Подсочка леса и побочное пользование

 

За результатами контрольних заходів з формування, виконан­ня бюджетів та використання бюджетних коштів і в процесі про­ведення контролю складаються робочі, офіційні, додаткові і су­провідні документи.

У робочій документації фіксується отримана в процесі переві­рки інформація, яка після опрацювання використовується для складання офіційних документів. Після завершення контрольного заходу робоча документація знищується особою, яка безпосеред­ньо її склала, за винятком передбачених законодавством випад­ків, що регламентують її зберігання.

Офіційна документація є основною частиною матеріалів конт­ролю і включає акти, довідки та протоколи. Документування ко­нтрольних заходів і їх результатів, проведених під час аудиту ефективності виконання бюджетної програми (використання бю­джетних коштів), здійснюється в аудиторському звіті.

Невід'ємну частину офіційних матеріалів контролю становить додаткова документація, оформлена як додатки (найчастіше у ви­гляді зведених реєстрів, розрахунків, пояснень тощо), що підтвер­джує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовано в акті, довідці чи протоколі.

Супровідна документація включає листування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохо­ронними органами, суб'єктами господарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного заходу; внутрі­шні документи суб'єктів державного фінансового контролю що­до розгляду або оцінки результатів контрольних заходів.

За результатами контрольних заходів, здійснених органами державного фінансового контролю, найчастіше складається акт ревізії. Наслідки перевірки оформляються довідкою, але в ра­зі виявлення порушень чинних законодавчих і нормативних ак­тів, зловживань, приписок, істотних недоліків у веденні обліку і звітності за результатами перевірки складається акт.

При виявленні фактів недотримання учасниками бюджетного процесу установленого Бюджетним кодексом України та іншими но­рмативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвер­дження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету складається протокол про бюджетне правопорушення.

У тих випадках, коли за виявленими фактами необхідно вжити термінових заходів щодо усунення суттєвих порушень або притя­гнення до відповідальності осіб, які винні у зловживаннях, під час ревізії, не чекаючи її закінчення, складається проміжний акт, а від посадових осіб вимагаються необхідні пояснення. Ці мате­ріали за підписами ревізора, керівника установи і керівника бух­галтерської (фінансової) служби передаються правоохоронним органам для відповідного реагування.

Проміжні акти складаються й у випадках, коли є необхідність задокументувати проведені окремі ревізійні дії. Вони підпису­ються ревізором, керівником, головним (старшим) бухгалтером та іншими посадовими особами. Факти, викладені в проміжних актах, включаються у зведений акт ревізії.

До початку складання зведеного акта ревізії керівник ревізій­ної групи у строки, встановлені планом перевірки бюджетів, приймає від членів групи ревізійні матеріали.

За наявності зауважень, заперечень чи пояснень до актів (дові­док) особа, яка здійснює перевірку, оформляє доповідну записку на ім'я керівника ревізійної групи, в якій по кожній позиції дається обґрунтований висновок. Вона готує також обов'язкові вимоги ке­рівникам установ, організацій та підприємств щодо усунення ви­явлених недоліків. Після вивчення поданих матеріалів перевірок керівник групи за необхідності дає вказівки про додаткові перевір­ки або уточнення питань, які потребують доопрацювання.

Оформлені належним чином справи за матеріалами ревізій та перевірок, проведених у міністерствах і відомствах АР Крим, об­ласних, міських, районних управліннях і відділах, на підприємст­вах, в установах і організаціях керівники ревізійних груп пере­дають керівникові перевірки бюджетів.

До цих матеріалів додаються:

письмовий висновок щодо спірних питань;

довідка стосовно недоліків і порушень, які, на думку ревізо­ра, доцільно включити до зведеного акта ревізії, з пропозиціями щодо конкретних заходів для їх усунення;

цифрова довідка за підсумками ревізії (перевірки) на кожно­му перевіреному об'єкті.

Зведений акт ревізії складає керівник перевірки бюджетів. Згі­дно з установленими вимогами зміст акта має включати: вступ, описову і підсумкову частини.

