Навчання діалогічного мовлення

 

Діалог - це розмова двох або більшої кількості осіб[11]. Перш ніж визначити найбільш раціональні шляхи навчання діалогічного мовлення, розглянемо питання про лінгвістичні особливості діало­гу, його логічну структуру, а також ті труднощі психологічного характеру, які доводиться долати учням при засвоєнні діалогічного мовлення.

Для діалогічного мовлення характерні еліптичні конструкції і короткі відповіді на загальні запитання. Наприклад:

Англ.: - Where have you been? Нім.: - Wo warst du?

- At the library. - In der Bibliothek.

- Have you seen Oleg? - Hast du Oleg gesehen?

- Yes, Ihave.- Ja.

Особливістю діалогу є також наявність у ньому мовних кліше, які самі по собі не несуть ніякої інформації, а використовуються для заповнення пауз (англ.: Well, you know, you see, in fact, let me see, it’s like this і т.і.; нім.: Gut, na ja, du weißt ja, kann sein, vielleicht, genau і т.і.), для того, щоб почати розмову, при­вернути до себе увагу співрозмовника (англ.: І say, look here, нім.: Entschuldigung, ich möchte sagen/fragen; Sieh mal!), пом’як­шити свої судження, зняти з них відтінок категоричності (англ.: as far as I know, I believe, I’d say, to my mind, in my opinion, if I am not mistaken i т.і., нім.: So viel ich weiß; wenn ich mich nicht irre; meiner Meinung nach; ich glaube; ich würde sagen і т.і.), висловити згоду, незгоду, сумнів, жаль (англ.: І agree, I don’t agree, I’m sure, І’m not certain, I’m sorry, нім. ich stimme dir zu; ich teile deine Meinung, dass...; ich bin anderer Meinung; das stimmt nicht; ich zweifle daran; ich bin nicht sicher; es tut mir leid).

Типовим явищем діалогічного мовлення є скорочені форми слів (англ.: I’m, I’d, isn’t, I can’t, don’t, they’re, нім.: Wie geht’s?, Haben Sie ‘n Pullover?, Jetzt fahrn wir übern See)

Одиницею діалогічного мовлення є діалогічна єдність (ДЄ). Це поєд­нання двох реплік: стимулюючої (репліка того, хто починає розмо­ву) і реактивної (репліка того, хто підтримує розмову). Ці реплі­ки відрізняються за умовами їх формування. Стимулююча репліка ви­кликається певною ситуацією (наприклад: екзамен, що має відбутися, випадок на уроці і т.і.). В цих ситуаціях і з’являються такі стимулюючі репліки як “Я дуже хвилююсь, що не зможу повторити всього за три дні”, “Як тобі сподобалась витівка Олени? Вона мене просто вразила” і т.і. Таку репліку той, хто говорить, обирає сам, і цей вибір практично не обмежений. Він визначається ситуацією і мовленнєвим наміром того, хто починає розмову. Той, хто відповідає на цю репліку, дещо обмежений у виборі того, що сказати. Його репліка обов’язково повинна бути пов’язана із реплікою-стимулом. Це може бути відповідь на конкретне запитання, згода, незгода, уточнююче запитання, вираз солідарності, жалю, радості і т. ін.. Якщо він бажає продовжити розмову, він повинен додати свою стимулюючу репліку. Наприклад:

Англ.: - How did you like the picture?

- Very much. And what about you?

Нім.: - Wie findest du das Bild?

- Toll. Und du?

Методисти виділяють такі основні види діалогічних єдностей:

1. Питання - повідомлення[12]:

Англ.: - What’s your name?

- Nell.

Нім.: - Wie geht es dir?

- Danke, gut.

2. Запитання - уточнююче запитання:

Англ.: - Will you come over to my place?

- Today?

Нім.: - Kommst du zu mir?

- Wann? Heute?

3. Повідомлення - повідомлення:

Англ.: - Nick is working hard.

- I’d say he is.

Нім.: - Ich habe schon Hunger.

- Ich auch.

4. Повідомлення - питання:

Англ.: - That’s a surprise to me.

