Значення письма у навчанні іноземних мов. Цілі навчання письма в середній школі

 

Термін "письмо" вживається в методичній літературі в різних значеннях. У вузькому значенні під письмом розуміють техніку використання графічної та орфографічної систем мови як знакових систем фіксації мовлення, що дозволяють передавати інформацію на відстані і закріпити її в часі.

Письмо в широкому розумінні терміна означає писемне мовлення як специфічний, активний, продуктивний вид мовленнєвої діяльності, який передбачає вміння кодування інформації з урахуванням графічного каналу зв’язку. Це - спосіб формування і формулювання думки в письмових мовних знаках (І.О.Зимня).

Використовуючи термін "письмо", ми підкреслюємо тим самим його вузьке та широке значення, проте в методичних цілях ми окремо розглянемо питання навчання техніки письма і навчання писемного мовлення.

Тривалий час писемне мовлення займало підпорядковане місце в методиці навчання іноземних мов. Навіть прихильники комунікативного підходу розглядали письмо головним чином як засіб навчання говоріння, аудіювання, читання, пояснюючи це специфікою письма та меншим ступенем розповсюдження його в побуті в порівнянні з усним мовленням. Вважалось, що справжніх письмових ситуацій на іноземній мові не так багато і тому доцільно і достатньо обмежити формування комунікативної компетенції учнів в цій області написанням листа закордонному другу. Отже, письмо відігравало допоміжну функцію у навчанні іноземних мов.

"Епоха відродження" писемного мовлення (далі ПМ) в світовій методичній науці почалась в середині 80-х років ХХ століття спочатку в методиці навчання рідних мов, а потім і в методиці навчання іноземних мов [198]. Вона була зумовлена не тільки новими даними лінгвістики, психології та психолінгвістики, але й змінами у суспільстві, в засобах масової комунікації. З появою комп’ютера, телефаксу та електронної пошти писемне мовлення знову стає одним з найактуальніших засобів спілкування людства і набуває великого значення.

Чому треба навчати ПМ саме іноземною мовою?

По-перше, ПМ є ефективним засобом поглибленого вивчення іноземної мови в умовах відсутності іншомовного середовища. Відомо, що перед актом писемного висловлювання думок відбувається процес оформлення цих думок у внутрішньому мовленні. Як процес уповільнений порівняно з говорінням, письмо, з одного боку, сприяє усвідомленню цього мовленнєвого механізму і надає йому "руху", а з іншого боку воно забезпечує можливість протікання внутрішнього мовлення тією мовою, якою людина пише. Під час роботи над іншомовним письмовим текстом людина навчається активно мислити даною мовою і створює таким чином своє власне іншомовне оточення.

По-друге, особливості процесу породження ПМ допомагають розвивати відчуття мови в учнів (Ф. Германнс).

По-третє, письмо є одним з найважливіших каналів пізнання іноземної культури. Вже само по собі іншомовне ПМ стає країнознавством для школярів, оскільки будь-яка праця над текстом потребує знань культури мислення, спілкування, мовленнєвого етикету в країні, мова якої вивчається. Ці знання необхідні для формування комунікативної компетенції учнів на іноземній мові (Г.-В. Кралле).

По-четверте, використання письма на заняттях з іноземної мови має свої методичні переваги. Оскільки у процесі письма задіяні всі аналізатори і відбувається опора на всі види відчуттів, письмо реально підвищує результат запам’ятовування при закріпленні лексичних та граматичних навичок. Письмо підтримує процес навчання аудіювання, говоріння та читання, дозволяє залучати до роботи одночасно всіх учнів класу і здійснювати індивідуальний контроль їх навичок та умінь, вчить самоконтролю і самокорекції (В.А. Бухбіндер). До того ж, під час письмових робіт, учні, особливо інтроверти, захищені від передчасних зауважень з боку вчителя і мають таким чином добру можливість для самовираження й отримання впевненості у своїх силах (Г.А. Рау).

Узагальнюючи вищезазначене, можна стверджувати, що іншомовне ПМ виконує декілька дидактичних функцій у навчальному процесі. Воно служить а) засобом мовної підготовки учнів, б) засобом освітньої підготовки, в) засобом виховання і формування внутрішнього духовного світу учнів, г) засобом розвитку творчості учнів (Ф.Германнс).

Отже, в сучасній методиці письмо розглядається не лише як засіб навчання, але й як засіб і спосіб спілкування, пізнання та творчості у відповідності до досягнутого програмного рівня знань учнів і є кінцевою практичною метою навчання іноземних мов в середній школі.

Це положення зафіксоване у чинних шкільних програмах з іноземної мови, у Державному освітньому стандарті з іноземної мови і означає, що випускники шкіл повинні вміти писати іноземною мовою деякі види мовленнєвих творів, а саме:

1) заповнити нескладну анкету, формуляр чи опитувальний лист;

2) написати листа чи привітальну листівку зарубіжному ровеснику;

3) скласти нотатки і план до прочитаного або прослуханого тексту, анотацію прочитаного;

4) написати коротке повідомлення, твір (обсяг – не менш 22 речень), реферат або есе.

Як бачимо, від учнів вимагається доволі високий рівень володіння іншомовним ПМ як складним видом продуктивної мовленнєвої діяльності, а уміння писати включає в себе цілий комплекс навичок: а) навички каліграфії, б) навички орфографії, в) навички побудови письмового висловлювання, тобто навички композиції (наприклад, композиція твору складається з зачину, основної частини і кінцівки), г) навички лексичні та граматичні.

Це комплексне/багаторівневе мовленнєве уміння формується поступово протягом всього шкільного курсу паралельно та взаємопов’язано з навчанням читання та усного мовлення у певній послідовності: від оволодіння каліграфією, засвоєння типових звуко-буквених відповідностей на першому році навчання іноземної мови через написання орфографічних диктантів, переказів, самостійне складання речень до створення власних повідомлень і тематичних творів на старшому ступені навчання.

Психофізіологічну основу писемного мовлення складає взаємодія багатьох аналізаторів, механізмів і когнітивних процесів, знання яких необхідне для визначення оптимального підходу до організації навчання цього виду мовленнєвої діяльності.