компонент фінансового ринку - кредитний ринок. Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни). Ринок цінних паперів є прямим продовженням кредитного ринку. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками. Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації, зобов'язання державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі. Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному ринку здійснюється продаж нових паперів після їх емісії (випуску). Вторинний ринок цінних паперів, на якому обертаються раніше випущені акції та облігації, тобто здійснюється їх перепродаж, обслуговується фондовою біржею. Для розвитку фінансового ринку в Україні необхідно насамперед подолати економічну кризу, повернути трудящим вилучені державою трудові заощадження, індексувати заробітну плату, пенсії, стипендії відповідно до зростання цін, інтенсивніше здійснювати акціонування власності, створювати інвестиційні фонди тощо. Валютний ринок - це такий специфічний ринок, де предметом купівлі-продажу є різні національні валюти. Його функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн, у вигляді валютних бірж. Найважливішими для світових валютних операцій є Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька та Токійська валютні біржі. Практика функціонування ринкової системи свідчить, що заборона здійснювати валютні операції всім учасникам економічного життя призводить до формування чорного або так званих паралельних ринків валюти, на яких курси валют відхиляються від офіційних курсів. Ринок праці - це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями - за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили. Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) - "покупці" і окремі особи (працеємці) - "продавці". Ринок праці виконує такі функції: · 1) оцінює корисність (споживну вартість) і цінність (вартість) робочої сили, тобто того чи іншого виду праці; · Функціонально-організаційна структура ринку праці включає в себе принципи державної політики в галузі зайнятості, правове регулювання трудових відносин, систему підготовки кадрів, систему найму, систему перепідготовки і перекваліфікації робітників, яку здійснюють біржі праці. В Україні процес державного впорядкування ринку праці тільки почався. Його характерними особливостями є значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом, відчутна невідповідність між якістю робочої сили та рівнем заробітної плати, низька мобільність робочої сили внаслідок несформованості ринку житла, значними цінами на послуги, пов'язані з переїздом на нове місце проживання та ін. Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких - збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг. Важливим елементом ринку інформації є інформація про конкурентів. Засобом збирання відповідної інформації є перегляд професійних журналів, зустрічі з фахівцями, запрошення консультантів тощо. Особливістю такого товару як інформація є те, що втаємничена, маловідома інформація коштує дорого, адже "хто володіє інформацією - володіє світом" і "будь-яка монополія починається з монополії на інформацію", а інформація відома всім не коштує нічого. Цей товар не має другої свіжості".
Теории денег и их эволюция.
Связь денег с производством замечена давно. Деньги являются важным элементом любой экономической системы, содействующих функционированию экономики. В зависимости прежде всего от оценки роли денег и денежной системы в развитии экономики существуют различные теории денег. Эти теории возникают, получают подтверждение и какое-то время господствуют. Однако некоторые из них, напротив, не получают распространения, поскольку практика не подтверждает, а то и просто опровергает их. Различают три основные теории денег – металлическую, номиналистическую и количественную. Металлическая теория денег. Данная теория возникла в Англии в период первоначального накопления капитала в XVI – XVII вв. одним из основателей металлической теории был У.Стаффорд (1554- 1612). Для металлической теории денег было характерно отожествлять богатства общества с драгоценными металлами, которыми приписывалось монопольное выполнение всех функций денег. Сторонники этой теории не видели необходимости и закономерности замены полноценных денег бумажными, поэтому позднее они выступали против бумажных денег, не разменных на металл. Номиналистическая теория денег. Первыми представителями этой теории были англичане Дж. Беркли (1685 – 1753) и Дж. Стюард (1712 – 1780). В основе их теории лежали два следующих положения. Во-первых, деньги создаются государством, и, во-вторых, стоимость денег определяется их номиналом. Основной ошибкой представителей номинализма является положение о том, что стоимость денег определяется государством. Тем самым они отрицают трудовую теорию стоимости и товарную природу денег. Дальнейшее развитие этой теории приходится на конец XIX- XX вв. Наиболее известным представителем номинализма был немецкий экономист Г. Кнапп (1842 – 1926). По его мнению, деньги имеют покупательную способность, которую придает им государство. Г. Кнапп основывал свою теорию не на полноценных монетах, а на бумажных деньгах. При анализе денежной массы он учитывал лишь государственные казначейские билеты (бумажные деньги) и разменные монеты, исключая из нее кредитные деньги (векселя, банкноты, чеки). Главная ошибка номиналистов состояла в том, что, оторвав бумажные деньги от золота и от стоимости товара, они наделяли их «стоимостью», «покупательной силой» путем акта государственного законодательства. Положения номиналистической теории были применены в экономической политике Германии, которая широко использовала эмиссию денег в годы первой мировой войны. Период гиперинфляции в Германии в 20–х годах окончательно опроверг концепцию номинализма в теории денег. Количественная теория денег. Основоположником количественной теории денег был французский экономист Ж. Боден (1530 – 1596). Дальнейшее развитие эта теория получила в трудах англичан Д. Юма (1711 – 1776) и Дж. Милля (1773 – 1836), а также француза Ш. Монтескье (1689 – 1755). Д. Юм, пытаясь установить причинную и пропорциональную связь между приливом благородных металлов из Америки и ростом цен в XVI – XVII вв., выдвинул тезис: «Стоимость денег определяется их количеством». Сторонники этой теории видели в деньгах только средство обращения. Они ошибочно утверждали, что в процессе обращения в результате столкновения денежной и товарной масс якобы устанавливаются цены, и определяется стоимость денег. Основы современной количественной теории денег были заложены американским экономистом и математиком Ирвингом Фишером (1867 – 1947). И. Фишер отрицал трудовую стоимость и исходил из «покупательной силы денег». Он выделял шесть факторов, от которых зависит эта «покупательная сила денег»: 1) количество наличных денег в обращении; 2) скорость обращения денег; 3) средневзвешенный уровень цен; 4)количество товаров; 5) сумма банковских депозитов; 6) скорость депозитно-чекового обращения. Современная количественная теория денег, изучая макроэкономические модели и общие соотношения между массой товаров и уровнем цен, утверждает, что в основе изменения уровня цен лежит главным образом динамика номинальной денежной массы. Она выдвигает соответствующие практические рекомендации по стабилизации экономики с помощью контроля над денежной массой. Разновидностью количественной теории денег является монетаризм. Монетаризм – экономическая теория, в соответствии с которой денежная масса, находящаяся в обращении, играет определяющую роль в стабилизации и развитии рыночной экономики. Основоположником монетаризма является создатель чикагской школы, лауреат Нобелевской премии 1976 г. М. Фридмен. Монетаризм возник в 50 – е годы. Монетаристский подход к управлению экономикой широко использовался в США, Великобритании, ФРГ и других странах в период преодоления стагфляции70- х – начала 80- х годов, а также в начале 90- х годов при переходе к рыночной экономике в России. Вершиной теоретических разработок монетаризма стали концепции стабилизации американской экономики и известная «рейгономика», реализация которых помогла США ослабить инфляцию и укрепить доллар. После кейнсианства концепции чикагской школы стали вторым примером эффективного использования экономической теории в экономической практике США. Кейнсианство – макроэкономическая теория, признающая и обосновывающая необходимость и значимость государственного регулирования рыночной экономики. Названа по имени Дж. М. Кейнса (Великобритания). Возникновение данной теории относится к периоду Великой депрессии 1929 – 1933 гг. этот крупнейший кризис мировой капиталистической системы обнаружил неспособность чисто рыночного научного направления ответить на вопрос о его причинах и путях стабилизации экономического развития. Основу теоретических положений Кейнса составляет идея о вмешательстве государства в развитие капиталистической экономики с целью устранения кризисных явлений, достижения максимальной занятости, повышения темпов роста общественного производства. Кейнс считал, что практическая реализация этой идеи может быть достигнута посредством применения макроэкономических методов, предполагающих анализ взаимозависимости таких агрегатных (совокупных) величин, как национальных доход, совокупное предложение, совокупный спрос, занятость, сбережения, инвестиции. Основным фактором, воздействующим на экономический рост и способным обеспечить выход экономики из депрессии, Кейнс считал совокупный спрос, определяемый тремя составляющими: потреблением населения, инвестициями предприятий и государственными расходами. В соответствии с монетаристской концепцией современные рыночные отношения представляют собой устойчивую, саморегулируемую систему, обеспечивающую экономическую эффективность. Важно также, что вмешательство государства в развитие экономики желательно и неизбежно, но не с целью корректировки рыночных механизмов