Лютнева революція в Росії 1917 р. Українська Центральна Рада та етапи її діяльності.

Національна революція 1917-1920 рр. тісно пов’язана з історією українського народу, адже вона випливала із закономірностей багатовікового розвитку України і поєднувала національно-визвольний і державницький аспекти. Її трагічні наслідки зумовлені спробами тогочасних лідерів нації розірвати пов’язані між собою складові цілісного революційного процесу, серією практичних прорахунків і провалом планів накреслених на початок революційного руху. До того ж, Світова війна загострила усі протиріччя, що існували у Російській імперії: між капіталістичним і феодальними укладами, буржуазією і робітниками, буржуазією і поміщиками-дворянами, царатом і суспільством, імперією і національними окраїнами - внутрішніми колоніями тощо. Вподальшому ці протиріччя зумовили повалення царизму.

 

Перебіг революційних подій:

18 лютого 1917 р. - робітники Путилівського заводу припинили роботу з вимогою про збільшення на 50% заробітної платні, відповідь адмініс­трації заводу - звільнення робітників;

23 лютого1917 р. - страйк у Петрограді з нагоди Міжнарод­ного жіночого дня 8 Березня (за новим стилем 23 лютого припадало на 8 березня);

25-26 лютого 1917 р. - у дні вуличних боїв у столиці робітниками міста була створена Рада (Петроградська Рада робітничих депутатів) на чо­лі з меншовиками Чхєїдзе і Скобелевим. Був також створений Тимча­совий комітет Державної Думи на чолі з Родзянком.

25 лютого 1917 р. - Державна Дума обирає Тимчасовий уряд;

1 березня 1917 р. - утворилася Рада солдатських депутатів, яка об'єдналася з робітничою радою. Того ж дня імператор Микола IIзрікається престолу, що посприяло активізації політичної боротьби на національних околицях, у тому числі і в Україні.

4 березня 1917 р. (17 березня) в Україні створена, Центральна Рада як фактично незалежний від Тимчасового уряду орган республіканської влади. Ра­да очолила рух українського народу за самовизначення у формі автономії, з пе­рспективою на відділення і створення самостійної держави. Головою Ради був обраний Михайло Сергійович Грушевський.

У результаті весною 1917 року в Україні встановилося двовладдя української Центральної Ради і Тимчасового уряду Росії. Одночасно за активної участі більшо­виків і меншовиків у багатьох містах і селищах Півдня і Лівобережної України створювалися Ради робітничих і солдатських депутатів.

 

Ставлення до революції різних соціальних груп класів і партій України

Під час революції з'являється багато різних політичних партій та органі­зацій. Таких формувань в Україні було чимало. Лише великих партій налічува­лося до двох десятків: це філії загальноросійських партій, національно-українські, єврейські та польські.

Солдатські та селянські маси, втомлені від голоду, війни, жорстокої екс­плуатації, воєнної розрухи - вітали революцію. У ній вони бачили вирішення своїх невідкладних соціальних проблем, тому й підтримали більшо­виків, чиї гасла: «земля - селянам, фабрики - робітникам, влада - радам, мир - на­родам» на тлі організованого безсилля уряду виглядали особливо привабливо.

В період революційних перетворень в Україні діяли такі партії:

❖ УПСФ - Українська партія соціалістів-федералістіввиношувала ідею автономії України у межах Російської імперії, безбуржуазність і безкласовість українського народу.

❖ УСДПР - Українська соціал-демократича робітнича партія на чолі з В. Винниченком, що вимагала національної автономії України.

❖ Український партія соціалістів-революціонерів (есери).

❖ Українська демократична хліборобна партія.

Всі партії, окрім соціальних вимог, активно домагалися проголошення України автономним національним державним формуванням у складі Російсь­кої імперії. Проте, абсолютну більшість у радах отримали партії меншовиків і есерів, що відповідало реальному впливу цих партій на населення у той час.

ОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 р.

 

Отже, в Україні процес формування влади мав свою специфіку. Якщо в Росії склалося двовладдя, то в Україні – тривладдя.