Мета та характер роботиЗгідно з Конституцією, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В Україні визначається і діє принцип верховенства права. Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридично грамотно складати ділові документи. Ці завдання необхідно вирішувати протягом всього навчального процесу. При цьому важливе значення в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності відіграє курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення цивільного права, прищепленню практичних навичок та навичок науково-дослідницької роботи. Написання курсової роботи передбачено навчальними планами і є логічним продовженням оволодіння нормативним матеріалом курсу «Цивільне та сімейне право», сприяє поглибленому його вивченню, певній систематизації, розширенню і закріпленню отриманих знань. До основних задач, які розв'язуються під час написання курсової роботи, відносяться: - поглиблення, систематизація та закріплення теоретичних знань з навчальної дисципліни «Цивільне та сімейне право»; - відпрацювання навичок самостійної роботи з елементами наукового пошуку; - розвиток вміння узагальнювати теоретичний матеріал; - оволодіння науковими методами аналізу практичної інформації; - відпрацювання навичок роботи зі спеціальною літературою, довідковими, періодичними виданнями тощо; - розвиток навичок формулювання висновків на основі наукової аргументації; - здатність обґрунтування рекомендацій та пропозицій щодо Бажаним для студентів є використання фактичних матеріалів зі статистичних збірників, довідкових видань, аналітичних звітів міжнародних та національних науково-дослідницьких організацій, а також матеріалів розгляду судових справ. Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до курсової роботи і регламенту її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена у відповідності до вимог, які зазначені нижче.
2.2. Послідовність виконання курсової роботи Процес виконання курсової роботи з дисципліни «Цивільне та сімейне право» поділяється на декілька етапів, а саме: 1) вибір теми курсової роботи та складання індивідуального календарного плану виконання курсової роботи; 2) формування інформаційної та статистичної бази написання роботи за визначеною тематикою; 3) складання плану роботи; 4) формування тексту курсової роботи, 5) оформлення роботи; 6) подання курсової роботи на рецензування; 7) захист курсової роботи. Тематика курсових робіт з цивільного права визначається цикловою комісією галузей права і відповідає змісту та завданням навчальної дисципліни. Вона є актуальною і тісно пов’язується з практичними потребами фахівців з права. Тематика курсових робіт з цивільного права щорічно коригується з урахуванням набутого на цикловій комісії галузей права досвіду, побажань спеціалістів, які беруть участь у рецензуванні робіт. Визначена і затверджена цикловою комісією тематика курсових робіт з цивільного права доводиться до відома студентів не пізніше 30 жовтня поточного навчального року. Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого цикловою комісією переліку. Студенти також можуть пропонувати власні теми. Виконання курсової роботи з однієї теми кількома студентами можливе лише за умови того, що вони є чітко різними за змістом, методами дослідження та висновками. Тему курсової роботи студент обирає, враховуючи свої знання, здібності та інтереси. При виборі теми курсової роботи доцільно врахувати, що 16 січня 2003 р. був прийнятий новий Цивільний кодекс України і за останні роки внесено ряд змін і доповнень до законодавчих актів, тому студентам підготовці курсових робіт з цивільного права необхідно використовувати положення нових законодавчих актів, роз'яснень Конституційного суду України з різних питань щодо цивільного законодавства, постанов пленуму Верховного Суду України, а також судову практику. Крім того, враховується актуальність теми для дослідження, особисті та професійні інтереси студента та напрямок науково-дослідної роботи, якщо він вже визначився раніше. При виборі тем курсових робіт з загальнонаукового циклу цивільного права слід враховувати, що вони є методологічною основою прикладних досліджень. Обравши тему, студент подає заяву (не пізніше 30 листопада поточного навчального року) у 2 примірниках: один залишається у студента, інший – зберігається на цикловій комісії до моменту захисту виконаної роботи на ім'я голови циклової комісії за зразком, наведеним у додатку Б, узгодивши попередньо неможливість її дублювання іншими студентами з керівником. Приступати до виконання курсової роботи за обраною темою студент може лише з моменту письмового затвердження теми керівником. Після визначення теми студент із науковим керівником розробляє індивідуальний план-графік виконання курсової роботи із зазначенням усіх етапів та офіційних термінів виконання. Графік підписується студентом та науковим керівником (зразок оформлення індивідуального плану-графіка подано у Додатку Г). Зміна плану-графіка