У вступній частині акта вказуються: дата і номер акта ревізії; назва місця проведення ревізії; назва акта, яка зазвичай відобра­жає тему ревізії; дані про категорію ревізії — комплексна, тема­тична, зустрічна тощо; назва та юридична адреса об'єкта контро­лю; склад ревізійної групи (із зазначенням дати і номера посвідчення на проведення ревізії); дата початку і закінчення ре­візії; прізвище та ініціали посадових осіб, які відповідали за фі­нансово-господарську діяльність об'єкта контролю впродовж пе­ріоду ревізії; дані про дату, виконавців і тему попередньої ревізії.

В описовій частині акта докладно викладаються виявлені факти порушень законодавчих і нормативних актів, неправильних розра­хунків з бюджетом, незаконного і не за цільовим призначенням витрачання бюджетних коштів та інші порушення фінансової дис­ципліни, факти неправильного ведення обліку і звітності, безгос­подарності, недостач, розкрадань і присвоєння бюджетних коштів та державного й комунального майна з посиланням на відповідні документи; зазначаються розміри завданих державі збитків, інші наслідки допущених порушень, а також посадові особи, з вини яких мали місце недоліки і порушення. Описи виявлених фінансо­вих порушень у бюджетних установах викладаються зазвичай у порядку, що відповідає черговості кодів бюджетної класифікації, а в суб'єктів підприємницької діяльності — згідно з переліком пи­тань програми ревізії чи перевірки. Виявлені в організаціях, уста­новах та на підприємствах порушення і недоліки вносяться у зве­дений акт ревізії тільки в тому разі, коли цьому сприяли упущення в контрольній та економічній роботі фінансового органу.

Під час викладення матеріалів ревізії має бути дотримана об'єктивність і обґрунтованість інформації, ясність і вичерпність опису виявлених порушень.

Кожний факт порушення має бути підтверджений відповідни­ми документами:

— оригіналами рахунків, накладних, чеків, прибутковими \ видатковими касовими документами, розписками, платіжними і розрахунково-платіжними відомостями, маршрутними листами, актами на списання та ін.;

проміжними актами;

інвентаризаційними описами, порівняльними відомостями, протоколами з рішеннями інвентаризаційних комісій;

офіційними довідками і висновками спеціалістів;

поясненнями матеріально відповідальних і посадових осіб;

висновками ревізорів щодо пояснень матеріально відпові­дальних і посадових осіб.

Після викладення в акті кожного факту порушення необхідно зазначити, які документи (належно засвідчені їх копії) додаються до підтвердження цього порушення. Висновки про невідповід­ність чинному законодавству здійснених посадовими і матеріа­льно відповідальними особами фінансових операцій повинні міс­тити посилання на конкретні статті і пункти законодавчих та інших нормативних актів.

З метою обґрунтування правомірності записів про неефектив­не використання бюджетних коштів в акті обов'язково має бути задокументовано наслідок бюджетного правопорушення (напри­клад, які витрати не профінансовано або профінансовано не в по­вному обсязі і на яку суму). Необхідно зазначити, за чиїм розпо­рядженням здійснено дії чи операції, які призвели до цього порушення (номер і дата наказу, листа, резолюції тощо).

У разі відсутності або незадовільного ведення об'єктом конт­ролю бухгалтерського обліку цей факт фіксується в описовій час­тині акта із зазначенням передбачених чинними нормативними актами конкретних документів, відсутніх на момент ревізії або які перебувають у незадовільному стані.

Підсумкова частина акта містить відомості про кількість скла­дених примірників та про осіб, які підписали акт, або які, у разі потреби, ознайомились із ним.

Складений зведений акт перевірки бюджетів підписується керівником перевірки виконання бюджетів, керівником фінор­гану та органу Державного казначейства і подається на озна­йомлення голові місцевої державної адміністрації і голові ради відповідного рівня.

Акт ревізії складається не менше як у двох примірниках, один з яких передається керівництву об'єкта контролю, а інший збері­гається у контролюючому органі. Якщо під час ревізії виявлено Правопорушення, про які необхідно інформувати правоохоронні органи чи ініціаторів її проведення, то складаються три чи чоти­ри примірники акта. Протокол про бюджетне правопорушення відразу складається в чотирьох примірниках.

