Попит. Функція попиту

Попит на певний товар характеризує зміни в пове­дінці споживача у відповідь на зміну цінових і нецінових факторів. Попит окремого споживача називається індивідуальним попитом.

Існуюче співвідношення між ринковою ціною і кількістю товару, на який є попит, може бути відображене графічно кривою попиту (графік 2.1).

Крива попиту показує від'ємну пропорційну залежність між ціною P(Рrісе) і кількістю товару Q (Quantity), яку покупець бажає і може купити.

Закон попиту -це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред'явлено попит, зменшується і навпаки (при ін­ших незмінних умовах).

=> Вимога «при інших незмінних умовах» має принципово значення, оскільки вона визначає незмінність всіх ін­ших факторів, що впливають на попит. Це особливе важливо у випадку розгляду гіпотези взаємозв'язку ціни товару і його кількості, що складає основу закону попи­ту (графік 2.1).

=>;Залежність попиту від ціни

Графік 2.1. Криза попиту.

D – попит,

P – ціна,

Q – обсяг попиту.

 

 

Загальновизнане визначення кривої попиту D походить від першої літери англійського слова Demand (попит).

Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат, а попит (залежна змінна) — на осі абсцис.

Крива попиту має від'ємний нахил. Це означає, що чим нижча ціна товару, тим більша його кількість може бути ку­плена покупцями, і навпаки.

Крива попиту (D) — це крива, яка при інших незмінних умовах показує взаємозв'язок між ціною і кількістю купленого товару. Криза попиту показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різни­ми цінами в даний час.

Ринковий попит — це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному зна­ченні ціни.

Крива ринкового попиту характеризує су­купність обсягів товару, на який пред'являється попит. При умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару.

Графік 2.2. Крива ринкового попиту.

Крива ринкового попиту —це крива, яка визначається сумою індивідуальних попитів при кож­ній ціні.

Крива ринкового попиту складається з кривих індивідуального попиту (графік 2.2).

Функція попиту — функція, що визначає величину попиту в залежності від факторів, що вплива­ють на нього.

Найважливіший фактор впливу на попит - ціна на одиницю товару.

Функція попиту може бути виражена рівнянням:

Q_D = f(P),

де Q_D — обсяг попиту, або кількість одиниць товару, як може бути придбана покупцем.

Р — ціна одиниці товару.

Але крім цінового, на попит впливають й інші, нецінові фактори.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

v доходи споживачів;

v місткість ринку;

v ціни і доступність споріднених товарів (товарів-субститутів);

v ціни і доступність доповнюючих товарів (товарів-комплементів);

v смаки і уподобання;

v сподівання щодо майбутніх економічних умов;

v особливі фактори (погода і т. ін.).

Попит може бути функцією всіх цих факторів:

Q_D = f(P,P₁^S,…,P_n^S,P₁^C,…,P_m^C,I,Z,W,N,B…),

де Q_D – обсяг попиту на товар;

Р – ціна товару;

І – доход;

P^S- ціна товару-субституту;

P^C- ціна комплементарного блага;

Z – смаки та уподобання;

W – об’єктивні умови споживання;

N – очікування споживача;

B – інші фактори.