виконання курсової роботи допускається тільки за згодою наукового керівника. В процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються літературні джерела, складається бібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників, засобів Інтернету. Особливої уваги слід приділити періодичним виданням, роз'ясненням Конституційного суду України, постановам пленуму Верховного суду України, судовій практиці та засобам Інтернету, де оперативно публікуються результати досліджень фахівців в галузі цивільного права. При написанні курсової роботи обов'язково слід користуватися судовою практикою, статистичними даними, які містяться в щорічних виданнях. Одним із пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду, вивчення для цього іноземних джерел. Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам'яті, звичок і працездатності. Разом з тим є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, більш давніх видань, найновіших джерел.Підібрана таким чином література підлягає попередній обробці. Ознайомлення з нею включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляються з огляду перш за все на те, які ідеї та пропозиції щодо розв'язку проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв'язання. В процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов'язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номера журналу), номера сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті курсової роботи. Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану курсової роботи. План включає в себе: Вступ. Основна частина з поділом на розділи. Висновки. Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності уточнюється і після цього затверджується (не пізніше 15 грудня поточного навчального року). Приступати до написання курсової роботи за обраною темою студент може лише з моменту письмового затвердження плану роботи керівником. Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів по кожній позиції плану. В текст включаються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому етапі також аналізується судова практика, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (рисунки, таблиці). В процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний початковий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції. В процесі написання курсової роботи студент за виникнення такої необхідності може звертатися до наукового керівника за консультацією, час якої призначається науковим керівником. Текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим у відповідності до вимог наукового дослідження. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється відповідно до вимог, які детально описані в одному з наступних розділів методичних рекомендацій. Виконана курсова робота у встановлений регламентом термін подається на циклову комісію і після реєстрації передається науковому керівникові для рецензування. У своїй рецензії викладач відмічає позитивні сторони і недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величину масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, а також робить висновок щодо допуску до захисту з попередньою оцінкою. За незадовільної оцінки робота повинна бути переоформлена з урахуванням зауважень наукового керівника. До повторного захисту робота допускається з попередньою рецензією. Захист курсових робіт здійснюється прилюдно, у відповідності до встановленого графіку, за необхідності – у присутності комісії. Процедура захисту передбачає стислий виклад студентом головних проблем дослідження та їх розв'язку, обговорення основних результатів. До захисту студент знайомиться з рецензією наукового керівника і готується аргументовано відповісти на подані ним зауваження. В процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати і відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься в відомість та залікову книжку студента і перегляду (перезахисту) не піддягає. Керівник курсової роботи: - затверджує обрану студентом тему курсової роботи; - затверджує складений студентом план курсової роботи; - визначає терміни і координує порядок виконання курсової роботи; - рекомендує студентам сучасні літературні джерела та надає поради щодо збору матеріалів судової практики, які необхідні для виконання курсової роботи; - визначає консультаційні дні щодо процесу виконання курсової роботи; - періодично перевіряє якість і своєчасність виконання курсової роботи, згідно графіка перевірки опрацьованого матеріалу студентом; - у разі недотримання термінів виконання курсової роботи студентом доповідає голові циклової комісії або запрошує студента на засідання циклової комісії. Керівництво курсовими роботами здійснюється кваліфікованими викладачами, які мають досвід науково-педагогічної і практичної роботи з даної проблеми та здатні надати студентові суттєву організаційно-методичну допомогу в підготовці роботи, її оформленні та захисті. Науковий керівник контролює хід виконання курсової роботи, своєчасне подання її на рецензування. 