Якщо ревізія проводилася за постановою прокурора або слід­чого, винесеною у процесі розслідування кримінальної справи, у вступній частині акта вказуються: підстава для призначення реві­зії (постанова слідчого або визначення суду); короткі обставини справи, які викликали призначення ревізії; бухгалтерські докуме­нти, пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб; пи­тання, поставлені для вирішення перед ревізором (наводяться до­слівно відповідно до постанови слідчого або визначення суду); перелік основних документів, які належать до предмета ревізії; період, який ревізується; перелік осіб, відповідальних за фінансо­во-господарську діяльність підприємства, яке ревізується, із за­значенням періоду їх роботи, а також прізвища осіб, які присутні під час проведення ревізії.

В основній частині акта ревізії викладається процес перевірки документів, її результати і дається пояснення встановленим фак­там. Кожному перевіреному питанню відводиться окремий розділ основної констатуючої частини акта ревізії.

Порядок питань, що підлягають перевірці, і черговість переві­рки документів з кожного питання визначаються ревізором. Він указує, які бухгалтерські документи перевірялись, як вони офор­млені і що було встановлено за тими документами, на основі яких робиться висновок.

В основній констатуючій частині акта ревізії послідовно опису­ються: дані бухгалтерського обліку, які стосуються поставленого питання (у разі повторної ревізії наводяться дані попередньої реві­зії); методи, які використовувалися під час вирішення цього питан­ня; фактичні дані, установлені ревізором, з характеристикою стану бухгалтерського обліку і його відповідності вимогам нормативних актів. При цьому вказується повна назва нормативного акта, ким, де і коли він прийнятий, а за необхідності і вилучення з нього. Це не­обхідно для того, щоб слідчі й судові працівники могли оцінити й порівняти з іншими зібраними у справі доказами.

У цьому ж розділі наводяться необхідні відомості про викори­стання ревізором висновків спеціалістів інших галузей знань, да­ні неофіційної документації, пояснень матеріально відповідаль­них і посадових осіб. У тексті у процесі викладення вказуються номери таблиць і додатків.

Основна частина акта викладається так, щоб за кожним фак­том слідчий (суд) міг отримати необхідну інформацію.

В останній частині акта (результативній) даються відповіді на поставлені питання. Висновки ревізора мають бути стислими, яс­ними, які б не допускали різних тлумачень. Відповіді повинні да^ ватись у тій послідовності, в якій поставлені питання у вступній частині акта. Акт складається в трьох примірниках, а на письмо­ву вимогу правоохоронного органу — і в більшій кількості.

За наявності заперечень або зауважень щодо акта ревізії кері­вник, головний (старший) бухгалтер чи інші особи підписують акт із застереженням і не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його вручення (надходження), подають зауваження письмово органу ДКРС, який проводив ревізію. Після підписання акта реві­зії із зауваженнями ревізори за потреби невідкладно беруть дода­ткові пояснення від посадових осіб, причетних до виявлених ре­візією порушень чи зловживань.

Підсумковий етап ревізії, крім складання акта, включає вжит­тя заходів щодо реалізації її результатів та контроль за усуненням виявлених недоліків. Існують такі основні форми реалізації реві­зійних матеріалів:

забезпечення усунення виявлених недоліків і порушень та контроль за станом їх усунення;

відшкодування збитків (заподіяної шкоди);

покарання осіб, винних у порушеннях законодавства з фі­нансових питань;

передання матеріалів ревізій правоохоронним органам;

інформування про наслідки проведення ревізії.

Усі форми реалізації матеріалів ревізії є самостійними, але по­стійно взаємодіючими і тісно пов'язаними між собою.

За результатами ревізії бюджетів району, міста обласного підпо­рядкування, району у місті не пізніше ніж через десять днів після підписання акта направляється доповідна записка голові райдержадміністрації (міськвиконкому), а в двотижневий термін після закінчен­ня ревізії надсилається інформація регіональному фінансовому упра­влінню й доповідна записка відповідно до Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міських державних адмініс­трацій та місцевої ради такого ж рівня. Разом із зазначеною інформа­цією подається проект відповідного (розпорядження) рішення.

Результати перевірки бюджетів в АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя доповідаються керівництву Державної фінансової інспекції України, Міністерству фінансів України та, за необхідності, Кабінету Міністрів України.

Проведену ревізію (перевірку) можна вважати закінченою лише після того, як забезпечено усунення виявлених фінансових пору­шень і недоліків. З цією метою працівники державної фінансової інспекції зобов'язані направляти до відповідних місцевих органів виконавчої влади та самоврядування клопотання про:

притягнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної держадміністрації, до відповідальності.

