Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Гра-стратегія - інтерактивна форма навчання дошкільників




Гра-стратегія (ситуативна гра) - складна, багатопланова діяльність, що передбачає не тільки усвідомлення ігрового задуму, сюжетної лінії, а й певну послідовність спрямованих сукупних дій усіх учасників гри, з якими необхідно домовитися, об’єднати зусилля, неодноразово визначитися в особистісному та колективному моральному й інтелектуальному виборі. Стратегічна гра стає можливою за умови здатності її учасників передбачити можливі наслідки своїх дій, готовності до планування послідовних кроків, уміння визнавати помилки та вчасно корегувати їх, знаходити нестандартні способи розв’язання проблеми. Гра-стратегія має всі структурні компоненти гри: задум, ігрові ролі, відповідний сюжет, ігрові дії, результат гри. Передусім у її основу покладено інтригу, реальну проблему, визначено загальну мету, для реалізації якої й необхідно об’єднати спільні зусилля, обговорюючи всі подальші кроки. У процесі гри вихователь кілька разів ускладнює завдання, "чинить" перепони, які діти мають подолати. Гра-стратегія надає вихователям унікальну можливість спостерігати за процесом збагачення, соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами в зовсім не простих, наближених до реальних ситуаціях, має можливість оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. Проілюструємо це на прикладі методичних рекомендацій щодо проведення заняття у формі гри-стратегії "Купуємо речі" (книжки, іграшки, продукти тощо).

Мета: створити ситуацію необхідності самостійного вибору на основі визначення значущості предмета. Вправляти в умінні домовлятися, переконливо доводити власну думку іншим, терпляче сприймати позицію, що відрізняється від власної.

Гру можна проводити на різноманітному матеріалі, тобто діти можуть "купувати" книжки, іграшки для групи, продукти на сніданок або вечерю для групи чи сім’ї, подарунки на день народження тощо. Оскільки суть гри виявляється у можливості вибору, то вихователю необхідно надати дітям можливість вибору. Ускладнюють ситуацію вибору обмежені «покупні» можливості дітей. Пояснимо це на прикладі.

1. Етап орієнтації у завданні. На початку гри вихователь пропонує дітям зробити покупки. Для цього в банку треба взяти гроші. Грошима у грі слугують фішки, наприклад, жовтого кольору. Вихователь пояснює, що в банку є також більш крупні гроші - так, фішка синього кольору коштує 10 фішок жовтого кольору, а одна фішка червоного кольору коштує 5 фішок синього кольору. У крамниці також можна придбати товар за різними цінами: дорожче і дешевше. Проте, попереджує вихователь, треба дивитися не тільки на коштовність товару, а й на його значущість для самого покупця, запитати себе: "Чи мені це потрібне? Якщо це мені не потрібне, чи хочу я придбати це для моїх близьких або знайомих?"

2. Етап ознайомлення з можливостями вибору. У зручному місці вихователь розташовує "крамницю", яка може бути представлена предметними картками із зображенням предметів-товарів, іграшками та предметами, муляжами; для дітей, які вже вміють читати, назви товару можуть бути надруковані на окремих картках чи на дошці. Біля кожного товару є цінник із зображенням кольорової фішки або декількох фішок та цифри. Товар може коштувати, наприклад, три, п’ять жовтих фішок, або одну червону, дві сині фішки (їх можна обміняти в банку за певну кількість жовтих фішок). Розглядання "товару" супроводжується обговоренням його вартості, можливостей його застосування, вікової приналежності тощо.

3. Етап вибору. Роль банкіра та продавця бере на себе дорослий. Кожна дитина отримує у банкіра, наприклад, по сім (п’ять, десять) фішок жовтого кольору. Вихователь пропонує дітям самостійно оглянути товар та зробити вибір, що вони можуть та хочуть купити. Частина невпевнених у собі і несамостійних дітей не хоче брати на себе відповідальність за власний вибір, віддає "гроші" педагогу, товаришам, прагне об’єднатися з друзями, навіть відмовляється від гри: "Мені тут нічого не потрібно».Вихователю важливо підтримати таку дитину в момент вибору, запропонувати свою допомогу: "Хочеш, ми разом вирішимо, що ти будеш купувати».

Здебільшого частина дітей спочатку орієнтується лише на "хочу", потім починає розуміти, що бажання повинно збігатися з можливостями і починає шукати вихід із складного становища. Так поступово виникає складна, багатовекторна ситуація вибору: а) вибрати те, що коштує дешевше, але мені не потрібне. І то буде лише моя покупка; б) домовитися з іншими, об’єднати гроші і придбати коштовну й потрібну, цікаву річ. Проте вона буде належати всім; в) попросити у товаришів гроші, яких не вистачає на покупку; г) випросити, обміняти на щось фішки, яких не вистачає або навіть відняти. Дітям, які вирішили об’єднати свої кошти, треба домовитися, що вони будуть купувати. Адже разом зі збільшенням покупних можливостей, збільшується також варіативність вибору.

4. Етап підсумковий. Вихователь, не нав’язуючи дітям свого рішення, пропонує оцінити правильність вибору, переконатися, що була куплена потрібна річ. Нерідко діти саме на цьому етапі висловлюють бажання почати гру ще раз, жалкують за поспішним вибором, намагаються виправдати невдалий вибір, висловлюють бажання виправити помилки.

Методичні рекомендації до проведення заняття у формі гри-стратегїі "Пакуємо речі"

Мета: вчити дітей планувати власні дії, передбачаючи їх можливі наслідки, враховуючи зовнішні обставини, що можуть впливати на розвиток подій. Вправляти в умінні домовлятися, переконливо доводити власну думку, співпрацювати з однолітками.

Варіантів сюжетної лінії може бути безліч: нас запросили на свято новорічної ялинки до Києва; збираємося на риболовлю (зимову, літню) на вихідні; на одноденну прогулянку до лісу влітку; кататися на лижах у зимовому лісі на два дні. Залежно від обраної сюжетної лінії вихователь проводить підготовчу роботу з дітьми, в ході якої намагається допомогти дітям представити більш наочно, яскраво місце, до якого вони збираються, врахувати всі можливі ситуації, з якими стикається людина у відповідних випадках. Наприклад, якщо йдеться про запрошення на свято до Києва, то педагог обговорює вимоги до одягу дітей на святі, пропонує продумати кожному не тільки свій костюм, а й те, як його краще довести, щоб не зім’яти, нагадує. Запрошення на свято передбачає подарунки для господарів, їх треба підготувати. їхати до Києва треба потягом, отже, у святковому вбранні не поїдеш, тобто необхідно передбачити також ситуацію подорожування. Причому вихователь спрямовує дітей на командний підхід, за умови якого кожен думає про всіх, розраховує не тільки на себе, а й на інших. На практичному етапі діти залюбки будуть вправлятися в акуратному складанні речей, домовлятимуться про те, хто, які речі буде нести, за що відповідати. Окремий етап може складати вибір з декількох можливих варіантів святкового вбрання, прикрас для нього. Для цього педагог пропонує дітям розглянути ілюстрації, малюнки, фотографії, на яких зображені елементи дитячого

спортивного, буденного, робочого, святкового одягу для різних пір року. Завдання можна ускладнити, запропонувавши дітям відобразити спільну тематику святкового одягу, наприклад, усі одягають костюми лісових звірів, але щоб вони не повторювались або обирають для усієї команди космічну тематику. У такому випадку діти можуть об’єднатися для придумування костюмів, їх зображення, висловлювання пропозицій одне одному.

Гра-стратегія надає вихователям унікальну можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами у зовсім не простих, наближених до реальних ситуаціях. Вихователь має можливість оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. Аналіз результатів спостережень зумовлює подальші виховні дії педагога. І в цьому особлива корисність гри.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Які засоби, на ваш погляд, є найефективнішими у навчально-виховній роботі з ознайомлення з довкіллям?

2. У чому ви вбачаєте навчально-розвивальний потенціал картини як засобу ознайомлення дітей з довкіллям?

3. Визначте етапи послідовного складання з дітьми розумових карт.

4. Дайте визначення інтегрованого заняття. Розкрийте його специфіку в порівнянні з предметним заняттям.

5. Які види занять виокремлюють за дидактичними цілями?