кейнсианскими методами регулирования совокупного спроса, а для создания условий активизации конкурентных сил рынка при помощи рациональной денежной политики. В зависимости от реакции рынка на манипулирование денежной массой Фридмен и его последователи рассматривают две модели – краткосрочную и долгосрочную. В краткосрочном плане увеличение денежной массы ведет к понижению процентных ставок и расширению спроса, сокращению безработицы. Однако если увеличение предложения денег повторяется неоднократно в течение длительного времени, то происходит интенсификация инвестиционного процесса. Это стимулирует рост объемов производства, продаж, доходов и спроса на деньги, что повышает ставку процента. Долгосрочный эффект такой политики – разрыв связи между движением нормы процента, изменением спроса на деньги и их предложением. Условием долгосрочного равновесия денежного рынка монетаризм считает соблюдение основного денежного закона, устанавливающего связь между долгосрочным темпом роста предложения денег и долгосрочным темпом роста реального продукта. Цель долгосрочной денежной политики – стабилизация инфляции и превращение ее в полностью прогнозируемую. С позиций монетаризма такая экономическая политика, ориентирующаяся не на краткосрочные изменения хозяйственной конъюнктуры, а на долгосрочные тенденции, наилучшим образом содействует поддержанию оптимальных темпов экономического роста. В настоящее время монетаризм уже не является полным антиподом кейнсианской концепции развития экономики. Сегодня существует некий кейнсианско – неоклассический синтез – самостоятельная теоретическая модель, аккумулирующая элементы обеих экономических теорий. Функции денег. Сущность денег раскрывается в функциях, которые они выполняют: - Мера стоимости, то есть их способность измерять стоимости всех товаров,служит посредником при определении цены. Необходимо понимать, что не деньгиделают товары соизмеримыми, а товары соизмеримы с помощью денег, потому,что они, как и деньги, являются продуктами человеческого труда. Цену можетиметь только тот товар, который находится в относительной форме стоимости.Сами деньги цены не имеют. Вместо цены деньги обладают покупательнойспособностью, которая выражается в количестве товаров, которые можно на нихкупить. Придавая форму цены другим товарам, сами деньги в условиях обращенияполноценных металлических денег не имеют цены. Стоимость золота как денегвыражается в потребительной стоимости других товаров. Поскольку золотообменивается на любые товары, его относительная стоимость получаетбесконечный ряд выражений, в разнообразных товарах. Стоимость золота, как и всякого другого товара, определяетсяколичеством общественно необходимого труда, затраченного на егопроизводство. С ростом производительности труда количество труда,затрачиваемого на производство золота, изменяется. Поэтому стоимость золотане может быть величиной постоянной. Цены товаров при золотом обращении исвободном рыночном ценообразовании зависят от их собственной стоимости и отстоимости золота. При данной стоимости золота цены товаров изменяются прямопропорционально их собственной стоимости; с увеличением стоимости данноготовара повышается и его цена, с уменьшением стоимости она понижается. Еслистоимость товаров остается прежней, а стоимость золота изменится, ценытоваров изменяются обратно пропорционально стоимости денег: с повышениемстоимости золота цены товаров понижаются, а с понижением они возрастают вусловиях полноценного металлического обращения. История знает немало примеров, когда удешевление производства золотавызывало «революцию цен». Так в XVII веке и первой половине XVIII векаоткрытия богатых месторождений золота и относительная легкость его добычипривели к общему снижению стоимости желтого металла, что вызвало вевропейских странах значительный рост цен всех товаров, выраженных взолоте. Особенность функции денег как меры стоимости заключается в том, что еевыполняют действительные деньги (золото, серебро - обладающиесамостоятельной стоимостью), которые выражают стоимость товаров идеально,то есть в виде мысленно представленных денег. Как мера стоимости они служат для того, чтобы превращать стоимостьбесконечно разнообразных товаров в цены, в мысленно представляемыеколичества золота и т.