Призначення і технічна характеристика поглинача вапняного (ХП-В).

Хімічний поглинач вапняний призначений для очищення повітря, що видихається від діоксида вуглецю при роботі в кисневих ізолюючих протигазах.

ХП-В (ДЕРЖСТАНДАРТ 6755-88) являє собою гранульований продукт білого кольору з добавкою NаОН, без будь-яких запахів.

ХП-В – продукт одноразової дії і регенерації не підлягає. Гарантійний термін збереження -1 рік із дня виготовлення.

До основних характеристик, що визначають придатність ХП-В відносяться:

1. Вміст СО₂ (до 5 мас.%). За вмістом діоксиду вуглецю (%СО₂) в ХП-В визначають його придатність до:

І зона – придатний для зарядки бойових патронів при первинній пробі (0,141-3,99 %СО₂);

П зона- придатний при вторинній пробі (4,00 – 4,48 %СО₂);

Ш зона – придатний для використання з навчальною метою (4,49 – 6,94 %СО₂);

IV зона- не придатний (6,94-8,69 %СО₂).

2. Вологість (16-21%). При вологості ХП-В менше 16% необхідно його додатково зволожити до норми. Якщо вологість ХП-В більше 21%, то його піддають підсушуванню. При вологості ХП-В в 22% вміст СО₂ повинний перевищувати 4,4%. У подальшому, на кожний відсоток підвищення вологості, вміст СО₂ у ХП-В повинен знижуватися на 0,3%.

3. Час захисної дії (понад 50…80 хв.). Якщо час захисної дії ХП-В менше 50 хв., поглинач бракується і складається акт на його списання; в межах 50-80 хв., поглинач може використовуватися лише для навчання; якщо час захисної дії більш 80 хв., ХП-В використовують для зарядки регенеративних патронів.

Техніка безпеки. Поглинач не горить. Пил поглинача ХП-В має подразнюючу дію на дихальні шляхи і шкіру, тому що містить у собі гідроксиди кальцію та натрію.

Роботи, які пов'язані з пересипанням поглинача, зарядкою регенеративних патронів протигазів, необхідно виконувати в протипильовому респіраторі і бавовняних рукавицях.

Основними уражаючими факторами пожежі є:

1) теплове випромінювання, уражаючи дія якого характеризується тепловим імпульсом (кал/см², кДж/м²);

2) токсична дія продуктів горіння, що характеризується концентрацією токсичних речовин (, г/ м³).

Фактори що впливають на виникнення і розповсюдження пожеж.

На виникнення і розповсюдження пожеж на об’єкт впливають такі чинники:

∙ категорія виробництва за вибухопожежною небезпекою;

· ступінь вогнестійкості будівель і споруд;

∙ щільність забудови території об’єкта;

· погодні умови та ін. чинники.

Категорія виробництва за вибухопожежною небезпекою визначається технологічним процесом, видом речовин і матеріалів, що використовуються і виробляються. Розрізняють 5 категорій виробництв за вибухопожежною небезпекою: А, Б, В, Г, Д.

До категорії А відносять виробництва, в яких використовуються гази і пари, що мають нижню межу вибуховості до 10% об`єму повітря; рідини, що мають температуру спалаху парів до 28 °С; речовини, що здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, повітрям чи одне з одним. До них відносяться цехи, де використовується металевий натрій і калій; водородні станції; виробництва штучного рідкого палива та ін.

До категорії Б відносять виробництва, де використовують горючі гази, нижня межа вибуховості яких перевищує 10% об`єму повітря, рідини, які мають температуру спалаху 28…61°С; горючі пил та волокна, нижня межа вибуховості яких 65 г/м<sup>3</sup> до об`єму повітря.

Такими виробництвами є цехи виробництва вугільного пилу та деревинної муки; обробки синтетичного каучуку; мазутні господарства електростанцій та ін.

Категорія В – виробництва, де використовують рідини з температурою спалаху парів вище 61°С; горючі пил та волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м³ до об`єму повітря, а також тверді речовини і матеріали, які згорають. До цієї категорії належать: деревообробні, трикотажні, швейні виробництва, підприємства первинної обробки бавовни, масляні господарства електростанцій та ін.

Категорія Г – виробництва, на яких обробляють незгораємі матеріали у гарячому, розпеченому чи розплавленому стані, а також спалювання твердого, рідкого чи газоподібного палива. Це ливарні, зварювальні цехи, цехи гарячої прокатки металу, котельні та ін.

Категорія Д – виробництва, де обробляють та зберігають незгораємі речовини і матеріали у холодному стані. До них відносять: цехи холодної обробки металів, інструментальні цехи, градирні електростанції та ін.

За вогнестійкістю будівлі поділяють на 5 ступенів: І, ІІ, ІІІ, ІУ, У. (згідно ДБН В.1.1.-7-2002).

Ступінь вогнестійкості будівлі визначається межею вогнестійкості її будівельних конструкцій і межею розповсюдження вогню по цим конструкціям.

Межа вогнестійкості конструкції (стіни, перекриття; колони, і т.ін.) визначається часом (в хвилинах) від початку дії вогню на конструкцію до моменту втрати нею несучої здатності втрати цілісності.

Межа розповсюдження вогню по конструкції характеризує здатність її розповсюджувати вогонь. За цим показником конструкції поділяють на: такі, що нездатні розповсюджувати вогонь (межа дорівнює 0 см), такі, що мають малу здатність (межа до 25 см для горизонтальних конструкцій, до 40 см - для вертикальних) і такі, що мають більшу здатність (межа – більше 25см, більше 40см відповідно).

Найбільш вогнестійкі будівлі І та ІІ ступеня вогнестійкості. Вони мають межу вогнестійкості несучих стін 150хв і 120хв, міжповерхових перекриттів 60хв і 45хв. відповідно. Межа розповсюдження вогню по конструкціях дорівнює 0 см.

Найменш вогнестійкі будівлі ІУ і особливо У ступеня.

Значний вплив на розповсюдження пожежі має щільність забудови об`єкта, яка визначається відношенням площі усіх забудов об`єкта (S_З), до площі території об`єкта (S_Т):

Щільність забудови характеризує відстань між будівлями на об`єкті і, відповідно, можливість переносу вогню з одного будинку на інший. Аналіз цієї залежності показує, що при щільності забудови до 7% пожежа майже не розповсюджується, при щільності забудови від 7% до 20% на об`єкті можуть виникати окремі пожежі, а при щільності більшій 20% пожежа починає швидко розповсюджуватись по об`єкту (див. рис.5).

Для виробництв усіх категорій (окрім А, Б) розповсюдження пожежі можливе при такій щільності забудови залежно від ступеня вогнестійкості будівель: IV-V ≥10%, III ≥20%, I і II ≥30%.

Швидкість розповсюдження вогню при швидкості вітру 3-5м/с становить: при забудові II і III ступеня – 60-120 м/год; IV і V ступеня –120-300 м/год.

При швидкості вітру 10-15 м/с – збільшується у 2-3 рази.

Час розвитку пожежі в окремій будівлі до повного займання вогнем орієнтовно становить:

Ø у 4-5 поверховій будівлі II ступеня вогнестійкості – 3-4 год;

Ø у 2 поверховій II ступеня - 1 год;

Ø у 4-5 поверхових III ступеня – 1-1,5год; IV-V ступеня – 0,5-1 год.