Навчання техніки читання
Під технікою читання в методиці розуміють суму прийомів, які забезпечують сприймання та обробку формальної мовної інформації (літер, сполучень літер, слів, знаків пунктуації, граматичних ознак і граматичних структур речень.[17] Навчити техніки читання – означає сформувати навички миттєвого сприймання і озвучування графічних образів слів, словосполучень, речень. Показником сформованості навичок техніки читання є швидкість виконання операцій зорового сприймання та ідентифікації графічних образів слів зі звуковими образами, що зберігаються в довготривалій пам’яті читача. Техніка читання потрібна і для читання вголос, і для читання про себе (тобто зрілого читання), це є першооснова читання як виду мовленнєвої діяльності. Механізм читання рідною мовою позитивно впливає на формування механізму іншомовного читання. В рідній мові діти навчаються спочатку говорити, а потім вже читати, тобто механізм читання накладається на механізм говоріння. При навчанні іноземної мови навчання техніки читання може відставати в часі від навчання говоріння[18] або відбуватись паралельно з ним, що частіше зустрічається при навчанні іноземної мови як другої[19]. Але як і в рідній мові, ми щоразу ідемо в напрямку від звуків до букв, а не від літер до звуків. Спираючись на засвоєні в усному мовленні звуки і знаки фонетичної транскрипції (наприклад, у підручнику "Wonderland"), учні вчаться читати відповідні їм букви і буквосполучення. Навчання техніки читання обов’язково відбувається паралельно і взаємопов'язано з навчанням техніки письма. Саме вправи з каліграфії і орфографії допоможуть закріпити в пам’яті графічний образ слова і прискорити формування механізмів читання. Щоб визначити, в якій послідовності треба навчати техніки читання і з чого починати, треба згадати, які труднощі можуть виникнути при читанні англійською і німецькою мовами: 1. Труднощі, що пов’язані з розходженнями між звуковою і графемною системами даної конкретної мови (внутрішньомовна інтерференція). Це стосується впізнавання графічних знаків, тобто літер у слові та їхнє озвучування (артикуляція). Наприклад, в англійській мові, як відомо, 26 літер і 44 звуки. Тож одна літера може передавати не один звук, а в залежності від її позиції в слові три і навіть чотири звуки: m o p – n o te – b o rn pl a n – pl a ne – a rm Різночитання однакових букв має місце і в німецькій мові: Bu ch – i ch – ch or; h ier – O h r; St uhl – Sp ort, але Ga st – Po st – We sp e І навпаки, один і той же звук може передаватись на письмі різними буквами або буквосполученнями: Англ.:[W] - t er m, f ir m, f ur, l ear n
[ks] - Fu chs,wa chs en, Re x, Ma x 2. Труднощі, що пов’язані з читанням у голос слів (наголос у різних типах слів): Англ.: re'cord (v.) – 'record (n.) 'concrete (бетон) – con'crete (тверднути) 'despot – des'pot Нім.: 'Lehrer, 'Arbeit; 'aufstehen, але ver'gessen, er'zählen. 3. Труднощі, що пов’язані з читанням речень (інтонація, членування на синтагми, логічний наголос). Причина останніх двох труднощів – у невідповідності правил словесного наголосу і порядку слів у реченні між рідною та іноземною мовами (міжмовна інтерференція). На основі цих труднощів можна визначити етапи навчання техніки читання. [20] I. Засвоєння конфігурації літер іншомовного алфавіту в рецептивному та продуктивному планах, тобто а) зорове сприймання і розпізнавання літери, б) написання літери в усіх варіантах: велика і мала; друкована і рукописна. Учні 2-го класу засвоюють, як правило, літери алфавіту поступово, на одному уроці вводиться 1-2 літери. Учні 5-го класу, що вивчають другу іноземну мову, знайомляться одразу з усім алфавітом або 5-6 літерами що уроку. II. Оволодіння звуко-буквеними і букво-звуковими відповідностями (зв’язками), оскільки знання тільки назви букви не допомагає при читанні. Послідовність введення букв і буквосполучень визначається потребою фіксації на письмі і в читанні спочатку окремих односкладових слів, а потім – засвоєних в усному мовленні мовленнєвих зразків. Наприклад: першими літерами, які учні вчаться читати і писати, є букви: Aa, Ee, Ii, Oo, Uu, Dd (нім.) [21]; Ii, Ss, Hh, Tt, Nn, Oo (англ.)