п. Мерой стоимости измеряются товары как стоимости;напротив, масштаб цен измеряет различные количества золота его количеством,а не стоимостью данного количества золота весом других его количеств. Получившая денежное выражение стоимость товаров проявляется в видецены. Но так как различные товары обладают неодинаковой стоимостью, длясравнения цен в ходе развития меновых отношений государства сталиустанавливать фиксированные масштабы цен, то есть определенное количествозолота и серебра принятые за денежную единицу. Функция меры стоимости отражает отношения товара к деньгам каквсеобщему эквиваленту. Однако для определения цены товаров этогонедостаточно. Необходим масштаб для сравнения, то есть масштаб стоимостидругих товаров или масштаб цен. Масштаб цен определяется государством и служит для измерения ивыражения цен всех товаров. Масштаб цен тем лучше выполняет своеназначение, чем реже изменяется его основа, то есть единица масштаба. Специфика функции денег как меры стоимости состоит в том, что этуфункцию они выполняют как мысленно представляемые деньги. Для того чтобыизмерить стоимость товара в деньгах, нет необходимости иметь при себеединицу измеряемого товара и единицу измерителя, в отличии, например, отгирь в измерении веса. - Функция средства обращения. Деньги были рождены торговлей и возникли,как техническое средство, облегчающее обмен товарами. Ведь без денег болееили менее легко может состояться только прямой обмен, когда у каждого изпартнеров есть то, что нужно другому. Но даже, если на рынок придут всеготри человека, они могут и не договориться об обмене, если им не помогутденьги. В качестве посредника в процессе обращения товаров, деньги выполняютфункцию средства обращения. Товарный обмен первоначально осуществлялся вформе непосредственного обмена товара на товар (Т-Т), Появление денегозначает существенное изменение формы обмена: товар сначала продается заденьги, а затем на вырученные деньги товаропроизводитель покупаетнеобходимые ему товары. Перемещая товары из рук в руки, доводя товары допотребителя, деньги непрерывно находятся в движении, переходя от одноголица к другому, связывая тем самым акты обмена в единый процесс обращениятоваров. При товарном обращении роль посредника при обмене товаров выполняютденьги, Здесь товар проходит два измерения формы товарной стоимости: 1. товар продается за деньги, его стоимость из товарной формы превращаетсяв денежную (Т-Д); 2. на вырученные деньги покупается товар, то есть денежная форма стоимостипревращается в товарную (Д-Т). Следовательно, товарное обращение имеет форму Т-Д-Т. В товарномобращении, где деньги играют роль посредника, акты купли и продажиобособляются, становятся самостоятельными, не совпадают во времени ипространстве. Товаропроизводитель имеет возможность продать товар сегодня,а купить другой товар лишь через день, неделю, месяц и т.д. Он можетпродавать его на одном рынке, купить нужный ему товар на другом. Такимобразом, деньги как средство обращения преодолевает индивидуальные,временные и пространственные границы непосредственного обмена испособствуют развитию товарного обмена. С появлением денег противоречие процесса обмена не исчезает, анапротив, усиливается. Обладая деньгами как самостоятельной формойстоимости, товаропроизводитель использует их когда хочет и где хочет. Заактом Т-Д может не последовать акт Д-Т, если продавец вообще воздержится отпокупке. Но в таком случае какой-то третий производитель не сможет продатьсвой товар. Разрыв между продажей и куплей в одном из звеньев товарногообращения вызывает разрыв в ряде других звеньев. Превращение прямого обменатоваров в товарное обращение, связанное с функцией денег как средстваобращения, создает, таким образом, возможность экономических кризисов. Функцию денег как средства обращения выполняют реальные деньги, необязательно являющиеся полноценными, т.к. в процессе товарного обращенияденьги выступают в роли мимолетного посредника, то они могут быть замененызнаками стоимости. Хотя для выполнения функции средства обращения деньгивсегда должны быть в наличии, то есть эту функцию могут выполнять лишьреально существующие деньги. Они должны обладать такими качествами, какпортативность, прочность, однородность, делимость. Специфика данной функциинакладывает отпечаток и на формы денег. Обладая в качестве денег всеобщейпотребительской стоимостью, золото первоначально функционировало вобращении в форме слитков, которые принимались по весу. Развитие торговыхотношений объективно привело к переходу от обращения золота к обращениюзолота в монетной форме. Обращение стёршихся монет, когда возниклонесоответствие в их собственном весе, создала объективные предпосылки длязамены золотых монет (полноценных денег) знаками золота или знаками денег.В качестве таких выступали монеты, металлическое содержание которыхопределялось государством. Другой формой являются бумажные деньги. Сразвитием денежного обращения наряду с металлическими деньгами получилихождение бумажные деньги. Бумажные деньги - новая форма денег. По своей экономической природеони представляют знаки действительных денег – золота, являются егознаменателем в функции средства обращения. Бумажные деньги не устраняют, анаоборот, предполагают наличие действительных денег. Необходимо только,чтобы денежные знаки обладали общественной значимостью. Бумажные знакистоимости выпускаются государством, которое придает им принудительный курсв законодательном порядке, они имеют законную платежную силу в границахданного государства. Деньги как мера стоимости и как мера обращения образуют единствопротивоположностей. Одна функция предполагает другую, При металлическомобращении ден
|