- Why?

Нім.: - Das ist eine Überraschung für mich!

- Wirklich?

5. Повідомлення (питання) - спонукання:

Англ.: - They say, the film is worth seeing.

- Try to get tickets in advance.

Нім.: - Ich habe Hunger.

- Dann gehen wir essen!

Англ.: - What shall we do today?

- Let’s listen to the weather forecast first.

Нім.: - Was machen wir heute?

- Wollen wir ins Kino gehen!

6. Спонукання - повідомлення:

Англ.: - Go there immediately.

- I’m going right away.

Нім.: - Lies bitte lauter!

- Gut, ich werde schon lauter lesen.

7. Спонукання - відмова:

Англ.: - Let’s go to the cinema tonight!

- No, thanks. I am very busy nowadays.

Нім.: - Gehen wir heute ins Kino!

- Nein, danke. Ich habe viel zu tun.

 

8. Спонукання - запитання:

Англ.: - Go there immediately!

- Why?

Нім.: - Geh nicht zur Schule! Bleib bitte zu Hause!

- Warum denn? (Ich bin schon gesund.)

 

Як бачимо, форми спілкування між співрозмовниками можуть бути досить різноманітними. В методичних цілях можна виділити певні типи діалогів по переважаючихвидах діалогічних єдностей, з яких вони складаються. Це діалог-розпитування (пере­важаючий вид діалогічних єдностей: питання - повідомлення - спону­кання), діалог-домовленість (переважаючий вид діалогічних єдностей: повідомлення - спонукання - згода), діалог-обмін враженнями (переважаючий вид діалогічних єдностей: запитання/повідомлення - повідомлення), діалог-обговорення (переважаючий вид діалогічних єдностей: повідомлення - повідомлення). На жаль, у школі навчання діалогічного мовлення найчастіше обмежується трену­ванням питань і відповідей наних і відповідно практикою в побудо­ві діалогу-розпитування. Отже, актуальною задачею є знайти шляхи навчання і інших типів діалогів, наближення навчального діалогу до природного мовлення двох або більше осіб.

Розглянемо деякі особливості побудови діалогу, аби усвідомити, з якими труднощами стикаються учні при оволодінні діалогічним мов­ленням.

По-перше, природний діалог - це завжди непідготовлене мовлення. Якщо початкову фразу розмови, щомає відбутися,можна підготувати заздалегідь, то передбачити весь хід розмови і продумати кожну репліку неможливо, оскільки вони залежатимуть від реплік співрозмовника. А якщо діалогічне мовлення експромтне, спонтанне, то його успіх залежить від рівня розвитку мовних навичок учасників діалогу, від того, наскільки міцні в них автоматизми відбору мовних засобів, потрібних в даний момент для побудови репліки діалогу[13]. Тому необхідно ще раз наголосити, як важливо при формуванні лексичних і граматичних навичок не просто формувати автоматизми у побудові речень з даним мовним матеріалом, а формувати зв’язки між ситуацією, думкою і відповідними мовними засобами.

По-друге, в діалозі співрозмовники весь час обмінюються функція­ми: вони то говорять, то слухають. Іншими словами, діалогічне мовлення має двосторонній характер. Від правильного розуміння репліки співрозмовника залежить логічність і точність репліки-реакції. Отже, для успішної побудови діалогу необхідно добре володіти на­вичками та вміннями аудіювання. Про раціональні шляхи навчання аудіювання йшлося в попередній главі.