 

 

Подсочка леса и побочное пользование

Методические указания к выполнению лабораторных работ для студентов специальности 2604 дневной формы обучения

 

Красноярск

ПОДСОЧКА ЛЕСА И ПОБОЧНОЕ ПОЛЬЗОВАНИЕ: Методические указания к выполнению лабораторных работ для студентов специальности 2604 дневной формы обучения. – Красноярск: СибГТУ, 2000, - 16с.

 

Составили: Д.Ф. Кириллов

Е.О. Бакшеева

С.А. Терехлва

 

 

Одобрено и рекомендовано к печати редакционно – издательским советом СибГТУ 27.10.1998 г.

 

Рецензенты: доц. В.А. Елагина (методический совет СибГТУ).

 

© Сибирский государственный технологический университет, 2000

 

ВВЕДЕНИЕ

 

Подсочка леса является одним из широко распространенных видов прижизненного использования лесонасаждений путем нанесения специальных ранений на стволы деревьев с целью получения продуктов жизнедеятельности (живицы или сока).

В курсе «Подсочка леса и побочное пользование лесом» изучаются биологические основы добывания продуктов жизнедеятельности хвойных и лиственных пород; технология и организация подсочного производства; влияние метрологических и лесоводственно-таксационных факторов на смолопродуктивность, а также рассматриваются основные виды лесных побочных пользований и получение таких лесохимических продуктов, как пихтовое масло, хлорофиллокаротиновая паста, хвойный лечебный экстракт.

Изучение вопросов настоящей дисциплины тесно связано с такими науками, как лесоводство, лесная таксация, лесная селекция и др.

Прежде чем приступить к выполнению заданий по методологическим указаниям, студенты в лаборатории на образцах карр под руководством преподавателя изучают подсочную терминологию.

Перед началом работы по каждому заданию преподаватель дает необходимые пояснения. При выполнении лабораторных работ студенту разрешается пользоваться справочной литературой, учебниками и учебными пособиями. По окончании выполнения всех лабораторных работ со студентом проводится собеседование, на основании которого он допускается к зачету по курсу «Подсочка леса и побочное пользование лесом».

 

Тема 1 Подсочка сосны

 

1 Установление срока подсочки и выбор технологической схемы

 

1. РАСЧЕТНО-ГРАФИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ ПО ПОДСОЧКЕ СОСНЫ

 

1.1 Установить срок подсочки.

Срок подсочки определяется по группе лесов, согласно варианту задания, приведенного в таблице 1.1.

1.2 Обосновать выбор технологической схемы подсочки сосны и составить схему заложения карр на весь срок подсочки.

Для решения поставленной задачи необходимо воспользоваться плакатами по типовым технологическим схемам подсочки сосны или «Правилами подсочки в лесах Российской Федерации» (1).

1.3 Для каждой категории подсочки определить основные элементы технологии подсочки по форме, приведенной в таблице 1.2.

 

 

Таблица 1.1- Варианты лабораторной работы

 

 

Варианты	Количество рабочих стволов на участке тыс. шт.	Средний диаметр, см	Группа лесов	Количество рабочих стволов на 1 га, шт.	Продолжительность подсочного сезона, дни	Выход живицы с КПП *, г.
1.			I
2.			II
3.			II
4.			III
5.			II
6.			I
7.			I
8.			II
9.			III
10.			II
11.			I
12.			I
13.			II
14.			III
15.			II
16.			I
17.			I
18.			II
19.			III
20.			II
21.			III
22.			II
23.			III
24.			II

 

* - При подсочке с серной кислотой данные по выходу живицы с КПД увеличить на 8 %, при подсочке с стимулятором группы А – на 30% и при подсочке с комплексным стимулятором (группа А и Б) данные по выходу живицы с КПД на 40 %.

Тема 2 Основные элементы технологии подсочки

 

 

Таблица 1.2 - Основные элементы технологии подсочки

 

Элементы технологии	Категории подсочки
	III	II	I
Вид подсочки
Разновидность подсочки
Концентрация стимулятора, %
Пауза вздымки, дни
Шаг подновки, мм
Глубина подновки, мм
Глубина желобка, мм
Способ подсочки
Ширина карры, см
Нагрузка дерева каррами, %
Угол карры о
Угол подновки о
Количество карр на дереве, шт.

