ЗАСТАВНЕ ПРАВОМЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до семінарських занять та самостійної роботи студентів вибіркової навчальної дисципліни для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Магістр з галузі знань Право за спеціальністю Правознавство
Термін навчання 2 роки (ВС ПФ ЦПС 2.2.1.1.3.13.) Хмельницький Роки Розроблено за формою, затвердженою рішенням методичної ради ХУУП від 24.01.2013, протокол № 4. Заставне право: Методичні рекомендації до семінарських занять і самостійної роботи студентів для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Магістр з галузі знань 0304 Право за спеціальністю 8.03040101 Правознавство Термін навчання 2 роки / [розр. Ж.Л. Чорна]. – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2014-2015. – 30 с.
Розробники: Чорна Ж.Л. доцент кафедри цивільного права та процесу, кандидат юридичних наук, доцент.
Затверджено кафедрою цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права 13 березня 2013 року, протокол № 11.
Завідувач кафедри _____________ С.Д.Гринько
14 березня 2013 року
Декан юридичного факультету _____________ В. І. Нагнибіда
15 березня 2014 року
Схвалено методичною радою університету 24 квітня 2013 року, протокол № 7.
Голова методичної ради _______________ В.Т.Савицький
13 травня 2014 року
Ó Чорна Ж.Л., 2014-2015 роки Ó Хмельницький університет управління та права, 2014-2015 роки ЗМІСТ Стор.
Вступ Методичні рекомендації до семінарських занять і самостійної роботи розроблені відповідно до змісту програми і робочої програми вибіркової навчальної дисципліни «Заставне право», вивчення якої передбачене освітньо-професійною програмою та навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Магістр галузі знань з галузі знань 0304 Право за спеціальністю за спеціальністю 8. 03040101Правознавство. Головна мета методичних рекомендацій полягає у сприянні розвитку в студентів здатності самостійно застосовувати набуті теоретичні знання, шляхом складання відповідних договорів залежно від предмета застави. Методика вивчення навчальної дисципліни “Заставне право” базується на поєднанні лекцій, семінарських занять та самостійної роботи студентів. У розрізі кожної теми подаються ключова термінологія, методичні поради стосовно самостійного вивчення теоретичного матеріалу, вказівки щодо рекомендованих джерел. Для визначення рівня засвоєння теоретичного матеріалу пропонуються питання для самоперевірки. В окремих розділах запропоновано тематику індивідуальних завдань, подано питання для підготовки до модульного контролю та приклади тестових завдань, питання до підсумкового семестрового контролю у формі заліку, систему оцінювання поточної успішності та знань студентів за результатами модульного і підсумкового семестрового контролю, список рекомендованих джерел.
1. Опис навчальної дисципліни
Примітки. Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання - 50%:50%. * - заочна форма навчання відсутня. ** - у межах обсягу годин для самостійної роботи. 2. Структура навчальної дисципліни
** - у межах обсягу годин для самостійної роботи 3. Зміст семінарських занять Змістовий модуль 1. Семінарське заняття 1 Тема1. Поняття і зміст застави Питання для усного опитування та дискусії 1. Історичний розвиток законодавства про заставу. 2. Поняття застави. 3. Співвідношення застави з іншими способами забезпечення виконання зобов'язань. 4. Юридична природа застави. 5. Місце інституту застави в цивільному праві України. 6. Принципи застави. Похідний характер застави. 7. Дійсність застави. 8. Принципи спеціальності і визначеності. 9. Неподільність застави. Принцип публічності і гласності. 10. Пріоритет раніше встановленої застави перед наступною. 11. Економічність застави. 12. Взаємне забезпечення інтересів заставодавця і заставодержателя.