6. У чому полягає специфіка проведення індивідуальних занять з дошкільниками?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Складіть схему "Класифікація засобів ознайомлення дітей з довкіллям".

2. Доберіть конспекти занять до кожного із запропонованих видів - а) комплексне, навчально-пізнавальне, б) інтегроване, сюжетно-ігрове; в) предметне, навчально-ігрове.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з довкіллям. - К: Шкільний світ, 2006.

2. Богуш А.М. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти. - Одеса: Ярослав, 2004.

3. Гавриш Н.В. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Начально-методичний посібник. - Луганськ: Альма-матер, 2007.

4. Діти і соціум: Монографія / Заг. ред. А.М.Богуш. -Луганськ: Альма-матер, 2006.

5. Поніманська ТІ. Дошкільна педагогіка: навчальний посібник для студентів ВНЗ. - К.: Академвидав, 2004.

Розділ 4. Методи і прийоми ознайомлення дітей із предметним довкіллям

4.1. Характеристика методів і прийомів ознайомлення дітей із предметним довкіллям

Метод - це насамперед спільна діяльність вихователя і дітей, спрямована на досягнення певного результату. В основі такого розуміння лежить положення Л.С.Виготського про "зону найближчого розвитку", тобто періоди в життєдіяльності дитини, коли вона під керівництвом дорослого засвоює нові галузі довкілля, набуває нових знань, умінь і навичок.

Відтак, методи ознайомлення дітей із довкіллям - це способи спільної роботи тих, хто навчає, і тих, кого навчають, організації пізнавальної діяльності дитини дошкільного віку в довкіллі, яка веде її від незнання до знання, від невміння до нового вміння, від відсутності навички до її формування, від розрізнених знань до системи знань, від панування життєвих до набуття наукових понять. Від того, які методи вихователь використовує у навчально-виховній роботі, залежить успіх цієї роботи. У кожному методі міститься мета навчання, спосіб засвоєння знань, характер взаємодії суб’єктів діяльності.

Сьогодні в педагогічних науках існує розмаїття класифікацій методів навчання. Найбільш повний аналіз наявних класифікацій методів навчання подає А.В.Хуторсь-

кой.1 Так, історично першими склалися такі класифікації: а) методи педагога (розповідь, пояснення), методи учнів (вправи, самостійна робота, запитання) та їхня діяльність (бесіда); б) за джерелом передавання знань: наочні (методи ілюстрації і демонстрації), словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з підручником), практичні методи: вправи, лабораторні заняття, практичні роботи, дидактичні ігри.

Існують класифікації методів навчання за ступенем самостійності учнів у навчанні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, евристичний, дослідницький. За дидактичною метою поділяють методи навчання на комунікативні, пізнавальні, перетворювальні, систематизуючі, контрольні методи.

А.В.Хуторськой виокремлює велику групу продуктивних методів, що забезпечують продуктивну особистісно-орієнтовану освіту, а саме дозволяють: а) пізнати довкілля; б) створити певну освітню продукцію; в) організувати освітній процес, тобто різні види діяльності: когнітивні, креативні, організа-ційно-діяльнісні (див. рис. 4.1).

1.Хуторськой А.В. Современная дидактика. - Спб.: Питер, 2001

 

До когнітивних методів належать наукові методи дослідження конкретних.наук (педагогіки, психології, фахових методик), а також методи навчання конкретних навчальних предметів (у тому числі і методики ознайомлення дітей з довкіллям).

Креативні методи стимулюють учнів до самостійної творчо-пошукової діяльності. Оргдіяльнісні методи здебільшого стосуються учителів, директорів, управлінців освітньою діяльністю. Окремі з перших двох груп методів використовуються і в роботі з дітьми дошкільного віку.

У фаховій методиці як самостійному навчальному курсі склалася своя система методів навчання і ознайомлення дітей з предметним довкіллям. Усі методи ознайомлення дітей із довкіллям поділяються на дві великі групи: 1) методи безпосереднього ознайомлення дітей із довкіллям: це наочні, практичні, ігрові; 2) методи опосередкованого ознайомлення дітей із довкіллям: це словесні методи, методи, які опосередковуються словом.

До першої групи методів належать: спостереження, екскурсії - огляди, розглядання предметів та бесіди про них, екскурсії на підприємства, установи тощо за межі дошкільного закладу; розглядання та бесіда за змістом дидактичних картин та репродукцій художніх картин, дидактичні ігри з предметами, іграшками, картинами, перегляд кінофільмів, телепередач, комп’ютерні ігри, відеопрограми, досліди з предметами, явищами.

В основі всіх цих методів лежить безпосередній чуттєвий досвід дитини, її сенсорне виховання. Усі вони супроводжуються наочністю або безпосередньою практичною чи ігровою діяльністю дитини. У процесі використання методів цієї групи дитина має можливість сама побачити, доторкнутись, понюхати, обстежити предмет чи явище, безпосередньо діяти з ним, перетворювати його, одержу-

1 Хуторський А.В. Современная дидактика. - Спб.: Питер, 2001. - С. 322. 128

вати конкретний результат. Кожне слово вихователя при цьому наповнюється конкретним змістом.

До опосередкованих методів ознайомлення дітей із довкіллям належать ті, що опосередковуються словом. Серед них: читання художніх творів (оповідання, вірші, легенди) пізнавальної спрямованості, розповідь вихователя, словесні дидактичні ігри, бесіда, усна народна творчість (загадки, прислів’я, приказки), метод уявлюваних ситуацій.

До словесних методів належить розповідь вихователя. Розповідь - це словесний (вербальний) метод навчання; жвава, образна, форма усного монологічного викладу навчального (пізнавального) матеріалу з таких тем чи питань, які містять здебільшого фактичні відомості (опис явищ природи, предметів, суспільного життя, повідомлення цікавих фактів з історії міста, країни тощо). Розповідь як самостійний метод використовується на заняттях з ознайомлення дітей з довкіллям у процесі спостережень, екскурсій, екскурсій-оглядів, розглядання предметів, а також у процесі бесіди. Розповідь вихователя повинна бути короткою, змістовною, цікавою для дітей, без складних наукових понять і зворотів, конкретною. Подекуди розповідь вихователя може супроводжувати наочні предмети і картини: дидактичні картини (після бесіди), репродукції художніх картин, розповіді про дитячі роки письменників, художників тощо.

В останні роки основну роль у навчанні дошкільників відводять практичним методам, які використовуються і в процесі ознайомлення дітей з довкіллям. Це метод вправ, метод проектів, моделювання, досліди й експериментування.

Метод вправ - це багаторазове повторення дитиною дій (розумових чи практичних) певного змісту. У процесі вправ діти оволодівають різними способами розумової і пізнавальної діяльності, з них формуються різноманітні вміння і навички, пов’язані з діяльністю у довкіллі.

Вправи як метод навчання у дошкільному віці можуть бути різного типу: наслідувальні, конструктивні, творчі.

Наслідувальні вправи здебільшого використовуються у роботі з дітьми молодшого дошкільного віку.

Конструктивні вправи - це самостійні вправи дітей з різним матеріалом, які діти виконують після пояснення вихователя та аналогічні тим, які вони виконували спочатку під керівництвом вихователя.

Творчі вправи діти виконують самостійно на основі раніше набутих способів діяльності: ці вправи вимагають від дітей нового поєднання, комбінування знань, умінь і навичок, які діти засвоїли раніше. Особливістю методу вправ у дошкільному віці є те, що вони здебільшого проводяться в ігровій формі, в емоційно насиченій, цікавій для дітей діяльності.