 

Для определения оптимальных элементов технологии подсочки сосны следует учитывать то обстоятельство, что в насаждениях, переданных в подсочку, в зависимости от продолжительности подсочки и срока поступления их в рубку, подсочка проводится по трем различным категориям: по первой категории в насаждениях, поступающих в рубку через 1-3 года; по второй категории – в насаждениях, поступающих в рубку через 4-10; по третей категории – в насаждениях, поступающих в рубку через 11-15 лет.

продолжительность подсочки сосны по той или иной категории приведена в таблице 1.3.

 

Таблица 1.3 - Продолжительность подсочки сосны

 

Срок подсочки, лет	Период подсочки	Продолжительность подсочки, лет	Категории подсочки
	с 1-го по 5-й		III
	с 6-го по 12-й		II
	с 13-го по 15-й		I
	с 1-го по 7-й		II
	с 8-го по 10-й		I

 

При переходе насаждений из одной категории в другую изменяются технологические параметры подсочки.

Для выполнения вышеуказанного задания следует использовать данные таблицы 1.4-1.6.

 

Таблица 1.4 - Стимуляторы выхода живицы, разрешенные к применению при подсочке сосны

 

Наименование стимулятора	Содержание вещества в рабочем растворе, % не более	Срок применения, лет до рубки	Район применения
Группа А, неагрессивные стимуляторы
Экстракт кормовых дрожжей	0,25		Повсеместно
Настой кормовых дрожжей	5,0		-//-
Сульфитно-дрожжевая бражка и сульфитно-спиртовая барда	25,0		-//-
Кукурузный экстракт	1,0		-//-

 

 

Продолжение табл. 1.4

 

Настой золы древесных пород	0,3		Свердловская и Тюменская обл.
Березовый сок	97,0		Повсеместно
Группа Б, вещества, используемые для активизации стимуляторов группы А
Поваренная соль	1,5		Повсеместно
Зола древесных пород	0,3		-//-
Лимонная кислота	0,3		Европейско-Уральская часть России
Патока мальтозная	2,0		-//-
Каустическая сода	4,0		Сибирь, Свердловская область
Группа В, агрессивные стимуляторы
Серная кислота 96%-й концентрации (в жидком и загущенном виде)	96,0		Повсеместно
Серная кислота 50-75%-й концентрации (в жидком загущенном виде)	75,0		I-II пояса смолопродуктивности, кроме Красноярского края
Хлорная известь	70,0		Повсеместно

 

 

Таблица 1.5 - Основные элементы технологии подсочки сосны в различных разновидностях и категориях подсочки

 

Разновидность подсочки	Категории подсочки	Пауза вздымки, дни	Шаг подновки, мм	Глубина подновки, мм не более	Глубина желобка, мм, не более
Подсочка со стимуляторами группы А и Б	I
II
III
Подсочка с серной кислотой: 96%-й жидкой	I
50-75%-й загущенной каолином	II

 

Таблица 1.6 - Общая ширина межкарровых ремней и количество карр на дереве при различных категориях подсочки

 

Ступени толщены в коре на высоте 1,3 м, см	I категория	II категория	III категория
Количество карр на дереве, шт.	Общая ширина межкаровых ремней, см	Количество карр на дереве, шт.	Общая ширина межкаровых ремней, см	Количество карр на дереве, шт	Ширина карр, см, не более
					-	-
	1-2		1-2		-	-
	1-2		1-2
	1-2		1-2

 

 

Продолжение табл. 1.6

 

	1-2		1-2
	1-2		1-2
более 60	2-3		2-3	равна диаметру дерева		равна ½ диаметра дерева

 

 

Тема 3 Составление технологической карты

 

2 1.4 Составить технологическую карту

 

На первый и последний сезон подсочки составить технологическую карту согласно форме, приведенной в приложении.

