Методи руйнування негативного типу характеру

Властивість психіки відображати зовнішній світ і змінюватись під його впливом закріплюється в динамічному стереотипі.

Динамічний стереотип – цефізіологічно основа багатьох явищ психічної діяльності людини, наприклад навиків, звичок, стосунків, набутих потреб.

Характер важковиховуваних школярів має властивості стереотипу як сукупність негативних звичок. Звикнувши до грубощів дорослих в сім’ї, підліток спочатку грубить своїм батькам, які несправедливо його ображають, потім це виявляється у відношеннях з товаришами і вчителями.

Не випадково важковиховуваний підліток при доброму слові вчителя, сприймає це як насмішку, насторожено відноситься до всіх дій в навколишньому середовищі. Тому неможливо перевиховати, використовуючи будь – який метод впливу, якщо не змінити негативний стереотип характеру важковиховуваного школяра.

Руйнування негативного стереотипу характеру – важкий і клопітливий труд.

Тут дуже важливо включить:

- співвідношення негативні і позитивні якості;

- улюблений і нелюбимий вид діяльності.

Головне правило в використанні методів руйнування негативного стереотипу – точне, різностороннє і об’єктивне уявлення важкого школяра.

Метод «реконструкції» характеру логічно витікає з концепції А.С.Макаренко про те що, при перевихованні неможна разом з негативним руйнувати позитивне в особистості людини.

Термін «реконструкції» означає встановлення всього цінного, позитивно в характері і поведінці. Реконструкція характеру включає в себе наступні елементи педагогічної діяльності:

- переоцінка негативних властивостей, нетерпляче відношення до них;

- знаходження тих позитивних якостей, які треба в першу чергу використовувати в перестройці характеру;

- прогнозування позитивного розвитку особистості на основі вияву позитивних тенденцій його поведінки;

- встановлення позитивних якостей, звичок.

В методі «реконструкції» характеру перша і головна задача –знаходження точки опори в житті школяра, яка може знадобитись при перевихованні дитини.

Прослідкуємо це на конкретному прикладі:

Ірина П. в 7 класі піддалась нездоровому впливу свої подруг. Одного разу вона пішла на день народження до подруги, випила вина, залишилась ночувати у захмілівщий компанії. Випадково сталася бійка. Уся в синцях вона повернулась додому и зустрілась зі жорсткістю батьків. Дівчинка розлютилась на весь мир. В своєму щоденнику вона написала: «Ненавиджу всіх, ненавиджу!». Грубість на уроці, погані стосунки у відношеннях з подругами, неповага у розмові з батьками – все це сформувало до 8 класу нелегкий, конфліктний характер. Дівчинка повністю відмовлялась на право дорослих виховувати її, лізти в її життя. Вона нерідко робила все навпаки.

Олені Михайлівні – класному керівнику – прийшлось не мало витратити часу і сил, щоб повернути попередній доброзичливий і відкритий характер. Точка опори знайшлась у домі: Ірину, як старшу сестру в сім’ї, всі вважали «сестрою милосердя». Три брати і сестра дуже її любили. Спостерігавши під час відвідування сім’ї відношення Ірини до свої братів і сестри, Олена Михайлівна через 2 дні у відвертій бесіді з дівчинкою сказала наступну думку: «Зрозумій, неможна бути такою жорстокою. Навіть твоїм братам і сестрі стало важко спілкуватись з тобою – «сестрою милосердя». Жорстокістю не переможеш жорстокість, злом не вб’єш зло. А самій можно зруйнуватись назавжди. Недоброзичливу жінку не зможе ніхто покохати, вона буде завжди самотня. Ти до цього себе готуєш? Ти цього прагнеш?» Потім дівчинка була назначена «медичною сестрою» на час туристичного літнього походу. При цьому вчитель постійно показувала, які позитивні якості є у однолітків Ірини, яких вона раніше несправедливо ігнорувала, над якими сміялась. Повернулась увага до людей і попереднє ставлення до них. Але потребувалось ще багато зусиль і часу, щоб допомогти дівчинці розпізнавати зло, навчити її, як з ним боротись, як стати самій кращою, розумнішою і стриманішою.

Метод «вибуху», який створений в педагогічній практиці А.С.Макаренко, також розуміє руйнування негативного стереотипу характеру. Він пропонував і наказував педагогам бути дуже уважними до підлітка.

Метод «вибуху» здійснюється в двох варіантах. Одномиттєвий «вибух» відбувається в невеликий проміжок часу, але впливає руйнуюче на весь комплекс важковиховуваності.

Однак в практиці метод «вибуху» може бути розтягнут у часі. Досить часто підліток піддається впливу неприємних вражень: двійка, виклик батьків до школи.

Звичайно, все це створює «вибух». Але поперед всього такий «вибух» носить негативний характер. Разом з тим А.С. Макаренко використовував емоційно – позитивний «вибух»: доручав колишньому крадію отримати велику суму грошей в банку.

В школі при «вибуху» переважають негативні емоції, а образ життя мало змінюється. Тоді і діють за правилами збереження домінанти: вибухнувши стереотип відновлення в попередньому вигляді, якщо умови життя залишаються незмінними. Цим і пояснюється досить мала ефективність методу «вибуху» в шкільній практиці.