Одним із методів ознайомлення дітей з довкіллям є аналітичні вправи. Пропонуємо п’ять груп аналітичних вправ, які успішно можна застосовувати на заняттях і в повсякденному житті. Перша група - це вправи, спрямовані на встановлення дітьми причинно-наслідкових відношень, а також на активізацію знань: "Що трапиться, якщо яйце кинути на підлогу?", "Тато прийшов і сказав: "Сьогодні нам знову не принесли газети. Як він про це дізнався?", "Якими речами ви не можете скористатися, якщо вимкнуть електрику?", "Що міцніше: зубочистка чи цвях?". Друга група - це вправи на усвідомлення дітьми часових відношень: "Що ти можеш змінити, а що змінити не в силах: час початку весни; час, який ти проводиш біля телевізора; час заходу сонця; час, який витрачаєш на їжу?", "Що довше: написати листа чи прочитати?", "Що займе більше часу: виростити дерево чи зрубати його?", "Як ти вважаєш, що тобі швидше набридне робити: їсти морозиво, малювати, прибирати іграшки?". Вправи третьої групи становлять завдання на аналіз відчуттів: "Чи дихаєш ти, коли спиш?", "Ти нюхаєш язиком чи носом?", "Що важче: рукавичка чи черевик?", "Ти можеш так швидко повзати, як ходити?", "Чи падав ти будь-коли в калюжу? Що найбільше тебе засмутило, було неприємним?". Четверта група об’єднує

вправи на оцінку емоційного стану: „Ти відчуваєш себе щасливим, коли виграєш чи програєш?", "Чи сваришся ти, якщо перебуваєш у кімнаті один?", "Чому тобі подобається, коли настає твій день народження?", "Як ти вважаєш, чому діти тримають у своєму домі собаку: тому, що собаці ніде жити, тому, що люблять доглядати за собаками чи тому, що їм подобається грати з собаками?", "Назви три неспокійних тварини у зоопарку і три найбільш спокійних". Останню групу становлять завдання на усвідомлення соціальних відносин: "У Михайлика одна сестра, а у неї -брат. Скільки дітей у них в сім’ї?", "У Петрика два брати. Скільки хлопчиків у сім’ї Петрика?" тощо.

До проведення вправ з дітьми дошкільного віку ставляться певні вимоги:

—перед дітьми потрібно ставити конкретну мету, навчальне завдання, чітко пояснювати, що діти будуть робити (наприклад, будемо вчитися ремонтувати книжки, готувати вінегрет тощо);

—показувати і водночас пояснювати спосіб виконання завдання; у процесі виконання завдання підказувати, допомагати, радити тощо;

—вправи потрібно повторювати з поступовим ускладненням, уводити нові завдання, які б спонукали дітей до творчості;

—обов’язково контролювати хід виконання завдання, вправляти, поступово переходити від прямого до непрямого контролю, спонукати дітей до самоконтролю.1

Моделювання - це наочно-практичний метод навчання. У дошкільній освіті цей метод був розроблений російськими вченими Л.А.Венгером, Н.О.Ветлугіною, Д.Б.Ельконіним, М.М.Поддьяковим та впроваджений у практику їхніми учнями. Моделювання - це метод дослідження об’єктів на їх моделях. Модель - це узагальнений образ суттєвих властивостей об’єкта, що моделюється (глобус, географічна карта,

1 Козлова СЛ., Куликова ТА. Дошкольная педагогика. - М.: Академия, 1998.-С. 238-239.

план ділянки тощо). Модель - це форма і засіб пізнання, будь-яка система (уявлювана чи та, що існує реально), яка відображує оригінал, замінює його і дає певну інформацію про нього. Модель - це предметне графічне зображення чи дієве зображення чогось у процесі моделюючої діяльності; схема, макет у зменшеному вигляді. Модель може бути створена шляхом усунення з об’єкта несуттєвих властивостей і додавання тих, які відсутні у предметі. Модель завжди співвідноситься з об’єктом і постійно видозмінюється.1

В основі методу моделювання лежить заміщення реальних предметів іншими або його зображенням, схемою, умовними знаками. У дошкільній педагогіці розроблені моделі для конструювання (Л.О.Парамонова, М.М.Поддьяков), уявлення про працю дорослих (В.Й.Логінова, Н.М.Крилова), природознавчих уявлень (Н.І.Ветрова, Є.Ф.Терентьєва), у мовленнєвій діяльності (Л.Є.Журова, К.Л.Крутій). Так, наприклад, О.П.Гаврилушкіна пропонувала дітям змоделювати простір кімнати (лялькової) з метою формування уявлень переміщувати предмети в залежному просторі: діти розставляли на моделі меблі відповідно до схеми - плану чи усної інструкції. Або використання моделі в екологічному вихованні дітей, діти самостійно моделюють екологічно чисті природні зони. К.Л.Крутій використовувала моделі і схеми для формування граматичної правильності мовлення, на засвоєння дітьми службових частин мови, збагачення словника.

Моделі можуть бути предметні, наприклад, модель машини, іграшки (технічні), на моделі відображені механізми і устрій іграшки, або з допомогою моделей знайомлять дітей з будовою частин тіла, правилами дорожнього руху тощо.

Предметно-схематичні моделі використовують в ознайомленні дітей з природою, діти ведуть календар природи з допомогою символів, значків, моделюють схеми-маршру-ти: дошкільний навчальний заклад - моя квартира, або

1 Дошкольное образование. Словарь терминов. - М.: Айрис Пресе, 2005. -С. 169.

моделюють пошиття дитячого одягу. О.М.Д’яченко пропонує за допомогою піктограми моделювати зміст казки, а потім її переказувати.

М.М.Поддьяков оцінюючи метод моделювання позитивно, підкреслював, що у процесі моделювання у дітей розвиваються мисленнєві операції, аналіз, абстрагування, порівняння і зіставлення, дитина вчиться обстежувати предмети шляхом умовних знаків, символів, які в доступній наочній формі допомагають дітям пізнати приховані властивості і зв’язки певного об’єкта.

Спілкування з людьми допомагає малюкам адаптуватися до довкілля, пристосовуватися до життя, узгоджуючи власні інтереси з інтересами і потребами інших. Опишемо модель соціальних стосунків дитини з іншими людьми з теми "Світ стосунків". При розробці такої моделі дитина поділяє людей на рідних, знайомих, чужих; наочно бачить, що відстань між нею та батьками чи іншими членами родини - коротка, ці люди завжди прийдуть на допомогу в будь-яких обставинах. А відстань між особою та чужою, незнайомою людиною довга, не можна бути впевненим, як людина вчинить у тій чи тій ситуації. Отже, і довірятися сторонній людині неможна. Моделювання допомагає усвідомити правила поведінки в сім’ї, характер взаємовідносин з сусідами, незнайомими людьми. За цією моделлю було розроблено систему занять соціальної спрямованості, які відбивали світ стосунків (див. рис. 4.2).

Так, на занятті з теми "Сусіди" педагог пропонувала дітям пригадати казку "Рукавичка" та визначити, як можна назвати людей, які живуть поруч, скільки сусідів жило в рукавичці, чи зручно їм було, чи мирно вони жили, чи легко було це зробити. На основі бесіди діти дійшли висновку про правила гуртожитку, взаємин із сусідами.

Під час заняття з теми "Гостинність" вихователь з’ясовувала, хто такий гість та просила дітей пригадати казку, у якій гість забув про те, що він гість, і став поводити себе як господар. "Чи сподобалося це господарям? Як вони відреагували на це?" Аналіз цієї ситуації за казкою "Три ведмеді" виявився дуже корисним для дітей, вони зіставляли поведінку героїв з власним досвідом.

На занятті з теми "Як довіряти чужим людям?" педагог пропонувала пригадати казку про дівчинку, яка всім довіряла, і через те з нею трапилося лихо, та просила поміркувати про те, чи можна довіряти чужим.

Дослідницький метод навчання - це метод, за допомогою якого діти самостійно вирішують пізнавальні й практичні завдання шляхом дослідів та експериментування при керівній ролі педагога. Елементи дослідницької діяльності, експериментування у методиці ознайомлення дітей з довкіллям розглядається як форма пошукової пізнавальної діяльності. Наприклад, діти проводять досліди з матеріалом, папером, вивчають їх властивості, виготовляють різні речі. Експерименти з водою: холодною, гарячою, льодом, снігом, бурулькою. Зіставляють шляхом дослідів властивості цукру, солі, соди, крупи, борошна, крохмалю; глини, землі, пластиліну, воску; дерева, металу, паперу тощо.