 

Приложение 1 ко второй работ2	Технологическая карта на подготовленные и основные работы по подсочке	Количество сборов за сезон, шт.*			*число сборов за сезон рассчитывается из того, что каждый сбор производиться после четырех обходов
Количество обходов, шт.
Пауза вздымки, дни
Шаг подновки, мм
Длина желобка, см	Подлежавшая проводке
Рабочей части
Длина подрумянивания, см
Верхняя граница карры, см
Нижняя граница карры, см
Категория подсочки
Количество карр на участке, тыс. шт.
Количество карр на 1 га, шт.
Площадь участка, га
Сезон подсочки	первый	последний

 

Тема 4 Определение выхода живицы

 

1.5 Руководствуясь данными по выходу живицы с КДП (см. табл. 1.1), определить объем живицы с участка для каждой категории подсочки (табл. 1.7).

 

 

Таблица 1.7 - Выход живицы по категориям подсочки

 

Показатели	Категории подсочки
	III	II	I
Выход живицы с КДП, г
Исправленный выход живицы с КДП, г
Выход живицы с карроподновки, г
выход живицы с карры, г
То же с дерева, г
Выход живицы с 1 га, кг
Объем живицы с участка, т
Объем добытой живицы за весь срок подсочки, т

 

1.6 Для первого года подсочки составить календарную заявку на рабочих, выполняющих подготовительные, основные и заключительные работы. Виды работ и нормы выработки приведены в таблице 1.8.

 

 

Таблица 1.8 - Нормы выработки на производственные работы по подсочке сосны

 

Виды работ	Объем работ	Норма выработки	Потребное количество чел/дней
Отвод лесосек, постановка столбов, га
Разметка карр, шт
Подрумянивание, шт.
Перечет карр, шт
Проводка желобков, шт
Разноска приемников, шт
Установка приемников, шт
Вздымка: обычная, шт
со стимуляторами группы А и Б, шт
со стимуляторами группы В, шт
Сбор живицы, шт
Другие виды работ на 1 т живицы, чел/дни		0,2

 

 

1.7 согласно формы, приведенной в таблице 1.9 (для первого и последнего года подсочки) рассчитать штучную и весовую выработки вздымщика и сборщика, а также потребное количество вздымщиков и сборщиков.

 

 

Таблица 1.9 - Основные контрольные показатели добычи сосновой живицы

 

Показатели	Первый год подсочки	Последний год подсочки
Число рабочих дней в сезоне, дни
Выход живицы с карроподновки, г
Дневная штучная норма выработки вздымщика, карроподновки
Дневная весовая норма выработки вздымщика, кг
Сезонная весовая норма выработки вздымщика, т
Число обходов в одном сборе, шт
Дневная штучная норма выработки сборщика, карры
Дневная весовая выработка сборщика, кг
Сезонная весовая выработка сборщика, т
Добыто живицы за сезон, т
Расчетное сило вздымщиков, чел
Расчетное число сборщиков, чел

 

Дневную весовую норму выработки вздымщика получают путем умножения выхода живицы с карроподновки на штучную норму выработки.

Сезонную норму выработки вздымщика получают умножением дневной весовой выработки на число рабочих дней в сезоне.

Дневную весовую норму выработки сборщика получают умножением количества живицы в одном приемнике к моменту сбора на штучную выработку.

Сезонную норму выработки сборщика получают умножением дневной весовой нормы выработки на число рабочих дней в подсочном сезоне.

Расчетное число вздымщиков в сезоне получают делением общего объема добычи живицы на сезонную весовую норму выработки вздымщика.

 

Расчетное число сборщиков в сезоне получают делением объема добычи живицы на сезонную весовую норму выработки сборщика.

 

1.8 произвести выбор и составить заявки на весь срок подсочки на каррооборудование; подсочные инструменты, которые требуются для выполнения подготовительных, основных и заключительных работ; тару под живицу (по первому году подсочки).

Нормы расхода подсочных инструментов приведены в таблице 1.10

 

Таблица 1.10 - Нормы расхода подсочного инструмента

 

Наименование инструментов	Объем работ	Нормы расхода	Потребное количество инструмента
Двуручный струг на тыс. карр, шт		0,08
Одноручный струг на тыс. карр, шт		0,08
Стамеска для щапа, на тыс. карр, шт		0,08
Бруски для заточки:
стругов, на тыс. карр, шт		0,16
оселки, на тыс карр, шт		0,16
Хак желобковый, на тыс.карр, шт		0,04
Резцы желобковые, на тыс.карр, шт		1,6
Вздымочный хак на 10 т живицы, шт		1,0
Резцы вздымочные, на 10 т живицы, шт		1,5
Лопаточки сборные, на 10 т живицы, шт		1,0
Ключи гаечные для хаков, на 10 т живицы, шт		1,0
Сливные доски, на 10 т живицы, шт		1,0

 

 

Тема 5

 

2. ПРОИЗВОДСТВО ХВОЙНЫХ ЭФИРНЫХ МАСЕЛ

 

Хвойные эфирные масла используются в парфюмерии, медицине, мыловаренной и других отраслях промышленности. Наиболее широкое распространение получило производство пихтового масла – основного сырья для получения медицинской оптически деятельной камфары.