[22]. III. Читання вголос ізольованих слів з поступовим засвоєнням основних правил читання комбінацій голосних та приголосних букв. Саме на цьому етапі вчитель звертає увагу учнів на словесний наголос і навчає їх сприймати ціле слово швидко і читати (озвучувати) його правильно, чітко і голосно. IV. Читання вголос засвоєних в усному мовленні мовленнєвих зразків, спочатку самих коротких, потім розгорнутих. V. Читання вголос зв’язних коротких текстів. В початковій школі тексти для читання вголос містять лише знайомий мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні. Обсяг текстів зростає від класу до класу, наприклад, на кінець 2-го класу він складає 250 друкованих знаків, а на кінець 4-го класу – вже 500 друкованих знаків (Програма 2001). Відповідно до цих етапів навчання техніки читання методисти, зокрема Шатилов С.Ф., пропонують 4 види вправ для навчання читання вголос: 1) Вправи для розпізнавання і читання окремих букв і буквосполучень. 2) Вправи для читання окремих ізольованих слів. 3) Вправи для читання окремих мовленнєвих зразків. 4) Вправи для читання коротких зв’язних текстів. Наведемо приклади деяких вправ. Вправи для читання окремих букв включають навчальні операції з алфавітом з використанням карток розрізної азбуки і начально-роздаткового матеріалу із зображенням людей/тварин/предметів. Вони спрямовані на розвиток графемно-фонемних зв’язків. Учням можна запропонувати такі завдання: – Знайдіть і покажіть у підписах до малюнків літери, які вивчаються на цьому уроці. – Покажіть літери, що відповідають вимовленим вчителем звукам. – Знайдіть кожній великій літері відповідну пару і з’єднайте їх: A B C D E F G g a d e f a b – Знайдіть в магічному квадраті/ряді літер названу вчителем літеру і розмалюйте її. – Спишіть подібні літери і назвіть елементи, які їх відрізняють: h – n; T – F; o – ö; d – b – Визначте кількість літер і звуків у слові. – Впишіть літери за алфавітом, яких не вистачає в цьому рядку: - b - - - f – h Однією з задач алфавітного періоду є засвоєння учнями літер алфавіту у їхньому правильному порядку. З цією метою учні кілька разів повторюють алфавіт за вчителем, далі можуть проспівати його під музику[23], і виконати такі вправи: – Назвіть ці літери (учитель показує класові окремі літери на демонстраційних картках). – Розташуйте ці літери в алфавітному порядку (групи учнів отримують картки з п’ятьма літерами, і вони повинні швиденько розташувати їх в алфавітному порядку). Можна цю вправу виконувати як гру, в якій виграє група, яка зробила це першою. – Вишикуйтесь в алфавітному порядку літер, які ви одержали, і назвіть ці літери (учні по 6-7 чоловік в кожній групі отримують літери. Вони повинні визначити їх порядок в алфавіті і вишикуватись в рядок, кожний тримаючи перед собою літеру). Цю вправу також можна провести як гру на швидкість. Вправи для читання окремих слів і словосполучень мають на меті навчити учнів поєднувати звуковий образ слова з графічним і навпаки; проводити звуковий аналіз слів; ділити слова на склади, визначати тип складу і наголос. В основу цих вправ покладені різні методи навчання читання слів. Наприклад, керуючись