Варіант 23
1. Сутність поняття «команда». Відмінності між групами і командами. Типи команд. Робочі групи і робочі команди. 2. Тестове завдання. 2.1. Організаційна поведінка – це: а) стійка система соціально значимих рис, що характеризують індивіда як члена організації; б) вивчення поведінки людей (індивідів і груп) в організаціях з метою пошуку найбільш ефективних методів управління і попередження організаційних дисфункцій; в) продукт діяльності всіх співробітників організації, що включають менеджерів вищої, середньої та низової ланок, а також рядових співробітників. 2.2. Управління конфліктом – це: а) цілеспрямований вплив на процес його динаміки; б) цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на процес його динаміки в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення даний конфлікт; в) цілеспрямований вплив на конфліктуючих в інтересах зниження рівня напруженості між ними; г) цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на процес формування адекватного образу конфліктної ситуації в інтересах зниження рівня напруженості між ними; ґ) цілеспрямований вплив на мотиви конфліктуючих. 3. Ситуаційне завдання. Станіслав Дмитришин прийшов працювати у торгову фірму «Роксолана» після закінчення комерційної академії за газетним оголошенням. Петро Вершигора вже працював там шість років. Хоча у нього й не було вищої освіти, проте авторитет він завоював своєю працьовитістю і заслужено переходив з одного посадового щабля на інший. Тепер він з нетерпінням чекав відкриття нової філії фірми, директором якої його обіцяли призначити. Заступником Петра Вершигори призначили Станіслава. Рішення керівництва було обґрунтованим. Вважали, що організаторські здібності, практичний досвід, упертість та працьовитість новопризначеного шефа будуть органічно доповнені ерудицією і гарними манерами його першого помічника. Проте шанолюбства Петра вистачило ненадовго. Філія була в іншому місті, тому керівництво контролювало його роботу в основному за кінцевими результатами. Тихе та спокійне життя, яке налагодилося у філії, повністю вичерпало мотивацію нового директора, у системі цінностей якого кінцевою метою була добре оплачувана посада з мінімальними обов'язками. Ставши керівником з досить стабільним доходом, Петро вже не виявляв такого ентузіазму, як раніше. Не вимагав він цього й від підлеглих. Мимоволі роль лідера у колективі узяв на себе Станіслав. Між шефом та його заступником діяла мовчазна угода. Переклавши на плечі Станіслава головну частину своїх функціональних обов'язків та зрідка з'являючись в офісі, Петро майже не втручався в роботу заступника. Якби Петро тримав ситуацію під контролем, то такий розподіл обов'язків міг тривати досить довго. Однак Петро втратив контроль над ситуацією. По-перше, він своєчасно не запримітив змін, які відбулись із Станіславом: той дуже швидко навчився керувати людьми та ухвалювати самостійні рішення. Поступово заступник усвідомив, що не тільки може, а й хоче бути самостійним керівником. По-друге, Петро, поступово втрачаючи компетентність, посилав замість себе в центральний офіс Станіслава. Дмитришин вирішив скористатись такою нагодою. Приїжджаючи в центральний офіс, він намагався зустріти якомога більше старих співробітників. На питання, як справи у філії, здебільшого відбувався жартами або відмовчувався. Свідомо поводячись так, Станіслав підігрівав чутки, хоч і непрямо, що у філії справи йдуть погано, а директор це приховує. Керівництво вирішило з цього приводу порозмовляти з Дмитришиним і з'ясувати ситуацію. Проте заступник нічого конкретно не розповів, а дав зрозуміти, що інтереси фірми потребують виїзду керівництва у філію. Повернувшись, Станіслав вирішив діяти. Він повідомив, що керівництво не задоволене роботою філії і має намір звільнити директора. Співробітники філії сприйняли таку інформацію спокійно. Вони бачили, що Петро самоусунувся від керування, і були переконані у правильності рішення президента фірми. Тому на зборах у присутності президента всі як один почали виступати, випереджуючи події, з пропозицією призначити директором філії Станіслава. Президент був захоплений зненацька такою пропозицією. Він мав намір обмежитись критикою. Проте виступи членів колективу змінили думку президента. Петро ж не знайшов аргументів, та й забракло сміливості виступити на свій захист. Президент призначив новим директором філії Станіслава. Питання 1. Проаналізуйте, яких рис лідера забракло Петру Вершигорі для керівництва колективом. 2. Яких помилок припустився Петро у стосунках зі своїм заступником? 3. Як ви оцінюєте поведінку Станіслава? 4. Чи правильне рішення ухвалив президент фірми, звільнивши Петра з роботи та призначивши Станіслава?
|