Сырьем для производства пихтового масла служат тонкие, охвоенные ветки пихты, так называемая пихтовая лапка. Ее снимают с сучьев, расположенных в нижней части кроны растущих деревьев, или используют для этой цели порубочные остатки.

Эфирные масла содержаться только в хвое и коре пихты. Чем меньше размер хвойной хвойной лапки, тем больше содержание в ней хвойного эфирного масла.

 

2.1 Приборы и оборудование

 

Весы технические ВТ-200; котел – преобразователь предназначается для получения водяного пара.

Парильный чан для загрузки пихтовой лапки. Сбоку чана сделано отверстие, в которое вставлен патрубок для отвода паров воды и масла в холодильник. На дне чана имеется металлическая решетка, на которую укладывают лапку. Под решетку подведена паропроводная трубка.

Холодильник коленчатый служит для охлаждения дистиллятора. Флорентина предназначена для отстаивания конденсата пара на две фракции – пихтовое масло и воду.

Стеклянный градуированный сосуд служит для приема масла.

 

 

2.2 Технологический процесс получения пихтового масла в лабораторных условиях

 

Процесс производства пихтового масла состоит из следующих операций: заготовки и сортировки пихтовой лапки; загрузки лапки в парильный чан; отгонки масла, выгрузки отработанной лапки из парильного чана; отстаивания и затаривания пихтового масла.

До начала загрузки пихтовой лапки в парильный чан её предварительно взвешивают на весах ВТ-200 с точностью до 1 г. затем плотно укладывают пихтовую лапку в чан на металлическую решетку. Особенно плотно укладывают лапку у стенок чана для того, чтобы пар не мог уходить, не пропарив всей массы лапки. После загрузки очищают от хвои отводную трубку в холодильник и плотно закрывают чан крышкой.

Отгонку масла производят при непрерывной и равномерной подаче острого водяного пара. Струя вытекающего из холодильника дистиллята должна быть равномерной. Такой режим ведения процесса обеспечивает полную отгонку наиболее ценных компонентов масла: борнилацетата и борнеола.

После появления из холодильника первых капель жидкости начинается интенсивное выделение пихтового масла.

Необходимо строго следить за герметичностью всей системы, а также за температурой конденсата и воды в ванне холодильника. Температура вытекающего конденсата не должна превышать 25-30⁰ . отгонка масла ведется в течении 4-6 часов.

Отработанную пихтовую лапку отгружают из чана. После разгрузки парильный чан тщательно очищают от мусора и осыпавшейся хвои.

Масло, поступившее в приемник, обычно содержит некоторое количество воды и поэтому бывает мутным. Для того, чтобы отделить масло от воды и сделать прозрачным, его отстаивают в теплом помещении в течении суток.

 

3. ПОЛУЧЕНИЕ ХВОЙНОГО ЭКСТРАКТА

 

Сырьем для получения хвойного экстракта является еловая лапка. Экстракт применяют для лечебных ванн.

Для отгонки эфирного масла из еловой лапки используют такую же аппаратуру, как и для получения пихтового эфирного масла. Выход масла равен 0,1 – 0,15 % от веса еловой лапки.

Водный экстракт, получающийся в перегонном чане, вместе с конденсатом упаривают в открытом железном аппарате до содержания 50% сухого вещества, добавляют к нему 1 % эфирного масла и таким путем получают жидкий хвойный экстракт для лечебных ванн.

Выход жидкого экстракта составляет 10 – 11 % от веса лапки.

 

 

ЛИТЕРАТУРА

 

1. Правила подсочки в лесах Российской Федерации – М., 1996. – 30.

2. Трейнсис А.М. Подсочка сосны. – М.: Гослесбумиздат, 1961. – 320 с.