Задля того, щоб діти більш впевнено могли поводитись у будь-якій ситуації, як зі знайомими, друзями, рідними, так і з незнайомими людьми, можна запропонувати розробку разом із дітьми "Словника ситуацій", з яким поступово знайомлять дітей. З-поміж обраних ситуацій можна

виокремити такі: "Знайомство", "Сварка", "Пробачення", "Прохання", "Заблукав", "Бійка", "Погоня", "Прохання", "Подяка", "Привітання". Особливе значення це має у роботі з дітьми "занятійних" груп, які не відвідують постійно дошкільний заклад, для засвоєння способів поведінки в елементарних ситуаціях.

Педагогічна провокація - це також один з ефективних методів, що полягає у створенні педагогом чи іншими дорослими ситуацій, які провокували б зіткнення інтересів, потреб дітей; виникнення певної проблеми, яку не можна ігнорувати. Провокація відбувається за схемою: уточнення проблеми - визначення суті конфлікту - момент власної оцінки - пошук можливих рішень - спільно з дорослим аналіз зробленого вибору. Зазначимо, що педагогічна провокація виявляється не у створенні спеціально конфліктної ситуації, а у правильному педагогічному використанні ситуацій для виховних цілей. Подібні ситуації постійно виникають у групі, проте більшість педагогів намагаються зачекати, приховати, за будь-який спосіб ліквідувати проблему. Педагогічна ж провокація навмисне ‘її піднімає, надає дітям можливість опанувати способи виходу з конфлікту, можливі шляхи розв’язання проблеми. Опишемо реальну ситуацію, яка відбулась у старшій групі одного дошкільного закладу. У п’ятницю, коли діти спускалися сходинками на прогулянку, маленький, худенький Владик, граючись, штовхнув свого тезку, "великого" хлопчика, і той з’їхав останні дві сходинки вниз на штанях. Все обійшлося благополучно, хоча Владику було зроблено відповідне зауваження.

У понеділок великий Влад був вихідний, а зранку у вівторок він пригадав, що трапилось у п’ятницю, і "підігрітий" бабусею: "Хіба можна дозволяти якомусь малюкові ображати себе?!", він з’явивсь у групі переповнений бажання покарати винуватого. Поки маленького Влада у групі ще

не було, великий Влад уголос готував себе до "страшної кари", чим налякав інших дітей, які боязко чекали розв’язки і не знали, як допомогти товаришу. На будь-які розмови з вихователем хлопчик не вівся, їсти відмовився.

Дійсно, можна було б покарати Влада за злий намір, примусити замовкнути, припинити свій дитячий гнів, тобто діяти власно. Проте вихователь вчинила по-іншому. "Добре, - спокійним голосом погодилась вона. - Якщо ти остаточно вирішив покарати набагато слабшого за тебе хлопчика, до речі, твого товариша, який уже вибачився перед тобою у п’ятницю, що ж, це твоє рішення, твій вибір. Проте спочатку тобі доведеться "вступити в бійку" зі мною. Я ж сильна, фізично міцніша за тебе доросла людина не можу дозволити, щоб на моїх очах навмисне ображали слабших. Зберись із духом і починай". Поміркувавши, хлопчик вирішив вибачити товариша, і, коли малий Владик зайшов у групу, "карателя" там уже не було. Через півгодини діти весело грали разом. Заспокоєним хлопчикам вихователь пізніше лише сказала: "Подекуди між людьми можуть траплятися різні ситуації. Якщо неправий, вибачився. І не треба поспішати карати. Краще вибачити. Можливо, колись вибачать і вас".

Замість силового рішення педагог пропонує дітям зробити вибір самостійно, уявно програти ситуацію з різних боків. Наприклад, вихователь, відчуваючи назрівання конфлікту між гравцями, запропонував дітям уявити ситуацію, яка ще не виникла, проте могла б бути: Сергій узяв машину, а Сашкові теж захотілося пограти цією машиною. Кожен тягне машину до себе і кричить: "Це моя машина". Педагог спрямував дітей на прогнозування дій дітей, які можуть вчинити "зло", "смішно", "жадібно": "Як би посварились жадібні діти? А веселі?".

Метод проектів - організація навчання, за якою діти набувають знань і навичок у процесі планування і вико-

нання практичних завдань - проектів.1 Цей метод виник у другій половині XIX ст. у сільськогосподарських школах США, надалі був перенесений у загальноосвітню школу. За цим методом зміст шкільних програм повинна складати дослідницька діяльність дітей, пов’язана з довкіллям, заснована на інтересах дітей. Основне завдання цього методу - озброєння дітей інструментарієм для вирішення проблем, пошуку і дослідів у різних життєвих ситуаціях. У 20 роках XX століття цей метод застосовувавсь і в радянських школах. Натомість універсалізація методу проектів, відмова від систематичного вивчення предметів призвели до різкого зниження знань і цей метод був заборонений.

Сьогодні у нашій країні відбувається відродження методу проектів у школах, а також упровадження його в роботі дошкільних навчальних закладів у процесі ознайомлення дітей з довкіллям. Наведемо методичні рекомендації з підготовки творчого проекту "Як зробити з дітьми газету про літні новини".

"Як зробити з дітьми газету про літні новини"2 Підготовка дитячої газети - надзвичайно захоплюючий творчий проект, який може тривати навіть два-три тижні. Кожна дитина, незалежно від рівня здібностей та успішності, має можливість реалізувати себе чи у складанні коротеньких повідомлень, виконанні інтелектуальних завдань, чи в ілюструванні поетичних текстів, чи в остаточному оформленні матеріалів газети. Головне -чітка послідовність етапів підготовки газети, починаючи зі створення у дітей позитивної пізнавальної мотивації колективної творчої діяльності, підтримка та спрямування дитячої інтелектуально-мовленнєвої та художньої активності під час виконання творчих

1 Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.-С. 205.

2 Гавриш Н. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Навч.-метод, посібник. - Луганськ: Альма-матер, 2007. - С. 199-205.

завдань та обов’язково яскраве остаточне оформлення газети, у якому кожен з учасників проекту може побачити й оцінити свій внесок у загальний результат.

1. Сюрпризний момент - лист від Снігура: "Любі діти! По дорозі на північ я познайомився з пташками, які розповіли мені про літо, про те, яке воно різнокольорове, приємне, лагідне. Хоч і розповідали мої знайомі пташки із захопленням, проте я так нічого про літо і не дізнався. Напишіть мені, будь ласка, що таке ваше літечко, яким воно буває, чого його всі так чекають і люблять. Буду чекати з нетерпінням. Ваш Снігур". Вихователь радиться з дітьми, як краще розповісти Снігуру про літо - можливо, сфотографувати? Але без пояснень, він нічого не зрозуміє. Можливо, просто написати довгого листа, проте без малюнків, віршів, загадок ми не зможемо розповісти про наше літо цікаво. Давайте зробимо газету і надішлемо її Снігуру, тоді він одразу все зрозуміє. Вирішили - починаємо.

І етап. Що таке газета. Якими можуть бути сторінки в газеті. Колективне обговорення.

—Діти, хто з вас бачив газету? Для чого, на вашу думку, існують газети?

—Так, у газеті коротко повідомляють про різні цікаві новини, запитують про невідоме, розповідають про найкращих, знайомлять читачів з модою, погодою, народними прикметами.

—Звідки ж нам можна одержати новинки-цікавинки про літо? Де воно живе? У лісі, полі, садку, в містах та селах. То ж треба піти до мешканців різних місць та розпитати в них все, що вони можуть розповісти про літо.

Вправа "Розкажи мені про літо". Дорослий пропонує розглянути картки із зображенням пташок, квітів, дерев, трави, хмарки, сонечка, будинку, дітей, дорослих, морозива тощо і вибрати собі одну з них за бажанням. Потім кожен по черзі в іграшковий мікрофон розповідає від імені свого персонажу про те, що для нього літо. Завдання педагога - допомогти дитині скласти зв’язне висловлювання. Для тих, кому важко самостійно висловитися, вихователь починає фразу. Наприклад, від імені морозива можна

скласти таку розповідь: "Я люблю літо тому, що... влітку мене багато купують, їдять, хвалять, радіють, яка красива в мене обгортка. Проте я водночас не люблю літо, адже... дуже спекотне, і я швидко розтаю". Наприкінці вправи дітям пропонують символічно намалювати те, про що вони розповідали.