По-третє, в природному діалозі практичнонемає паузміж реплі­ками співрозмовників. Така плинність, безперервність бесіди досяга­ється завдяки аналітико-синтетичним процесам, які відбуваються в оперативній пам’яті. Слухаючи репліку співрозмовника (а вона може складатись з декількох речень), ми з перших же слів чи синтагм передбачаємо те, що він скаже далі, намагаємося зрозуміти напря­мок його думок і одночасно готуємо репліку-реакцію. Отже, в опера­тивній пам’яті утримується мовлення співрозмовника на рівні одиниць смислу і починає формуватись програма репліки-реакції, яка також може бути досить поширеною. Якщо до закінчення репліки співрозмовника репліка-реакція другого співрозмовника ще не чітко сформува­лась, використовуються різні кліше для заповнення пауз (“Бачите”, “Справа в тому, що...” і т. і.). Отже, і в рідній, і в іноземній мові такі слова не просто є зовнішньою характеристикою мовлення. Вони свідчать про ті глибинні процеси, які відбуваються в опера­тивній пам’яті. При навчанні іншомовного діалогічного мовлення необхідно прагнути того, щоб він протікав так же безперервно, як і при спілкуванні рідною мовою. Увага співрозмовників повинна розподілятись міжтім, що говорить партнер, і тим, як треба проре­агувати на його мовлення. Важливо, щоб кожний співрозмовник мав у діалозі свою кінцеву задачу (“Ти доведи, що цей персонаж поводився неправильно, а ти спробуй пояснити його поведінку” або “... а ти погодься із своїм співрозмовником і знайди для цього якомога більше доказів”). Це надає розмові певної логічної цілеспрямова­ності, мобілізує увагу при слуханні реплік і примушує напружено працювати над підготовкою репліки-реакції. Для того, щоб плинність мовлення не порушувалась, учні повинні завчити іншомовні кліше, якими можна заповнити паузи, якщо репліка-відповідь ще не готова.

Інша трудність навчання діалогічного мовлення пов’язана з тим, що учні, спілкуючись рідною мовою, не усвідомлюють того, що вони насправді будують діалоги, вони не звертають увагу на те, як від­бувається їхнє спілкування із приятелями, батьками, вчителями. В перший рік навчання (2-й клас) на уроці іноземної мови учні оволодівають діалогом, який складається лише з питань та відповідей, тому і в усіх наступних класах завдання побудувати діалог сприймається ними лише як виконання вправи на запитання та відповіді. Отже, задача вчителя в 3 класі, де програмою вимагається побудова діалогів, що склада­ються з різноманітних за структурою єдностей, - допомогти учням усвідомити, що таке діалог. Адже вміння вести природну розмову рід­ною мовою не може бути перенесено на іноземну мову без усвідомлен­ня структури цього вміння. Тому на прикладах діалогів рідною мовою, немовби зненацька підслуханих учителем, потрібно показати, що діалог - це сполучення різноманітних реплік. І саме такого діалогу вони навчатимуться на іноземній мові. Ось приклади деяких “підслу­ханих” діалогів рідною мовою:

– Зараз у нас українська.Мені ще треба дещо повторити. Пере­вір, як я знаю правило.

– Гаразд, але не підглядай... Дуже добре. Напевно, цілий вечір учив.

– Так, довелося. А ти?

– А мене сьогодні не запитають. Мене викликалина минулому уроці. Хіба не пам’ятаєш?

 

– Дивись, яку стіннівку випустив наш клас.

– Вам батьки допомагали?

– Ні, ми все робили самі. А ваш клас вже випустив газету? Адже скоро конкурс.

– Здається, ні. Я точно не знаю. Я не в редколегії.

На таких прикладах учні переконуються, що природний діалог - це не лише питання та відповідь, а сполучення різноманітних реплік (стверджень, заперечень, прохань, вираження згоди чи незгоди, запитань, здивувань, вираження жалю і т. ін.).

Потім учитель може навести приклад короткого діалогу інозем­ною мовою. Це повинен бути діалог з різноманітними видами діалогіч­них єдностей.

Наприклад:

Англ.: - І’m sorry, I can’t understand you. You’re speaking too fast.

-O.K.,I’ll speak slower. Do you understand me now?

- Perfectly well. So let’s discuss our plans for the coming week-end.

Нім.: - Entschuldige bitte. Ich kann dich nicht verstehen. Du sprichst so schnell!

- Gut, ich werde langsamer sprechen. Verstehst du mich jetzt?

- Ausgezeichnet. Also, wollen wir unsere Pläne für dieses Wochenende besprechen!

Отже, перш ніж починати навчати діалогічного мовлення, треба допомогтиучням усвідомити структуру діалогу взагалі, чи то рідною, чи іноземною мовою.

