Правила озвучування речень англійською мовою

 

1. Правила паузації

При читанні речень робити паузи можна:

а) перед прийменниками (крім of - the house of my parents):

His father works | at the factory.

б) перед сполучниками та сполучними словами:

I get up at seven o’clock | and at a quarter to eight I go to school.

в) між обставиною і підметом:

Yesterday | I got up at eight o’clock.

г) між підметом та присудком (крім тих випадків, коли підмет виражений особовим займенником):

My friend Kostya | is a good sportsman.

Слід зазначити, що ці так звані “дозволяючі” правила паузації не є категоричними й обов’язковими. Окремі короткі синтагми мо­жуть об’єднуватись в більші комплекси, які вимовляються без пауз. Але на початковому етапі навчання бажано, щоб учні членували речення на максимальну кількість синтагм. Згодом, з набуттям досвіду читання вголос, вони самі будуть інтонаційно об’єднувати короткі синтагми в синтагматичні комплекси (наприклад: My father works at a factory - без паузи перед прийменником at).

Учні повинні засвоїти і так звані “забороняючі” правила пауза­ції, яких треба обов’язково дотримуватись.

При читанні речень паузи робити не можна:

а) після артиклів, вказівних, присвійних, особових займенни­ків, займенників some, any, заперечного займенника no:

My friends live in Shevchenko Street too, but they do not live in our house.

б) після прийменників:

In the afternoon after classes I play with my friends in the yard.

в) після сполучників і сполучних слів:

Our street is long and there are many trees in it.

г) після допоміжних, модальних дієслів і дієслів-зв’язок:

І am sitting at the last desk.

You can see a boy in the street. He is a schoolboy.

д) між прикметником, іменником у присвійному відмінку або числівником і іменником, який стоїть після нього:

Mr. Ford has a small yard. This is my sister’s room. The house has
four rooms.

е) між присудком і прямим додатком:

Open the window and air the classroom.

є) між дієсловами руху та обставинами місця, що означають на­прямок руху:

My elder brother goes to Kyiv next week.

 

2. Правила наголошення слів

При читанні речень наголос слід робити на повнозначних словах: іменниках, прикметниках, числівниках, займенниках much, many, somebody, anybody, nobody, everybody, something, anything, no­thing, everything, each other, one another на прислівниках, повно­значних дієсловах.

Ненаголошеними є артиклі, вказівні, присвійні, особові займенники, неозначені займенники some, any прийменники, сполучники, допоміжні й модальні дієслова, дієслова-зв’язки, по­внозначне дієслово to be.

Ненаголошені слова в англійському реченні слід вимовляти ти­хіше, ніж наголошені, інтонаційно зливати їх із повнозначними сло­вами. Наприклад:

You can 'see many 'flags | on the 'houses | and in the 'streets.

Перераховані категорії слів можуть мати на собі логічний на­голос: This is 'my book (not yours).

 

3.Правила тонування речень

При читанні розповідних речень, які складаються з двох або біль­ше синтагм, кінцеву синтагму слід вимовляти із зниженням тону го­лосу, а всі некінцеві - з підвищенням.

Наприклад:

In the afternoon | after lessons | we go home | or stay at school.

 

Правила озвучування речень німецькою мовою

 

1. Паузи в реченні можна робити лише після вимовлених разом акцентних груп або синтагм.

2. Всередині акцентних груп паузи робити не можна. Акцентна група утворюється з повнозначних та службових слів (артиклів, сполучників, прийменників, займенників, допоміжних дієслів) і вимовляється як одне ціле, наприклад:

а) іменник + артикль, прийменник, займенник: das 'Buch, ein 'Mädchen,
an der 'Wand, dein 'Brief, keine 'Sorgen, viele 'Schüler;

б) дієслово + займенник: ich 'komme, es 'regnet, man 'baut;

в) дієслово-зв’язка + предикатив: ist 'Lehrer, 'schön ist, war 'Montag;

г) допоміжне (модальне) дієслово + повнозначне дієслово: hat ge'malt, kann nicht 'kochen, blieb 'stehen;

д) дієслово + заперечення: sie 'schreibt nicht, er 'darf nicht.