Творче завдання "Де ти, літо". Дітям заохочують поглянути за вікно, на прогулянці навкруги - на те, що оточує їх, знайти ознаки-доведення, що літо настало. Важливо, щоб дитина самостійно побудувала фразу: "Літо - в деревах: вони стоять зелені, а взимку були голі", "Літо - у платтячках - люди одягають красивий, легкий, квітчастий одяг", "Літо - в сонечку, тепер воно дуже сильно гріє".

Вихователь пропонує надіслати Снігурку вірша А.Загорудного про літо з малюнками до нього, щоб наш друг одразу зрозумів, яке воно літо.

Літо, літо золоте

Випиває роси

Та з пшениченьки плете

Україні коси.

Виглядає з-поміж віт

Вишнями в садочку,

Одягло на цілий світ

Сонячну сорочку. — Як чудово в одному вірші поет зміг розповісти найважливіше про літо! Ви зрозуміли, яке воно, якщо автор говорить: "Випиває роси"? Як ви розумієте цей вислів? Сушить роси, тобто тепле, сухе. Що найголовніше вистигає на українських полях влітку? Хліб, пшениченька. Пригадайте, як автор поетично сказав про це "плете пшеничні коси". Саме влітку достигає на деревах різна смакота. Оченята в літа - це вишеньки в садочку. Значить, яке воно, літо? Щедре, смачне. Як ви зрозуміли вислів: "Одягло на цілий світ сонячну сорочку" Яке літо? Яке все стає навкруги?

Лексична гра «Передзвін» (продовження логічного ряду). Уцю гру ми будемо грати зі Снігуром. Він нам - про свою зиму, а ми йому - про літо.

Взимку на землі - сніг, замети, кучугури,

а влітку - ... трава, квіти,

Взимку - куртки та пальто,

а влітку -... сарафани, шорти, майки,

Взимку - ковзани та лижі,

а влітку - ... велосипед, скейт, гойдалка,

Взимку - мороз, завірюха, іній,

а влітку - ... спека, вітерець, веселка,

Взимку - снігур, синичка, горобець,

а влітку - ... ластівка, жайворон, зозуля,

Взимку - Новий рік, Різдво,

а влітку -... Івана Купала, Спас. Вправа на увагу "Збираємо новинки". Дорослий пропонує дітям прослухати вірш про літо та запам’ятати, а потім назвати ті літні новини, про які діти дізналися з тексту поезії.

М.Рильський Літо

Бджілки золотисті в квітах літають.

Роси перлисті з трав опадають.

З золота зіткане сяєво ллється,

Ліс в нім купається, листям сміється.

В квітах барвистих дівчина сяє.

В оченьках чистих сонечко грає.

З тих оченяток сяєво ллється.

Дівчина літом веселим зветься. Можна запропонувати дітям намалювати свої новинки та підписати їх: "Бджілки літають", "Сонечко світить промінцями", "Сонце в лісі".

Гра "Логічні ланцюжки" або "Просто крокуємо". Дорослий пропонує дітям крокувати літніми стежинками. Кроки можна малювати за допомогою символічних знаків. А можна скористатися предметними картинками, які вихователь розкладає на столі чи на килимку. Зміст гри - в логічному поєднанні окремих предметів та об’єктів, пошуку дитиною внутрішніх причинно-наслідкових

зв’язків. Рух починається кожного разу однаково, але далі дитина може обрати свій шлях, якою стежкою піти. Якщо гра сподобалась, можна пройти також іншими стежинками. Дорослий допомагає дитині сформулювати речення, яке поєднує два слова: "Влітку світить сонечко, і дерево стоїть зелене. Дерево зелене, значить на ньому багато листочків. На дереві зелене листячко - скоро виростуть яблучка. Яблучка поспіють, прийдуть їх збирати діти. Діти покладуть яблучка в кошик. Потім з кошиками можна піти до лісу. В лісі діти зустрінуть зайчика".

дупло> білка> грибок> трава> квітка> метелик СонечкО дерево> яблука> діти> кошик> ліс> зайчик пташка> черв’ячок> гніздо> пташенята> хмарки

2 етап. Оформлення сторінок газети

"Довідкове бюро" - У нашому бюро - цікаві запитання для хлопчиків та дівчаток. Спробуйте на них дати відповідь, та не одну.

Ми пропонуємо поетичні відповіді, проте відповідей дітей може бути декілька, а поетичні можна використати наприкінці обговорення.

Чому влітку всі роздягаються, а дерева одягаються? Чом це равлик хатку на собі тягає? (Бо не може вийти, там дверей немає). Чому літа для хлоп’ят завжди не стає? (Літо, наче шоколад, швидко розтає). Гей, ромашки, зірочки малі, Звідки ви з’явились на землі? (Нас носило сонечко в кишені, Розгубило у траві зеленій). "Лісовий телеграф" - ця сторінка містить народну мудрість, прикмети, прислів’я, приказки про літо. Добре, якщо діти заподаною першою частиною фрази, пригадають, додадуть наступну частину та проілюструють зміст прикмет.

Літо з дощами - ... (осінь з грибами), рясна малина - ... (тепле літо).

Багато павутиння - ... (на теплу погоду), ластівки літають низько - ... (буде дощ), риба грається в річці - ... (буде гроза), горобці купаються - ... (на дощ).

"Квітничок" - ця квітуча сторінка для всіх, хто любить квіти. Квітничок попросив дітей скласти про квіти рими, дібрати красиві слова, порівняння. Піон Конвалія Кульбабки Ромашка Чорнобривці

Варіанти порівнянь: "У ромашки серединка жовтенька, наче яєчко", "Наче в ромашки жовте око з білими віями", "Ромашка, як жовтенька дівчинка в білій спідничці, яка закрутилася в танці", "Піон трохи схожий на троянду: у нього такі пелюстки кругленькі", "Піон такий поважний, як король". "Кульбабка у траві, як вогник горить", "Кульбабки, як дітки сонечка", "Кульбабка, як свіча, горить у траві", "Біла кульбаба, як плаття загубила". "Конвалії дзвенять у маленькі дзвіночки", "Конвалії серед листя, наче ховаються". Лексико-граматична вправа "Лагідні слова" Квіти люблять усі - дорослі й малі. Як побачать красиву квітку, так і проситься до язичка лагідне слово, особливо коли квіточка тільки розкриває пелюстки. Давайте пограємо, я буду називати дорослу квітку, а ви маленькі квітенята:

У кульбаби - жовтеньке кульбабенятко, У ромашки - окасте ромашенятко, У троянди в садку - рум’яне... троянденятко У запашного бузка- ароматне... бузенятко У червоного мака - ніжне... маковинятко Поетична сторінка

— Любі друзі! На поетичній сторінці нашої газети можуть з’явитися і ваші вірші про літо та усіх його мешканців. Для цього треба навчитися добирати рими до слів, складати невеличкі вірші. Давайте спробуємо це зробити разом.

Римовки Бджілка літає серед квіток, У вулик збирає... (добрий медок). По пісочку, по травичці Плиг, плиг жабка... (до водиці). Пташка-щебетушка гніздечко звила, Четверо яєчок... (в гніздечко знесла). Я з метеликом дружу І до нього... (побіжу). Ти скоріше прилітай, Грати з нами... (починай). Жук на квітку хоче сісти. Може хоче він... (поїсти)? Наступна сторінка нашої газети "Кольорова". Якщо літо запросило б мене в художники, подарувало мені чарівну паличку, я б тоді перетворив будь-який малюнок на яскраву крапельку літа.

Бачите, якщо захотіти, то звичайнісінький олівець може стати чарівним? Не кажи про цей секрет хлоп’ятам, нехай спробують самі здогадатися.

Метелик на квітці, жук на листячку, сонечко, краплинки дощові, веселка, суничка на долоньці в дівчинки.

Остання сторінка газети - "Розумна сторінка". На ній завдання для найрозумніших, найуважніших. Давайте запросимо Снігура до нас у гості. Але як же йому пояснити, де ми живемо, як нас знайти. Допоможіть нам. Але спочатку послухайте історію, як одна дівчинка не могла дотепно пояснити, де вона живе.

Анатолій Бортняк Де ти живеш?

—Дівчино мила, де ти живеш?

—В хаті живу я, дідусю, а де ж?

—Де, розкажи мені, хата твоя?