Навчаючи діалогічного мовлення, необхідно сформувати вміння двох рівнів: а) вміння зв’язувати окремі репліки в діалогічні єдності різних видів (методисти, зокрема М.В.Ляховицький, В.Д.Скалкін, С.Л.Шатілов називають це умінням реплікування); б) будувати діалоги, які б являли собою завершений комунікативний акт (діалоги на рівні тексту).

Навчати обох цихвмінь слід в межах кожного навчального циклу (Unit/Lektion). Коли відбувається формування лексико-граматичних навичок і учні виконують вправи на рівні одного речення (дотекстовий етап), треба проводити вправи з реплікування. Коли ж відбувається робота над текстом та на післятекстовому етапі, доцільно пропонувати вправи на побудову цілісних діалогів.

 

Навчання реплікування

 

Перший крок в навчанні побудови діалогічних єдностей – це навчити логічно, використовуючи різні по типу висловлювання (питання, повідомлення, спонукання), давати репліку-реакцію на задану стиму­люючу репліку. Бажано, щоб репліка-стимул, яку пропонує вчитель, не була запитанням, оскільки наша задача - навчити учнів будувати інші види діалогічних єдностей, а не лише питання та відповіді. Спочатку вчитель пропонує стимулюючу репліку і на декількох при­кладах реплік-реакцій на неї показує,якими вони можуть бути різ­номанітними. Наприклад, на стимулюючу репліку (англ.: I’ve received a letter from my pen-friend, нім. Ich habe einen Brief von meinem Briefpartner bekommen) можна дати такі репліки-реакції:

1) Англ.: - What country is it from?

Нім. - Aus welchem Land ist der Brief?

2) Англ.: - Can you read it to us?

Нім.: - Können Sie ihn vorlesen?

3) Англ.: - Is it in English?

Нім.: - Ist der Brief auf Deutsch?

4) Англ.: - Oh, very interesting!

Нім.: - Sehr interessant!

5) Англ.: - Does he write about his school?

Нім.: - Hat er über seine Schule geschrieben?

6) Англ.: - I’m sure there is a new stamp on it.

Нім.: - Ich bin sicher, da ist eine neue Briefmarke.

7) Англ.: - I’m sorry, I haven’t a pen-friend.

Нім.: - Leider habe ich keinen Brieffreund.

8) Англ.: - Last week I received a letter, too.

Нім.: - In der vorigen Woche habe ich auch einen Brief bekommen.

9) Англ.: - In your letter write him about our party.

Нім.: - Erzählen Sie ihm bitte über unser Fest!

10) Англ.: - Oh, please, ask him if he has a friend. I want to correspond with him.

Нім.: - Oh, fragen Sie ihn bitte, ob er noch einen Freund hat. Ich möchte mit ihm im Briefwechsel stehen.

 

Для того, щоб учні це краще зрозуміли та запам’ятали, учитель може показати їм схему, на якій вказані різні способи поєднання реплік в діалогічних єдностях.

 

Схема 6

Схема побудови діалогічних єдностей

 

	Ситуація
	Стимулююча репліка
Спонукання	Питання	Повідомлення
	Репліка – реакція
Спонукання	Питання	Повідомлення

 

Спираючись на цю схему, учні висловлюють якомога більше реплік-реакцій у відповідь на стимулюючу репліку, задану вчителем. Готу­ючи стимулюючі репліки для цієї вправи, учитель включає в кожну з них одну або більше мовних одиниць, що вивчаються (слів, гра­матичних структур) і намагається зробити їх цікавими, такими, які і могли б викликати якомога більше реплік-реакцій. Наприклад, стиму­люючою реплікою з теми “Місто” може бути:

Англ.: "I’ve lost my way",

Нім.: "Ich habe mich verlaufen";

з теми “Школа” –

Англ.: Pupils from another school will be our guests to­morrow",

Нім.: "Morgen besuchen uns die Schüler der Schule № 3".