3. Наголос в акцентній групі припадає, як правило, на повнозначне слово (див. вище наведені приклади) і є найслабшим за своєю силою в реченні.

4. Синтагматичний наголос припадає в межах синтагми на найважливіше слово, навколо якого об’єднуються інші слабонаголошені або ненаголошені слова: Familie ''Braun | wohnt in einem großen '''Haus.

5. Логічний наголос у реченні може припадати на будь-яке повнозначне слово, а саме, на його наголошений склад і залежить від тема-рематичного членування речення, коли під темою розуміється те, що відомо, а рема відбиває нову, найважливішу інформацію: '''Peter arbeitet im Garten. Peter '''arbeitet im Garten. Peter arbeitet im '''Garten.

6. При нейтральному мовленні головний логічний наголос в реченні лежить на одному з останніх слів: Das The''ater | be'findet sich | in der '''Hauptstraße. Ich rufe dich morgen '''an. Geht Hans zur '''Schule? Wann fährt der 'nächste '''Zug? Er lernt '''fleißig. Sie weiß darüber Be '''scheid.

7. Тонування речень:

а) в розповідних реченнях, які складаються з декількох синтагм, кінцева синтагма вимовляється із зниженням тону голосу (інтонація завершеності), а всі некінцеві синтагми – з підвищенням тону (інтонація незавершеності): Als wir am ''Abend | schon zu ''Hause waren, | begann es zu '''regnen.

б) загальні питальні речення вимовляються із підвищенням тону голосу (питальна інтонація): '''Regnet es?

в) спеціальні питальні речення із запитальним словом можуть вимовлятися високим тоном, якщо питальне слово наголошено: '''Wie machst du das? та з інтонацією завершеності, якщо наголошуються інші слова і запитання вимагає доповнення від співрозмовника: Was stu'''diert er? Wann '''treffen wir uns? [150]

 

З цими правилами потрібно знайомити учнів поступово, по ходу засвоєння ними різних структурних ознак. Так, правило ненаголошеної вимови прийменників та артиклів і їх інтонаційного поєднання з наступним іменником слід дати вже тоді, коли учні вчаться чита­ти прийменникові сполучення типу: англ.: in the bag, at the desk і т.і., нім.: in der Schultasche, an der Tafel і т.і. Правило злитої вимови прикметників та іменників учні повинні за­своїти при володінні сполученнями слів типу англ.: a red pencil, a round table і т.і., нім.: ein roter Stift; ein runder Tisch. З правилами вимови допоміжних дієслів (ненаголошені, інтонаційно злиті з повнозначними дієсловами) слід ознайомити учнів при читанні речень з дієсловами в англ.: Present Con­tinuous, Present Perfect, Future Indefinite Tenses, Passive Voice, нім.: Das Perfekt, Das Futur I, Das Passiv. У такий спосіб до кінця 7 класу учні засвоять всі правила озвучення речень. На по­чатку 8 класу доцільно їх узагальнити і подати учням в такому ви­гляді, як вони подані тут. Це необхідно для того, щоб учні, спи­раючись на весь комплекс правил читання, вчились читати вголос тексти із синтаксично ускладненими реченнями.