—Там, де дорога вертка, як змія.

—Де та дорога? Багато ж доріг...

—Там, де струмок біля неї пробіг.

—Де той струмочок, зізнайся мені?

—Там, у долині, де верби рясні.

—Де вони верби, мені поясни.

—Де трохи вище ростуть ясени.

—Де ясени, я не знаю, овва!

—Там же, дідусю, де хвіртка нова.

—Де ж ту побачити хвіртку нову?

—Та біля хати, в якій я живу!

Допоможіть Снігуру знайти дорогу до нашого будинку. Подивіться уважно на малюнок і поясніть на кожному кроці, що знаходиться ліворуч, праворуч, поряд, позаду, спереду, звертайте увагу на особливі прикмети (щось десь стоїть, росте, лежить).

Результат творчого проекту - газета знаходиться у групі до того часу, поки діти зберігають до неї інтерес, обговорюють, розглядають, привертають увагу рідних до зробленої газети.

Ефективним методом формування уявлень про довкілля є полілог - проблемна, не репродуктивна бесіда (в репродуктивній бесіді відповіді на всі запитання, які ставить вихователь, дітям уже відомі, вони виявляють лише, наскільки діти засвоїли навчальний матеріал), спільний пошук відповідей на проблемні запитання у процесі обговорення. Кожен учасник полілогу має рівні права, в тому числі і найголовніше право - право помилитись, усвідомити свою помилку та виправити її самостійно. У репродуктивній бесіді (основній формі діалогу з дітьми в дошкільному закладі) вихователь - ведучий, у полилозі - режисер. У полілозі кожен має право мати і висловлювати свій погляд, навіть, якщо він не збігається із загальним, традиційним. Будь-яка відповідь приймається як можлива, своєрідне рішення проблеми. Оцінки на кшталт "Ні, не так!", "Неправильно!" не припустимі. Вихователь як авторитетна особа може висло-

вити в кінці розмови свою аргументовану позицію, залишивши при цьому дітям право вибору прислухатися до думки поважної досвідченої людини чи ні, що найчастіше всього і буває. Але тепер це вже не нав’язана думка, а власне рішення. Така форма спілкування та навчання сприяє формуванню у дітей прагнення мати свій власний погляд, звичку до самостійного мислення, розвиває здібність формулювати та аргументувати свою думку, висловлювати її найбільш доцільними способами, обстоювати, дійсно, на рівні можливостей свого віку. Полілог - один з методів розвитку словесної творчості дітей у процесі пізнавальної діяльності. Важливою організаційною умовою для полілогу є спілкування "очі в очі", тобто розміщення по колу, на одному рівні з дорослим, щоб створити довірливу атмосферу щирості та участі кожного. Цю вимогу можна пояснити так: "Ми сидимо в колі, щоб жодна наша думка не загубилась. Якщо хтось її загубить, інший обов’язково підхопить". Кожна тема пропонує своє коло проблем, які можна і бажано обговорити в процесі полілогу. Наприклад, "Що сильніше рука чи слово?", "Краще бути птахом чи людиною?", "Чи може людина бути великою, але не дорослою?", "Чи є таке правило, яке було б водночас корисним і безглуздим?", "Чи є такі дитячі ігри, в які дорослі не можуть грати? А навпаки?", "Подарунок для душі такий самий, як і подарунок для рук?" Може виникнути запитання, яке подекуди турбує вихователів, чи не складно це для дітей, чи не перетвориться така розмова на базар, тобто пустий гомін. Відповімо словами відомого лікаря, педагога Глена Домана: "Діти розумні настільки, наскільки розумними ми їм дозволяємо бути". Для того, щоб полілог відбувся, необхідно серед інших умов забезпечити реалізацію принципу партнерства, за якого вихователь не обтяжений супер-зав-данням дати знання, а шукає істину, відповіді на запитання разом з дітьми, демонструючи їм наочно способи народження

розумних рішень інтелектуальних та життєвих проблем, допомагає дітям опанувати ці способи, відкриваючи невідомі для себе грані дитячої особистості.

Так, у полілозі, що проводився за змістом казки "Двоє жадібних ведмежат" педагог запитував дітей: "Як ви гадаєте, хитрість - це гарно чи погано? Чи потрібна людині хитрість?" та через міркування допомагав дійти висновку, що хитрість допомагає у скрутному становищі, проте не завжди буває гарним вчинком. Після читання казки діти аналізували, як ведмежат було покарано за жадібність та чи гарно вчинила лисичка. Далі вихователь підсумовувала: "Звичайно ж не можна нічого брати без дозволу. Лисичка вчинила погано. Проте і ведмежата постраждали за свою жадібність".

Переважна більшість дітей висловлювала категоричні судження та однобічно розглядала такі моральні категорії, як добро, зло, вони відносили хитрість і жадність до зла. Шестилітки були добре обізнані з казками, вдало наводили приклади, доцільно використовували уривки з казок для власних відповідей, адекватно розуміли та могли пояснити поведінку та вчинки героїв. Деякі діти навіть сперечалися з однолітками та педагогом, доводячи свою думку.

Близький до полілогу метод, що має назву оцінний коментар "Погляд зовні", що надає дітям можливості підійти до оцінки людських стосунків у системах: "дорослий - діти", "дитина-діти", "дитина - близький дорослий". Аналіз ситуацій передбачає оцінку її очима різних учасників, обговорення можливих мотивів дітей та можливих способів розв’язання проблеми. Суть його в тому, що діти, які були учасниками певної ситуації, події, пізніше мають можливість проаналізувати, подивитися на неї очима інших людей, оцінити вчинки, обговорити можливі способи дій в оцінюваній ситуації. Проілюструємо прикладом.

На занятті з малювання всі діти малювали, а Сергійко сидів, не малював. Коли вихователь запитала, чому він не

малює, хлопчик відповів, що в нього немає олівця. Вихователь спочатку хотіла сама подати Сергійкові олівець, але потім порадила хлопчику попросити Марійку подати йому олівець. З олівцем Сергійко скоро закінчив роботу. Ввечері педагог запропонувала дітям пригадати ситуацію та дати їй етичну оцінку.

Вихователь: — Подекуди в нас виникають проблеми, і ми не знаємо, як собі допомогти. Пам’ятаєте, як Сергійко не малював, бо не мав олівця. Давайте пригадаємо, як це відбувалося. Подивимося на це зовні. Заплющить очі, уявіть. Бачите, ми сидимо, малюємо... Що ви малювали?

(Діти продовжували).

Олена: — Я малювала зайчика в лісі.

Оксана: —А я малювала двох зайців-друзів.

Вихователь: — Як ви думаєте, чому не малював Сергійко?

Діти: — Та в нього ж не було олівця.

Вихователь: — Як ти сам поясниш, Сергійко?

Сергій: — У всіх були олівці, а в мене не було, він закотився під диван.

Вихователь: — Але як же вчинити? Якщо в групі добрі, чуйні діти, що б вони запропонували, якщо б побачили, що хлопчику не зручно дістати олівець? Як вони це зроблять?

Михайлик: — Давай я дам тобі олівець. У мене є запасний.

Вихователь: — Але і сам Сергійко не ледачий, сміливий хлопчик. Бачить, що відстає від дітей і просить... Що ти скажеш? Як попросиш? Кого?

Сергій: — Я попрошу Марійку: "Марійко, дай мені, будь ласка, олівець".

Марина: — Сергійкові треба було самому встати і взяти олівець, а не чекати, поки на нього хтось зверне увагу.

Сашко: — Або Сергію треба було зразу сказати Ірині Василівні, що в нього немає олівця.

Отже, "оцінний коментар "Погляд зовні" дозволяє подивитися на себе з боку.