Учитель, вказуючи на схемі на слово “спонукання”, “питан­ня” або “повідомлення”, орієнтує учнів на певний тип репліки-реак­ції або дає їм можливість з опорою на схему будувати репліки за своїм вибором. Цю вправу можна проводити як гру, в якій перемагає той учень, який вимовив останню репліку-реакцію. Звичайно, зарахо­вуються лише такі репліки, які мають логічний зв’язок із стимулю­ючою реплікою. Щодо мовних помилок, то вчителеві слід виправляти учнів, але їхні репліки слід все ж зараховувати. Помилки тут ціл­ком природні, адже це непідготовлене мовлення. А тактовне відно­шення до них учителя допомагає учням долати мовний бар’єр. Адже вони роблять лише перші кроки в спілкуванні іноземною мовою. При­діливши таким вправам по декілька хвилин протягом ряду уроків і переконавшись, що учні вміють експромтом реагувати на різні стимулюючі репліки, учитель переводить учнів до побудови стимулюючої репліки. Як згадувалось, ця репліка обумовлюється ситуацією та мовленнєвою задачею того, хто починає розмову. В умовах навчання можна представити учням ситуацію описово (за допомогою слів), допомогти уявити її і визначити мовленнєву задачу кожного із спів­розмовників, вказавши, хто повинен почати розмову. Потім на при­кладі вчитель показує, що стимулююча репліка може бути повідомлен­ням, запитанням або спонуканням.

Наприклад: англ.: You’ve been to Ann’s town for two days. Now Ann wants you to speak about your impressions. Ann starts the conversa­tion.

Мовленнєві реакції Ann можуть бути такими:

1) - Well,N., have you seen many places of interest here?

2)- It’s so good you could come to my town.

3) - So you are leaving tomorrow. I don’t think you’veseen all the sights of my town.

4) - I say, N., it’s a pity you’re leaving so soon. But I hope you liked my town.

5) Come to my town again. We’ll visit all the places you haven’t seen now.

Нім.: Dein Briefpartner war zum ersten Mal in deiner Stadt zu Besuch. Du willst ihn nach seinen Eindrücken fragen. Beginne das Gespräch folgenderweise (стимулюючі репліки на вибір):

1) - N., wie gefällt dir meine Stadt?

2) - Es freut mich, dass du mich besucht hast und so viele Sehenswürdigkeiten gesehen hast.

3) - Schade, dass du morgen schon abfährst. Ich hoffe, dass es dir bei uns gefallen hat.

4) - Besuch uns noch einmal! Ich habe dir noch nicht alle Sehenswürdigkeiten gezeigt.

Потім учитель дає ще дві-три ситуації і пропонує учням почати розмову. Кожний пропонує свій варіант стимулюючої репліки.

Наступний крок в навчанні реплікування – це вправляння в побу­дові стимулюючої репліки і відповідної репліки-реакції. Учитель лише пропонує ситуацію, визначає комунікативні задачі для кожного з партнерів і визначає того, хто починає розмову. Учні повинні об­мінятись репліками в парах. Учитель нагадує, що стимулююча репліка не обов’язково є запитанням. Вона може бути і повідомленням, і спону­канням. Після того, як всі учні попрацювали в складанні діалогів у парах при синхронній роботі всіх пар, учитель прослуховує окре­мі пари біля дошки. Оскільки кожний мікродіалог складається лише з двох реплік, за короткий час можна по черзі прослухати всі пари, особливо заохочуючи ті з них, які почали розмову із повідомлення або спонукання.

Після побудови мікродіалогів на рівні двох реплік, різноманіт­них за їхньою логіко-синтаксичною структурою, потрібно перейти до навчання учнів будувати репліку-реакцію, яка складається з двох частин: відповіді на репліку співрозмовника і спонукання його до подальшої розмови, тобто від двочленної конструкції S-R (стимул - реакція) учні переходять до побудови тричленної конструкції S-R+S (стимул - реакція + стимул).

Наприклад:

Англ.: - І say, Peter. It’s time to decide what profession to choose.

- I agree. I badly need your advice.

Нім.: ­ - Peter, es ist die höchste Zeit für dich einen richtigen Beruf zu wählen.