2.3. Структура курсової роботи Курсова робота повинна бути логічно побудованою і мати характер цілісного і завершеного самостійного дослідження. Традиційно курсова робота має описово-досліджуваний, теоретико-аналітичний характер і складається зі вступу, основної частини та висновків. Вступ. У вступі обґрунтовується актуальність обраної для дослідження теми курсової роботи, ступінь її наукової розробки у вітчизняній та закордонній літературі, теоретична та практична значущість; дається характеристика сучасного цивільного законодавства; з’ясовуються об’єкт, предмет, визначається мета та завдання дослідження; встановлюється інформаційна база проведеного дослідження; окреслюються методи дослідження. Рекомендований обсяг вступу – 2-3 сторінки. Основна частина роботи поділяється на розділи (оптимальна кількість розділі (3-4). Ця частина курсової роботи присвячується характеристиці теоретичних основ досліджуваної проблеми (дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається, характеристика теоретичних основ об'єкта дослідження); аналізу проблеми та оцінці чинників, які її визначають (подається аналіз проблеми, розкривається її практична значимість, а також сучасний стан проблеми в Україні); науково обґрунтованим рекомендаціям та пропозиціям щодо розв'язання розглядуваної проблеми (аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), керівні роз'яснення пленуму Верховного Суду України, судова практика літературні джерела). Крім того, наводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що наведене в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинні бути обґрунтованими. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову практику (з вказівкою на джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати «життєвість», пріоритет своєї позиції в дискусії. Всі розділи мають бути логічно пов'язані між собою. Теоретичні положення та методичні підходи є основою для аналізу первинних матеріалів або статистичної інформації, висновки і рекомендації базуються на результатах аналізу. Рекомендації можуть стосуватися також теоретико-методологічних основ, понятійного апарату та інструментарію дослідження. В залежності від особливостей досліджуваної проблеми розділи можуть поєднуватися між собою, наприклад, методичний з аналітичним, аналітичний з конструктивним тощо. Зразки планів курсових робіт наведені у додатку В. Рекомендований обсяг основної частини – 30-35 сторінок друкованого тексту відповідно до встановлених стандартів. Висновки – заключна частина. Це коротке резюме змісту курсової роботи. Тут вміщуються висновки і рекомендації, що вказують на ступінь вирішення проблеми та досягнення мети, сформульованої у вступі. Текст висновків повинен містити короткі висновки по змісту кожного питання плану, об'єктивну оцінку отриманих результатів роботи та визначеної мети. На підставі отриманих висновків у роботі бажано викласти обґрунтовані пропозиції та рекомендації, які вміщують конкретні шляхи щодо усунення виявлених недоліків та удосконалення досліджуваного об'єкта. Представлені в роботі висновки та пропозиції у значній мірі визначають якість курсової роботи. Обсяг заключної частини – 2-3 сторінки. Невід'ємною частиною курсової роботи є список літератури, який включає перелік всіх джерел, використаних в процесі роботи. На більшість зі списку використаних джерел повинні бути посилання в тексті курсової роботи. Докладніше про порядок укладання списку літератури – у наступному розділі методичних рекомендацій. Окремі частини тексту, які мають самостійне значення (об'ємні таблиці), а також ті частини ілюстративного матеріалу, які доповнюють наведені в тексті курсової роботи положення, можуть бути вміщені в додатки. За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: - таблиці статистичних цифрових даних; - законні, підзаконні акти, інструкції з досліджуваної проблеми; - ілюстрації допоміжного характеру. Рекомендований обсяг додаткової частини – не більше 10 сторінок. У процесі виконання курсової роботи студент повинен виявити: - ґрунтоване засвоєння необхідного теоретичного матеріалу та закріплення навичок експериментальної роботи згідно із завданням керівника; - уміння використовувати одержані знання в конкретній ситуації; - уміння обґрунтовувати одержані результати; - здатність чітко формулювати одержані результати та робити висновки; - уміння грамотно написати текст роботи, відповідно до правил оформлення наукових робіт такого типу; - уміння логічно побудувати доповідь, захистити сформульовані положення та висновки. Головне для курсової роботи – глибина та повнота розкриття теми, творчий підхід, обґрунтованість висновків й узагальнень. Вона має відзначатися композиційною довершеністю, логічністю викладу інформації, вправністю літературної мови.
