Робота 3.3. Визначення константи дисоціації слабкого електроліту.

Мета роботи:визначити константи дисоціації слабкого електроліту в розчинах різної концентрації та підтвердити закон розведення Оствальда.

В електролітичну комірку наливають піпеткою 10 см³ розчину слабкого 1–1-валентного електроліту (за вказівкою викладача), витримують в термостаті 8 – 10 хв. і вимірюють його опір (для виконання роботи може бути використано розчин слабкого електроліту з попереднього досліду 3.2). Потім додають до нього 10 см³ дистильованої води (концентрація зменшується удвічі), ретельно перемішують, термостатують і знову вимірюють опір.

Для подальшого розведення розчину удвічі кожного разу піпеткою відбирають із комірки 10 см³ рідини, додають 10 см³ дистильованої води, перемішують, термостатують і вимірюють опір. Розраховують для розчину кожної концентрації розведення, питому і молярну електропровідності, ступінь і константу дисоціації електроліту. Результати вимірювань і розрахунків записують у табл. 3.3.

 

Звіт

1. Температура досліду: ^о С.

2. Електроліт:_____;

гранична молярна електропровідність: См×см²/моль.

3. Таблиця 3.3. Експериментальні дані та розраховані величини

 

№	, моль/дм3	, дм3/моль	, Ом	, См/см	, См×см2/моль		, моль/дм3
×××

4. Довідникове значення константи дисоціації електроліту за температури 25 ^о С: моль/дм³.

5. Побудова графіків: , , , .

6. Висновок.

ЛІТЕРАТУРА: [1, с. 429 – 437, 458 – 463; 2, с. 226 – 233, 235 – 243; 3, с. 222 – 225, 245 – 253, 257 – 258; 4, с. 268 – 281; 5, с. 249 – 255, 262 – 263; 6, с. 182 – 194; 7, с. 123 – 124, 136 – 137; 8, с. 51 – 52].