- Das stimmt, Mutti. Ich habe schon eine Idee, aber ich brauche deinen Rat.

Запропонувавши ситуацію, учитель спочатку сам може почати роз­мову, давши завдання учням висловити репліку-реакцію, яка склада­лась би з двох частин (реакція + наступний стимул). Такі вправи слід виконувати по декілька хвилин протягом декількох уроків. По­тім учні вчаться самостійно будувати тричленні висловлювання. Учи­тель лише пропонує ситуацію і визначає комунікативну задачу кож­ного з партнерів. Наприклад:

Англ.: Your sister feels unwell, but she is going to school. You try to make her stay at home, but she refuses, explaining why,

Нім.: Deine Freundin will eine Jacke kaufen, aber sie ist ihr zu groß. Du sagst ihr darüber. Sie wundert sich, aber dann stimmt sie dir zu.

Мікродіалоги в цих ситуаціях можуть бути такими:

Англ.: - Oh, Lena, I see you feel unwell, and you are going to school.

- Yes, why? I don’t feel so bad.

Нім.: - Marina, diese Jacke ist toll. Aber ich meine, sie ist dir zu groß.

- Wirklich? Ja, du hast Recht. Ich brauche vielleicht eine Größe kleiner.

Описаної послідовності вправ у реплікуванні слід чітко дотри­муватись на початковому ступені навчання, коли учні лише починають оволодіння діалогіч­ним мовленням. І цієї послідовності треба дотримуватись доти, поки в учнів сформуються навички та вміння природного поєднання реплік в діалозі і експромтного реагування на ситуацію. В подальшій ро­боті якісь кроки можна пропускати. Наприклад, учні можуть в зада­ній ситуації відразу побудувати мікродіалог, який складає тричлен­ну єдність.

У наступних класах учні повинні продовжувати вправлятись у реплікуванні, аби вони пам’ятали, як слід будувати природний діалог. Крім того, тут вивчається новий матеріал, який бажано вживати в мовленні, яке схоже на природне.

Від формування навичок у вживанні окремих мовних одиниць в діа­логічних єдностях необхідно перейти до формування вмінь у побудові розгорнутих діалогів.

 

 

Вправи на побудову діалогу

 

Перехід до побудови цілісного розгорнутого діалогу, який би відповідав запропонованій ситуації, від тренувальних вправ на по­будову діалогічних єдностей є справою досить важкою для учнів. Ок­ремі навички у вживанні лексичного, граматичного матеріалу повинні стати елементом мовленнєвих вмінь, коли свідомість переключається на смисл висловлювання.

Отже, повинен бути якийсь перехідний етап, “місток” між тре­нувальними вправами в побудові діалогічних єдностей до мовленнє­вих вправ у побудові цілісних діалогів. Таким “містком” може бути готовий діалог-зразок. Він є водночас і опорою для учнів, і зразком того діалогу, який учитель повинен почути від учнів на даному уроці.

Наприклад, учитель пропонує класу таку ситуацію:

Англ.: You invite your friend to the cinema. He wants to see the new film, but he cannot go. He is very busy. You promise to help him. He either agrees or refuses.

Нім.: Dein Freund schreibt einen Zeitungsartikel über die Sommerferien seiner Mitschüler. Er fragt dich nach deinen Sommerferien und bittet dich ein Bild darüber zu malen. Du erzählst ihm über deine Sommerferien und versprichst ihm ein Bild zu malen.

Після цього вчитель чітко, голосно, артистично, зображуючи голосом, що розмовляють двоє, вимовляє діалог-зразок. Можна уявити, що розмова йде по телефону, тоді вчитель перекладає уявну телефонну трубку з руки в руку.

Діалог-зразок:

Англ.: - Hello, Nina! It’s Nick speaking.

- Hi, Nick!

- You know, a very interesting film is on at the “Kyivska Rus” cinema.

- So what?

- Well, let’s go and see it.

- Oh, dear, no. I’m very busy, you know. I must help my Mummy. Then I must do my homework. As you know, I’m not very good at physics. And in the evening I usually take my little sister for a walk. As you see, I have a lot of things to do.