Методичні вказівки Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: застава, фідуціарна угода, ручний заклад, іпотека, державний реєстр обтяжень рухомого майна, державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень. Під час вивчення зазначеної теми потрібно з’ясувати поняття застави. Особливу увагу слід приділити юридичній природі застави. Необхідно звернути увагу на переваги застави перед іншими способами забезпечення виконання зобов’язань. Слід звернути увагу на правове регулювання застави. Цивільний кодекс України від 16.03. 2003, Закон України „Про заставу” від 2.10.1992, Закон України „Про іпотеку” від 05.06.2003, Закон України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999. З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах: Відповідно до ст.572 ЦКУ в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою можуть забезпечуватися зобов’язання, які виникають з договорів позики, кредиту, купівлі-продажу в розстрочку, оренди (відповідно до п. 2.3.Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку – пункти прокату в місцях масового відпочинку видають предмети прокату на погодинний, разовий термін при заставі майна, яке за вартістю має бути не вище, ніж предмет прокату). Переваги застави перед іншими способами забезпечення виконання зобов’язань полягає в тому, що: 1) вона забезпечує наявність і збереження в боржника майна, за рахунок якого останній зможе розрахуватися з ним (кредитором) у разі невиконання зобов’язання; 2) заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами право на задоволення власних вимог за рахунок заставленого майна; 3) реальна загроза втрати майна, переданого в заставу, є достатньо дієвим стимулом для виконання боржником основного зобов’язання належним чином; 4) кредитор має можливість відшкодувати всі збитки, які виникли з вини боржника, оскільки предметом застави є, як правило, цінне і високоліквідне майно.
Семінарське заняття 2 Тема 1. Договір застави, його сторони, предмет і форма Питання для усного опитування та дискусії 1. Підстави виникнення заставного правовідношення. 2. Договір як підстава виникнення застави. 3. Закон як підстава виникнення застави. 4. Сторони договору застави. Заставодержатель і заставодавець як сторони в договорі застави. 5. Майновий поручитель як сторона в договорі застави. 6. Предмет застави: загальна характеристика та ознаки. 7. Майно, яке не може бути предметом застави. Майно з спеціальним режимом здійснення права власності як предмет застави (цінні папери). 8. Форма договору застави. Нотаріальне посвідчення договору застави. 9. Реєстрація застави. 10. Вимоги до змісту договору застави. 11. Істотні умови договору застави. Права і обов'язки сторін в договорі застави. Методичні вказівки Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: договір, закон, рішення суду, майновий поручитель, річ, цінні папери, майнові права. Під час вивчення зазначеної теми потрібно з’ясувати підстави виникнення заставного правовідношення, правовому статус майнового поручителя як сторони договору. Особливу увагу слід приділити речам, які не можуть бути предметом договору застави, а також формі договору. Слід використати такі нормативні акти: Цивільний кодекс України від 16.01.2003, Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995, Закон України „Про заставу” від 2.10.1992, Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001, Закон України „Про іпотеку” від 05.06.2003, Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003. З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах: Ст. 574 ЦКУ і ч.3 ст.1 ЗУ „Про заставу” дає перелік підстав виникнення застави. Найбільш поширеною підставою виникнення заставних правовідносин є договір, який можна укласти у вигляді окремого документа. Договір застави є двостороннім, який набирає чинності, за загальним правилом, з моменту укладення договору (ст.638 ЦКУ – після досягнення згоди з усіх істотних умов). Якщо ж договір застави підлягає нотаріальному посвідченню – з моменту нотаріального посвідчення, якщо предмет застави відповідно до закону або договору повинен знаходитися у заставодержателя – з моменту передачі йому предмета застави, а якщо предмет передано до укладення договору – з моменту його укладення. У ч.2 ст.16 ЗУ „Про заставу” реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.Законодавством встановлені обмеження щодо участі у заставних відносинах окремих суб’єктів цивільного права. Відповідно до ч.1 ст.583 ЦКУ та абз.2 ст.11 ЗУ «Про заставу» заставодавцем може бути або боржник за основним зобов’язанням, або третя особа, яка в цьому разі виступає як майновий поручитель. Такий майновий поручитель не вважається поручителем у розумінні положень параграфа 3 гл. 49 ЦК. Майновий поручитель не є поручителем за договором поруки. Відмінність між цими видами забезпечення виконання зобов’язань полягає в тому, що поручитель за договором поруки відповідає перед кредитором за невиконання боржником основного зобов’язання, і у випадку такого невиконання несе відповідальність за це як солідарний або додатковий боржник за основним зобов’язанням (ст. 554 ЦКУ). У свою чергу майновий поручитель у договорі застави несе відповідальність перед кредитором за виконання основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета застави зокрема іпотеки, відповідно до ст.11ЗУ „Про іпотеку”. У п.4. роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням ЗУ „Про заставу” від 24.12. 1999 р. підкреслено, що оскільки майновий поручитель не є боржником за основним договором, його зобов’язання перед заставодержателем не можуть перевищувати суми, вирученої від реалізації заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором.
Семінарське заняття 3
|