Інтерв’ювання. Цінність цього методу полягає у можливості посилити і збагатити діалог батьків і дітей. Цей метод передусім для батьків, оскільки він показує їм внутрішній світ їхніх дітей, формує ставлення до дитини як до особистості. Водночас інтерв’ю, у процесі якого батьки щиро цікавляться думкою дитини з різних питань, цінно тим, що виховує прагнення до самостійного мислення, почуття довіри і поваги до цінності, важливості своєї власної думки, розвиває уміння висловлюватись, зрозуміло для слухача формулювати своє судження. Для інтерв’ювання пропонуються запитання, що пов’язані з темами, які важливі для формування громадянської позиції, самостійності, етичної культури, виховання милосердя. Наприклад, "Три бажання у день святого Миколи: чого я побажав собі, своїй родині, своєму дитячому садку"; "Дорослі і малі: чим вони відрізняються, що в них спільного, що для кожного з них найважливіше, про що вони мріють"; "Якби я міг стати квіткою, якою б квіткою я міг стати і чому"; "Я в тата і матусі просто скарб, тому що..."; "Чи потрібні війни на землі? Чому люди воюють?"; "Самопрезентація - найголовніше про мене" тощо.

Складання цілісного поля чи карти - метод, у якому охоче беруть участь і діти, і педагоги. Це колективна робота, яка полягає у наочному втіленні уявлень дітей про різноманітні явища чи об’єкти дійсності. Розміри цілісного поля залежать від низки чинників (теми, віку дітей, реальних можливостей), це можуть бути старі шпалери зворотним боком, а може - внутрішній бік коробки з-під цукерок. Враховуючи професійне тяжіння кожного справжнього педагога-дошкільника до збирання усіляких дрібничок, можна сподіватись, що листівки, вирізки, картинки, ілюстрації і безлічі інших дрібниць у групі є достатньо. Коли виникає необхідність скласти таке поле, наприклад, з тем "Ліс", "Африка", "Північ", "Світ моря", "Місто" чи інших,

вихователь попередньо обговорює з дітьми зміст майбутнього поля, діти пригадують всі можливі компоненти, пропонують, де краще їх розмістити, як відобразити найкращим способом той чи той момент. Наприклад, під час обговорення змісту такого поля з теми "Ліс" вихователь уточнює, які дерева, яких тварин, птахів, комах можна зустріти в лісі, пригадує їх назву, розташування їхніх лігвищ, обговорює, як краще розмістити деталі зображення, що можна намалювати, а що виконати способом аплікації. Після обговорення діти під керівництвом вихователя відбирають, вирізають та розміщують і приклеюють деталі. Чим старші діти, тим більш активна та дієва їх участь. У процесі виконання роботи діти охоче спілкуються, а потім готове поле демонструють батькам. Цілісне поле виконується протягом кількох днів і знаходиться у груповій кімнаті протягом двох тижнів. Вихователь може використовувати його в навчальній діяльності як наочність на занятті відповідної тематики. Як засвідчує практика, така організація роботи стимулює інтелектуальну, мовленнєву і в цілому особистісну активність дітей, сприяє прояву дитячої творчості і передусім словесної. Суть цілісного поля нагадує інтелектуальні карти, але має свої особливості.

Педагоги уважно ставляться до дитячих творів, пишаються досягненнями дітей, тому надзвичайно популярною формою роботи є виготовлення маленьких книжечок, випуск газет, листівок, ведення щоденника життя групи, який разом з педагогами складають діти.

Кожну сторінку в такій книжці заповнює дитина разом з батьками чи вихователем. Наприклад, у книжці про крапельку кожна зі сторінок розповідає про одну з крапельок - дощову, морську, річну, водопровідну, про сльозу, бурульку тощо. А у круглій книжечці діти розповідають (малюнками, аплікаціями, словами, які самі можуть надрукувати) про різні круглі предмети (повітряну кульку, м’ячик, сонечко, яблуко, кермо в машині тощо).

Кожний метод обслуговується низкою прийомів як частиною цього методу, спрямованих на краще засвоєння матеріалу.

4.2. Організація спостережень дітей у предметному довкіллі

Центральне місце серед наочних методів ознайомлення дітей з довкіллям займає спостереження за предметами і явищами довкілля.

Безпосереднє спостереження - це цілеспрямований і організований процес, спрямований на пізнання, уточнення і закріплення знань про довкілля. Це вміння дитини вдивлятись у довкілля, бачити, і помічати ознаки, властивості, виокремлювати в них суттєве, відзначати зміни, що відбуваються у довкіллі, встановлювати причини, доходити узагальнень, висновків.

В основі спостереження лежать безпосередні відчуття і сприймання предметів і явищ об’єктивної дійсності та їх властивостей. Спостереження, за словами Б.Г.Ананьєва, це складна психічна діяльність, у якій відчуття, сприймання, мислення і мовлення об’єднуються у єдиний цілісний акт розумової діяльності .

У процесі спостереження беруть участь усі аналізатори дитини (зоровий, слуховий, дотиковий, кінестетичний, смаковий, нюховий). Це допомагає пізнати предмет з різних боків, краще запам’ятати його назву.

Спостережливість - це особливість психічної діяльності людини, її уміння підмічати у предметах і явищах те, що є істотним, але малопомітним у них. Спостережливість потребує активізації усіх психічних процесів особистості (увага, мислення, сприймання, відчуття, уявлення, пам’ять

‘Див. Ананьев Б.Г. Развитие воли и характера в процессе дошкольного воспитания // Избр. психол. труды: В 2.т. - М., 1980. - Т.2. - С.91.

тощо) та активної пізнавальної діяльності, що припускає допитливість людини. Завдяки спостереженню та спостережливості діти набувають систему знань про довкілля, конкретні об’єктивні уявлення про предмети довкілля, їх властивості, призначення.

Залежно від того, які пізнавальні завдання планує вихователь, спостереження можуть бути різних типів: ознайомлювальні, в ході яких діти ознайомлюються з новими для них предметами і явищами чи їх будовою, ознаками, властивостями. Цей тип спостереження проводять в усіх вікових групах.

Спостереження, метою яких є ознайомлення дітей з процесом змін або перетворенням предметів і явищ. Цей тип спостереження є більш складним, вимагає розвиненої спостережливості, мисленнєвих процесів (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення), встановлення причин змін і перетворень у предметах чи явищах. Тому таке спостереження проводиться з дітьми старшого дошкільного віку. Репродуктивне спостереження проводять у всіх вікових групах з метою уточнення і закріплення знань про довкілля та використання набутих знань у нових умовах. "У процесі ознайомлення дітей із довкіллям використовують і різні види спостережень залежно від їх тривалості і мети пізнавальної діяльності дітей.

Короткотривалі спостереження - найбільш уживані в роботі з дітьми. Це можуть бути спостереження за новорічною ялинкою на центральній площі вулиці, за працею двірника, за транспортом на вулиці, за пішоходами, за працею кухаря, пралі тощо.

Довготривалі спостереження проводять упродовж тривалого часу залежно від предмета (явища, об’єкта) та мети спостереження. У процесі такого спостереження діти спостерігають за змінами і перетворенням в об’єкті, предметі. Вони мають можливість порівнювати і зіставляти результати попередніх спостережень із тим, за чим вони спостерігають

у цей момент. Довготривалі спостереження сприяють розвитку мислення та мисленнєвих процесів: розмірковування, зіставлення, умовисновки тощо. Наприклад, діти можуть спостерігати за будівництвом якогось об’єкта поблизу дошкільного закладу, ремонтом дороги; за роботою вихователя і помічника вихователя, готуючись до бесіди про їхню працю, тощо.

Порівняльні спостереження передбачають зіставлення & і порівняння дітьми двох близьких об’єктів чи предметів. Наприклад, праці вихователя дошкільного закладу, помічника вихователя, завідувача і педагога-методиста; порівняння різних видів транспорту: тролейбус і трамвай; автобус і тролейбус; повітряний, наземний і підземний транспорт тощо.

Повторні спостереження проводять для закріплення, розширення і уточнення знань про предмети і явища довкілля.

Спостереження проводять як самостійне заняття у молодшій та середній групах. У старшому дошкільному віці спостереження проводять у повсякденному житті (у ранкові години, на прогулянці у другій половині дня). Це спостереження за працею дорослих, транспортом, святково прикрашеними вулицями. Спостереження рекомендують проводити з невеличкими групами, щоб дітям було добре видно певне явище чи предмет, щоб кожна дитина мала можливість висловитися, закріпити нові слова і знання.