- There now, don’t worry. I’ll help you with your physics. And we’ll take your sister for a walk after the film. So agreed?

- Oh, well, or course, I’d like to see the film. But... (So...).

Нім.: - Hallo, Wowa!

- Grüß dich, Taras!

- Weißt du, ich will für unsere Wandzeitung über die Sommerferien schreiben. Wo warst du im Sommer?

- Ich war bei meiner Großmutter auf dem Lande.

- Das ist schön. Und was hast du dort gemacht?

- Oh, ich bin in den Wald gegangen. Ich habe Beeren und Pilze gesucht. Ich habe auch im Garten gearbeitet. Ich habe mit meinen Freunden Fußball gespielt.

- Danke! Ich schreibe also in die Zeitung «Wowas Sommerferien auf dem Lande». Und du malst ein Bild dazu. Gut?

- Abgemacht!

- Danke. Bis bald.

- Bis bald.

Учні спочатку розучують цей діалог, повторюючи репліки за вчителем, потім відтворюють його по рядах, а потім - в парах, при синхронній роботі.

Далі вчитель пред’являє на дошці або на плакаті структурно-логічну схему цього діалогу:

Англ.: - Hello, N.! It’s L. speaking.

- Hi, L.!

- You know,...

- So what?

- Well, let’s...

- Oh, dear, no. You see, I...

- Then...

- Besides...

- As you see, I have a lot of things to do.

- There now, don’t worry/I’ll help you... So agreed?

- Oh, well, of course.... But... (So...).

Нім.: - Hallo,...!

- Grüß dich,...!

- Wo warst du in....?

- Ich.....

- Schön! Und was hast du dort gemacht?

- Ich habe/bin...

- Ich schreibe also in die Zeitung.... Und du.....

- Abgemacht. Bis bald.

- Bis bald.

 

Як бачимо, в структурно-логічній схемі зберігаються мовні кліше, які підказують, як повинна розвиватись розмова, а також еле­менти, які підказують, як слід прореагувати на репліку співрозмовника - питанням, повідомленням чи спонуканням.

За цією схемою учні будують в парах свої діалоги. Бажано, щоб учитель дав кожній парі картку з описом ситуації і з мовними опорами. В картці одного партнера вказано, куди запрошується спів­розмовник (в цирк, на каток, на прогулянку, в гості, на вечір і т.і.), а в картці іншого партнера вказано причини, з яких він не може прийняти запрошення (прибирання дому, необхідність відві­дати бабусю, допомогти братові з уроками, читати цікаву книжку і т.і.). Діалог, як це і передбачається зразком та схемою, може в різних пар завершуватись по-різному - згодою або відмовою. По­тім учні розмовляють в парах, спираючись на опори в схемі і в їх­ніх картках. Після цього учитель може прослухати дві-три пари пе­ред класом. Але слід зазначити, що це вже контроль зробленої до цього роботи. Основна ж частина цієї вправи - це експромтне го­воріння в парах. Треба створити в учнів відповідну психологічну ус­тановку. Справа в тому, що на інших уроках вони говорять по одно­му вчителеві, який їх контролює. Тому цілком зрозуміло, що коли на уроці іноземної мови вони отримують завдання говорити в парах, вони спочатку не можуть сприйняти його як серйозне і важливе зав­дання. Їм слід пояснити, що це саме і є те, чого треба навчитись на уроці іноземної мови - спілкуватись між собою, а не відповідати щось вчителеві.

Бажано привчити школярів до роботи в парах змінного складу, коли їхні співрозмовники постійно міняються. По-перше, це створює ефект новизни в спілкуванні, підвищує комунікативну мотивацію, розвиває в учнів таку важливу якість як товариськість. По-друге, об’єднуючи в парах сильних учнів з менш здібними, учитель орга­нізує не лише їхнє спілкування, а й взаємодопомогу, що дуже важливо для виховання учнів.