Вправи для читання вголос текстів обов’язково проводяться в класі під керівництвом учителя протягом всього початкового ступеня навчання у школі. Вони спрямовані на подолання труднощів читання різних рівнів (рівень букви, буквосполучення, слова, словосполучення, речення) і покращення/ удосконалення навичок вимови в цілому. Перед читанням тексту учні спочатку вправляються в хоровому та індивідуальному читанні слів з буквами і буквосполученнями, які вони найчастіше плутають внаслідок інтерференції (наприклад, b-d, f-t; w-v; c-s-z), відбивають ритм в окремих словосполученнях з метою визначення словесного і синтагматичного наголосу, роблять інтонаційну розмітку деяких речень і інтонують їх. Після цього вчитель дає зразок читання всього тексту (сам або з опорою на фонограму). Учні при цьому отримують завдання стежити по книжці за вчителем/диктором та відмічати олівцем в тексті або рухом руки у повітрі границі синтагм, паузи, висхідний/нисхідний тон речення. В паузах між реченнями учні читають текст хором. По завершенню цієї роботи учні читають текст індивідуально. Лише після такого опрацювання тексту в класі вчитель дає учням завдання підготувати вдома зразкове читання тексту вголос. Перевірити виконання цього завдання можна у вигляді конкурсу на кращого читача. Вчитель враховує при перевірці читання не лише темп/швидкість читання, але й виразність і правильність озвучування[29].

Підтримання і удосконалення навичок техніки читання відбувається й в старших класах. Задаючи текст для самостійного читання дома, учитель повинен виділити в ньому неве­ликий уривок (7-8 рядків) для того, щоб учні переписали його в зошити, зробили в ньому інтонаційну розмітку і підготувались до читання вголос по цій розмітці. На наступному уроці потрібно пе­ревірити виконання цього завдання у якомога більшої кількості уч­нів. Такі вправи допомагають учням визначати в тексті зовнішні структурні ознаки синтагматичного членування речень і сприяють набуттю навичок правильного читання не лише заздалегідь розміче­них і підготовлених уривків тексту, а й таких текстів, які пред’являються їм вперше.

Навчаючи читання вголос речень і текстів, необхідно звертати увагу на те, чи осмислюють учні те, що вони читають. Часто сам процес вимови слів, об’єднання їх у синтагми, інтонаційного офор­млення речень стає для учнів настільки складним, що вони забува­ють про те, заради чого вони читають - про зміст тексту. Іноді можна спостерігати на уроці, як учитель, бажаючи перевірити, чи розуміє учень те, що він читає, пропонує йому перекласти на рід­ну мову те, що він тільки-но прочитав. Учень повертається до по­чатку прочитаного уривку і починає слово за словом розшифровува­ти текст, і зв’язний переклад у нього часто не виходить, і це то­му, що він читав текст, не вникаючи в його зміст.

Для того, щоб цього уникнути, при виконанні вправ з розвитку техніки читання слід давати учням психологічну установку на ро­зуміння тексту безпосередньо при його читанні вголос. Така ус­тановка дається для всього класу, щоб не лише той учень, що читає текст вголос, звертав увагу і на його зміст, а й усі інші учні, які в цей час повинні слідкувати по книжках і читати цей уривок тексту про себе чи пошепки. При такому завданні ущільнюється навчальна діяльність учнів, відбувається цілеспрямоване навчання одночасного сприймання формальної і смислової інформації тексту. Завдання учням може бути таким: “Зараз Н. буде читати текст вголос, а ви слідкуйте по книжках і читайте разом з ним про себе. І Н., і ви всі повинні бути готові по моєму сигналу, не дивлячись у книж­ку, сказати рідною мовою, про що ви тільки-но прочитали.” Сигна­лом може бути яке-небудь коротке слово (наприклад, stop або невербальний звуковий сигнал, наприклад, учитель може стукнути олів­цем по столу або плеснути в долоні). Можна також дати учням завдан­ня виділити певну інформацію в тексті під час його читання. Наприклад: “Зараз Н. читатиме текст вголос. Читайте разом з ним про себе. Коли будете читати про членів сім’ї (про квартиру, про центр міста і т. ін.), підніміть руку.”

Отже, вправи з техніки читання будуть сприяти формуванню меха­нізмів зрілого читання лише за умов, якщо вони будуть супроводжу­ватись психологічною установкою на безпосереднє сприймання змісту тексту.

Однак самі лише вправи в читанні вголос не можуть сформувати механізми зрілого читання про себе, а саме таке читання є кінце­вою метою навчання читання в школі. Тому, починаючи вже з 3 класу, учням обов’язково потрібно вправлятись в читанні про себе.