Спостереження (як на занятті, так і в повсякденному житті) вимагає серйозної підготовки вихователя до його проведення. Необхідно заздалегідь оглянути об’єкт спостереження, продумати, як і де краще поставити (чи посадити) дітей; продумати запитання (констатувальні, причинові, допоміжні), дібрати загадки, вірші, прислів’я, ігри та ігрові вправи. Необхідно продумати, які слова потребують пояснення, визначити конкретно, якими словами слід збага-

тити словник, якими активізувати, а які вимагають лише уточнення. Наводимо приклад спостереження у молодшій групі.

Спостереження за працею помічника вихователя.

Програмний зміст. Ознайомити дітей з працею помічника вихователя: прибирає у груповій кімнаті, спальні, роздягальні, умивальній кімнаті, подає їжу, миє посуд, допомагає дітям одягатись і роздягатись, умиватися: помічник вихователя піклується про дітей. Виховувати повагу до праці помічника вихователя, уміння додержуватися чистоти.

Словник: помічник вихователя, прибирає, підмітає, роздає, миє, стелить, піклується, їжа, чисто, старанно.

Хід заняття. Починається заняття читанням оповідання С.Баруздіна "Коли не буває нудно?" Запитання: Що робить наша Галина Миколаївна? Хто підмітає підлогу? Що ще Галина Миколаївна робить? Для чого вона прибирає посуд? Що вона робить, щоб у кімнаті було чисте повітря, багато сонячного світла, не було пилу? Хто приносить їжу дітям? Що робить Галина Миколаївна у спальні? Як допомагає вона дітям? А вихователеві? Діти спостерігають за працею помічника вихователя. Вихователь зосереджує увагу на тому, що Галині Миколаївні треба допомагати. Розповідь вихователя:

— У мене є хороший помічник, Галина Миколаївна. Галина Миколаївна, турбується про те, щоб у групі завжди було чисто. Вона підмітає підлогу, миє і витирає вікна, пил на столах і стільчиках, чистить килими, миє іграшки. Галина Миколаївна приносить їжу з кухні, накриває на стіл, прибирає і миє посуд. А після обіду Галина Миколаївна поспішає у спальню, щоб приготувати діткам чисту постіль, провітрити кімнату. Галина Миколаївна дуже любить дітей і піклується про те, щоб усім вам добре жилось у дошкільному закладі. Завдяки праці няні у групі

завжди чисто й затишно. Ви, діти, повинні шанувати і поважати працю Галини Миколаївни, завжди допомагати їй, так, як це зробила Світлана. Діти спостерігають за працею помічника вихователя.

У процесі спостережень за працею дорослих і дітей вихователь підкреслює суспільне значення праці, виховує інтерес до професії дорослих людей, бажання працювати.

Спостереження за новою рибкою в акваріумі. Програмний зміст. Закріпити та розширити уявлення дітей про зовнішній вигляд рибки: у рибки є хвіст і плавці; вона рухає ними, коли плаває. Звернути увагу на форму тіла рибки, чим воно вкрите (лускою). Луска буває різного забарвлення. Рибка живе у воді. За рибкою потрібно доглядати - годувати, міняти в акваріумі воду. Розвивати спостережливість. Виховувати бажання доглядати за рибками.

Словник: акваріум, плавці, хвіст, луска, плаває, годувати.

Хід заняття. На столі стоїть акваріум з рибками. Запитання: Що це? Хто живе в акваріумі? Що ще є в акваріумі? Які рибки в акваріумі? Що вони роблять? Вихователь повідомляє, що в акваріумі живе нова рибка і сьогодні діти ознайомляться з нею. Ставить великий таз з водою, пускає нову рибку у воду і пропонує дітям розглянути її. Чим вкрита рибка? Якого кольору в неї луска? Чим рухає рибка, коли пливе? Що ще є у неї? Чим годують рибок? Пропонує дітям погодувати рибок. Розповідь вихователя про акваріум та рибку. Після спостереження проводиться рухлива гра "Рибалки і рибки".

Наводимо конспект заняття для дітей старшої групи спостереження за працею вихователя.

Програмний зміст. Ознайомити дітей з працею вихователя (суміжної групи). Знати, що вихователі навчають дітей, грають з ними, піклуються про них; вихователеві потрібно допомагати (готувати матеріал до заняття, ставити стільці на місце...). Виховувати повагу до праці вихователя.

Словник: вихователь, займається, навчає, грається, піклується.

Хід заняття. Вихователь:

—Сьогодні ми спостерігаємо, що робить вихователь другої молодшої групи. Нагадує, як потрібно поводити себе в гостях. Діти йдуть у другу групу, спостерігають за працею вихователя, потім повертаються у групову кімнату. Педагог розповідає про працю вихователя дошкільного закладу1.

—Я розповім вам, діти, про те, що роблять у дошкільному закладі вихователі - Ольга Данилівна і я. Оленці (дидактична лялька) теж цікаво послухати про роботу вихователів, вона прийшла до нас сьогодні (Садовить Оленку на стілець). Уранці ми радо зустрічаємо вас у дошкільному закладі і запитуємо, що ви бачили, коли йшли чи їхали з дому. Сьогодні під час ранкового прийому діти дуже цікаво розповіли, як вони провели вихідний день. Ми розмовляємо також з вашими батьками (мамою, татом, бабусею, дідусем). Від них ми дізнаємося, які вони вам читають книжки, які відеофільми показують і які передачі ви дивитесь по телевізору, куди ходите гуляти. Потім ми заходимо до приміщення, переодягаємось і робимо з вами ранкову гімнастику; показуємо, як літають, клюють зерна і махають крилами горобці, як ловити метеликів тощо.

Оленка. Вам подобається робити ранкову гімнастику, діти?

Вихователь. А на заняттях ми вам читаємо книжки, розповідаємо казки, показуємо кольорові малюнки, вчимо вірші, малюємо олівцями і фарбами, показуємо, як правильно тримати олівець і пензлик, як малювати кругленький бублик, м’ячик, паркан, драбинку. Після заняття всі діти одягаються і виходять на ігровий майданчик. Там граємо в різні ігри. Ми всіх вас дуже любимо, діти. І хочемо,

‘Див.: АртемоваЛ.В. Ознайомлення з навколишньою дійсністю — засіб збагачення ігор дітей. - С. 11-12.

щоб вам було дуже хороше і весело в дошкільному закладі, щоб ви росли розумними й допитливими.

Оленка. Діти, ви любите своїх вихователів Ольгу Данилівну і Галину Василівну, слухаєте їх?

Вихователь. А зараз подумайте і скажіть, хто сьогодні зустрів вас уранці в дошкільному закладі? Миколка, про що я тебе сьогодні запитувала, коли ти прийшов у дитячий садок? Що ви вранці робите у груповій кімнаті? Що ви робите на занятті? Чим займаєтесь на прогулянці?

Оленка. Я багато чого дізналася сьогодні з розповіді вихователя і з ваших розповідей, діти. Можна ще до вас прийти, діти?

Вихователь. Ми візьмемо Оленку до себе в групу, діти?

Вправа "Як кричать гуси (кіт, півень, горобці)?"

Спостереження за працею лікаря (старша група).

Програмний зміст. Ознайомити дітей з працею лікаря: оглядає дітей, робить щеплення, піклується, щоб усі діти були здорові. Виховувати інтерес і повагу до праці лікаря.

Словник: лікар, медична сестра, щеплення, пігулки, лікує, оглядає.

Хід заняття. Заняття проводиться у медичному кабінеті. Запитання: .Куди ми з вами прийшли? Хто тут працює? Як звати лікаря? Що він робить? Для чого оглядає дітей? Що ще робить лікар? Для чого дітям роблять щеплення, дають пігулки?

Розповідь лікаря 1 :

- У дошкільному закладі багато дітей, і я піклуюсь про те, щоб вони не хворіли, росли здоровими й міцними. Коли в когось із дітей заболить живіт чи горло, я повинна цю дитину оглянути. Може, в когось з вас болить горло? (Лікар оглядає горло в дитини). Відкрий рот, я подивлюсь, чи не червоне горло, чи не застудився ти? Ні, в тебе горло не

див.: Артемова Л.В. Ознайомлення з навколишньою дійсністю - засіб збагачення ігор дітей. - С. 58-59.







Дата добавления: 2015-09-19; просмотров: 5631. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.051 сек.) русская версия | украинская версия