Як згадувалось, робота над власне діалогом відбувається на текстовому та післятекстовому етапах. Учбові тексти є для учнів додатковим джерелом комунікативних ситуацій. Спочатку вчитель на­вчає діалогічного мовлення з опорою на тексти, а потім пропонує ситуації, пов’язані з розмовною темою, що вивчається, або на міжтематичній основі.

Наведемо приклад створення ситуацій для навчання діалогічного мовлення англійською мовою по тексту “Lena Writes about a Concert” (Старков А.П. Англійська мова: Підр. для 7 класу.- К., 1983. - С. 91-92):

Mary tells her friends about Lena’s letter and about the con­cert at her school. Mary’s friend wants to know about it as much as possible. And then she suggests organizing such a concert at their school. They discuss the programme.

Ситуація до тексту німецькою мовою "Ein traumhaftes Wochenende" за підручником Басай Н.П. для 7 кл. 1998 р., стор.129) може бути такою:

Du bist die Mutter von Thomas und fragst ihn, wie er das kommende Wochenende verbringen will. Du machst ihm deine Vorschläge für den Nachmittag und ihr besprecht das zusammen.

Як бачимо, тут ми маємо поєднання діалогу-розпитування та діа­логу-обговорення.

Ситуація для діалогу-обміну враженнями:

Англ.: Two friends from another school have been at this concert. Now they are full of impressions and they are discussing it.

Нім.: Thomas ist mit seinem Wochenende sehr zufrieden. Er und sein Vater tauschen ihre Eindrücke über das vergangene Wochenende um.

Ситуація для діалогу-обговорення та діалогу-домовленості:

Англ.: Two friends are discussing the concert. Now they are planning arranging a concert at their school, each of them suggests dif­ferent turns of the programme and who will perform them.

Нім.: Thomas und sein Freund wollen das Wochenende zusammen verbringen. Sie machen einander Vorschläge, besprechen das und vereinbaren ein gemeinsames Programm.

Може бути запропонована одна ситуація для всіх пар (або однієї пари для спонтанного говоріння перед класом) або різні ситуації для різних пар. У цьому випадку їх слід написати на картках ра­зом із структурно-логічними схемами діалогів.

Після побудови діалогів по цьому і інших засвоєних раніше текс­тах учитель пропонує учням ситуації, лише тематично пов’язані із даним циклом (Unit/Lektion):

Англ.: You are fondof watching films on TV and your friend prefers to go to the cinema. Discuss it.

Нім.: Du willst am Wochenende fernsehen und dein Freund will ins Theater gehen. Bitte besprecht das.

Англ.: You invite your friend to see a ballet, but he does not know much what a ballet is. Try to persuade him to go. Explain how very interesting it is.

Нім.: Du lädst deinen Freund zum Konzert der klassischen Musik ein. Er hält nicht viel davon und will nicht gehen. Erkläre ihm, wie interessant es ist. Überzeuge ihn mitzugehen.

Англ.: Your younger sister has never been to the theatre. She wants to know what it is like. You describe it to her and speak about the last play you saw there. Then you promise to take her to the theatre if she... (умови додумують самі учні).

Нім.: Deine kleine Schwester war noch nie im Theater. Erzähle ihr darüber und über die zuletzt gesehene Vorstellung. Versprich ihr sie ins Theater mitzunehmen, wenn sie... (умови додумують самі учні).

Поступово знімаються опори: спочатку структурно-логічні схе­ми, потім діалоги-зразки.

Таким чином, в навчанні діалогічного мовлення слід дотримува­тись таких кроків:

1. Пояснення на прикладах рідної і іноземної мов, що таке діалог, яка його структура.

2. Навчання реплікування, тобто поступове підведення учнів до побудови тричленних мікродіалогів: S - R + S.

3. Побудова діалогів з опорою на тематичні тексти у відповід­ності із запропонованою ситуацією по зразку, даному вчителем, і структурно-логічній схемі.

4. Побудова діалогів на основі розмовної теми, що вивчається, а також міжтематичних, по зразку, даному вчителем, і структурно-логічній схемі.

5. Побудова діалогів по текстах, тематичних і міжтематичних, у заданій ситуації, з поступовим зняттям опор.