фонетичним (звуковим) методом (тобто як чуємо, так і пишемо і читаємо), учням можна дати такі завдання: – Знайдіть вимовлене вчителем слово серед ряду слів на картках. – Складіть вимовлене вчителем слово з карток алфавіту. – – Прочитайте слова і виберіть ті з них, які починаються\закінчуються на літеру "Dd". – Прослухайте слова (з опорою на підручник) і скажіть, яке слово пропустив вчитель. – Визначте, чим відрізняються подані нижче слова і прочитайте їх, наприклад (нім.): Hahn-Huhn-Hand-Hund; Haus-Hans; Beet-Bett. Методом цілих слів ми користуємось, коли навчаємо читати слова з історичним написанням або слова іншомовного походження, або слова, що читаються не за правилами, наприклад: Th eater, T ou rist, Ingen ieu r. Такі слова слід виділяти в окремі групи і подавати, можливо, в іншому кольорі, інтенсивно тренуючи учнів в їх правильному прочитуванні. Найбільшою популярністю серед авторів підручників та учителів користується метод навчання читання за ключовими словами або з аналогією, коли учням пропонується прочитати стовпчик або рядок слів з однаковою орфограмою, наприклад (нім.): se chs -O chs e-Fu chs -Lu chs -wa chs en [24]; (англ.) i s, h i s, i t, s i t, i n, T i m, b i g. [25] Цей метод дуже тісно пов’язаний з іншим методом читання, а саме читання за правилами читання, тому що перш ніж давати учням рядки аналогічних слів, треба спочатку сформулювати правило, наприклад: Буквосполучення "oh"; в німецькій мові читається як довгий [o:], або "h"; в середині слова не читається, а лише подовжує голосний: Kohl-Mohl-Sohn-Ohr. В початковій школі доцільно обмежитись мінімумом правил читання. Ті з них, які не поширюються на великі групи слів (wr-, ku-, qu-, -ild і т.і.) можуть бути засвоєні у складі лексики[26]. До обов’язкового мінімуму слід віднести такі правила читання слів англійською мовою: – читання літер, що означають голосні, в наголошеному відкритому складі; – читання літер, що означають голосні, в наголошеному умовно відкритому складі; – читання літер, що означають голосні, в ненаголошеному закритому складі; – читання літер, що означають голосні, в наголошеному третьому типі складу (перед літерою - r); – читання літер, що означають голосні, в наголошеному четвертому типі складу (перед - rе); – читання сполучень літер, що означають голосні звуки: ee, ea, ew, ai, ay, au, aw, on, oh, aw, igh; – читання сполучень літер a+ll, a+lk, wa, -ture, -tion. До правил читання слів німецькою мовою слід віднести [27]: – правила читання голосних у відкритому, умовно відкритому і закритому складах; – правили читання голосних на початку слова ("сильний приступ"); – правила читання голосних ä, ö, ü;; – правила читання подвоєних голосних (читаються довго і як один звук: Tee); – правила читання буквосполучень –ie, -ieh; дифтонгів ei, au, eu, äu (як один звук); – правила читання приголосних перед голосними i, e (ніколи не пом’якшуються: sind, Tisch); – правила читання подвійних приголосних (читається як один звук: Bitte, Mutter); – правила читання приголосних p, t, k (перед наголошеними голосними – з придихом: Tante, kommen, Peter); – правила читання дзвінких приголосних в кінці слова (оглушуються: sin d, un d); – правила читання буквосполучень ng, nk, ch, chs, sch, st, sp; tsch; – правила читання приголосних h; x; q; y; v; – правила словесного наголосу (у простих словах наголошується кореневий склад, який є здебільшого першим складом: ´Garten, ´Anna). Ці правила слід давати поступово, з огляду на лексичні одиниці, що вводяться. А згодом, коли учні засвоять ці правила по одному, потрібно дати їх всі разом у вигляді таблиць.[28] Таблиця №2
|
Нім.:[ai] - ei n, d ei n, M ai,