2.4. Вимоги до оформлення курсової роботи Курсова робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в такій послідовності: 1) титульний аркуш; 2) заява на написання курсової роботи; 3) план до курсової роботи; 4) індивідуальний календарний план виконання курсової роботи; 5) перелік використаних в курсовій роботі умовних скорочень (за потреби); 6) зміст курсової роботи; 7) вступ; 8) основна частина (рекомендовано 3 розділи, за необхідності поділені на підрозділи); 9) висновки; 10) список використаних джерел; 11) додатки (за необхідності). Титульний аркуш оформляється за зразком, поданим в додатку А. При цьому даний аркуш не нумерується, але включається в загальну нумерацію сторінок курсової роботи. Заява на написання курсової роботи оформляється за зразком, поданим в додатку Б. При цьому заява не нумерується і не включається в загальну нумерацію сторінок курсової роботи. План відображає зміст курсової роботи у вигляді основних питань і оформляється за зразком, поданим в додатку В. Запропонований план курсової роботи має рекомендаційний характер. Студент може прийняти його повністю, прийняти його за основу і розробити розгорнутий план, розробити власний план. Розроблений план узгоджується з керівником. Робота, яка виконана без затвердженого плану або з планом зі змінами без узгодження з керівником, на перевірку не приймається. План, затверджений керівником, не нумерується і не входить до загальної нумерації сторінок курсової роботи. Індивідуальний календарний план виконання курсової роботи узгоджується з керівником курсової роботи і оформляється за зразком, поданим в додатку Г. Він не нумерується і не входить до загальної нумерації сторінок курсової роботи. Перелік умовних скорочень, використаних в курсовій роботі, подається у разі використання студентом в тексті роботи умовних скорочень (крім загальноприйнятих) і оформляється за зразком, поданим в додатку Д. Він не нумерується і не входить до загальної нумерації сторінок курсової роботи. Зміст курсової роботи має наступні складові: вступ, найменування всіх пунктів і підпунктів плану, висновки і пропозиції, перелік літературних джерел, додатки (Додаток Е). Кожна складова має чітке визначення нумерації сторінки, за якою вона міститься в курсовій роботі. Вступ до курсової роботи розміщується на новій сторінці. Сторінки, на яких розміщено вступ нумеруються і включаються в загальну нумерацію сторінок курсової роботи. Основна частина – кількість розділів, підрозділів і порядок розміщення їх у плані визначається у кожному конкретному випадку із врахуванням специфіки теми курсової роботи. Сторінки, на яких розміщено основну частину нумеруються і включаються в загальну нумерацію сторінок курсової роботи. Висновки є логічним продовженням аналізу теоретичного і практичного матеріалу попередніх розділів. Сторінки, на яких розміщено висновки нумеруються і включаються в загальну нумерацію сторінок курсової роботи. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей. Джерела можна розміщувати одним із таких способів: - у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування); - в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Як правило, перелік використаних джерел (список літератури) укладають у встановленій послідовності: 1. Нормативно-правові акти; 2. Основна література; 3. Додаткова література. В першому розділі зазначаються використані нормативно-правові акти, які розміщуються в списку за їх юридичною силою в алфавітному порядку та порядку спадання. Зазначаючи використаний нормативно-правовий акт, обов'язково вказується дата його прийняття та джерело опублікування. В другому розділі вказується перелік підручників, навчальних посібників, монографій тощо в алфавітному порядку. При цьому обов'язково вказується назва, автор підручника, місце видання, видавництво, рік видання та обсяг сторінок. В третьому розділі зазначаються використані публікації, статті, надруковані в періодичних виданнях. При цьому вказується автор, назва статті, назва періодичного видання, рік публікації та номер видання. Всі використані джерела мають бути оформлені відповідно до сучасних вимог бібліографічного опису. У списку наукової літератури повинні переважати новітні видання. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зразок оформлення списку використаних джерел подано в додатку Ж. Додатки подаються за необхідності, якщо автором опрацьовано багато другорядного матеріалу, який використовувався при написанні курсової роботи, але детально не аналізуються в тексті чи використовуються для підтвердження даних, які використані в тексті або ж матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включати до основної частини роботи. Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 35-40 сторінок друкованого тексту. Курсова робота друкується на аркушах білого паперу формату А 4 (210x297 мм)з однієї сторони аркуша через 1,5 комп'ютерних інтервали шрифтом Times New Roman із розрахунку не більше 29-30 рядків на сторінці (висота знаків не менше 1,8 мм). Розмір шрифту – 14. Абзацний відступ – 5 знаків. Текст необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, верхній, нижній – не менше 20 мм, правий – не менший 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. У текст роботи можна вписувати окремі іншомовні слова, формули, знаки чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, не порушуючи щільності тексту. Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з кількох речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу в підбір до тексту. Такі частини як «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не мають порядкового номера. Розділи, підрозділи, пункти, підпункти бажано нумерувати арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремленого крапкою. Після номера підрозділу (підпункту) ставиться крапка (наприклад: 1.1.; 1.3.; 1.2.4.). Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки (крім назв підрозділів і пунктів у межах розділу). Не допускається розташування назв розділів, підрозділів, а також пунктів і підпунктів у нижній частині сторінки, якщо після неї міститься лише один рядок тексту. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам. Сторінки нумерують у правому верхньому куті арабськими цифрами без знака № і без крапки. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, але він включається до загальної нумерації роботи. Всі сторінки додатків, які не входять до загального обсягу роботи, підлягають нумерації на загальних підставах. При наведенні або згадуванні авторів робіт, письменників, діячів науки тощо ініціали слід писати перед прізвищем, розділяючи їх нерозривним пробілом. При написанні роботи у всіх її частинах і розділах разом із ілюстраціями автор повинен обов’язково посилатись на джерела, з яких взято ці матеріали. Посилатися слід на останні видання публікацій. Посилання подаються у тексті роботи у квадратних дужках – [2.14, с. 20]. Перша цифра – номер джерела у списку літератури. Друга – номер сторінки. Запозичені висловлювання обов’язково слід брати в лапки (оформлювати у вигляді цитати) та посилатися на першоджерело. Допускається здійснення посилань і з допомогою виносок. У такому разі оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису в списку використаних джерел. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр. Нумерація виносок здійснюється по порядку і має бути наскрізною для всієї роботи. Текст виноски розташовується внизу сторінки і відокремлюється лінією довжиною 30-40 мм. Наприклад: «... вказані положення не підтримуються рядом науковців, зокрема Навроцьким В.О.»[1]. Порушення цих вимог може призвести до кваліфікації дій автора як плагіату й не допуску роботи до захисту. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Пряме цитування конкретного джерела не повинно перевищувати 1-2 абзаців. Кількість прямих цитат на одній сторінці роботи не повинна перевищувати 2-3. Не слід подавати цитати у висновках. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається та закінчується лапками; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення і без перекручування думок автора. Пропуск слів допускається і позначається трьома крапками (наприклад: <... >; або /... /); г) при непрямому цитуванні (переказі думок) слід бути гранично точним та коректним; д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім; е) якщо автор курсової роботи виділяє деякі слова, то робиться відповідне застереження, наприклад: (курсив наш. – І. С.). Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання у тексті. Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно зробити певні посилання, дотримуючись вимог чинного законодавства щодо авторських прав. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, які містяться у тексті, повинні відповідати вимогам державних стандартів. Ілюстрації повинні мати назву, яку розташовують безпосередньо під зображенням.За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисуночний надпис). Ілюстрації позначаються словом «Рисунок...», яке разом із назвою ілюстрації розташовують після пояснювальних даних. наприклад: «Рисунок 4.2. Діаграма розвитку...» або «Рис. 4.2. Діаграма розвитку...». Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, другий рисунок третього розділу позначається як «Рисунок 3.2» або «Рис. 3.2». Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу (за винятком додатків). Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. наприклад: друга таблиця третього розділу позначається як «Таблиця 3.2». Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами, крім першої великої, і розташовують над нею. Назва має бути стислою і розкривати зміст таблиці. Слово «Таблиця» вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці. Якщо таблиця переходить на наступну сторінку, то над іншими частинами пишуть «Продовження таблиці» із зазначенням номера. Заголовки таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф зазначають в однині. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище й нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули та рівняння у тексті слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули (рівняння), відокремлених крапкою. наприклад: третя формула першого розділу позначається як «(1.3)». Номер формули зазначають на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні у рядку. Пояснення значень кожного символу й числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом «де» без двокрапки. У додатках вміщують матеріал, який не може бути послідовно розташований в основній частині через великий обсяг, суто технічний характер або внаслідок неможливості способу відтворення (викладений на папері іншого формату). У додатки можуть бути внесені окремі ілюстрації, таблиці, схеми тощо. Додатки слід оформлювати як продовження рукопису на подальших сторінках, розташовуючи відповідно до появи посилань на них у тексті. Додатки повинні мати спільну з рукописом наскрізну нумерацію сторінок. Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. наприклад: Додаток А; Додаток Б. Якщо у тексті один додаток, то він позначається як Додаток А. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатків, слід нумерувати в межах кожного додатка. наприклад: третій рисунок Додатка А позначається як «Рисунок А.3.» і т. ін. 2.6. Підготовка до захисту роботи Курсова робота виконується згідно з наміченим індивідуальним календарним планом. У визначені терміни студент звітує перед науковим керівником, оформляє курсову роботу в чорновому варіанті і подає її на перевірку, отримує допуск на друк. За результатами перевірки, студент оформляє чистовик, який здає науковому керівникові за тиждень до захисту курсової роботи. Протягом цього часу науковий керівник перевіряє роботу і разом із студентом вирішує питання процедури захисту: змісту доповіді та підготовки (за потреби) демонстраційних матеріалів (плакатів, презентацій тощо). Виконана курсова робота, підписана студентом, здається на рецензування керівникові, про що робиться запис у книзі реєстрації курсових робіт. Перевірка курсової роботи керівником може здійснюватись протягом 7 календарних днів. Після перевірки курсової роботи науковий керівник складає письмову рецензію. При перевірці курсових здійснюється контроль знань студентів та виявляються ті з них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатися за їх бажанням до науково-дослідницької роботи, зокрема як доповідачі на студентських науково-практичних конференціях. Найбільш характерними помилками при виконанні курсових робіт є такі: - роботах не використовуються або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, судова статистика, літературні джерела; - роботи виконуються без урахування змін, внесених до законодавчих актів; - в роботах студенти не посилаються на постанови пленуму Верховного Суду України або роблять посилання на постанови, які втратили юридичну силу. Тому цивільно-правові питання розкриваються поверхово або неправильно. Щоб не допускати подібних помилок, необхідно користуватися офіційними виданнями відповідних державних органів або їх офіційними сайтами; - мають місце випадки, коли студенти не виявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. При обранні теми курсової роботи студенти обирають, як правило, повністю тему лекції або семінару, що недоцільно, оскільки такі теми досить широкі і не дають змоги детально в роботі зосередитися на якихось ключових проблемах або розкрити ті питання, які недостатньо висвітлені в цивілістичній літературі. В результаті виходить, що студент повністю копіює тему, У випадку негативної рецензії керівника курсова робота із значними зауваженнями і недоліками, зафіксованими письмово, повертається студенту на доопрацювання у визначений керівником у рецензії термін. Відповідно до зауважень рецензента студент вносить в курсову роботу необхідні виправлення та доповнення, які виконуються на окремих сторінках без порушення попереднього змісту з обов'язковою нумерацією (наприклад, доповнення до розділу 1..., сторінка 1, 2, 3 і т. д.). Доповнення та матеріали доопрацювання підшиваються в кінці роботи. До повторного представлення курсової роботи на рецензію студент повинен врахувати всі зауваження керівника по тексту та в рецензії, усунути недоліки і разом з першим варіантом роботи та попередньою рецензією подати на повторне рецензування. Всі зауваження керівника по тексту, а також рецензію необхідно зберегти. Не допускається заміна окремих листків і розділів роботи. Якщо курсова робота відповідає вимогам, що ставляться до неї, вона допускається до захисту, про що викладач робить відповідний запис в рецензії та на титульному аркуші роботи. Після рецензування робота видається студенту під розпис для ознайомлення із зауваженнями та підготовки до захисту.
2.7. Захист курсової роботи Оцінювання самостійності та якості курсової роботи здійснюється за результатами рецензування та на підставі публічного захисту перед комісією у складі не менше двох викладачів, які призначаються головою циклової коміс
|
