Довідковий матеріал. Дуже складна імунна система організму є надчутливою до дії радіації, оскільки в основі механізмів імунітету лежать численні процеси репродукції різноманітних

 

Дуже складна імунна система організму є надчутливою до дії радіації, оскільки в основі механізмів імунітету лежать численні процеси репродукції різноманітних клітин. Через це низка стохастичних і нестохастичних, прямих і опосередкованих реакцій тварин і людини на опромінення зумовлюються саме впливом іонізуючих випромінювань на їхні імунні системи. В опромінених тварин і людини спостерігається залежне від дози зниження імунітету.

Зниження імунітету внаслідок дії іонізуючого випромінювання часто спричиняє розвиток певного синдрому імунодефіциту. Цей синдром спостерігали в мешканців міст Хіросіми й Нагасакі, які зазнали атомного бомбардування, в населення України, котрі постраждали від опромінення після аварії на ЧАЕС, в людей, що проживають в умовах природних радіонуклідних аномалій, у пацієнтів, яких опромінювали з терапевтичною метою. На стан імунної системи впливають як опромінення у високих дозах, так і хронічне за низьких значень потужності поглинутої дози.

Природний імунітет зумовлений природженими біологічними особливостями, властивими організму, й забезпечує несприйнятливість до інфекційних хвороб. Найпершою перешкодою на шляху інфекцій є шкіра. Якщо цілісність шкіри порушується, то інфекція може потрапити до організму. Крім того, на поверхні шкіри є молочна кислота, жирні кислоти, в яких більшість бактерій втрачає життєздатність. Слиз, що виділяється стінками внутрішніх органів також діє як захисний бар’єр. Сльози, слина, сеча вимивають інфекційних агентів.

Епітеліальні клітини є критичними щодо дії випромінювань, оскільки внаслідок ушкодження стовбурних клітин, за рахунок яких ці тканини відновлюються, клітини епітелію не можуть виконувати властиві їм функції. Втрата цих властивостей епітеліальних тканин і гальмування їх регенерації є причинами зниження природженого імунітету цієї форми після опромінення.

Якщо бактерії потрапляють в організм, то захист відбувається двома способами: розчиненням хімічними агентами та фагоцитозом.

Оскільки мікро- й макрофаги виникають із стовбурного посередника кісткового мозку, який є найкритичнішою щодо дії іонізуючого випромінювання системою, ефект опромінення може спричинятися інактивацією стовбурних клітин кісткового мозку, внаслідок чого гальмується оновлення мікро- й макрофагів і зменшується кількість цих клітин в організмі. Це й зумовлює високу радіочутливість природженого імунітету даної форми.

Клітини, які забезпечують природжений імунітет – моноцити, нейтрофіли, еозинофіли, нормальні кілери – лімфоцити – належать до групи клітин, об’єднаних під загальною назвою – лейкоцити й походять від стовбурних кровотворних клітин. Тому інактивація цих дуже радіочутливих клітин супроводжується зменшенням популяції лейкоцитів, що спричиняє зниження імунітету.

У хребетних тварин і в людини специфічний набутий імунітет пов’язаний із лімфоцитами – незернистими лейкоцитами, які походять від стовбурних кровотворних клітин. Є лімфоцити двох типів: В-лімфоцити, які утворюються в кістковому мозку, й Т-лімфоцити, що утворюються в тимусі.

Утворення й нагромадження імуноглобулінів пов’язані з поділом лімфоцитів, а отже, тією чи іншою мірою є радіочутливими процесами.

До імунологічних реакцій належать також тканинна несумісність – відторгнення трансплантанта. Внаслідок опромінення спостерігається зростання частоти проявів аутоімунних захворювань. Після чорнобильської катастрофи численна популяція людей зазнала дії радіоактивного йоду, який нагромаджувався в щитоподібній залозі, спричиняючи її опромінення, почастішали захворювання на аутоімунний тиреоїдит.

Під впливом опромінення в периферичній крові зменшується число клітин, що блокують антитіла утворення й зростання кількості лімфоцитів, які впливають на диференціювання та перетворення В-лімфоцитів на плазматичні клітини.

Лімфоїдна тканина характеризується високою радіочутливістю, і її опромінення спричиняє розвиток довготривалих структурних і функціональних змін. Після опромінення змінюється кількісний склад імунокомпетентних клітин, ослаблюється проліферація Т-лімфоцитів, знижується їхня міграційна здатність.

Опромінення провокує апоптоз тимоцитів. На тривалий час пригнічується гуморальна імунна відповідь на тимусзалежний антиген. Гальмується прояв функції клітин-кілерів.

Ослаблення імунологічної реактивності після опромінення певною мірою залежить від зниження продукції гормонів тимуса, які впливають на перебіг усіх етапів формування Т-лімфоцитів.

Опромінення всього тіла людини в дозах 0,25 Гр супроводжується депресією більшості імунологічних параметрів. Ослаблюються реакції розчинення чужорідних частинок макрофагами, спонтанна й міоген-провокована проліферація лімфоцитів тимуса й селезінки, формування лімфокінів (біологічно активні речовини, які беруть участь у кооперації, координації та регуляції функції клітини, які здійснюють імунну відповідь), реакція лімфоцитів на дію лімфокінів, а також зменшується чисельність клітинних елементів лімфоїдних органів, що спричиняє зниження до інфекцій і зростання схильності до канцерогенезу. Проте за дуже малих доз, що не перевищують 0,1 Гр, спостерігається протилежна картина: зазначені параметри стимулюються.

 

Тестові завдання для самоконтролю знань:

1. Які клітини є критичними до дії іонізуючого випромінювання: а) нервові; б) м’язові; в) епітеліальні.

2. За рахунок чого відновлюються клітини епітелію: а) стовбурних клітин; б) нервових клітин; в) м’язових клітин.

3. Як називається група клітин, яка забезпечує природжений імунітет: а) лейкоцити; б) тромбоцити; в) еритроцити; г) міоцити.

4. Які виділяють типи лімфоцитів: а) В і Ц; б) В і Т; в) Т і Б; г) Б і В.

5. При якій дозі опромінення тіла людини спостерігається депресія імунологічних параметрів: а) 0,1 Гр; б) 0,025Гр; в) 0,25 Гр; г) 2 Гр.

6. При якій дозі опромінення тіла людини спостерігається стимулювання імунологічних параметрів: а) 0,1 Гр; б) 0,025Гр; в) 0,25 Гр; г) 2 Гр.

7. Як називають біологічно активні речовини, що беруть участь у кооперації, координації та регуляції функції клітини, які здійснюють імунну відповідь: а) лімфокіни; б) лейкоцити; в) моноцити; г) тромбоцити.